Рішення № 141391232 у справі № 916/2055/26 від 09.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" листопада 2026 р. м. Одеса Справа № 916/2055/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.

розглянувши справу №916/2055/26

За позовом: Першого заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (65058, м. Одеса, вул. Незалежності, 18) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітряних Сил, 6; ЄДРПОУ 00034022), Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївських областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15; ЄДРПОУ 43015722)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморськ Буд Груп" (65497 Одеська область, Одеський район, с. Лиманка, вул. Центральна, ж/м "Червоний хутір", 72; ЄДРПОУ 43016354)

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: Концерну "Військторгсервіс" в особі Південного регіонального управління Концерну "Військторгсервіс" (65012, м. Одеса, вул. Штабний, 1; ЄДРПОУ 35123222)

Про розірвання договору та зобов`язання вчинити певні дії

Представники:

Від прокуратури: Маркевич А.М., посвідчення

Від Міністерства оборони України: Дідух С.П., самопредставництво

Від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївських областях: Дудник О.С., самопредставництво

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморськ Буд Груп": Мірошниченко А.І., самопредставництво

Від Концерну "Військторгсервіс" в особі Південного регіонального управління Концерну "Військторгсервіс": не з`явився

Встановив: Перший заступник керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївських областях звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморськ Буд Груп" про стягнення, розірвання договору та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.05.2026р. позовну заяву Першого заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївських областях від 22.05.2026р. вх. № ГСОО 2100/26 залишено без руху. Встановлено прокурору десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної, які визначено судом в ухвалі суду. Повідомлено, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

08.06.2026р. до Господарського суду Одеської області прокурором були надані докази, в підтвердження усунення недоліків позовної заяви, які були визначені судом в ухвалі господарського суду Одеської області від 27.05.2026р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.06.2026р. прийнято позовну заяву Першого заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївських областях до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2055/26. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: Концерн "Військторгсервіс" в особі Південного регіонального управління Концерну "Військторгсервіс". Підготовче засідання у справі призначено (з урахування перебування судді у відпустці з 29.06.2026р. по 31.07.2026р.) на "03" серпня 2026 р. о 11:20. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачам та прокурору відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачам та прокурору строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Запропоновано залученій третій особі, відповідно до ст. 168 ГПК України надати пояснення щодо позову протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи та прокурора у підготовче засідання, призначене на 03.08.2026р. о 11:20.

23.07.2026р. до суду надійшло клопотання від прокурора про відкладення підготовчого засідання.

На задоволення клопотання прокурора, 03.08.2026р. судом, без оформлення окремого документа, було постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 19.08.2026р. о 10:00, із викликом учасників справи в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.08.2026р. повідомлено учасників справи про підготовче засідання, яке відбудеться "19" серпня 2026 р. о 10:00.

11.08.2026р. до суду відповідачем надано відзив.

18.08.2026р. до суду прокурором надано відповідь на відзив.

19.08.2026р. судом, без оформлення окремого документа, було постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 09.09.2026р. о 15:40, із викликом учасників справи в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.08.2026р. повідомлено Концерн "Військторгсервіс" в особі Південного регіонального управління Концерну "Військторгсервіс" про підготовче засідання, яке відбудеться "09" вересня 2026 р. о 15:40.

28.08.2026р. до суду прокурором надано пояснення.

01.09.2026р. до суду відповідачем надано заперечення.

09.09.2026р. судове засідання не відбулося, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.09.2026р. підготовче засідання у справі №916/2055/26 призначено на "21" вересня 2026 р. о 13:45. Викликано представників учасників справи у засідання, призначене на 21.09.2026р. о 13:45.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.09.2026р. провадження у справі №916/2055/26 в частині позовних вимог Першого заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївських областях до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморськ Буд Груп" про стягнення 826202,74 грн. - закрито.

21.09.2026р. судом, без оформлення окремого документа, було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19 жовтня 2026р. о 10:30, із викликом учасників справи у судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.09.2026р. повідомлено Концерн "Військторгсервіс" в особі Південного регіонального управління Концерну "Військторгсервіс" про судове засідання по розгляду справи по суті, яке відбудеться "19" жовтня 2026 р. о 10:30. Викликано представників учасників справи у судове засідання, призначене на 19.10.2026р. о 10:30.

