Рішення № 141391307 у справі № 916/2627/26 від 10.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" листопада 2026 р. м. Одеса Справа № 916/2627/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.,

за участю секретаря судового засідання Джабраїлової В. В.,

розглянувши у судовому засіданні справу №916/2627/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРІЙ ІНДАСТРІ" (01013, м. Київ, вул. Промислова, 4, код ЄДРПОУ 45186404);

до відповідача Кулика Бориса Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

про стягнення 424 775,21 грн

Без участі представників сторін

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИРІЙ ІНДАСТРІ" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 424 775,21 грн, з яких 400 000,00 грн основний борг, 20 369,73 грн інфляційні втрати, 4 405,48 грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИРІЙ ІНДАСТРІ" посилається на безпідставне набуття та утримання Куликом Б. О. грошових коштів в якості передоплати за товар, який не був поставлений.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі

03.07.2026 суд відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 23.07.2026.

17.07.2026 за вх№25195/26 господарський суд одержав від позивача клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача.

У підготовчому засіданні 23.07.2026 за відсутності представників сторін, суд постановив ухвалу без оформлення окремого документа, якою відклав підготовче засідання на 17.09.2026, із викликом учасників справи у підготовче засідання.

17.09.2026 за вх№31675/26 господарський суд одержав від позивача клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача.

У зв`язку із перебуванням судді Деркач Т. Г. у відпустці за сімейними обставинами17.09.2026, підготовче засідання 17.09.2026 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.09.2026 суд призначив підготовче засідання на 29.09.2026.

У підготовчому засіданні 29.09.2026 за відсутності учасників справи, суд постановив ухвалу без оформлення окремого документа, якою відклав підготовче засідання на 22.10.2026 об 11:45, із викликом учасників справи у підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 22.10.2026 за відсутності учасників справи, суд постановив ухвалу з оформленням окремого документа, якою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 10.11.2026, із викликом учасників справи у судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.10.2026 суд закрив підготовче провадження у справі №916/2267/26, призначив справу до розгляду по суті на 10.11.2026, , із викликом учасників справи у судове засідання.

У судовому засіданні 10.11.2026, без участі представників сторін, суд на підставі ст. 240 ГПК України постановив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.

Стислий виклад позиції позивача

06.02.2026 між ТОВ "ВИРІЙ ІНДАСТРІ" та Фізичною особою - підприємцем Куликом Борисом Олександровичем здійснювалась комунікація щодо придбання електро- та радіотоварів.

Позивач, маючи потребу в деталях до FPV-дронів в мережі Інтернет знайшов оголошення про продаж необхідних деталей, що було розміщено відповідачем.

В ході перемовин сторони досягнули усної домовленості про продаж необхідних деталей, а саме: регулятор ходу iFlight BLITZ E80 4IN1 PRО в кількості 50 штук за ціною 8000 грн/шт., - всього товарів на загальну суму 400 000,00 грн.

Сторони досягнули домовленості про поставку зазначеного товару на умовах 100% передоплати.

В зв`язку з досягненням між сторонами зазначених вище домовленостей відповідач надіслав в месенджері Telegram позивачеві рахунок для здійснення передоплати №577 від 06.02.2026 на суму 400 000,00 грн: за регулятор ходу iFlight BLITZ E80 4IN1 PRО в кількості 50 штук за ціною 8000 грн/шт..

На підставі рахунка-фактури №577 від 06.02.2026 позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти згідно платіжної інструкції №4593 від 06.02.2026 на суму 400 000,00 грн (з призначенням платежу «оплата за регулятори зг рах №577 від 06.02.2026, без ПДВ»).

Згідно з домовленостями сторін, товар мав бути поставлений того ж дня 06.02.2026, однак станом на дату подання цього позову відповідач товар не поставив та отримані в якості передоплати за товар грошові кошти позивачеві не повернув, що зумовило позивача звернутися до суду.

