Рішення № 141391360 у справі № 917/1228/26 від 04.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2026 Справа № 917/1228/26

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ", вул. Свіштовська, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39610

до Кременчуцького закладу дошкільної освіти (дитячий садок) № 63 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, вул. Володимира Великого, 50, м. Кременчук, Полтавська область, 39622

про стягнення 1 466 299,85 грн,

Суддя Семчук О.С.,

секретар судового засідання Олійник Н.І.,

представники сторін: не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" (далі - позивач, ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ", виконавець) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 63 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - відповідач, Кременчуцький ЗДО № 63, споживач) про стягнення 1 466 299,85 грн, з яких 1 418 067,58 грн заборгованості за послугу з постачання теплової енергії, спожиту в грудні 2025 року - березні 2026 року, 30 298,79 грн інфляційних втрат, 8 090,29 грн 3% річних та 9 843,19 грн пені, нарахованих за період з 01.01.2026 по 22.05.2026.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання договору з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії № 7088 від 27.10.2025 (далі - Договір) позивач у період з листопада 2025 року по березень 2026 року надав відповідачу послугу з постачання теплової енергії на загальну суму 1 991 675,57 грн, а відповідач оплатив її частково, у сумі 573 607,99 грн, порушивши строк оплати, встановлений пунктом 23 Договору. За прострочення оплати позивач нарахував пеню відповідно до пункту 32 Договору, а також інфляційні втрати та 3% річних відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.07.2026.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 9557) не заперечив укладення Договору та виникнення заборгованості за спожиту теплову енергію за період з грудня 2025 року по березень 2026 року. Просив зменшити розмір пені на 95% на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, посилаючись на те, що позивач не довів понесення збитків; відповідач є закладом освіти, який фінансується з міського бюджету, а заборгованість утворилася через несвоєчасне фінансування з боку власника - Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, яка в умовах воєнного стану спрямовує кошти на потреби оборони, допомогу внутрішньо переміщеним особам та облаштування укриттів; відповідач у міру надходження бюджетних коштів частково оплачував теплову енергію. Також відповідач повідомив, що його найменування змінено, та додав виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) від 01.07.2026.

Позивач у відповіді на відзив (вх. № 9716) заперечив проти зменшення пені. Зазначив, що відповідач не заперечує укладення Договору та розміру основного боргу; відсутність бюджетних коштів не звільняє боржника від виконання грошового зобов`язання та від відповідальності за його порушення; тип установи та джерело її фінансування не є підставою для звільнення від відповідальності; позивач закуповує енергоресурси на умовах 100% попередньої оплати, а заборгованість споживачів ставить під загрозу виробництво теплової енергії. Позивач також просив врахувати зміну найменування відповідача.

У зв`язку з неявкою сторін, засідання неодноразово відкладались.

22.09.2026 відповідач подав заяву (вх. № 12730), у якій просив розглядати справу без участі його представника, а також, вважаючи, що визнав позовні вимоги у відзиві, просив розподілити судовий збір відповідно до статті 130 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою від 01.10.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.11.2026.

Позивач подав клопотання (вх. № 14014), у якому повідомив, що відповідач 15.10.2026 платіжною інструкцією № 535 сплатив 606 749,62 грн заборгованості за послугу з постачання теплової енергії. Позивач просив закрити провадження у справі в частині стягнення 606 749,62 грн на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, стягнути з відповідача 859 550,23 грн, з яких 811 317,96 грн основного боргу, 30 298,79 грн інфляційних втрат, 8 090,29 грн 3% річних та 9 843,19 грн пені, а також 10 314,60 грн судового збору, і повернути з Державного бюджету України 7 281,00 грн судового збору. У поданому того ж дня уточненні до клопотання позивач просив вважати правильним нове найменування відповідача.

Відповідач подав заяву (вх. № 14016 від 19.10.2026), у якій просив врахувати часткову оплату основного боргу в сумі 606 749,62 грн та закрити провадження у справі в цій частині у зв`язку з відсутністю предмета спору.

04.11.2026 позивач подав заяву, у якій просив провести судове засідання без участі його представника, підтримав позовні вимоги в редакції клопотання від 19.10.2026 та заперечив проти розподілу судового збору за статтею 130 ГПК України, оскільки відповідач позову не визнавав.

