Рішення № 141391504 у справі № 920/1100/26 від 06.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.11.2026 м. Суми Справа № 920/1100/26

Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А.,

Розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу № 920/1100/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ ЕНЕРГО ТРЕЙД» (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, буд. 13, корп. Б, офіс 33, код ЄДРПОУ 38489035)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб-Агро» (42005, Сумська область, м. Ромни, вул. Конотопська, буд. 96-А, код ЄДРПОУ 39378530)

про стягнення 100000 грн 00 коп.

1. Стислий виклад позицій сторін у справі.

1.1. 02.09.2026 позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь штраф в сумі 100000 грн 00 коп.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач, в порушення п. 11.11 договору № 0605-1 СН поставки нафтопродуктів від 06.05.2025, передав третій особі - ТОВ «Батьківщина-Агро» інформацію, що стосується договірних відносин між позивачем та відповідачем, без отримання попередньої письмової згоди позивача, у зв`язку з чим виник обов`язок сплати штрафу в сумі 100000 грн 00 коп. на підставі п. 12.5 договору.

1.3. Відповідач проти вимог позивача заперечує, оскільки позивачем не доведено факту передачі інформації третім особам; ні договором, ні законом не встановлено штрафу за порушення умов про конфіденційність. Позивач не заявляє про шкоду, інші негативні наслідки для себе, а позов є тиском на підприємства, пов`язані з ТОВ «Батьківщина-Агро».

Крім того, відповідач вказує на те, що пункт 12.5 договору встановлює наслідки порушення покупцем саме «тверджень, гарантій, застережень», тобто тих запевнень і гарантій, що становлять зміст санкційного застереження.

2. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

2.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2026 справу № 920/1100/26 призначено до розгляду судді Жерьобкіній Є.А.

2.2. Ухвалою від 07.09.2026 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 920/1100/26, визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву, відповідно до ст. 165 ГПК України; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив, відповідно до ст. 166 ГПК України; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, відповідно до ст. 167 ГПК України.

2.3. За приписами ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

2.4. Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

2.5. 22.09.2026 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 4888 від 22.09.2026), відповідно до умов якого проти вимог позивача заперечує, оскільки позивачем не доведено факту передачі інформації третім особам; ні договором, ні законом не встановлено штрафу за порушення умов про конфіденційність. Позивач не заявляє про шкоду, інші негативні наслідки для себе, а позов є тиском на підприємства, пов`язані з ТОВ «Батьківщина-Агро».

Крім того, відповідач вказує на те, що пункт 12.5 договору встановлює наслідки порушення покупцем саме «тверджень, гарантій, застережень», тобто тих запевнень і гарантій, що становлять зміст санкційного застереження.

2.6. Позивач у відповіді на відзив (вх. № 5210, 4653 від 16.10.2026) зазначає, що доводи відповідача про те, що він та ТОВ «Батьківщина-Агро» є пов`язаними підприємствами під спільним контролем та з єдиним управлінням, є юридично необґрунтованим, та не спростовують доводів позивача щодо неправомірного розголошення конфіденційної інформації. Передача відповідачем отриманої інформації під час виконання повноважень в одному товаристві іншій юридичній особі (ТОВ «Батьківщина-Агро») є фактом розголошення інформації, визначеної п. 11.11 договору поставки. Основним доказом розголошення конфіденційної інформації позивач вважає подані ТОВ «Батьківщина-Агро» заперечення на відповідь на відзив у справі № 917/1054/26, а саме: зазначення реквізитів договору, дати поставки товару, інформація про якість товару за договором між ТОВ «АТ ЕНЕРГО ТРЕЙД» та ТОВ «Хлібороб-Агро».

2.7. Враховуючи достатність часу, наданого сторонам, для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарський суд, в межах наданих йому повноважень, створив належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

3.1. 06.05.2025 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «АТ ЕНЕРГО ТРЕЙД» (постачальник) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібороб-Агро» (покупець) укладено договір № 0605-1 СН поставки нафопродуктів, відповідно до умов якого, позивач зобов`язується передати у власність відповідача нафтопродукти, а відповідач зобов`язується прийняти ці нафтопродукти (товар) та повністю оплачувати їх ціну (вартість) (п. 2.1 договору).

3.2. Протягом строку дії договору, позивач здійснював поставку нафтопродуктів для ТОВ «Хлібороб-Агро», що визнається сторонами договору.

