Рішення № 141391047 у справі № 485/2009/26 від 11.11.2026

Справа № 485/2009/26

Провадження №2/485/1265/26

Заочне рішення

іменем України

11 листопада 2026 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючий - суддя Соловйов О.В.,

секретар судового засідання Гусарова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У жовтні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (далі ТОВ "Споживчий центр") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.08.2024 між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 07.08.2024-100001882, відповідно до умов договору відповідач отримав кредит в розмірі 2500,00 грн строком на 124 дні з фіксованою процентною ставкою у розмірі 1,5 % за один день користування кредитними коштами - процентна ставка «Стандарт», яка застосовується протягом перших 2 чергових періодів, з фіксованою процентною ставкою у розмірі 1,0 % за один день користування кредитними коштами - процентна ставка «Економ», яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт», комісії пов`язаної з наданням кредиту в сумі 225,00 грн, та комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 225,00 грн, яка сплачується у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого допустив заборгованість, яка станом на день звернення до суду складає 8300,00 грн, з яких: 2500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3875,00 грн - заборгованість за відсотками, 225,00 грн заборгованість за комісією за видачу кредиту, 450,00 заборгованість за комісією за обслуговування кредиту, 1250,00 грн - заборгованість за неустойкою. Просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн і витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача у паперовій формі листом з описом вкладення в розмірі 150,00 грн.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача у поданій позовній заяві просив проводити розгляд справи за відсутності представника ТОВ "Споживчий центр", проти заочного розгляду справи заперечень не мають.

Відповідач Стець Є.В. про день, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням за місцем реєстрації, яку вручено 22.10.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення Причини неявки суду невідомі. Відзив на позов не надійшов.

За наявності умов, визначених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.

У зв"язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснено без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 07.08.2024 між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 07.08.2024-100001882, відповідно до умов договору відповідач отримав кредит в розмірі 2500,00 грн строком на 124 дні з фіксованою процентною ставкою у розмірі 1,5 % за один день користування кредитними коштами - процентна ставка «Стандарт», яка застосовується протягом перших 2 чергових періодів, з фіксованою процентною ставкою у розмірі 1,0 % за один день користування кредитними коштами - процентна ставка «Економ», яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт».

Проценти розраховуються шляхом множення кредиту/залишку кредиту (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

Крім того, сторони визначили комісію (плата за надання кредиту) у розмірі 225,00 грн (п. 11 Договору), та комісію за обслуговування кредитної заборгованості 225,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом (п. 12 Договору).

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е562.

Отримання відповідачем кредитних коштів за кредитним договором підтверджено довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» про перерахування коштів 07.08.2024 на платіжну картку № НОМЕР_1 на суму 2500,00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань, згідно наданого позивачем розрахунку, у відповідача станом на 05.10.2026 утворилася заборгованість у розмірі 8300,00 грн, з яких: 2500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3875,00 грн - заборгованість за відсотками, 225,00 грн заборгованість за комісією за видачу кредиту, 450,00 грн - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту, 1250,00 грн - неустойка.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом (ст.ст. 610, 612 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагається, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/5 від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно - телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також Іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та додаткового договору, отримання кредиту. Розрахунки підтверджують існування заборгованості, викладеної в позовних вимогах.

Відповідач не довів належного виконання зобов`язань за кредитним договором, розрахунок заборгованості не спростував, відзив на позов не надав.

Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення неустойки в сумі 1250,00 грн задоволенню не підлягають.

В своїй позовній заяві представник позивача зазначив, що Законом України № 3498-ІХ від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», виключено п. 6-1. Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», яким було передбачено звільнення позичальника від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування.

Також представник позивача зазначив, що на підставі внесених змін за договорами укладеними з 24.01.2024 кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором, та оскільки кредитний договір з відповідачем було укладено після набрання чинності змін до ЗУ «Про споживче кредитування», вимога про стягнення відсотків нарахованих у відповідності до ст. 625 ЦК України є правомірною оскільки норми вказаного є закону є спеціальними, а тому мають перевагу над нормами ЦК України

Суд з вказаними твердження представника позивача погодитися не може виходячи з наступного.

За змістом ч.2 ст.4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Так основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків постанови ВС від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.

Окрім того, відповідно до умов Договору отриманий відповідачем на його підставі кредит є споживчим.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначається Закону України «Про споживче кредитування».

Стаття 8 згаданого закону регулює питання реальної річної процентної ставки, денної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача

Вищезазначену статтю було доповнено частиною п`ятою згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ від 22.11.2023, якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Цим Законом Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» також було доповнено пунктом 17, відповідно до якого тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

З урахуванням змін до Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності з 24.12.2023, розмір денної процентної ставки за договорами про споживчий кредит з 24.12.2023 по 21.04.2024 (120 днів перехідного періоду) мають нараховуватися в розмірі денної процентної ставки не більше 2,5 %, з 22.04.2024 по 19.08.2024 (наступні 120 днів перехідного періоду) - не більше 1,5 %, а з 20.08.2024 - не більше 1%.

