Рішення № 141390459 у справі № 473/5905/26 від 11.11.2026

Справа № 473/5905/26

РІШЕННЯ

іменем України

"11" листопада 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Булкат М.С.,

за участю секретаря судового засідання Соколенко Д. К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в

23 жовтня 2026 року позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СМАРТ ПЕЙ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 12 880,17 грн.

Позов обґрунтовується тим, що 28.01.2022року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір на підставі заяви № 2002080890001 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 7 000 грн. У порушення умов договору відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 26.06.2026 року утворилася заборгованість в загальній сумі 12 880,17 грн., з яких: заборгованість за кредитом 6 997,87 грн., заборгованість за процентами 5 882,30 грн.

26 червня 2026 року між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ТОВ «Смарт Пей» укладено договір факторингу №1.

09 листопада 2026 року на адресу суду надійшов відзив в якому відповідачка частково визнає позовні вимоги, а саме в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту. Заперечувала проти нарахованої суми процентів , вважаючи їх розрахунок неправомірним, а також просила відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу

Представник ТОВ «Фінансова компанія «СМАРТ ПЕЙ» в судове засідання не з`явився. До суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності їх представника.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, проте у відзиві просила розглянути справу без її участі.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 28.01.2022року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір на підставі заяви № 2002080890001на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 7 000 грн. Розмір процентної ставки 47,88% річних.

У виписці про рух коштів за рахунком відповідачки, яка міститься в матеріалах справи, вбачається, що позичальниця отримала кредитні кошти, а також сплачувала суми на погашення кредиту.

Згідно з поданим позивачем розрахунком станом на 26.06.2026 року вбачається наявність заборгованості по договору № 2002080890001від 15.01.2022року в загальній сумі 12 880,17 грн., з яких: заборгованість за кредитом 6 997,87 грн., заборгованість за процентами 5 882,30 грн.

26 червня 2026 року між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ТОВ «Смарт Пей» укладено договір факторингу №1.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, неповідомлення боржниці про заміну кредитора не звільняє її від обов`язку погашення кредиту. У свою чергу відповідачкою не доведено того, що вона сплачувала заборгованість за договором позики первісному чи новому кредитору.

Даний висновок суду базується на висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 01 лютого 2018 року у справі № 569/8962/16-ц.

Згідно ст. 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 526, 527 ЦК встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Нормою ст. 1048 ЦК передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, а також у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ч. 1 ст. 1050 ЦК слідує, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Положеннями пунктів 11, 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до довідки про кредитний ліміт, наданої позивачем, вказано, що розмір встановленого кредитного ліміту клієнтки ОСОБА_1 по договору № 2002080890001від 15.01.2022року становить 7 000 грн. Від так позовні вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту підлягають задоволенню.

Отже, на підставі викладеного, враховуючи, що сторони узгодили істотні умови договору (суму кредиту, дату його видачі, умови повернення, нарахування та сплати відсотків, розмір комісії, строк дії договору) і ОСОБА_1 погодилася на отримання у кредит коштів саме на таких умовах, однак порушила їх, щомісячні платежі по поверненню кредитних коштів не погашала, а тому суд вбачає підстави для стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача АТ «Смарт Пей» заборгованості за договором.

Щодо доводів відповідачки про неправомірність нарахування відсотків та її посилання на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України суд зазначає таке.

Відповідно до умов Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 28.01.2022 року нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснювалося на підставі та в порядку, визначених договором, а тому є правомірним.

При цьому посилання відповідачки на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України є безпідставним, оскільки зазначена норма регулює питання звільнення позичальника від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, зокрема щодо сплати неустойки (штрафу, пені), а не припинення обов`язку зі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Таким чином, відповідачка фактично ототожнює різні за своєю правовою природою поняття - проценти за користування кредитом та неустойку (штраф, пеню), які мають різне правове призначення. Проценти є платою за користування наданими кредитними коштами, тоді як неустойка є видом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за його порушення.

Отже, наведені відповідачкою доводи не спростовують правомірності нарахування процентів за користування кредитними коштами та не є підставою для відмови у стягненні відповідної заборгованості.

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, то в цій частині суд виходить з наступного.

Дійсно, відповідно до вимог ст. ст. 133, 137, 141 ЦПК України суд в залежності від результату розгляду справи зобов`язаний розподілити між сторонами витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію Договору про надання правової допомоги від 26 березня 2026 року, укладеного між ТОВ «Смарт Пей» та адвокатом Рудзей Ю. В. , акт наданих послуг правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги від 16 вересня 2026 року, що містять перелік, опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги, витрачений час адвоката, зокрема: правовий аналіз обставин спірних правовідносин, складення позовної заяви, формування додатків. Сума наданих послуг відповідно до Договору складає: 10 000 гривень.

Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.

Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.

Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 2 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 259, 265 ЦПК, суд, -

ухвалив

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СМАРТ ПЕЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СМАРТ ПЕЙ» (код ЄДРПОУ 43696954, юридична адреса 01042, місто Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, будинок 4/6, корпус А, офіс 303) заборгованість по кредитному договору № 2002080890001за заявою позичальника на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 28.01.2022 року в загальній сумі 12 880,17 грн., з яких: заборгованість за кредитом 6 997,87 грн., заборгованість за процентами 5 882,30 грн., а також судовий збір 2 662,40 грн. та правнича допомога 2 000 грн.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя М. С. Булкат