Ухвала № 141391263 у справі № 916/3593/26 від 10.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"10" листопада 2026 р. Справа № 916/3593/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬБУД МИКОЛАЇВ ЛТД" про забезпечення позову (вх. №2-2144/26 від 09.11.2026)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬБУД МИКОЛАЇВ ЛТД" (54058, м. Миколаїв, вул. Лазурна, 10-б, код ЄДРПОУ 34511098);

до відповідача Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (65029, м. Одеса, вул. Мечникова, 32, код ЄДРПОУ 20992104);

про визнання недійсним та скасування рішення в частині, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬБУД МИКОЛАЇВ ЛТД" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, в якій просить суд визнати рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.08.2026 року № 65/128-р/к у справі № 65/95-02/2025 недійсним та скасувати його в частині притягнення товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬБУД МИКОЛАЇВ ЛТД" до відповідальності про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та стягнення штрафу у загальній сумі 136 000 грн., а також стягнути з відповідача суму судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на прийняття відповідачем спірного рішення з неповним з`ясуванням обставин, які мали значення для справи, та невідповідності висновків, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи № 65/95-02/2025 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.09.2026р. (суддя Мостепаненко Ю.І.) прийнято позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬБУД МИКОЛАЇВ ЛТД" до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення в частині до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3593/26 за правилами загального позовного провадження.

09.11.2026 до суду від ТОВ «ПІВДЕНЬБУД МИКОЛАЇВ ЛТД» надійшла заява про забезпечення позову (вх. №2-2144/26), згідно якої останній просить суд зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у справі № № 916/3593/26 дію пунктів 1, 2, 4, 5 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.08.2026р. №65/128-р/к у справі №65/95-02/2025 у частині, що стосується ТОВ «ПІВДЕНЬБУД МИКОЛАЇВ ЛТД».

Розпорядженням ГСОО №554 від 09.11.2026 у зв`язку з надходженням до суду заяви про забезпечення позову за вх.№2-2144/26 від 09.11.2026р. по справі №916/3593/26, а також перебуванням судді Мостепаненеко Ю.І. на лікарняному з 02.11.2026р., з метою дотримання процесуальних строків, встановлених статтею 140 Господарського процесуального кодексу України, призначено повторний автоматизований розподіл вищевказаної заяви по справі №916/1051/26.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2026р. заяву про забезпечення позову за вх.№2-2144/26 від 09.11.2026 по справі №916/3593/26/26 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Погребної К.Ф.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову заявник вказує, що ТОВ "ПІВДЕНЬБУД МИКОЛАЇВ ЛТД" виконує критично важливу роботу для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в воєнний час, а не зупинення оскаржуваного рішення АМКУ може суттєво негативно вплинути на подальшу господарську діяльність товариства, оскільки останнє, зокрема, буде позбавлене можливості у майбутньому приймати участь у тендерних закупівлях, а також є вірогідність позбавлення ліцензій на виконання будівельних робіт.

Також заявник зазначає, що до того часу, поки оскаржуване рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення АМКУ від 20.08.2026 року № 65/128-р/к у справі №65/95-02/2025 в частині, що стосується ТОВ «ПІВДЕНЬБУД МИКОЛАЇВ ЛТД», зберігає юридичну силу, не є зупиненим товариство не має можливості ні укласти договори на проведення додаткових робіт (послуг) вже в існуючих договорах і також виникає ризик відхилення у кожній новій закупівлі, до якої Товариству направить комерційну пропозицію.

Щодо зустрічного забезпечення, позивач пропонує не застосовувати його, оскільки заявлений захід забезпечення позову не передбачає передачі йому будь-якого майна чи грошових коштів відповідача, а тому не створює для нього майнових втрат та не позбавляє його можливості реалізувати свої повноваження в інших питаннях.

10.11.2026р. за вх. №38924/26 до суду від Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшли заперечення за заяву про забезпечення позову, згідно яких останній просить суд в задоволенні заяви відмовити.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬБУД МИКОЛАЇВ ЛТД" про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.

Метою заходу забезпечення є підтримання "status quo", поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Кюблер проти Німеччини").

Правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України у контексті мети та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №910/1686/24, від 26.08.2024 у справі №922/1454/24 тощо.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення ефективного судового захисту порушених чи оспорюваних прав позивача та у подальшому виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення ефективного судового захисту та гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Тим часом, обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Суд виходить з того, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, на забезпечення якого подана відповідна заява, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акта постановленого саме у цій справі. Оскільки метою вжиття заходів до забезпечення позову є запобігання утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, у якій було подано позов, в разі його задоволення, а не будь-якого рішення, ухваленого судом у іншій справі.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову за заявами у справах, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у логічно-послідовній залежності від предмета та підстав позову, правового обґрунтування вимог кожного конкретного господарського спору, видам забезпечення, доводам і аргументам сторін.

У постанові від 01.04.2020 у справі № 912/2156/19, якою скасовано постанову суду апеляційної інстанції про забезпечення позову у справі предметом розгляду якої є також визнання недійсним і скасування рішення Антимонопольного комітету України (далі - АМКУ) у частині, що стосується визнання позивача у справі таким, що вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", Верховний Суд вказав таке: "Відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема - антиконкурентної змови під час торгів, а згідно з приписом частини одинадцятої статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 916/492/19 та від 14.11.2019 у справі № 914/938/19.

Натомість забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження Підприємством діяльності на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів).

Фактично, зупинивши дію рішення, суд апеляційної інстанції не навів обставин, які свідчили б про ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду в разі задоволення такого позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду по суті спору".

Також, у постанові від 11.11.2021 у справі №910/269/20 Верховний Суд зазначав, що:

- частина п`ята статті 60 Закону є спеціальною нормою, яка застосовується до правовідносин, що регулюються цим Законом і згідно з якою дія рішення органу АМК України може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав. Право суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу АМК України за заявою, поданою суду відповідно до зазначеної норми Закону, не може розглядатися як самостійна та єдина підстава для забезпечення позову;

- водночас забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження діяльності позивача/заявника на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною, а за своїми наслідками таке забезпечення позову є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, що не допускається положеннями частини одинадцятої статті 137 ГПК України.

Саме лише посилання позивача на те, що внесення інформації щодо вчинення заявником порушення до зведених відомостей про рішення органів АМКУ про визнання вчинення суб`єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції перешкоджає веденню його господарські діяльності, не може бути єдиною підставою для забезпечення позову шляхом застосування права суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу АМКУ.

Вказане узгоджується із сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 22.08.2019 у справі №916/492/19, від 14.11.2019 у справі №914/938/19, від 15.06.2020 у справі №910/13158/19, від 18.03.2021 у справі №910/13451/20, від 11.11.2021 у справі №910/269/20, від 29.11.2024 у справі № 922/2921/24від 22.09.2025 у справі №922/1327/25.

Таким чином, забезпечення позову у вказаний спосіб призвело б до продовження позивачем діяльності на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю).

Поданими позивачем доказами не підтверджено та необґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову. Позивач не довів належними, допустимими, вірогідними доказами яким чином позбавлення його можливості брати участь у майбутніх тендерах на час розгляду судом справи про визнання недійсним оскаржуваного рішення, ставить під загрозу його господарську діяльність, як критично важливого суб`єкта господарювання для функціонування економіки України.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Беручи до уваги зміст позовних вимог (визнання недійсним та скасування рішення АМК), підстави позову, ураховуючи, що відповідно до антиконкурентного законодавства, Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин; а згідно з приписом частини одинадцятої статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті, водночас, забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення АМК призводить до продовження діяльності заявником/позивачем/відповідачем у антимонопольній справі на противагу рішенню АМК, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів), суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 6 статті 160 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬБУД МИКОЛАЇВ ЛТД" про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬБУД МИКОЛАЇВ ЛТД" про забезпечення позову за вх.суду№2-2144/26 від 09.11.2026р. по справі №916/3593/26 - відмовити.

Ухвала набрала законної сили в порядку ст. 234 ГПК України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання законної сили ухвали Господарського суду Одеської області.

Суддя К.Ф. Погребна