Рішення № 141391365 у справі № 917/1802/26 від 03.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2026 Справа № 917/1802/26

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕТЛАЙН» (провулок Хрестовий, буд. 2, офіс 401, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ: 44058568)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕМЕНЬ ОЙЛ» (Україна, 37600, Полтавська обл., Миргородський р-н, місто Миргород, вул. Гоголя, будинок 2/2-А, 3, Код ЄДРПОУ: 43573977)

про стягнення 2 009 383,81 грн

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін: згідно протоколу

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖЕТЛАЙН» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕМЕНЬ ОЙЛ», згідно якого просить суд стягнути основну заборгованість за Договором поставки нафтопродуктів № ДЖ-86 від 22.04.2026 року - 1 489 927,88 грн, інфляційні втрати - 27 029,20 грн, пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань (подвійна облікова ставка НБУ) - 255 769,21 грн та 28 % річних від суми заборгованості (прострочення більше 10 днів) - 236 657,52 грн, а всього - 2 009 383,81 грн.

Ухвалою від 14.09.26 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 06.10.26, запропонувати, зокрема, відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

Ухвалу про відкриття провадження у справі доставлено позивачу та відповідачу до Електронного кабінету ЄСІТС.

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі № 459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до Електронного кабінету, є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

Окрім того, суд зазначає, що ухвалу про відкриття провадження у справі офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень -www.reyestr.court.gov.ua, доступ до якого є безоплатним та цілодобовим.

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, відзив на позов не надав.

28.09.26 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач повідомив суд, що 16.09.2026 відповідач погасив основну заборгованість за Договором, сплативши залишок заборгованості за Товар, поставлений на підставі накладної № 1706 від 22.04.2026, що підтверджується платіжним дорученням № 618 від 16.09.2026 на суму 1 489 927,88 грн. За вказаного позивач просить суд:

1. Провадження у справі № 917/1802/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕТЛАЙН» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕМЕНЬ ОЙЛ» у частині позовних вимог про стягнення 1 489 927,88 грн основного боргу за Договором поставки нафтопродуктів № ДЖ-86 від 22.04.2026 закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕМЕНЬ ОЙЛ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕТЛАЙН» інфляційні втрати у сумі 27 029,20 грн, пеню у сумі 255 769,21 грн та річні у сумі 236 657,52 грн, а всього 519 455,93 грн.

3. Судові витрати у справі покласти на відповідача.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЖЕТЛАЙН» з Державного бюджету України судовий збір у сумі 17 879,13 грн.

Інші заяви чи клопотання сторони на стадії підготовчого провадження не подавали.

Ухвалою від 06.10.26 суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 917/1802/26, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 03.11.2026.

26.10.26 від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості. Також, у заяві відповідач, крім іншого, зазначив про неправильне визначення позивачем дати початку прострочення грошового зобов`язання та заявив клопотання про зменшення визначених Договором санкцій.

Позивач 28.10.26 подав заяву, у якій повідомив, що здійснення донарахувань санкцій з 11.09.2026 до 15.09.2026, оскільки відповідач сплатив позивачу основний борг 16.09.2026, а у у позовній заяві позивач розрахував суми пені, 28% річних та інфляційних за період з 25.04.2026 лише до 10.09.2026.

За вказаного, позивач просить суд:

1. Закрити провадження у справі № 917/1802/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕТЛАЙН» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕМЕНЬ ОЙЛ» у частині позовних вимог про стягнення 1 489 927,88 грн основного боргу за Договором поставки нафтопродуктів № ДЖ-86 від 22.04.2026 на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

2. Поновити процесуальний строк на подання заяви про зміну підстави позову в частині зміни (збільшення) на 5 днів періоду нарахування пені, річних та інфляційних.

3. Прийняти до розгляду заяву позивача про зміну підстави позову, а саме: збільшення періоду нарахування пені, річних та інфляційних до дати погашення відповідачем основного боргу.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕМЕНЬ ОЙЛ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕТЛАЙН» інфляційні втрати у сумі 27 029,20 грн, пеню у сумі 255 769,21 грн та річні у сумі 236 657,52 грн, а всього 519 455,93 грн.

5. Судові витрати у справі покласти на відповідача.

6. У зв`язку із закриттям провадження у справі в частині стягнення основного боргу повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЖЕТЛАЙН» з Державного бюджету України судовий збір у сумі 17 879,13 грн.

Щодо поданої позивачем заяви суд зауважує таке.