19.10.2026р. судом було оголошено перерву по розгляду справи по суті до 09.11.2026р. о 09:40, із викликом учасників справи в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.10.2026р. повідомлено Першого заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону та третю особу: Концерн "Військторгсервіс" в особі Південного регіонального управління Концерну "Військторгсервіс" про судове засідання, яке відбудеться "09" листопада 2026 р. о 09:40.

У судовому засіданні 09.11.2026 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 10.11.2026 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд встановив.

В обґрунтування поданого позову, прокурором було зазначено, що Одеською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону під час опрацювання відомостей, отриманих з метою встановлення наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави в суді, виявлено факти порушення вимог законодавства при користуванні нерухомим майном, що перебуває у державній власності, за адресою: м. Одеса, вул. Боровського, 32.

Як зазначає прокурор, за результатами моніторингу електронної торгової системи встановлено, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (Орендодавець), Концерном «Військторгсервіс» в особі Південного регіонального управління Концерну «Військторгсервіс» (Балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ Буд Груп» (Орендар) 10.01.2025р. укладено договір оренди нерухомого майна № 209840912394, що належить до державної власності (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору та п. 4.1 розділу І Договору «Змінювані умови договору», Орендодавець і Балансоутримувач передають, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину будівлі головного корпусу літ. А площею 3531,5 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Боровського, 32 (далі - Об`єкт оренди).

Згідно з інформаційною довідкою від 08.05.2026р. № 476427215 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна - комбінату виробничо-будівельних конструкцій та будівельних матеріалів (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1639846051101), загальною площею 10 296,5 кв. м, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Боровського Миколи, будинок 32, до складу якого входить, зокрема, будинок головного корпусу, А, загальною площею 3 853,8 кв. м, вказаний об`єкт нерухомого майна перебуває у власності держави Україна в особі Міністерства оборони України та знаходиться на праві господарського відання у правокористувача - Концерну «Військторгсервіс».

Об`єкт оренди може бути використаний Орендарем за будь-яким цільовим призначенням на розсуд Орендаря (п. 7.1 Умов Договору).

Згідно з п. 9.1 Умов Договору та протоколу про результати електронного аукціону від 17.12.2024р. № LLE001-UA-20241119-04422, місячна орендна плата за Договором становить 203501,00 грн. без податку на додану вартість.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що якщо орендна плата визначена за результатами аукціону, орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року.

Згідно з п. 3.3 Договору та п. 16 Умов, Орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні: Балансоутримувачу - 30 відсотків від розміру орендної плати та в державний бюджет - 70 відсотків від розміру орендної плати, щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків Балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок Балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує Балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає Орендарю рахунок не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати платежу. Протягом п`яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди Балансоутримувач передає Орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації Орендаря платником податку на додану вартість

Згідно з п. 3.5 та п. 10 Умов Договору, в день укладення Договору Орендар сплачує 1 (одну) місячну орендну плату - 203501,00 грн. без податку на додану вартість (авансовий внесок з орендної плати). На суму заборгованості Орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення (п. 3.8 Договору). Припинення Договору не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку (за наявності) (п. 3.10 Договору).

Згідно з п. 4.1 Договору, у разі припинення Договору Орендар зобов`язаний: звільнити протягом трьох робочих днів орендоване Майно від належних Орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого Майна в тому стані, в якому Майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо Орендарем були виконані невід`ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, - то разом із такими поліпшеннями/капітальним ремонтом; сплатити орендну плату, нараховану до дати, що передує даті повернення Майна з оренди, пеню (за наявності), сплатити Балансоутримувачу платежі за договором про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю; відшкодувати Балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого Майна з вини Орендаря.