У судове засідання 04.11.2026 представники сторін не з`явились, про дату, час і місце засідання повідомлені належним чином, обидві сторони просили розглядати справу без участі їх представників. Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Позиції сторін викладені в заявах по суті справи та заявах з процесуальних питань. Відповідно до частини 4 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Щодо найменування відповідача.

Згідно з випискою з ЄДР від 01.07.2026 державним реєстратором 01.07.2026 внесено запис про зміну найменування відповідача з "Кременчуцький заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 63 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області" на "Кременчуцький заклад дошкільної освіти (дитячий садок) № 63 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області"; ідентифікаційний код 24831036 та місцезнаходження не змінилися. Зміна найменування не є зміною особи відповідача і не потребує заміни сторони, тому в рішенні відповідач зазначається за актуальним найменуванням.

Обставини справи, встановлені судом.

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 04.06.2025 № 1436 ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" визначено виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води по лівобережній частині міста Кременчука від джерела ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ".

27.10.2025 між ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" (виконавець) та відповідачем (споживач) укладено Договір, за яким виконавець зобов`язується надавати споживачеві послугу з постачання теплової енергії відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені Договором (пункт 1). Послуга надається до будівлі за адресою: вул. Володимира Великого, 50, м. Кременчук, опалювана площа - 2 637,00 кв. м, максимальне теплове навантаження - 0,228940 Гкал/год (пункт 3).

Будівля обладнана вузлом комерційного обліку теплової енергії - засобом вимірювальної техніки MULTICAL UF № 4384789/2003 з показаннями на дату укладення Договору 9 887,76 (пункт 5).

Обсяг спожитої у будівлі послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будівлі за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку (пункт 10 Договору). Плата за послугу розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання (пункт 19 Договору); у разі зміни тарифу новий розмір застосовується з моменту його введення в дію без внесення змін до Договору (пункт 20, пункт 42 Договору).

Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 21 Договору). Відповідно до пункту 22 Договору обсяг фактично спожитої теплової енергії за розрахунковий період підтверджується актом приймання-передачі послуг, який надається споживачеві разом з рахунком; у десятиденний строк після надання акта споживач повинен повернути виконавцю один примірник, підписаний зі свого боку; у разі неповернення акта, відмови від його підписання або відсутності зворотного зв`язку від споживача у зазначений строк такий акт вважається дійсним з дати його виписки, а обсяги спожитої теплової енергії, зазначені в ньому, - узгодженими і такими, що підлягають оплаті, за умови підписання акта трьома представниками виконавця. Фактом, що підтверджує надання рахунку та акта, є, зокрема, особистий підпис споживача або його представника у відповідному реєстрі виконавця.

Згідно з пунктом 23 Договору споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до пункту 32 Договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення; загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу; нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

Договір набуває чинності з дати підписання, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.10.2025, а в частині надання послуги з постачання теплової енергії - з початку опалювального періоду, і діє до 30.09.2026 (включно), а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 38 Договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками. Його укладення та чинність відповідач не оспорює.

Відповідно до акта підключення до системи теплопостачання від 30.10.2025 № 383 та додатка до нього постачання теплоносія до будівлі відповідача (особовий рахунок 7088) розпочато 01.11.2025; згідно з актом відключення системи теплопостачання від 31.03.2026 № 847 подачу теплоносія припинено 31.03.2026 у зв`язку із закінченням опалювального періоду 2025/2026 років. Акти підписані представниками позивача та представником Департаменту освіти Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Згідно з відомостями про фактичні показання засобу обліку теплової енергії, підписаними директором відповідача та скріпленими печаткою відповідача, обсяг спожитої теплової енергії становив: у листопаді 2025 року - 52,03 Гкал (показання 9 887,76 - 9 939,79), у грудні 2025 року - 79,65 Гкал (9 939,79 - 10 019,44), у січні 2026 року - 95,60 Гкал (10 019,44 - 10 115,04), у лютому 2026 року - 88,44 Гкал (10 115,04 - 10 203,48), у березні 2026 року - 88,90 Гкал (10 203,48 - 10 292,38); усього 404,62 Гкал.

Вартість послуги позивач визначив за тарифами на послугу з постачання теплової енергії для потреб бюджетних установ (з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів, без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів і без урахування витрат на придбання та оснащення будівель вузлами комерційного обліку), встановленими рішеннями виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 27.10.2025 № 2720 - 4 127,27 грн/Гкал з ПДВ (3 439,39 грн/Гкал без ПДВ), застосований за листопад 2025 року, та від 27.11.2025 № 2988 (з 01.12.2025) - 5 039,66 грн/Гкал з ПДВ (4 199,72 грн/Гкал без ПДВ), застосований з грудня 2025 року. Відповідач застосування цих тарифів не оспорював.