За змістом пункту 2 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі (частина третя статті 46 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, за правилами цієї статті позивач має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, а також має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Як зазначено вище, позивач подав заяву про зміну підстави позову, а саме: збільшення періоду нарахування пені, річних та інфляційних до дати погашення відповідачем основного боргу.

Суд зазначає про те, що можливість реалізації права змінити предмет або підстави позову безпосередньо пов`язана з процесуальним строком, визначеним частиною третьою статті 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви саме до закінчення підготовчого провадження засідання.

Однак, ухвалою від 06.10.26 суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 917/1802/26, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 03.11.2026. Тобто, позивач у цій справі подав заяву про зміну підстави позову після постановлення ухвали від 06.10.26 та після закриття підготовчого провадження у справі.

При цьому, суд зауважує, що як зазначив Верховний Суд у постанові від 29 листопад 2018 року у справі № 910/22824/17, законодавець чітко встановлює строки для вчинення певних процесуальних дій, визначаючи їх, в т.ч. і певними стадіями судового процесу. При цьому, законодавець розрізняє строки «до закінчення підготовчого провадження» та «до початку судового розгляду справи по суті», зокрема, наприклад, надаючи право позивачу змінити предмет або підстави позову збільшити, а також збільшити або зменшити розмір позовних вимог саме до закінчення підготовчого засідання.

Отже, законодавець у частині третій статті 46 Господарського процесуального кодексу України чітко та однозначно встановив строк для реалізації позивачем свого права на зміну предмету або підстав позову: саме до закінчення підготовчого провадження засідання, а не до початку судового розгляду справи по суті, з огляду на що скористатися таким правом позивач у цій справі мав до постановлення судом ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Суд зазначає про те, що встановлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених законом певних процесуальних дій. На позивача як ініціатора судового розгляду покладається обов`язок цікавитися перебігом розгляду його справи з метою, зокрема, належного користування своїми процесуальними правами. Подібні висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 серпня 2024 року у справі № 800/162/16.

Суд підкреслює, що стадія підготовчого провадження є однією зі стадій розгляду справи, завданням якої, серед іншого, є зокрема остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів (стаття 177 ГПК України). Отже, стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до цієї стадії як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя.

Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на викладене, врахувавши те, що позивач пропустив встановлений законом процесуальний строк на подання заяви про зміну предмету позову, суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених статтею 118 Господарського процесуального кодексу України, для залишення без розгляду заяви позивача про зміну підстави позову.

При цьому суд врахував, що встановлений частиною третьою статті 46 ГПК України строк не може бути поновлений у порядку статті 119 ГПК України після закінчення підготовчого провадження.

Крім того, суд звертає увагу, що заява позивача містить прохання про збільшення періоду нарахування пені, річних та інфляційних втрат, однак позивач фактично не заявляє до стягнення збільшені суми таких нарахувань, а просить стягнути їх у раніше заявленому розмірі, за який було сплачено судовий збір.

Представник позивача у судовому засіданні 03.11.2026 надав усні пояснення по суті спору, підтримав позов у повному обсязі з урахуванням поданих заяв.

Відповідач явку представників не забезпечив. Представник відповідача про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв/клопотань не подавав та причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Судом враховано, що згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, відзив на позов не надав.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 917/1802/26.

У судовому засіданні 03.11.2026 судом було з`ясовано обставини справи та досліджено докази. Суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення.

У судовому засіданні 03.11.2026 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЖЕТЛАЙН» (надалі Постачальник та/або Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРЕМЕНЬ ОЙЛ» (надалі за текстом - Покупець та/або Відповідач), укладено Договір поставки нафтопродуктів ДЖ-86 від 22.04.2026 року, надалі за текстом - Договір.

За цим Договором Постачальник зобов`язувався передати у власність Покупця нафтопродукти: дизельне паливо, паливо для реактивних двигунів, бензини марки А-80, А-92, А-95, газ вуглеводневий скраплений, масла та інше (далі - Товар), а Покупець зобов`язувався прийняти Товар та сплатити за нього, відповідно до умов цього Договору та Додаткових угод до нього (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 1.2. Договору, Товар за цим Договором поставляється окремими партіями на підставі відповідних Додаткових угод до Договору, в яких Сторонами узгоджується асортимент, ціна, кількість, умови поставки, строки відвантаження Товару, умови і строки оплати та інші необхідні умови поставки відповідної партії Товару. Додаткові угоди до цього Договору є його невід`ємними частинами, кожна наступна додаткова угода до цього Договору не припиняє та не призупиняє дію попередніх додаткових угод ні у, ні в будь-якій частині, за умови, якщо це прямо не обумовлено у відповідній додатковій угоді.