Протягом трьох робочих днів з моменту припинення Договору Балансоутримувач зобов`язаний оглянути Майно і зафіксувати його поточний стан, а також стан розрахунків за цим Договором і за договором про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю в акті повернення з оренди орендованого Майна. Балансоутримувач складає акт повернення з оренди орендованого Майна у трьох оригінальних примірниках і надає підписані Балансоутримувачем примірники Орендарю. При цьому Орендар зобов`язаний: підписати три примірники акта повернення з оренди орендованого Майна не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з моменту їх отримання від Балансоутримувача і одночасно повернути Балансоутримувачу два примірники підписаних Орендарем актів разом із ключами від об`єкта оренди; звільнити Майно одночасно із поверненням підписаних Орендарем актів (п. 4.2 Договору). Майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання Балансоутримувачем та Орендарем акта повернення з оренди орендованого Майна (п. 4.3 Договору). Пунктом 4.4 Договору визначено, що якщо Орендар не повертає Майно після отримання від Балансоутримувача примірників акта повернення з оренди орендованого Майна, Орендар сплачує до державного бюджету неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожний день користування Майном після дати припинення цього Договору. Згідно з п. 12.1 Умов цей Договір укладено на строк 5 років з дати набрання чинності Договором.

Як зазначає прокурор, Акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності, підписано сторонами 10.01.2025р. та відповідно до зазначеного Акта, Балансоутримувач передав, а Орендар прийняв Об`єкт оренди.

Згідно з п. 3.2 Акта підтверджено, що інформація про Об`єкт оренди, оприлюднена в оголошенні про передачу майна в оренду (інформаційному повідомленні), повністю відповідає дійсності.

Як було зазначено прокурором, з листа Регіонального відділенні Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 05.05.2026р. № 10-951-06-2384 встановлено, що внаслідок систематичного порушення Орендарем умов Договору щодо своєчасної та повної сплати орендної плати утворилася заборгованість.

Згідно із додатком до зазначеного вище листа - «Стан надходження орендної плати по договору оренди від 10.01.25р. № 209840912394 укладеним Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області станом на 01.05.2026р.» - Орендарю за період дії Договору нараховано орендну плату на загальну суму 3042274,30 грн. (у тому числі до державного бюджету - 2129592,02 грн) та пеню на загальну суму 54721,36 грн. (повністю до державного бюджету).

Орендарем протягом дії Договору було здійснено лише вісім оплат орендної плати до державного бюджету на загальну суму 1383150,34 грн., з яких: оплата від 31.01.2025р. на суму 142450,70 грн., оплата від 17.04.2025р. на суму 143544,74 грн., оплата від 15.05.2025р. на суму 100000,00 грн., оплата від 30.06.2025р. на суму 427352,10 грн., оплата від 02.09.2025р. на суму 142450,70 грн., оплата від 19.09.2025р. на суму 142450,70 грн., оплата від 01.12.2025р. на суму 142450,70 грн. та оплата від 09.01.2026р. на суму 142450,70 грн. Сплата пені Орендарем не здійснювалась.

Отже, як зазначає прокурор, станом на 01.05.2026р. заборгованість Орендаря з орендної плати перед державним бюджетом становила 746441,68 грн. і перевищує орендну плату за три місяці згідно з Договором (203501,00 грн х 3 = 610503,00 грн.), а пеня за прострочення сплати орендної плати становила 54721,36 грн. Загальна заборгованість Орендаря перед державним бюджетом станом на 01.05.2026 складала 801163,04 грн.

Також прокурором було зазначено суду, що оплата від 31.01.2025р. на суму 142450,70грн. розподілена таким чином: рахунок за лютий 2025 року - 101094,04 грн. у повному обсязі, рахунок за березень 2025 року - частково на суму 41356,66 грн. Залишок несплаченого рахунку за березень 2025 року складав 101094,04 грн.

Оплата від 17.04.2025р. на суму 143544,74 грн. розподілена таким чином: залишок за березень 2025 року - 101094,04 грн., рахунок за квітень 2025 року - частково на суму 42450,70 грн. Залишок несплаченого рахунку за квітень 2025 року складає 100000,00 грн.

Оплата від 15.05.2025р. на суму 100000,00 грн зарахована в рахунок сплати залишку за квітень 2025 року, внаслідок чого заборгованість за квітень 2025 року погашено в повному обсязі.

Оплата від 30.06.2025р. на суму 427352,10 грн розподілена таким чином: рахунок за травень 2025 року - 142450,70 грн у повному обсязі, рахунок за червень 2025 року - 142450,70 грн у повному обсязі, рахунок за липень 2025 року - 142450,70 грн у повному обсязі.

