Ухвала № 141390902 у справі № 911/1860/26 від 10.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. [телефон приховано], е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про визнання / відхилення вимог кредитора

"10" листопада 2026 р. Справа № 911/1860/26

Господарський суд Київської області у складі судді Гребенюк Т.Д., за участю секретаря судового засідання Шульги Т.С. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» з грошовими вимогами до боржника (вх.№ 12855 від 03.11.2026 року)

у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1

За участі: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа про неплатоспроможність ОСОБА_1 (далі - боржник).

Ухвалою від 13.08.2026, зокрема, відкрито провадження у справі № 911/1860/26 введено процедуру реструктуризації боргів боржника та призначено керуючого реструктуризацією боржника арбітражного керуючого Барішевського Олексія Валерійовича (далі - арбітражний керуючий, керуючий реструктуризацією).

Офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника здійснено 13.08.2026.

03.11.2026 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Ел.Ен.Груп» (далі - кредитор) надійшла заява з грошовими вимогами до боржника на суму 18872,00 грн.

Ухвалою від 06.11.2026 вказану заяву було прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

12.10.2026 до суду від арбітражного керуючого надійшло повідомлення про результати розгляду вимог кредитора.

Заява обгрунтована неналежним виконанням боржником Договору кредиту у частині своєчасного повернення кредиту, у зв`язку з чим кредитор просить суд визнати грошові вимоги сумі 18 872,00 грн., з яких 8000,00 грн тіла позики, 10872,00 грн процентів. Також кредитор просить суд визнати 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Арбітражний керуючий у повідомленні про результати розгляду вимог кредитора визнав грошові вимоги повністю та заперечив у частині 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що між кредитором ТОВ "ФК КІФ" (позикодавцем) та боржником (позичальником) було укладено Договір кредиту №2051169 від 21.03.2026 р., (Договір), за змістом якого позикодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, який укладено на наступних умовах.

Сума кредиту - 6000,00 грн

Пільгова процентна ставка (знижка) - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.35% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду / наступного пільгового періоду користування Кредитом. Після закінчення строку пільгового періоду / наступного пільгового періоду - нараховується стандартна процентна ставка.

Пільговий період з 09.04.2026 по 08.05.2026

Стандартна процента ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.59% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується з першого дня Стандартного періоду.

Стандартний період з 09.05.2026 по 08.07.2026

Строк кредитування 90 днів

Позикодавець надав позичальнику кошти у позику у сумі 8000,00 грн, що підтверджується листом ТОВ «ПрофітГід».

Позикодавець нарахував позичальнику проценти за період з 21.03.2026 по 05.08.2026 грн.

Згідно розрахунку позикодавця заборгованість позичальника складає 8000,00 грн тіла позики, 10872,00 грн процентів, всього разом 18 872,00 грн, з урахуванням часткових оплат з боку боржника у сумі 5184,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам в аспекті спірних правовідносин, Суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

За змістом ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Судом встановлено, що між позикодавцем та позичальником було укладено Договір позики на виконання вимог якого позикодавець надав боржнику кошти у позику у сумі 8000,00 грн. Втім, боржник не повернув своєчасно вказану суму грошових коштів, у зв`язку з чим вимога кредитора щодо визнання заборгованості у розмірі 8000,00 грн. є правомірною та обгрунтованою.

Щодо визнання процентів, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 та ч.2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованоюабозмінюваною. Тип процентної ставки визначаєтьсякредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їхсплати за кредитним договором визначаються в договорізалежновід кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, якісклалисяна кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщоінше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержанняпроцентіввстановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 % (Розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 17 згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023).

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023 набрав законної сили 24.12.2023.

Тобто до 20.08.2024 включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно).

Відтак, здійснивши перерахунок відсотків, суд зазначає, що обгрунтована сума відсотків за весь період кредитування складає 7200,00 грн.

Згідно з ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Таким чином, Суд виснує, що кредитор набув право вимоги до боржника за вказаним вище Договором позики.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень п.6 ч.1 ст. 120 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника строк виконання всіх грошових зобов`язань боржника вважається таким, що настав.

Враховуючи вищезазначене, а також те що станом на дату постановлення ухвали обов`язок по поверненню кредитних коштів у заявленому розмірі настав, заборгованість позичальника за кредитом в розмірі 10016,00 грн з урахуванням часткових оплат з боку боржника (8000,00 + 7200,00 - 5184,00) грн. перед кредитором належним чином доведена, документально підтверджена та позичальником не спростована, а тому вимоги кредитора до боржника є обґрунтованими та правомірними частково у вказаній сумі.

За змістом ст. 133 КУзПБ вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами.

Враховуючи положення ст. 47 КУзПБ суд визнає частково грошові вимоги кредитора до боржника в розмірі 10016,00 грн., друга черга задоволення вимог кредиторів.