Відповідно до п. 3.2. Договору Покупець зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений Постачальником Товар, а також витрати, пов`язані з транспортуванням Товару.

Пунктом 5.4. Договору визначено, що датою поставки Товару вважається: 5.4.1. при базисі постачання FCA, СРТ, DDP- дата, зазначена у видатковій накладній на Товар та/або в товарно-транспортній накладній на Товар; 5.4.2. при базисі постачання EXW - дата, зазначена у видатковій накладній на Товар та/або в Акті приймання-передачі Товару; 5.4.3. при базисі постачання DDP - дата отримання Товару Покупцем в місці призначення, яка зазначається у видатковій накладній на Товар та/або товарно-транспортній накладній на Товар.

Положеннями п. 5.6. Договору визначено, що Товар вважається поставленим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості і якості, а право власності на Товар, ризики втрати та порчі Товару є такими, що перейшли від Постачальника до Покупця з дати поставки, передбаченої п. 5.4. цього Договору.

Наявність підписів уповноважених представників Сторін на видаткових накладних та/або товарно-транспортних накладних, актах приймання-передачі Товару, свідчить про те, що всі відомості зазначені в них є вірними, погодженими та прийнятими Сторонами без претензій щодо предмету поставки, асортименту, кількості, якості, ціни Товару (п. 6.4 Договору).

Відповідно до п. 7.2. Договору, Покупець здійснює 100% передоплату за Товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника до моменту поставки Товару згідно рахунку-фактури Постачальника.

Положеннями п. 7.3. Договору визначено, що Постачальник має право відвантажити покупцю Товар без передоплати. Сторони домовилися, що у такому випадку Покупець зобов`язується сплатити за поставлений Товар на підставі Договору протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки Товару, визначеної п. 5.4. цього Договору, якщо інше не зазначено у відповідній Додатковій угоді до цього Договору.

Згідно п. 8.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором, Сторони несуть відповідальність відповідно до цього Договору та діючого законодавства України.

Пунктом 8.4. Договору передбачено, що в разі несплати, або несвоєчасної, оплати вартості отриманого Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період за який стягується пеня від вартості несплаченого або невчасно сплаченого Товару. У разі якщо прострочення оплати буде більшим ніж 10 (десять) календарних днів, Покупець, окрім пені визначеної в цьому пункті Договору, зобов`язаний сплатити Постачальнику інфляційні втрати та проценти у розмірі 28 % річних від суми заборгованості за весь період такого прострочення відповідно до норм ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Оплата неустойки (штрафних санкцій) не звільняє Покупця від виконання прийнятих на себе зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до Договору Постачальником здійснена поставка Товару (Паливо дизельне ДП-З-Євро5-В0) Покупцю на загальну суму 2 594 927,88 грн., що підтверджується Видатковою накладною № 1706 від 22.04.2026 р.

Позивач вказує, що свої зобов`язання за Договором Постачальник виконав в повному обсязі, проте у порушення умов Договору Покупцем не було здійснено оплату за отриманий Товар в повному обсязі.

Так, даними позивача, які не спростовував відповідач при розгляді справи, за період з 11.06.2026 р. по 08.09.2026 р. від Покупця надійшли платежі на загальну суму 1 105 000,00 грн., що підтверджується Довідкою АТ «ПУМБ» № КІЕ-07.8/3840 від 08.09.2026 та платіжною інструкцією № 601 від 08.09.2026 р.: Платіжне доручення № 345 від 11.06.2026 р. на 300 000,00 грн.; Платіжне доручення № 392 від 26.06.2026 р. на 200 000,00 грн.; Платіжне доручення № 456 від 14.07.2026 р. на 105 000,00 грн.; Платіжне доручення № 589 від 03.09.2026 р. на 300 000,00 грн.; Платіжне доручення № 601 від 08.09.2026 р. на 200 000,00 грн.

Таким чином, за розрахунком позивача, станом на дату подачі позову загальна заборгованість Покупця перед Постачальником за поставлений, але неоплачений Товар складає 1 489 927,88 грн. (2 594 927,88 грн. (загальна вартість поставленого товару) - 1 105 000,00 грн. (загальна сума оплати за поставлений Товар) = 1 489 927,88 грн. ).

За вказаного, позивач, звертаючись до суду просив стягнути 1 489 927,88 грн основного боргу. Крім того, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати - 27 029,20 грн, пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань (подвійна облікова ставка НБУ) - 255 769,21 грн та 28 % річних від суми заборгованості (прострочення більше 10 днів) - 236 657,52 грн.