Оплата від 02.09.2025р. на суму 142450,70 грн. зарахована в рахунок сплати орендної плати за серпень 2025 року у повному обсязі.

Оплата від 19.09.2025р. на суму 142450,70 грн. зарахована в рахунок сплати орендної плати за вересень 2025 року у повному обсязі.

Оплата від 01.12.2025 на суму 142450,70 грн. зарахована в рахунок сплати орендної плати за жовтень 2025 року у повному обсязі.

Оплата від 09.01.2026р. на суму 142450,70 грн зарахована в рахунок сплати орендної плати за листопад 2025 року у повному обсязі.

Отже, за посиланням прокурора, загальна заборгованість Орендаря з орендної плати перед державним бюджетом за період грудень 2025 року - квітень 2026 року складала: грудень 2025 року - 142450,70 грн., січень 2026 року - 142450,70 грн., лютий 2026 року - 153846,76 грн., березень 2026 року - 153846,76 грн., квітень 2026 року - 153846,76 грн., а всього - 746441,68 грн.

Окремо, як було пояснено прокурором, нарахована пеня за прострочення виконання зобов`язання зі сплати орендної плати становить 54721,36 грн.

Отже, загальна заборгованість Орендаря перед державним бюджетом станом на 01.05.2026 складала 801163,04 грн.

Розрахунок пені за прострочення виконання Орендарем зобов`язання зі сплати орендної плати здійснено позивачем, як зазначав прокурор, відповідно до п. 3.8 Договору, яким передбачено нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Згідно з наданим Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївських областях розрахунком, розмір пені становив 54721,36 грн.

За посиланням прокурора, враховуючи п. 3.8 Договору, розрахунок пені, наданий позивачем, та положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, загальна заборгованість Орендаря станом на 11.05.2026р. складала 826202,74 грн, з яких: сума основної заборгованості за орендну плату - 746441,68 грн, пеня - 54721,36 грн., 3% річних - 5203,63грн., інфляційні збитки - 19836,07 грн.

За час розгляду справи відповідачем здійснено добровільне погашення зазначеної заборгованості у повному обсязі та судом було закрито провадження в частині позовних вимог Першого заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони про стягнення 826202,74 грн.

Позовні вимоги Першого заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївських областях направлено на розірвання Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.01.2025р. № 209840912394 та усунення перешкоди державі в особі Міністерства оборони України у розпорядженні та користуванні нерухомим майном шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ Буд Груп» повернути частину будівлі головного корпусу літ. А площею 3 531,5 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Боровського, 32, у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, на умовах та у порядку, визначених Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.01.2025 №209840912394.

Надаючи відзив, відповідачем було зазначено суду, що ним здійснено добровільне погашення заборгованості у повному обсязі.

Щодо вимог про розірвання Договору та повернення (звільнення) приміщення відповідачем було зазначено суду, що він заперечує проти задоволення позовних вимог в цій частині.

Посилаючись на п. 3.4. Договору, відповідачем було зазначено суду, що з початку 2026 року в керівництві Концерну «Військторгсервіс» відбулася зміна керівників філій (регіональних управлінь), що спричинило тимчасову затримку у виставленні рахунків Орендарю, включаючи рахунки на оплату орендної плати за спірним Договором за відповідні місяці.

Також відповідачем було зазначено суду, що протягом цього періоду з боку Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на адресу Товариства не надходило жодних листів, вимог чи повідомлень про необхідність погашення заборгованості з орендної плати, які могли б своєчасно привернути увагу Товариства до наявної прострочки та дозволити оперативно на неї відреагувати.

За доводами відповідача, він є переробним підприємством, виробнича діяльність якого безпосередньо залежить від безперервності поставок сировини та матеріалів від контрагентів-постачальників, а фінансовий стан підприємства, у свою чергу, прямо залежить від своєчасності та повноти розрахунків з боку третіх осіб за поставлену продукцію та виконані Товариством роботи (послуги). Таким чином, спроможність відповідача своєчасно виконувати власні грошові зобов`язання, включаючи зобов`язання зі сплати орендної плати за Договором, знаходиться у прямій залежності від стану розрахунків у ланцюгу постачання та збуту, учасником якого є Товариство.