Тому умови договору, який укладений 07.08.2024 на умовах споживчого кредиту, мають відповідати вимогам частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження розміру денної процентної ставки з урахуванням приписів пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень цього закону.

Парламент при конструюванні імперативної приватно-правової норми про максимальний розмір денної процентної ставки здійснив еx ante контроль щодо розміру процентів. Тобто сторонам заздалегідь відомо про те, що умову, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, не можна включати в договір.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (абзац 1 частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»). Законодавець для дотримання правила про максимальний розмір денної процентної ставки передбачив нікчемність умови договору про споживчий кредит.

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним» (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16 (провадження № 61-5800зпв18)). Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року в справі № 398/1796/20 (провадження № 61-432сво22)).

Оскільки для дотримання правила про максимальний розмір денної процентної ставки законодавець передбачив нікчемність умови договору про споживчий кредит, то споживач під час розгляду справи може заперечувати про перевищення розміру денної процентної ставки шляхом заперечення ipso iure. Втім, його відсутність не позбавляє суд можливості застосувати нікчемність умови правочину, адже він має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 3875,00 грн процентів за користування кредитними коштами, які розраховано із застосуванням процентної ставки в розмірі 1,5 % за один день користування кредитними коштами - процентна ставка «Стандарт», яка застосовується протягом перших 2 чергових періодів, з фіксованою процентною ставкою у розмірі 1,0 % за один день користування кредитними коштами - процентна ставка «Економ», яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт», проте з таким розрахунком процентів за користування кредитом суд не може погодитись.

У кредитному договорі від 07.08.2024 зазначена денна процентна ставка 1,47% без застереження періоду застосування такого розміру денної процентної ставки, тоді як з 20.08.2024 її розмір не може бути більшим за 1%. Тобто умови Договору щодо денної процентної ставки з 20.08.2024 суперечать вимогам Закону України «Про споживче кредитування», тоді як ці умови за період з дати укладення кредитного договору по 19.08.2024 (включно) відповідають вимогам цього Закону.

Згідно із частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

За такого умови Договору про визначення денної процентної ставки на рівні 1,47%, починаючи з 20.08.2024, обмежують права позичальника порівняно з вимогами закону щодо граничного розміру денної процентної ставки, а тому є нікчемними з дня укладання Договору.

Частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

За такого проценти за користування кредитом (їх розмір за весь строк кредитування) є невід`ємною складовою розрахунку денної процентної ставки, тому у разі не визначення сторонами Договору значення денної процентної ставки відсутні підстави для визнання погодженими розміру процентів за користування кредитом, починаючи з 20.08.2024.

З дати укладення кредитного договору по 19.08.2024 (включно) розмір нарахованих відсотків, згідно наданого розрахунку, становить 487,50 грн, яка і підлягає стягненню з відповідачки.

З урахуванням правил закріплених в ст. 217 ЦК України, нікчемною буде лише та умова договору, в якій передбачено саме перевищення максимального розміру денної процентної ставки.

Одже, якщо сторони в договорі про споживчий кредит узгодили розмір денної процентної ставки який перевищує встановлений законодавством розмір, ця умова є нікчемною в частині перевищення максимального розміру процентів.

Наслідком цього є застосування до правовідносин сторін законодавчо встановленої денної процентної ставки в розмірі 1% на день з 20.08.2024, що забезпечує справедливий баланс інтересів та захист право споживачів.

Кваліфікація нікчемною умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки не зумовлює безоплатність фінансової послуги, оскільки застосовується правило щодо максимального розміру денної процентної ставки.

Таким чином, за період з 20.08.2024 по 08.12.2024 розмір відсотків має складати 2775,00 грн (2500,00грн*1%*111днів), який також підлягає стягненню.

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню відсотки в сумі 3262,50 грн (487,50+2775,00).

Згідно із частиною 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи вище наведене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором обґрунтовані та підлягають до задоволення, однак частково у розмірі 6437,50 грн, з яких: 2500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3262,50 грн - заборгованість за відсотками, 225,00 грн заборгованість за комісією за видачу кредиту, 450,00 грн - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн, відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (а. с. 11).

У зв`язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (77,56 %) в розмірі 2064,96 грн.

Крім того, позивач заявив до стягнення витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення, у розмірі 150,00 грн Разом з тим, згідно квитанції № 2296512 від 07.10.2026 розмір таких витрат становить 148,98 (а.с. 10).

Вказані витрати пов`язані із вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, та відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 133, ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (77,56 %) в розмірі 115,55 грн.

Керуючись ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032, заборгованість за кредитним договором № 07.08.2024-100001882 від 07.08.2024 в сумі 6437,50 грн (шість тисяч чотириста тридцять сім грн 50 к.), з яких: 2500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3262,50 грн - заборгованість за відсотками, 225,00 грн заборгованість за комісією за видачу кредиту, 450,00 грн - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту; понесені судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору пропорційно задоволених позовних вимог в розмірі 2064,96 грн (дві тисячі шістдесят чотири грн 96 к.) та витрати, пов`язані з надсиланням відповідачу позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення, у розмірі 115,55 грн (сто п`ятнадцять грн 55 к).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 11.11.2026.

Суддя О. В. Соловйов