3.3. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що у зв`язку з виконанням договору поставки, відповідачу стала відома інформація, що стосується договірних відносин між позивачем та відповідачем, у тому числі інформація щодо умов співпраці сторін, здійснених поставок та інших обставин виконання договору поставки.

3.4. Відповідно до пункту 11.11 договору, сторони погодили, що текст договору, будь-які матеріали, інформація і відомості, які стосуються цього договору, є конфіденційними і не можуть передаватись третім особам без попередньої письмової згоди іншої сторони договору, крім випадків, коли така передача пов`язана з одержанням офіційних дозволів, документів для виконання договору або сплати податків, інших обов`язкових платежів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством.

3.5. Пунктом 6.1 договору, за невиконання та/або неналежне виконання умов договору, винна сторона несе відповідальність в порядку, визначеному чинним законодавством України та цим договором.

Розділ 6 договору «Відповідальність сторін» врегульовує відповідальність за конкретні порушення умов договору: п. 6.2 - пеня за прострочення строків оплати, п. 6.4 - 26% річних за невиконання грошових зобов`язань, п. 6.6 - штраф у розмірі 10% вартості товару - за відмову від його приймання, п. 6.7 - штраф 5% за неповернення вагонів-цистерн, п. 6.8 - збитки в розмірі ПДВ за нереєстрацію розрахунку коригування.

3.6. Розділом 12 «Санкційне застереження» сторони визначили санкційні ризики.

У п. 12.1 договору сторони засвідчують та гарантують, що не є юридичними особами, створеними за законодавством російської федерації чи республіки білорусь, серед кінцевих та бенефіціарних власників і учасників немає громадян (юридичних осіб) вказаних держав, вони не здійснюють господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором у розумінні Закону України від 03.03.2022 № 2108-ІХ тощо.

Пункти 12.2 та 12.3 надають постачальнику право відмовитись від договору, якщо покупець, його учасник або кінцевий бенефіціарний власник, внесені до санкційних списків OFAC ЄС, Великої Британії, Ради Безпеки ООН чи РНБО.

Пункт 12.4 передбачає право дострокового розірвання договору в разі порушення п. 12.1 та настання обставин, визначених пунктами 12.2 та 12.3.

Відповідно до п. 12.5 договору, у випадку порушення (недотримання) покупцем зобов`язань, тверджень, гарантій, застережень, передбачених цим договором та чинним законодавством України, покупець зобов`язується відшкодувати постачальнику заподіяні у зв`язку з таким порушенням збитки у повному обсязі, а також сплатити постачальнику штраф в розмірі 100000 грн.

3.7. У претензії № 1009 від 03.07.2026 (а. с. 104-106), позивач зазначив, що ТОВ «Хлібороб-Агро» в порушення умов договору поставки, розголосило третій особі - ТОВ «Батьківщина-Агро» конфіденційну інформацію щодо господарських взаємовідносин між сторонами договору поставки № 0605-1 СН від 06.05.2025, внаслідок чого ТОВ «Батьківщина-Агро» при наданні заперечень (на відповідь на відзив) у справі № 917/1054/26 вказує, що в силу належності ТОВ «Батьківщина-Агро» та ТОВ «Хлібороб-Агро» до групи компаній родини ОСОБА_1 , відповідачу стало відомо про укладення договору поставки № 0605-1 СН від 06.05.2025, відома інформація про поставку 24.12.2025 дизельного пального, сертифікат аналізу № А5712 від 13.01.2026 про відповідність зразка дизельного пального за перевіреними показниками вимогам ДСТУ 7688:2015 «Паливо дизельне Євро. Технічні умови» зі зм. № 1, № 2 для палива дизельного ДП-Л-Євро5.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити протягом трьох робочих днів з моменту отримання претензії штраф у розмірі 100000 грн за порушення умов договору щодо нерозголошення без письмової згоди ТОВ «АЕТ» матеріалів, інформації та відомостей, що стосуються виконання договору поставки та є конфіденційною інформацією (комерційною таємницею).

3.8. Згідно виписки «Деталі трекінгу» з офіційного вебсайту АТ «Укрпошта», претензія вручена відповідачу 07.07.2026 (а. с. 109-110).

3.9. 22.07.2026 представник позивача, адвокат Бєлінгіо В.О., звернулась до відповідача з адвокатським запитом щодо надання інформації про результати розгляду претензії від 03.07.2026 вих. № 1009 щодо сплати штрафу за порушення умов договору № 0605-1СН поставки нафтопродуктів від 06.05.2025 в частині нерозголошення конфіденційної інформації (а. с. 112).