Після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі 16.09.2026 відповідач погасив основну заборгованість за Договором, сплативши залишок заборгованості за Товар, поставлений на підставі накладної № 1706 від 22.04.2026, що підтверджується платіжним дорученням № 618 від 16.09.2026 на суму 1 489 927,88 грн. За вказаного позивач просив суд провадження у справі № 917/1802/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕТЛАЙН» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕМЕНЬ ОЙЛ» у частині позовних вимог про стягнення 1 489 927,88 грн основного боргу за Договором поставки нафтопродуктів № ДЖ-86 від 22.04.2026 закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Судом досліджено всі докази наявні в матеріалах справи.

Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт поставки позивачем 22.04.2026 товару за Договором загальною вартістю 2 594 927,88 грн, про що свідчить наявна в матеріалах справи підписана обома сторонами Видаткова накладна № 1706 від 22.04.2026 р.

Факт поставки товару також не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи встановлений пунктом 7.3 Договору порядок розрахунків, остаточний розрахунок за поставлений товар мав бути здійснений відповідачем до 24.04.2026 (включно).

Визначаючи кінцевий строк розрахунку за поставлений товар у даному випадку суд враховує, що за змістом пункту 7.3 укладеного між сторонами Договору Покупець зобов`язаний сплатити за поставлений Товар протягом 3 (трьох) банківських днів із дати поставки. Тобто, Договором передбачено оплату Товару протягом трьох банківських днів, які починають свій відлік саме «із дати поставки», а не після дати поставки.

Поставка відбулася 22.04.2026 (середа), тому у цьому випадку відлік строку оплати починається безпосередньо з 22.04.2026. Тобто за умовами Договору відповідач мав оплатити вартість пального у день поставки (22.04.2026) або протягом наступних двох днів (23- 24.04.2026).

Відповідно до частин 1, 2 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у період з 11.06.2026 р. по 08.09.2026 р. здійснив часткову оплату заборгованості за Договором на загальну суму 1 105 000,00 грн.

Заборгованість у розмірі 1 489 927,88 грн була сплачена відповідачем після звернення позивача до суду з позовом та відкриття провадження у справі.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості за Договором у розмірі 1 489 927,88 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Щодо вимог про стягнення пені.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 8.4 Договору в разі несплати або несвоєчасної оплати вартості отриманого товару, покупець сплачує постачальнику пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який стягується пеня, від вартості несплаченого або невчасно сплаченого товару. У разі якщо прострочення оплати буде більшим ніж 10 (десять) календарних днів, покупець, окрім пені визначеної в цьому пункті договору, зобов`язаний сплатити постачальнику інфляційні втрати та проценти у розмірі 28% річних від суми заборгованості за весь період такого прострочення відповідно до норм ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Оплата неустойки (штрафних санкцій) не звільняє покупця від виконання прийнятих на себе зобов`язань за цим договором.

Оскільки несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності не наведено, позовні вимоги про стягнення пені, нарахованої на підставі п. 8.4 Договору, визнаються судом обґрунтованими.

Згідно наведеного у позові розрахунку позивач нарахував пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань (подвійна облікова ставка НБУ) у розмірі 255 769,21 грн за загальний період з 25.04.26 по 10.09.26.

За результатами перевірки судом встановлено, що розмір заявленої до стягнення з відповідача пені нараховано арифметично правильно та обґрунтовано.

При цьому суд погоджується з правильністю визначення позивачем початку строку нарахування пені (з 25.04.26) з огляду на визначений вище кінцевий строк розрахунку за поставлений товар.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 28 % річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 8.4 Договору у разі якщо прострочення оплати буде більшим ніж 10 (десять) календарних днів, покупець, окрім пені визначеної в цьому пункті договору, зобов`язаний сплатити постачальнику інфляційні втрати та проценти у розмірі 28% річних від суми заборгованості за весь період такого прострочення відповідно до норм ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Позивачем нараховано з урахуванням п. 8.4 Договору 28% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі 236 657,52 грн. за загальний період з 25.04.26 по 10.09.26 та інфляційні втрати у розмірі 27 029,20 грн за загальний період з травня 2026 року по липень 2026 року.

За результатами перевірки судом встановлено, що інфляційні втрати та 28% річних розраховані позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК та п.8.4. договору, період прострочення визначено правильно, розрахунок є арифметично вірним.

Відповідачем, у свою чергу, заявлено клопотання про зменшення розміру пені та 28% річних.