Позивач склав акти приймання-передачі наданих послуг та рахунки № 7088 за кожен розрахунковий період: від 30.11.2025 - 52,03 Гкал на суму 214 741,86 грн; від 31.12.2025 - 79,65 Гкал на суму 401 408,92 грн; від 31.01.2026 - 95,60 Гкал на суму 481 791,49 грн; від 28.02.2026 - 88,44 Гкал на суму 445 707,53 грн; від 31.03.2026 - 88,90 Гкал на суму 448 025,77 грн. Усього нараховано 1 991 675,57 грн з ПДВ. Обсяги в актах відповідають показанням вузла обліку, зафіксованим у відомостях, підписаних відповідачем.

Акт за листопад 2025 року підписаний директором відповідача та скріплений його печаткою. Акти за грудень 2025 року - березень 2026 року з боку відповідача не підписані, але підписані трьома представниками позивача (Склярова О., Бутко Є., Ніколенко О.). Згідно з реєстрами виданих на руки рахунків та актів приймання-передачі послуг представник відповідача отримав рахунки та акти за особовим рахунком 7088 05.12.2025, 14.01.2026, 09.02.2026, 10.03.2026 та 08.04.2026, що засвідчено підписами в реєстрах. Доказів повернення актів з запереченнями або відмови від їх підписання відповідач не подав.

Відповідач 27.02.2026 сплатив 214 741,86 грн за листопад 2025 року (платіжна інструкція № 23) та 358 866,13 грн за грудень 2025 року (платіжна інструкція № 24), усього 573 607,99 грн. Станом на 22.05.2026 та на дату звернення до суду (19.06.2026) заборгованість становила 1 418 067,58 грн: 42 542,79 грн - за грудень 2025 року, 481 791,49 грн - за січень 2026 року, 445 707,53 грн - за лютий 2026 року, 448 025,77 грн - за березень 2026 року.

Після відкриття провадження у справі відповідач платіжною інструкцією від 12.10.2026 № 535 сплатив позивачу 606 749,62 грн з призначенням платежу "за теплову енергію за січень-березень 26р; рах-акт №7088 від 09.10.26р, дог№7088/2026 від 09.02.26р"; згідно з випискою по рахунку позивача кошти зараховано 15.10.2026. Обидві сторони визнають, що цей платіж зменшив заявлену до стягнення заборгованість. Залишок основного боргу становить 811 317,96 грн (1 418 067,58 грн - 606 749,62 грн). Доказів його сплати матеріали справи не містять.

Застосовані судом норми права при вирішенні спору.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Відповідно до абзацу третього частини 3 статті 24 цього Закону основними обов`язками споживача теплової енергії є, зокрема, додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з частиною 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Факт надання послуги, її обсяг і вартість підтверджуються сукупністю узгоджених між собою доказів: актами підключення та відключення, відомостями про фактичні показання вузла обліку, підписаними відповідачем, актами приймання-передачі та рахунками, реєстрами, які засвідчують отримання відповідачем рахунків і актів. Акти за грудень 2025 року - березень 2026 року, не повернуті відповідачем у десятиденний строк і підписані трьома представниками позивача, відповідно до пункту 22 Договору вважаються дійсними, а зазначені в них обсяги - погодженими та такими, що підлягають оплаті. Відповідач обсяг, вартість послуги та розмір основного боргу не оспорює, у відзиві визнав виникнення заборгованості за спірний період, контррозрахунку не подав.

Строки оплати за пунктом 23 Договору настали: за грудень 2025 року - 31.01.2026, за січень 2026 року - 28.02.2026, за лютий 2026 року - 31.03.2026, за березень 2026 року - 30.04.2026. Відповідач оплату в повному обсязі не здійснив, тобто прострочив виконання грошового зобов`язання.

Посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування не звільняє його від обов`язку оплатити спожиту теплову енергію. Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Згідно з частиною 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Щодо закриття провадження у справі в частині стягнення 606 749,62 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідач сплатив 606 749,62 грн основного боргу 15.10.2026, тобто після звернення позивача до суду (19.06.2026) та відкриття провадження у справі (29.06.2026). Спір у цій частині врегульовано сторонами після відкриття провадження, тому предмет спору в частині стягнення 606 749,62 грн основного боргу відсутній, а провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.