Також відповідачем було зазначено суду, що незважаючи на об`єктивну тривалість періоду прострочення, зумовлену незалежними від Товариства зовнішніми факторами воєнного часу, Товариство послідовно демонструвало сумлінний намір виконати свої зобов`язання за Договором і в кінцевому підсумку в повному обсязі їх виконало ще до розгляду справи судом по суті.

Крім того, відповідачем звернуто увагу суду на особливий характер господарської діяльності, яку Товариство провадить з використанням Об`єкта оренди та зазначено, що 27 грудня 2023 року між Товариством та Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН) укладено Рамковий договір на надання будівельних послуг № 2023-DEC-211 та Додаткова угода №3 від 11.12.2025р. (про продовження строку дії), предметом якого є виготовлення, постачання, доставка, встановлення, виконання робіт на об`єкті та підключення модульних будинків у Північній, Західній, Південній та Східній Україні та метою цього договору є забезпечення тимчасовим житлом осіб, житло яких було зруйноване або пошкоджене внаслідок бойових дій, тобто найбільш вразливих категорій населення, які постраждали від збройної агресії проти України.

Відповідач вважає, що застосування такого виключного заходу, як дострокове розірвання Договору та примусове повернення (звільнення) орендованого майна, є непропорційним наслідком з огляду на: повне погашення заборгованості до вирішення спору по суті; відсутність на теперішній час будь-якої заборгованості за Договором; готовність Товариства гарантувати належне виконання зобов`язань у подальшому; соціально значущий характер виробничої діяльності Товариства, що провадиться на Об`єкті оренди в рамках виконання гуманітарного контракту з УВКБ ООН.

Надаючи відповідь на відзив, прокурором було зазначено суду, що станом на момент звернення прокурора до суду порушення майнових інтересів держави реально існувало, грошове зобов`язання відповідачем належним чином виконано не було, а тому звернення до суду з вимогою про стягнення відповідних коштів було обґрунтованим і необхідним заходом захисту інтересів держави.

Прокурором було наголошено суду, що доказів звернення до Балансоутримувача з вимогою про виставлення рахунків, як і доказів зміни керівників регіональних управлінь Концерну «Військторгсервіс» та причинного зв`язку між цією обставиною і невиконанням грошового зобов`язання, відповідачем не надано, тоді як відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень.

Крім того, відповідач пов`язує затримку у виставленні рахунків з подіями, які, за його ж твердженням, відбулися з початку 2026р., тоді як прострочення розпочалося з 16.12.2025р., а несвоєчасне внесення орендної плати допускалося ним і в попередні періоди дії Договору.

За доводами прокурора, соціальна значущість господарської діяльності не створює для суб`єкта господарювання права користуватися державним майном без внесення передбаченої Договором плати.

Прокурором було зазначено суду, що обставина, на яку відповідач посилається як на основну підставу для відмови у розірванні Договору, - погашення заборгованості після пред`явлення позову - охоплюється висновками Верховного Суду і не усуває вже допущеного істотного порушення умов Договору та наміри Орендаря належно виконувати умови Договору в майбутньому не спростовують вже вчиненого порушення та не можуть підміняти собою належне виконання зобов`язання у встановлені Договором строки.

Надаючи заперечення, відповідачем було зазначено суду, що за час дії Договору мали місце два випадки належного, вчасного виконання, два випадки часткової оплати з незначним простроченням, п`ять випадків прострочення, самостійно усунутого відповідачем без будь-якого примусу чи попередження з боку позивачів чи Балансоутримувача, і лише один безперервний період тривалістю п`ять місяців, протягом якого оплата не вносилася станом на дату подання позову.

За доводами відповідача, така структура прострочень принципово відрізняється від моделі суцільного, систематичного невиконання договору, на яку вказує прокурор та переважання самостійного, добровільного погашення заборгованості без жодного спонукання з боку позивачів свідчить про відсутність стійкої, свідомої моделі ухилення від оплати.

Відповідачем було зазначено суду, що розірвання Договору та примусове повернення Об`єкта оренди призведе не до відновлення порушеного майнового інтересу держави, а до протилежного результату: припинення профінансованого державою виробництва, втрати 41 робочого місця та унеможливлення подальшого виконання відповідачем зобов`язань за рамковим договором про надання будівельних послуг з Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців від 27.11.2023р. № 2023-DEC-211, який також виконується на Об`єкті оренди, тоді як заборгованість, що стала підставою позову, у повному обсязі погашена ще до ухвалення судового рішення.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів", суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, усі фізичні і юридичні особи здатні мати процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність).