Щодо зменшення розміру суми пені суд зазначає, що установлення факту порушення зобов`язання та правильності розрахунку неустойки не виключає необхідності вирішення питання про можливість зменшення її розміру за наявності передбачених законом підстав.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 ЦК України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 ЦК України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Суд об`єктивно оцінивши даний випадок, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази завдання Позивачу збитків, внаслідок допущеного Відповідачем порушенням; відомостей щодо наявності збитків чи інших невідворотних наслідків для Позивача від допущеного Відповідачем порушення матеріали справи також не містять.

Водночас суд враховує, що відповідач станом на дату прийняття рішення повністю сплатив заборгованість, позивач у відшкодування знецінення грошових коштів, що становлять суму боргу, також заявив вимоги про стягнення інфляційних та 28 % річних.

За висновком суду, наведені обставини мають істотне значення для визначення співмірного розміру відповідальності, оскільки свідчать про вчинення дій на виконання відповідачем основного зобов`язання. Водночас зазначене не усуває факту порушення договірних умов і не звільняє відповідача від обов`язку сплатити пеню.

Враховуючи вищенаведене, доводи обох сторін та загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), а також необхідність забезпечення балансу інтересів сторін, беручи до уваги дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд зменшує штрафні санкції, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення пені та зменшення заявленої до стягнення суми пені на 30%, що забезпечить збалансованість інтересів сторін та надасть позивачу розумну компенсацію за невиконання відповідачем зобов`язання з поставки товару.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 174559,53 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені позов задоволенню не підлягає з мотивів, викладених судом.

Щодо зменшення процентів річних у розмірі 28% до 3%, суд відмовляє в цій частині вимог з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав.

Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 звернула увагу на те, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.

Суд зауважує, що під час розгляду цієї справи уже було враховано доводи відповідача щодо наявності обставин, які впливають на обсяг його відповідальності за порушення грошового зобов`язання, та зменшено розмір заявленої до стягнення пені.

Отже, суд уже реалізував надані йому законом дискреційні повноваження щодо зменшення відповідальності відповідача, забезпечивши баланс інтересів сторін та врахувавши принципи розумності, справедливості й пропорційності.

За таких обставин, на переконання суду, повторне зменшення процентів річних з 28% до 3% за відсутності додаткових належних і достатніх доказів, які б свідчили про очевидну неспівмірність саме цього виду відповідальності з наслідками порушення зобов`язання, призвело б до необґрунтованого звуження майнових прав кредитора.

Суд також враховує, що проценти річних мають компенсаційний характер та спрямовані на відшкодування майнових втрат кредитора, пов`язаних із несвоєчасним отриманням належних йому грошових коштів; проценти річних у розмірі 28% нараховані позивачем відповідно до погоджених сторонами умов договору; саме по собі посилання на надмірність заявленого до стягнення розміру процентів річних не є достатньою підставою для його зменшення.

З огляду на викладене, враховуючи, що судом уже зменшено розмір пені, а відповідачем не доведено наявності достатніх правових та фактичних підстав для додаткового зменшення процентів річних, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення процентів річних у розмірі 28% до 3%.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 28% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до частини 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

На підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 174559,53 грн. пені, 27029,20 грн. інфляційних нарахувань, 28% річних, що становить 230685,63 грн, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню, в частині вимог про стягнення 1489927,88 грн. провадження у справі суд закриває, в іншій частині позову відмовляє.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог частково (з врахуванням зменшення суддею неустойки), судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України покладаються на відповідача в сумі 6085,03 грн.

У зв`язку із закриттям провадження у справі в частині стягнення основного боргу, сплачена сума судового збору в розмірі 17879,13 грн підлягає поверненню позивачеві в порядку статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕМЕНЬ ОЙЛ» (Україна, 37600, Полтавська обл., Миргородський р-н, місто Миргород, вул. Гоголя, будинок 2/2-А, 3, Код ЄДРПОУ: 43573977) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕТЛАЙН» (провулок Хрестовий, буд. 2, офіс 401, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ: 44058568) 174559,53 грн. пені, 27029,20 грн. інфляційних нарахувань, 28% річних, що становить 230685,63 грн., 6085,03 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 1489927,88 грн. провадження у справі закрити.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЖЕТЛАЙН» (провулок Хрестовий, буд. 2, офіс 401, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ: 44058568) з Державного Бюджету України судовий збір у розмірі 17879,13грн., сплачений згідно платіжної інструкції № 2220 від 10.09.26 р.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 11.11.26 р.

Суддя Киричук О.А.