Обставини справи встановлені судом

06.02.2026 ТОВ "ВИРІЙ ІНДАСТРІ" перерахувало на рахунок ФОП Кулика Б. О. грошові кошти у розмірі 400 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №4593 з призначенням платежу «оплата за регулятори зг рах №577 від 06.02.2026 р., без ПДВ», з відміткою банку про проведення платежу.

06.04.2026 ТОВ "ВИРІЙ ІНДАСТРІ" направило на електронну адресу ФОП Кулика Б. О. претензію №06/04-2026/2 про повернення сплачених коштів у зв`язку із невиконанням зобов`язань, а саме - грошових коштів у розмірі 400 000,00 грн, перерахованих ТОВ "ВИРІЙ ІНДАСТРІ", що підтверджується витягом з електронної пошти.

Станом на день подання даного позову до суду відповідач грошові кошти не повернув.

Висновки суду

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Частиною 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов`язання, підставою яких є, укладений між сторонами справи у спрощений спосіб договір поставки.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд встановив, що платіжною інструкцією від 06.02.2026 № 4593 ТОВ "ВИРІЙ ІНДАСТРІ" перерахувало на користь ФОП Кулика Б. О. 400 000,00 грн із призначенням платежу: «оплата за регулятори зг рах №577 від 06.02.2026 р., без ПДВ».

Так, зі змісту застосованих судом до спірних правовідносин норм права вбачається, що у разі невиконання продавцем обов`язку з поставки оплаченого товару, покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до продавця. Такі висновки суду відповідають сталим висновкам Верховного Суду, які викладені, зокрема, у постановах від 30 січня 2025 року у справі №910/18530/23 та від 26 травня 2026 року у cправі № 910/14660/23.

06.04.2026 ТОВ "ВИРІЙ ІНДАСТРІ" направило на електронну адресу ФОП Кулика Б. О. претензію №06/04-2026/2 про повернення сплачених коштів у зв`язку із невиконанням зобов`язань, а саме: грошових коштів у розмірі 400 000,00 грн, перерахованих ТОВ "ВИРІЙ ІНДАСТРІ", що підтверджується витягом з електронної пошти.

Таким чином, у спірних правовідносинах датою отримання відповідачем претензії є 06.04.2026, а кінцевою датою повернення відповідачем суми попередньої оплати, з урахуванням встановленого позивачем строку (5 банківських днів), є 14.04.2026.

В матеріалах справи відсутні докази поставки товару на спірну суму та здійснення повернення відповідачем суми попередньої оплати за вимогою позивача.

За викладених обставин, заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 400 000,00 грн є обґрунтованими.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 4 405,48 грн та інфляційні втрати у розмірі 20 369,73 грн за період 06.02.2026 - 19.06.2026.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

Зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних зазначає таке.

В своєму розрахунку позивач вказує період нарахування з 06.02.2026 - 19.06.2026.

Однак такий розрахунок суд не бере до уваги, оскільки як вже було зазначено вище в матеріалах справи відсутній договір поставки, в якому визначені умови оплати та поставки товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи наявна претензія №06/04-2026/2 від 06.04.2026, яку позивач направив на електронну адресу відповідача з вимогою про повернення сплачених коштів у зв`язку із невиконанням зобов`язань у сумі 400 000,00 грн протягом п`яти банківських днів з дня отримання даної претензії.

Враховуючи умови ст. 530 ЦК України, прострочення виконання зобов`язань за претензією у відповідача почало з 14.04.2026 (початок нарахування 3% річних та інфляційних).

Суд, здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних за період з 14.04.2026 по 19.06.2026 (дата зазначена позивачем у позові), дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача належить 3% річних у сумі 2 202,15 грн та інфляційні втрати у сумі 8 841,15 грн.

Відповідно до частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (див. постанову Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За наведених умов, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Кулика Бориса Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРІЙ ІНДАСТРІ" (01013, м. Київ, вул. Промислова, 4, код ЄДРПОУ 45186404) 400 000,00 грн основного боргу, 8 841,15 грн інфляційних витрат, 2 202,74 грн 3% річних, 6 371,63 грн судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

3. В решті вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 11 листопада 2026 р.

Суддя Т.Г. Деркач