Враховуючи особливий процесуальний статус прокурора в господарському процесі, як особи, яка відповідно до ст.ст. 4, 53, 55 ГПК України, наділена правом звернення до суду в інтересах іншої особи - держави, процесуальна правоздатність у нього настає з моменту виникнення відповідної компетенції або передбачених законом повноважень.

Статтею 131 Конституції України, на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Виходячи з положень ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Ключовим для застосування цих норм є поняття "інтерес держави".

У рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України визначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 26.07.2018 у справі №926/1111/15, від 08.02.2019 у справі №915/20/18).

Проте, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Згідно ч. 4, 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Невід`ємною частину підстав для представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень. При цьому "нездійснення або неналежне здійснення суб`єктом владних повноважень своїх функцій" обґрунтовується та доводиться прокурором у кожному конкретному випадку самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно (правова позиція Верховного Суду у справі № 927/246/18 від 06.02.2019).

У п. 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено висновок щодо застосування ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" у спірних правовідносинах, з якого вбачається, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Верховний Суд у постанові від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 зазначив, що прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Норма ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" вимагає від прокурора доведення лише факту нездійснення або неналежного здійснення уповноваженим органом своїх повноважень, а не встановлення причин нездійснення уповноваженими органами своїх функцій щодо захисту інтересів держави.

Матеріали даної справи містять копію повідомлення Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону до Міністерства оборони України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївських областях від 21.05.2026р., де, з посиланням на ч. 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", повідомлено про те, що найближчим часом позовна заява буде скерована до Господарського суду Одеської області для розгляду по суті.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що у прокурора обґрунтовані підстави для представництва в суді інтересів держави, в особі позивача за цим позовом.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що у даному випадку прокурор обґрунтовано звернувся із даним позовом в інтересах Міністерства оборони України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївських областях.

Щодо суті позовних вимог.

Предметом розгляду даного спору є розірвання Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.01.2025р. № 209840912394 та усунення перешкоди державі в особі Міністерства оборони України у розпорядженні та користуванні нерухомим майном шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ Буд Груп» повернути частину будівлі головного корпусу літ. А площею 3 531,5 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Боровського, 32, у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, на умовах та у порядку, визначених Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.01.2025 №209840912394.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як з`ясовано судом, 10.01.2025р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, як Орендодавцем, Концерном «Військторгсервіс» в особі Південного регіонального управління Концерну «Військторгсервіс», як Балансоутримувачем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ Буд Груп», як Орендарем, було укладено договір оренди нерухомого майна №209840912394, що належить до державної власності.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, а договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно ч. 1,2 ст. 762 Цивільного кодексу України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму.

Закону України "Про оренду державного та комунального майна" регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.

Положеннями ч. 1, 4 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

За наявними матеріалами справи, а саме відповідно до Стану надходження орендної плати по Договору оренди від 10.01.25р. № 209840912394, сформованого Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області станом на 01.05.2026р., що є додатком до листа Регіонального відділенні Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 05.05.2026р. № 10-951-06-2384, судом встановлено, що за період дії Договору нараховано орендну плату на загальну суму 3042274,30 грн. (у тому числі до державного бюджету - 2129592,02 грн.) та пеню на загальну суму 54721,36грн. (повністю до державного бюджету).

Судом з`ясовано, що відповідачем протягом дії Договору було здійснено вісім оплат орендної плати до державного бюджету на загальну суму 1383150,34 грн., з яких: оплата від 31.01.2025р. на суму 142450,70 грн., оплата від 17.04.2025р. на суму 143544,74 грн., оплата від 15.05.2025р. на суму 100000,00 грн., оплата від 30.06.2025р. на суму 427352,10 грн., оплата від 02.09.2025р. на суму 142450,70 грн., оплата від 19.09.2025р. на суму 142450,70грн., оплата від 01.12.2025р. на суму 142450,70 грн. та оплата від 09.01.2026р. на суму 142450,70 грн. та сплата пені з боку відповідача не здійснювалась.(а.с. 30, т.1).