Отже, основний борг, що підлягає стягненню, становить 811 317,96 грн.

Щодо інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати на заборгованість кожного розрахункового періоду з першого дня прострочення до дня, що передує дню оплати (для боргу за листопад 2025 року та основної частини боргу за грудень 2025 року - до 26.02.2026), а на неоплачену заборгованість - до 22.05.2026. Інфляційні втрати розраховано із застосуванням індексів інфляції за січень 2026 року - 100,7%, лютий 2026 року - 101,0%, березень 2026 року - 101,7%, квітень 2026 року - 101,4%, оприлюднених Державною службою статистики України; за травень 2026 року інфляційні втрати не нараховувались.

Перевіривши розрахунки, суд встановив, що вони відповідають умовам Договору щодо строків оплати, періодам прострочення та сумам заборгованості, є арифметично правильними і не перевищують розміру, який позивач має право отримати. Тому з відповідача підлягає стягненню 30 298,79 грн інфляційних втрат та 8 090,29 грн 3% річних. Часткова оплата від 15.10.2026 на розмір цих вимог не впливає, оскільки здійснена після кінцевої дати нарахування.

Щодо пені та клопотання відповідача про її зменшення.

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно з частиною 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Згідно з частиною 5 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

Позивач нарахував пеню в розмірі 0,01% суми боргу за кожен день прострочення відповідно до пункту 32 Договору, з першого робочого дня після граничного строку оплати, за період з 01.01.2026 по 22.05.2026, у сумі 9 843,19 грн. Розрахунок відповідає пункту 32 Договору, є арифметично правильним, а розмір пені не перевищує обмеження, встановленого цим пунктом.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення розміру неустойки є правом, а не обов`язком суду і можливе за наявності обох умов, визначених цією нормою. Сторона, яка просить про зменшення неустойки, повинна довести наявність обставин, з якими закон пов`язує таку можливість.

Суд вважає, що у цій справі наявні умови, з якими частина 3 статті 551 ЦК України пов`язує можливість зменшення неустойки, з огляду на таке.

Пеня як вид неустойки є засобом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності боржника; вона має стимулювати боржника до належного виконання зобов`язання і компенсувати кредитору негативні наслідки порушення, а не бути джерелом його додаткового доходу. Вирішуючи питання про зменшення пені, суд враховує ступінь виконання зобов`язання боржником, причини прострочення, характер і значення наслідків порушення для кредитора, статус боржника та інтереси обох сторін, що заслуговують на увагу, з дотриманням загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України).

Відповідач є комунальним закладом дошкільної освіти, заснованим Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області (організаційно-правова форма - комунальна організація (установа, заклад)), фінансується з місцевого бюджету і забезпечує здобуття дошкільної освіти дітьми громади, тобто виконує суспільно значущу функцію. Теплова енергія спожита ним для опалення приміщень закладу освіти в опалювальний період 2025/2026 років. Прострочення оплати пов`язане з несвоєчасним надходженням бюджетного фінансування в умовах воєнного стану, а не з ухиленням відповідача від розрахунків: відповідач не оспорював ні обсягу, ні вартості спожитої теплової енергії і частинами погашав заборгованість. 27.02.2026 він сплатив 573 607,99 грн, а 15.10.2026, після відкриття провадження у справі, - ще 606 749,62 грн. Отже, на дату ухвалення рішення відповідач оплатив 1 180 357,61 грн, або близько 59% вартості послуги, наданої за опалювальний період (1 991 675,57 грн).

Позивач не подав доказів того, що внаслідок прострочення оплати саме відповідачем він зазнав збитків або інших негативних наслідків. Його доводи про необхідність закупівлі енергоресурсів на умовах попередньої оплати та про значну заборгованість споживачів загалом мають загальний характер і не підтверджують конкретних наслідків порушення, допущеного відповідачем. За відсутності доказів збитків нарахована пеня значно перевищує їх доведений розмір. Водночас майнові інтереси позивача захищені стягненням основного боргу в повному обсязі, а також інфляційних втрат і 3% річних на загальну суму 38 389,08 грн, які компенсують знецінення грошових коштів та плату за користування ними за весь час прострочення.

Разом з тим суд не вбачає підстав для зменшення пені на 95%, як просить відповідач. Розмір пені, погоджений сторонами в Договорі (0,01% за кожен день прострочення, що становить 3,65% річних), значно нижчий за розмір, установлений абзацом другим частини 3 статті 549 ЦК України: облікова ставка Національного банку України у період нарахування пені становила 15,5% річних (до 29.01.2026) та 15,0% річних (з 30.01.2026), тобто подвійна облікова ставка - 31% і 30% річних. Відсутність у боржника необхідних коштів за змістом частини 1 статті 617 ЦК України не є підставою для звільнення від відповідальності, а зменшення пені майже в повному обсязі фактично звільнило б відповідача від відповідальності за прострочення, яке тривало від одного до кількох місяців, тоді як 811 317,96 грн основного боргу не сплачено й на дату ухвалення рішення. Таке зменшення порушило б баланс інтересів сторін.

З урахуванням наведеного суд, діючи в межах повноважень, наданих частиною 3 статті 551 ЦК України, вважає справедливим і співмірним наслідкам порушення зменшити розмір пені на 50% - з 9 843,19 грн до 4 921,60 грн. Клопотання відповідача про зменшення розміру пені підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача належить стягнути 4 921,60 грн пені, а в стягненні 4 921,59 грн пені слід відмовити.

Щодо доводів відповідача про визнання позову.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу. Згідно з частинами 1, 2 статті 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Відповідно до частини 1 статті 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відзив відповідача не містить заяви про визнання позову чи його частини. Відповідач лише не заперечив обставин укладення Договору та виникнення боргу, тобто визнав окремі фактичні обставини в розумінні частини 1 статті 75 ГПК України, що не є визнанням позову. Водночас відповідач заперечив проти стягнення пені в заявленому розмірі. Окремої письмової заяви про визнання позову відповідач не подавав та позивач заперечує проти застосування статті 130 ГПК України. Отже, визнання позову відповідачем не відбулося, і підстави для розподілу судового збору за правилами частини 1 статті 130 ГПК України відсутні.

Щодо судових витрат.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 17 595,60 грн (платіжна інструкція від 18.06.2026 № [номер приховано]), що відповідає ставці 1,5 відсотка ціни позову (1 466 299,85 грн) із застосуванням коефіцієнта 0,8 у зв`язку з поданням позовної заяви в електронній формі (підпункт 1 пункту 2 частини 2, частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Судовий збір, сплачений з вимоги в частині, щодо якої провадження закрито (606 749,62 грн х 1,5% х 0,8), становить 7 281,00 грн. Позивач просив повернути цю суму з Державного бюджету України, тому вона підлягає поверненню позивачу. Судом буде прийнята відповідна ухвала.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зменшення судом розміру пені на підставі частини 3 статті 551 ЦК України не свідчить про необґрунтованість позовних вимог у цій частині: пеню нараховано правомірно та в розмірі, що відповідає Договору, а її зменшення є наслідком реалізації судом дискреційних повноважень з урахуванням обставин, що стосуються відповідача. Тому судовий збір покладається на відповідача без урахування зменшення пені. У зв`язку із задоволенням позову в частині 859 550,23 грн (з урахуванням пені в нарахованому розмірі) судовий збір у сумі 10 314,60 грн (17 595,60 грн - 7 281,00 грн) покладається на відповідача. Інших судових витрат позивач не заявляв.

Керуючись статтями 73-79, 86, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині стягнення 606 749,62 грн основного боргу.

2. У решті позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Кременчуцького закладу дошкільної освіти (дитячий садок) № 63 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (вул. Володимира Великого, 50, м. Кременчук, Полтавська область, 39622; код ЄДРПОУ 24831036) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" (вул. Свіштовська, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39610; код ЄДРПОУ 42225136) 811 317,96 грн основного боргу на поточний рахунок № НОМЕР_1 в АТ "Ощадбанк", 30 298,79 грн інфляційних втрат, 8 090,29 грн 3% річних, 4 921,60 грн пені та 10 314,60 грн витрат зі сплати судового збору на поточний рахунок № НОМЕР_2 в АТ "Ощадбанк".

4. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 4 921,59 грн пені.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частин рішення - з дня складення повного судового рішення (стаття 256 ГПК України).

Повне рішення складено 11.11.2026

Суддя Олена СЕМЧУК