3.10. У відповіді на адвокатський запит відповідач повідомив, що ТОВ «Хлібороб-Агро» вважає заявлені у претензії вимоги безпідставними, необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню, тому відмовляє у задоволенні вимог, викладених в претензії № 1009 від 03.07.2026 у повному обсязі (а. с. 113).

3.11. Позивач стверджує, що ТОВ «Батьківщина-Агро» стало відомо не лише про сам факт існування договірних відносин між позивачем та відповідачем, але й про конкретні обставини їх виконання, зокрема щодо поставки товару та заявлених відповідачу претензій стосовно його якості. Зазначені відомості не є загальнодоступною інформацією та не могли бути відомі ТОВ «Батьківщина-Агро», у зв`язку з будь-якими іншими обставинами, оскільки стосуються безпосередньо договірних відносин між позивачем та ТОВ «Хлібороб-Агро». Відповідач не просив та не отримував згоду позивача на передання та розголошення третім особам конфіденційної інформації, що стосується договору поставки.

3.12. З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача штрафу в сумі 100000 грн 00 коп за розголошення третій особі інформації, що становить конфіденційну (комерційну) цінність, а також її подальше використання ТОВ «Батьківщина-Агро» у власних інтересах як аргументу у судовому спорі у справі № 917/1054/26.

4. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

4.1. Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

4.2. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

4.3. Згідно ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

4.4. Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

4.5. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

4.6. Згідно з ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

4.7. Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

4.8. Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

4.9. Відповідно до ст. 200 Цивільного кодексу України, інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.

4.10. Відповідно до приписів ст. 20 Закону України «Про інформацію», за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

4.11. Вимогами ст. 21 Закону України «Про інформацію» та статті 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.

4.12. Поняття комерційної таємниці міститься у статті 505 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв`язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

4.13. Відповідно до ст. 506 Цивільного кодексу України, майновими правами інтелектуальної власності на комерційну таємницю є: 1) право на використання комерційної таємниці; 2) виключне право дозволяти використання комерційної таємниці; 3) виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

4.14. Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визначила інформацію комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором.

4.15. Тобто, визначення «комерційна таємниця» включає в себе тільки відомості та інформацію, яка не є легкодоступною для певних категорій осіб.

4.16. Такі ознаки комерційної таємниці є істотними, необхідними та невіддільними. Конфіденційність комерційної таємниці полягає в тому, що інформація, яка становить комерційну таємницю, в цілому чи в певній формі та сукупності її складових має бути невідомою та не бути легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить. Комерційну цінність інформації, яка становить комерційну таємницю, розуміють таким чином, що її використання надає володільцю інформації певні економічні переваги в силу того, що його конкуренти або інші особи такою інформацією в цілому чи в певній формі та сукупності її складових не володіють.

4.17. Суд відзначає, що склад та обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок їх захисту визначаються самостійно власником або керівником підприємства з дотриманням чинного законодавства. Підприємство має право розпоряджатися такою інформацією на власний розсуд і здійснювати щодо неї будь-які законні дії, не порушуючи при цьому права третіх осіб.

4.18. Суд установив, що пунктом 11.11 договору сторони погодили, що що текст договору, будь-які матеріали, інформація і відомості, які стосуються цього договору, є конфіденційними і не можуть передаватись третім особам без попередньої письмової згоди іншої сторони договору, крім випадків, коли така передача пов`язана з одержанням офіційних дозволів, документів для виконання договору або сплати податків, інших обов`язкових платежів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством.

Тобто, під конфіденційною інформацією в цьому договорі сторони розуміють інформацію та відомості, що стосуються саме змісту цього договору.

4.19. Разом з цим, звертаючись до суду з цим позовом, позивач основним доказом розголошення конфіденційної інформації вважає подані ТОВ «Батьківщина-Агро» заперечення на відповідь на відзив у справі № 917/1054/26, а саме: зазначення реквізитів договору, дати поставки товару, якість товару за договором між ТОВ «АТ ЕНЕРГО ТРЕЙД» та ТОВ «Хлібороб-Агро», надання сертифікату аналізу № А5712 від 13.01.2026 про відповідність зразка дизельного пального за перевіреними показниками вимогам ДСТУ 7688:2015 «Паливо дизельне Євро. Технічні умови» зі зм. № 1, № 2 для палива дизельного ДП-Л-Євро5.

4.20. Проте, суд установив, що позивач не заявляє ні про шкоду, ні про інші негативні наслідки, спричинені розголошенням інформації; не доведено, у чому саме полягає комерційна таємниця відомостей, в розумінні ч. 1 ст. 505 Цивільного кодексу України.

4.21. Сертифікат аналізу № А5712 від 13.01.2026 є документом, виготовленим на замовлення відповідача за результатами дослідження проби, відібраної відповідачем, та не містить ні найменування позивача, ні реквізитів чи умов договору. Позивач не є особою, що законно контролює цю інформацію (ч. 1 ст. 505 ЦК України).

4.22. Сам факт того, що ТОВ «Батьківщина-Агро» у справі № 917/1054/26 при поданні заперечень вказано номер та дату договору поставки № 0605-1 СН від 06.05.2025 та вказано інформацію про результати лабораторного дослідження проби пального, не підтверджує факту розголошення ТОВ «Хлібороб-Агро» комерційної таємниці.

4.23. Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

4.24. Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

4.25. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2 ст. 74 ГПК України).

4.26. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можу підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

4.27. Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

4.28. Позивач не довів факту передачі відповідачем інформації третім особам. Не довів, що саме відповідач через свої органи чи працівників, діючи від його імені, вчинив дію з передачі конкретної інформації третій особі без згоди позивача і поза винятками, встановленими п. 11.11 договору. Жодного доказу такої дії (листа, електронного повідомлення, акта передачі документів, рішення органу управління відповідача тощо) позовні матеріали не містить.

4.29. Верховний Суд у постанові від 28.02.2019 у справі № 752/5775/16-ц зазначив, що сам по собі факт доступу особи до інформації (входження до корпоративної системи) не є доказом того, що вона здійснила розголошення комерційної таємниці.

4.30. При цьому, сам позивач, укладаючи договори з товариствами однієї корпоративної системи, був обізнаний про пов`язаність таких юридичних осіб.

4.31. Судом встановлено, що відповідальність сторін врегульована розділом 6 договору із зазначенням конкретних порушень його умов: п. 6.2 - пеня за прострочення строків оплати, п. 6.4 - 26% річних за невиконання грошових зобов`язань, п. 6.6 - штраф у розмірі 10% вартості товару - за відмову від його приймання, п. 6.7 - штраф 5% за неповернення вагонів-цистерн, п. 6.8 - збитки в розмірі ПДВ за нереєстрацію розрахунку коригування.

4.32. Розділ 12 «Санкційне застереження» визначає санкційні ризики.

У п. 12.1 договору сторони засвідчують та гарантують, що не є юридичними особами, створеними за законодавством російської федерації чи республіки білорусь, серед кінцевих та бенефіціарних власників і учасників немає громадян (юридичних осіб) вказаних держав, вони не здійснюють господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором у розумінні Закону України від 03.03.2022 № 2108-ІХ тощо.

Пункти 12.2 та 12.3 надають постачальнику право відмовитись від договору, якщо покупець, його учасник або кінцевий бенефіціарний власник, внесені до санкційних списків OFAC ЄС, Великої Британії, Ради Безпеки ООН чи РНБО.

Пункт 12.4 передбачає право дострокового розірвання договору в разі порушення п. 12.1 та настання обставин, визначених пунктами 12.2 та 12.3.

Відповідно до п. 12.5 договору, у випадку порушення (недотримання) покупцем зобов`язань, тверджень, гарантій, застережень, передбачених цим договором та чинним законодавством України, покупець зобов`язується відшкодувати постачальнику заподіяні у зв`язку з таким порушенням збитки у повному обсязі, а також сплатити постачальнику штраф в розмірі 100000 грн.

4.33. У постанові Великої Палати Верховного Суду № 910/4518/16 від 05.04.2023 наголошено про необхідність тлумачення умов договору з урахуванням їх формулювань, структурного розміщення положень та співвідношення з іншими умовами про відповідальність.

4.34. Так, суд установив, що розділ «Відповідальність сторін» не містить положень про встановлення штрафу за порушення умов про конфіденційність.

4.35. Відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

4.36. Враховуючи вищевикладені норми законодавства, з огляду на те, що позов ґрунтується на припущеннях, позивачем не доведено факту розголошення відповідачем конфіденційної інформації, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 100000 грн 00 коп. штрафу є необґрунтованими, та задоволенню не підлягають.

5. Розподіл судових витрат між сторонами.

5.1. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю.

2. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане суддею 11.11.2026.

Суддя Є.А. Жерьобкіна