Загальна заборгованість Орендаря перед державним бюджетом станом на 01.05.2026р. складала 801163,04 грн.

Судом при розгляді даного спору було враховано пояснення прокурора, що оплата від 31.01.2025р. на суму 142450,70 грн. розподілена таким чином: рахунок за лютий 2025 року - 101094,04 грн. у повному обсязі, рахунок за березень 2025 року - частково на суму 41356,66грн. Залишок несплаченого рахунку за березень 2025 року складав 101094,04 грн. Оплата від 17.04.2025р. на суму 143544,74 грн. розподілена таким чином: залишок за березень 2025 року - 101094,04 грн., рахунок за квітень 2025 року - частково на суму 42450,70 грн. Залишок несплаченого рахунку за квітень 2025 року складає 100000,00 грн. Оплата від 15.05.2025р. на суму 100000,00 грн зарахована в рахунок сплати залишку за квітень 2025 року, внаслідок чого заборгованість за квітень 2025 року погашено в повному обсязі. Оплата від 30.06.2025р. на суму 427352,10 грн розподілена таким чином: рахунок за травень 2025 року - 142450,70 грн у повному обсязі, рахунок за червень 2025 року - 142450,70 грн у повному обсязі, рахунок за липень 2025 року - 142 450,70 грн у повному обсязі. Оплата від 02.09.2025р. на суму 142450,70 грн. зарахована в рахунок сплати орендної плати за серпень 2025 року у повному обсязі. Оплата від 19.09.2025р. на суму 142 450,70 грн. зарахована в рахунок сплати орендної плати за вересень 2025 року у повному обсязі. Оплата від 01.12.2025 на суму 142450,70 грн. зарахована в рахунок сплати орендної плати за жовтень 2025 року у повному обсязі. Оплата від 09.01.2026р. на суму 142450,70 грн зарахована в рахунок сплати орендної плати за листопад 2025 року у повному обсязі.

Загальна заборгованість Орендаря з орендної плати перед державним бюджетом за період грудень 2025 року - квітень 2026 року складала: грудень 2025 року - 142450,70 грн., січень 2026 року - 142 450,70 грн., лютий 2026 року - 153 846,76 грн., березень 2026 року - 153 846,76 грн., квітень 2026 року - 153 846,76 грн., а всього - 746441,68 грн. та нарахована пеня за прострочення виконання зобов`язання зі сплати орендної плати становила 54721,36грн.

Судом враховано, що відповідачем здійснено погашення заборгованості, що була предметом розгляду даного спору, у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією №2160 від 25.05.2026р. на суму 400581,52 грн. та платіжною інструкцією №2022 від 07.08.2026р. на суму 878237,01 грн.

Судом досліджено платіжні інструкції та з`ясовано, що відповідачем перерахування коштів було здійснено до державного бюджету на рахунок №[рахунок приховано] Казначейської служби України, із призначенням платежу з посиланням на Договір оренди від 10.01.2025р. № 209840912394, у зв`язку з чим відповідно до п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України, було закрито провадження у справі №916/2055/26 в даній частині (щодо стягнення заборгованості).

Отже, як встановлено судом, та визнано самим відповідачем, відповідно до наданого ним відзиву, лише за час розгляду справи були виконані зобов`язання зі сплати орендної плати, у зв`язку з чим судом було закрито провадження у даній частині позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Згідно п. 12.6.7 Договору визначено, що договір припиняється на вимогу будь-якої із сторін цього договору за рішенням суду з підстав, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 12.7.1. Договору сторонами було узгоджено, що Договір може бути достроково припинений на вимогу Орендодавця, якщо Орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша ніж плата за три місяці.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі №277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня2024 року у справі № 629/2698/23; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі №922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші).

У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/826/18, від 23 березня 2021 року у справі № 922/2754/19, від 20 грудня 2022 року у справі № 914/1688/21, на які посилається заступник прокурора у касаційній скарзі, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 квітня 2024 року у справі № 924/617/22, від 30 квітня 2024 року у справі № 903/775/23, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 383/708/16-ц зроблено висновки про те, що самий лише факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи сплачена заборгованість після звернення позивача з позовом про розірвання договору.