Щодо визнання судового збору, Суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів (ч.2 ст. 133 КУзПБ).

Таким чином, понесені кредитором витрати на оплату судового збору у розмірі 5324,80 грн. пов`язані з провадженням у справі про банкрутство підлягають визнанню Судом, як такі що відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, Суд зазначає наступне.

Кредитор просить суд визнати 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючий реструктуризацією заперечує, оскільки КУЗПБ не передбачено відшкодування витрат кредитора на правову допомогу, то відповідно не підлягають визнанню та задоволенню вказані витрати в процедурі відновлення платоспроможності фізичної особи.

Між кредитором та АБ «Калачик та партнери» укладено Договір про надання правничої правової допомоги в№8/2025 від 18.11.2025 відповідно до п.1.1. якого Адвокат бере на себе зобов`язання надати правову допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором з дотриманням Правил адвокатської етики, а Клієнт зобов`язаний сплатити винагороду, відповідно до кожного Акту наданих послуг, протягом 10-ти днів з дня підписання відповідно акту, які є невід`ємною частиною цього Договору.

За змістом Акту про надання правничої (правової) допомоги до Договору №8/2025 від 18.11.2025 року АБ «Калачик та партнери» передало, а кредитор прийняв наступні послуги всього разом на 6000,00 грн., з яких:

Аналіз документів Клієнта,

1 Аналіз документів Клієнта договорів, факторингових угод, виписок 1 год, 1000,00 грн

2 Аналіз ЄДРСР / кредитної документації / обставин щодо боржника 1 год, 1000,00 грн

3 Визначення складу і розміру грошових вимог кредитора 1 год, 1000,00 грн

4 Підготовка заяви про грошові вимоги кредитора за ст. 45-47, 122 КУзПБ 2 год, 2000,00 грн

5 Підготовка пакету документів для подання до суду в ЄСІТС 1 год, 1000,00 грн

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що для Суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, Суд оцінює витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність, обгрунтованість, пов`язаність з розглядом справи, пропорційність до предмету спору, інші обставини.

Суд зазначає, що послуги:

- аналізу документів Клієнта договорів, факторингових угод, виписок

- аналізу ЄДРСР / кредитної документації / обставин щодо боржника

- визначення складу і розміру грошових вимог кредитора,

охоплюються послугою підготовки та подачі заяви, адже потребує аналізу документів як розумової діяльності адвоката, ознайомлення з метеріалами справи, погодження правовї позиції з клієнтом. Такі дії передують складанню заяви, тоді як сам по собі аналіз документів (та відповідні витрати на його здійснення) без підготовки і подання до суду процесуальних документів не є необхідними витратами, які пов`язані з розглядом справи та, відповідно, такими, що підлягають відшкодуванню за рахунок іншої сторони.

Тому, констатуючи факт понесення витрат на здійснення адвокатом ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції Клієнта, складення заяви та Подання заяви до суду від імені Клієнта, не заперечуючи права клієнта на замовлення саме таких послуг з правової допомоги, Суд відмовляє у покладенні вказаних витрат на боржника, оскільки такі витрати не відповідають критерію необхідності, обгрунтованості, пов`язаності з розглядом справи (крім витрат на підготовку та подачу заяви вартістю 3000,00 грн).

Зважаючи на результати розгляду заяви з грошовими вимогами кредитора до боржника, суд відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладає судові витрати кредитора по правничій допомозі на кредитора та боржника пропорційно визнаних грошових вимог у сумі 1592,20 грн. (3000,00 грн/ 18 872,00 грн) х 10016,00 грн).

Заперечення керуючого реструктуризацією щодо відсутності підстав для розподілу витрат на професійну правничу допомогу, Суд відхиляє як такі що грунтуються на довільному тлумаченні законодавства.

Оскільки офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника здійснено 13.08.2026, граничним строком для подання відповідних заяв є 12.09.2026 (включно).

Отже, оскільки кредитор звернувся до суду з заявою з грошовими вимогами до боржника 03.11.2026 такі вимоги кредитора є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів, відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 45 КУзПБ.

Конкурсні кредитори, заінтересовані стосовно боржника, не мають права вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів (абз. 13 ч. 2 ст. 47 КУзПБ)

Так, кредитор у заяві з грошовими вимогами повідомив, що не є заінтересованою особою щодо боржника.

Керуючись положеннями Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» до ОСОБА_1 у розмірі 10016,00 грн, друга черга задоволення вимог кредиторів.

Включити до витрат, пов`язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність понесені витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» на оплату судового збору у розмірі 5324,80 грн. та 1592,20 грн витрат на професійну правничу допомогу, які відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Відхилити грошові вимоги кредитора до боржника в іншій частині.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Повний текст ухвали складено 11.11.2026 року.

Суддя Т.Д. Гребенюк