Суд вважає за необхідне зазначити, що орендоване майно за укладеним Договором - є державним, та орендна плата сплачується, у тому числі, до державного бюджету, у зв`язку з чим систематичне (два і більше разів) порушення умов договору у вигляді несвоєчасної слати орендної плати завдає шкоди державному бюджету.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

З урахуванням викладених вище норм законодавства у разі систематичної несплати орендної плати за користування об`єктом оренди , тобто систематичне порушення умов договору оренди, ця обставина може бути підставою для розірвання такого договору.

З огляду на викладене, враховуючи зазначені вимоги діючого законодавства та умови укладеного договору, систематичну несплату орендарем орендної плати за користування об`єктом оренди, суд приходить до висновку, що прокурором доведено факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань, що є підставою для розірвання Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.01.2025р. № 209840912394, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ Буд Груп» та Концерном «Військторгсервіс» в особі Південного регіонального управління Концерну «Військторгсервіс», предметом якого є частина будівлі головного корпусу літ. А площею 3 531,5 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Боровського, 32, а вимоги прокурора в цій частині - законними й обґрунтованими.

Приписами ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму, наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди. Припинення договору оренди у зв`язку з укладенням концесійного договору шляхом проведення прямих переговорів з орендарем державного майна відповідно до закону не тягне за собою обов`язок повернення орендодавцю об`єкта оренди.

Отже, вимога про зобов`язання повернути орендоване майно є похідною від вимоги про розірвання договору, оскільки, у разі розірвання договору оренди у відповідача виникає зобов`язання повернути об`єкт оренди.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення нежитлових приміщень з оренди державі шляхом усунення перешкоди державі в особі Міністерства оборони України у розпорядженні та користуванні нерухомим майном, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ Буд Груп» повернути Концерну "Військторгсервіс" в особі Південного регіонального управління Концерну "Військторгсервіс" частину будівлі головного корпусу літ. А площею 3 531,5 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Боровського, 32, у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, на умовах та у порядку, визначених Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.01.2025р. № 209840912394.

Крім того, суд зазначає, що факт погашення орендарем заборгованості з орендної плати не має правового значення для вирішення спору про розірвання договору оренди.

Сплата орендарем заборгованості з орендної плати має правове значення, якщо до моменту сплати заборгованості орендодавець звернувся з позовом про стягнення такої заборгованості. Водночас, подальше погашення заборгованості - невчасно сплаченої орендної плати не спростовує факт несплати орендарем орендної плати та не впливає на можливість пред`явлення і задоволення судом позову про розірвання договору.

Отже, той факт, що на момент розгляду справи орендар погасив заборгованість за орендною платою, не впливає на право прокурора та позивачів вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст.651 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 5324,80(2662,40+2662,40)грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позовну заяву Першого заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївських областях - задовольнити повністю.

2.Розірвати Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.01.2025р. № 209840912394, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ Буд Груп» та Концерном «Військторгсервіс» в особі Південного регіонального управління Концерну «Військторгсервіс», предметом якого є частина будівлі головного корпусу літ. А площею 3 531,5 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Боровського, 32.

3.Усунути перешкоди Державі в особі Міністерства оборони України у розпорядженні та користуванні нерухомим майном, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ Буд Груп» (65497 Одеська область, Одеський район, с.Лиманка, вул. Центральна, ж/м "Червоний хутір", 72; ЄДРПОУ 43016354) повернути Концерну "Військторгсервіс" в особі Південного регіонального управління Концерну "Військторгсервіс" (65012, м. Одеса, вул. Штабний, 1; ЄДРПОУ 35123222) частину будівлі головного корпусу літ. А площею 3 531,5 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Боровського, 32, у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, на умовах та у порядку, визначених Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.01.2025р. №209840912394.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморськ Буд Груп" (65497 Одеська область, Одеський район, с. Лиманка, вул. Центральна, ж/м "Червоний хутір", 72; ЄДРПОУ 43016354) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (вул. Пироговська, буд. 11, м. Одеса, 65012; код ЄДРПОУ 38296363) витрати зі сплати судового збору у розмірі 5324 (п`ять тисяч триста двадцять чотири) грн. 80 коп.

Повне рішення складено 10 листопада 2026 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко