Рішення № 141391547 у справі № 610/1863/17 від 03.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня [телефон приховано], тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2026 р. м. Харків Справа №610/1863/17

Господарський суд Харківської області у складі судді Добрелі Н.С.

за участю секретаря судового засідання Хруслової А.К.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Ізюмської окружної прокуратури , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Балаклійська міська рада Харківської області

до 1. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області , 2. ОСОБА_1 , 3. Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСОНОПАВЛІВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» , 4. Фермерського господарства «ТОМКО» , 5. Фермерського господарства «ЧЕРВОНОДОНЕЦЬКЕ»

про визнання недійсними договорів, скасування держреєстрації та повернення земельних ділянок

за участю представників:

прокурор - Сапітон Д.В.

третя особа - не з`явився;

відповідача-1 - Дралін Є.А.

відповідача-2 - Радченко Є.В.

відповідача-3 - не з`явився;

відповідача-4 - Радченко Є.В.

відповідача-5 - Радченко Є.В.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 перший заступник керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області (в подальшому змінено на правонаступника Ізюмську окружну прокуратуру) звернувся з позовною заявою в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , в якій з урахуванням уточнень та відмови в частині позовних вимог, просить суд:

- визнати недійсним, укладені 12.12.2014 між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 (ФГ "ТОМКО") договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, загальною площею 524,0240 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Асіївської сільської ради Балаклійського району Харківської області, скасувавши їх реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №№18010118, 18003054, 18002345, 18006746, 18010937, 18004432, 18008949, 18010532, 18011782, 18011460, 18007368, 18009640, 18005525, 18006218 від 15.12.2014 та за №№18007976, 18003694, 18045850, 18045246, 18042585, 18041513 від 16.12.2014;

- визнати недійсним, укладені 03.03.2015 між ОСОБА_1 та ПАТ "КРАСНОПАВЛІВСЬКИЙ КХП" договори суборенди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, загальною площею 524,0240 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Асіївської сільської ради Балаклійського району Харківської області, скасувавши їх державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №№20351542, 20349084, 20349993, 20349272, 20349521, 20351415, 20352077, 20349875, 20351855, 20352567, 20351717, 20351980, 20349761, 20350117, 20349643, 20350352, 20351628, 20351653, 20349394 від 28.03.2015 та за №22682324 від 08.07.2015;

- зобов`язати ОСОБА_1 (ФГ "ТОМКО") та ФГ "ЧЕРВОНОДОНЕЦЬКЕ" повернути у власність Балаклійської міської ради Харківської області 20 земельних ділянок загальною площею 524,0240 га (кадастрові номери: [номер приховано]:01:000:0527 - 12,2492 га, [номер приховано]:01:000:0526 - 7,6822 га, [номер приховано]:02:000:0266 - 50,8377 га, [номер приховано]:04:000:0583 - 17,0636 га, [номер приховано]:05:000:0557 - 65,3559 га, [номер приховано]:02:000:0267 - 7,1788 га, [номер приховано]:01:000:0525 - 6,0675 га, [номер приховано]:05:000:0555 - 6,3591 га, [номер приховано]:02:000:0265 - 8,3644 га, [номер приховано]:01:000:0522 - 9,6048 га, [номер приховано]:01:000:0521 - 5,0371 га, [номер приховано]:01:000:0520 - 53,9184 га, [номер приховано]:01:000:0519 - 37,6478 га, [номер приховано]:02:000:0262 - 65,4008 га, [номер приховано]:01:000:0518 - 52,6895 га, [номер приховано]:02:000:0261 - 51,8794 га, [номер приховано]:01:000:0523 - 42,2551 га, [номер приховано]:05:000:0556 - 7,8761 га, [номер приховано]:05:000:0554 - 4,2704 га, [номер приховано]:01:000:0524 - 12,2862 га).

Позовні вимоги обґрунтовано обставинами порушення вимог законодавства при передачі спірних земельних ділянок в оренду Томку А.І., оскільки в цьому випадку відповідачем-2 у пільговому порядку отримано землю для ведення фермерського господарства за відсутності у нього наміру і ресурсу самостійно здійснювати господарську діяльність на спірній земельній ділянці та з метою її передачі в користування іншій особі.

Рішенням Балаклійсього районного суду Харківської області від 01.12.2017 у справі №610/1863/17 позов задоволено.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 21.03.2018 у справі №610/1863/17 рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 01.12.2017 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №610/1863/17 рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 01.12.2017 та постанову Апеляційного суду Харківської області від 21.03.2018 скасовано, справу №610/1863/17 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Балаклійсього районного суду Харківської області від 06.01.2021 у справі №610/1863/17 позов задоволено частково.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 07.11.2024 у справі №610/1863/17 рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 06.01.2021 скасовано, провадження у справі №610/1863/17 закрито.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 02.12.2024 справу №610/1863/17 передано до Господарського суду Харківської області до юрисдикції якого віднесено розгляд справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.12.2024 у справі №610/1863/17 позовну заяву Лозівської місцевої прокуратури Харківської області залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.01.2025 відкрито загальне позовне провадження у справі №610/1863/17.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.02.2025 у справі №610/1863/17 продовжений строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.04.2025 у справі №610/1863/17 змінено Лозівську місцеву прокуратуру Харківської області на процесуального правонаступника Ізюмську окружну прокуратуру; залучено до часті у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Балаклійську міську раду Харківської області.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.04.2025 зупинено провадження у справі №610/1863/17 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №922/2185/19.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.02.2026 поновлено провадження у справі №610/1863/17.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.02.2026 зупинено провадження у справі №610/1863/17 до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи №922/511/24.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.07.2026 поновлено провадження у справі №610/1863/17.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.07.2026, зокрема, закрито провадження у справі №610/1863/17 на підставі пункту 4 частини першої статті 231 ГПК України в частині визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області «Про надання в оренду земельних ділянок» від 12.11.2014 №3038-СГ, у зв`язку з відмовою позивача в частині позовних вимог; залучено до участі у справі в якості співвідповідачів у частині позовних вимог щодо визнання недійсними договорів оренди та повернення земельних ділянок ФГ "ТОМКО" та ФГ "ЧЕРВОНОДОНЕЦЬКЕ".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.07.2026 розгляд справи №610/1863/17 розпочато спочатку.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.09.2026 у справі №610/1863/17 замінено Головне управління Держгеокадастру у Харківській області на процесуального правонаступника Балаклійську міську раду Харківської області в частині позовних вимог про повернення земельних ділянок.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.09.2026 у справі №610/1863/17 відмовлено з задоволенні клопотання Томка А.І. про залишення позову прокурора без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.09.2026 закрито підготовче провадження у справі №610/1863/17 та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні по суті 13.10.2026 у справі №610/1863/17 була оголошена перерва на 03.11.2026 о 13:00 год.

Прокурор у судовому засіданні по суті 03.11.2026 заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні по суті 03.11.2026 проти позову заперечував, зазначив, що спірні договори оренди землі були укладені компетентним органом з урахуванням наданих йому повноважень та у спосіб, передбаченим чинним законодавством, у зв`язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позову прокурора в повному обсязі.

Присутній у судовому засіданні по суті 03.11.2026 представник відповідачів-2, 4, 5 заперечував у повному обсязі проти позову прокурора та просив суд відмовити в його задоволенні.

Правом на участь представників у судовому засіданні по суті 03.11.2026 відповідач-3 та третя особа не скористалися; про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронних листів до електронних кабінетів ТОВ "КРАСНОПАВЛІВСЬКИЙ КХП" та Балаклійської міської ради Харківської області в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд". При цьому, в матеріалах справи міститься заява відповідача-3 про розгляд справи за відсутності його представника.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Заслухавши вступне слово прокурора та представників відповідачів-1, 2, 4, 5, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Гр. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагенства у Харківській області (правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Харківській області) із заявами від 14.10.2014, в яких просив надати в оренду терміном на 49 років земельні ділянки з кадастровими номерами: [номер приховано]:05:000:0554 площею 4,2704 га; [номер приховано]:05:000:0556 площею 7,8761га; [номер приховано]:01:000:0523 площею 42,2551 га; [номер приховано]:02:000:0261 площею 51,8794 га; [номер приховано]:01:000:0518 площею 52,6895 га; [номер приховано]:02:000:0262 площею 65,4008 га; [номер приховано]:01:000:0519 площею 37,6478га; [номер приховано]:01:000:0520 площею 53,9184 га; [номер приховано]:01:000:0521 площею 5,0371 га; [номер приховано]:01:000:0522 площею 9,6048 га; [номер приховано]:02:000:0265 площею 8,3644 га; [номер приховано]:05:000:0555 площею 6,3591га; [номер приховано]:02:000:0267 площею 7,1788 га; [номер приховано]:04:000:0583 площею 17,0636 га; [номер приховано]:05:000:0557 площею 65,3559 га; [номер приховано]:02:000:0266 площею 50,8377 га; [номер приховано]:01:000:0526 площею 7,6822га; [номер приховано]:01:000:0527 площею 12,2492 га; [номер приховано]:01:000:0524 площею 12,2862 га; [номер приховано]:01:000:0525 площею 6,0675 га (далі - Земельні ділянки) для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу із земель сільськогосподарського призначення.

Наказом Головного управління Держземагенства "Про надання в оренду земельних ділянок" від 12.11.2024 №3038-СГ (далі - Наказ) надано гр. ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства, строком на 49 років, земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля), розташовані за межами населених пунктів Асіївської сільської ради на території Баланклійського району Харківської області, загальною площею 524,0240га.

На виконання зазначеного Наказу 12.12.2024 між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області як орендодавцем та ОСОБА_1 як орендар були укладені Договори оренди Земельних ділянок (далі - Договори оренди), за умовами яких орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, які знаходяться за межами населених пунктів Асіївської сільської ради на території Балаклійського району Харківської області.

Право оренди на Договорами оренди було зареєстровано за ОСОБА_1 , про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були внесені відповідні записи на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.12.2024 №№18010937, 18007368, 18010118, 18005525, 1800054, 18002345, 18006218, 18009640, 18006746, 18007976, 18003694, 18008949, 18010532, 158011460, 18011782, 18004432 та від 16.2024 №№18041513, 18045850, 18042585, 18045246.

У відповідності до пункту 14 Договорів оренди земельна ділянка передається оренду для ведення фермерського господарства.

За умовами Договорів оренди орендар, зокрема, за письмовим погодженням з орендодавцем має право передавати земельну ділянку або її частину в суборенду (пункт 30 Договорів оренди).

У подальшому ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагенства у Харківській області із заявою від 26.02.2015, в якій просив надати дозвіл на передачу в суборенду 31 земельної ділянки, в тому числі й спірні Земельні ділянки.

Листом від 02.03.2015 №19-20-14-4961/0/9-15 Головним управлінням Держземагенства у Харківській області як орендодавцем надано згоду на передачу земельних ділянок у суборенду, в тому числі й на спірні Земельні ділянки.

Надалі 03.03.2025 між ОСОБА_1 як орендарем та ПрАТ "КРАСНОПАВЛІВСЬКИЙ КХП" (правонаступником якого є ТОВ "КРАСНОПАВЛІВСЬКИЙ КХП") як суборендарем були укладені Договори суборенди землі, які 28.03.2015 були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за №№20349875, 20349643, 20349272, 20351653, 20349521, 20351415, 20349394, 20351628, 20350352, 20352077, 20349993, 20351542, 20349761, 20351855, 20349084, 20352567, 20351717, 20350117, 20351980 та 08.07.2015 за №22682324.

Листом від 24.05.2017 №3.1/3901 Головне управління Держпродспоживслужби у Харківській області повідомило Лозівську місцеву прокуратуру Харківської області про те, що згідно з реєстром реєстрації техніки, станом на 01.01.2014 за гр. ОСОБА_1 на праві власності сільськогосподарська техніка, самохідні машини та механізми в Управління не обліковуються.

Листом від 14.06.2017 №10-20-14-10158/0/19-17 Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надало прокуратурі Харківської області додаткові документи.

Зважаючи на те, що передача спірних Земельних ділянок відбулася з порушенням норм діючого законодавства, заступник керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до Балаклійсього районного суду Харківської області із зазначеним позовом.

Заперечуючи проти позову Головне управління Держгеокадастру у Харківській області у відзиву зазначило, що гр. ОСОБА_1 звертався до Управління із заявами про надання в оренду Земельних ділянок загальною площею 524,0240 га. До заяв були додані викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких визначено бажане місце розташування земельних ділянок; інформацію про внесення земельних ділянок до земель сільськогосподарського призначення державної власності; копію паспорта громадянина України; копію ідентифікаційного коду; копію диплому про вищу освіту; обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахування перспектив діяльності фермерського господарства. За результатами розгляду заяв Управлінням був виданий відповідний Наказ. Крім того, відповідач зазначає що органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності в користування забороняється вимагати додаткові матеріали та документи. Відсутність у власності сільськогосподарської техніки для обробітку земельних ділянок не позбавляє можливості їх використання на інших передбачених законом підставах. Ані ЗК України, ані Законом України "Про фермерське господарство" не передбачено вимог щодо подання доказів наявності сільськогосподарської техніки чи інших засобів обробітку земель разом із заявою про надання земельної ділянки. Окрім цього вимогами Закону України "Про фермерське господарство" строк, упродовж якого громадянин повинен створити та зареєструвати фермерське господарств, не встановлений. Також для отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства слід було надати документи про наявність освіти , здобутої в аграрному навчальному закладі. ОСОБА_1 надавалася копія диплому Красноградського технікуму механізації сільського господарства імені Ф.Я. Тимошника, що відповідає вимогам статті 7 вказаного Закону. З огляду на це, оспорювані прокурором Договори оренди укладені з дотримання вимог цивільного, земельного законодавства, а отже відсутні підстави для визнання їх недійсними.

ОСОБА_1 та ФГ "ТОМКО" у відзиві зазначили, що на час його звернення до Головного управління Держземагенства у Харківській області із заявами про надання в оренду Земельних ділянок чинне законодавство не передбачало проведення земельних торгів щодо передачі громадянам земельних ділянок державної чи комунальної власності для ведення фермерського господарства. Крім того, спірні Земельні ділянки були сформовані (зареєстровані в Державному земельному кадастрі) як об`єкти цивільних прав, а отже розробка технічної документації не вимагалася. У заявах відповідачем-2 було зазначено, що ведення фермерського господарства буде вестися одноосібно з можливістю використання найманих працівників. При цьому відсутність у власності особи сільськогосподарської техніки для обробітку значних площ земельних ділянок не позбавляє можливості їх використання на інших передбачених законом підставах. Окрім цього, доводи прокурора про те, що Томко А.І. не мав наміру займатися фермерським господарством не підтверджені жодним доказом, а тому їх слід розцінювати лише як припущення. Ані ЗК України, ані Закон України "Про фермерське господарство" не містить конкретних строків, які б зобов`язували громадян, що отримали в користування землю для ведення фермерського господарства, вчиняти дії щодо державної реєстрації юридичної особи - фермерського господарства для здійснення своєї діяльності. Спірні Договори оренди укладені компетентним органом з урахуванням наданих йому законодавством повноважень у спосіб та з дотриманням вимог, передбачених діючим законодавством. ОСОБА_1 отримав згоду від орендодавця про передачу в суборенду земельних ділянок.

ТОВ "КРАСНОПАВЛІВСЬКИЙ КХП" у відзиві на позов зазначило, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. ОСОБА_1 була отримана від Головного управління Держземагенства у Харківській області згода на передачу Земельних ділок у суборенду, а отже відсутні порушення законодавства які могли б бути підставою для визнання недійсними Договорів суборенди.

ФГ "ЧЕРВОНОДОНЕЦЬКЕ" у відзиві зазначило, що позовна заява не містить посилання на нові обставини, які становлять підстави позову (укладення нових договорів суборенди землі між ОСОБА_1 та ФГ "ЧЕРВОНОДОНЕЦЬКЕ"), а також не містить матеріально-правових вимог, адресованих саме відповідачу-5. За таких обставин, відсутній предмет спору щодо ФГ «ЧЕРВОНОДОНЕЦЬКЕ».

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги прокурора про визнання недійсними Договорів оренди, Договорів суборенди та зобов`язання повернути земельні ділянки.

Суд зазначає, що відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до положень статті 93 ЗК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

За змістом частини першої, другої, третьої статті 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 134 ЗК України, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Відповідно до частин другої, третьої статті 123 ЗК України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за документацією із землеустрою, звертається з заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У заяві зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До заяви додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу (аналогічні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі №922/1830/19).

Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, є Закон України "Про фермерське господарство".

У статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону України "Про фермерське господарство").

Відповідно до положень статті 8 зазначеного Закону після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації.

Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19).

В абзацах 1, 2 частини першої статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом (частини 2, 4 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство").

Таким чином, спеціальний Закон України "Про фермерське господарство" визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 Земельного кодексу України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України "Про фермерське господарство").

Отже, при вирішенні спору про правомірність надання та використання земельної ділянки для ведення фермерського господарства підлягає застосуванню порядок, визначений статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство", як спеціальний щодо статті 123 Земельного кодексу України (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19).

За змістом статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" заява громадянина про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною 1 статті 7 цього Закону умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Подібні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц та від 05.10.2022 у справі №922/1830/19.

Законом України "Про фермерське господарство" передбачено, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми цього Закону не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для такої відмови (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 365/62/16-ц).

Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 та від 15.01.2020 у справі №627/1351/18 наголошено, що можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для його реєстрації, натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов Закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

З матеріалів справи вбачається, що до своїх заяв від 14.10.2024 щодо надання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_1 були додані наступні документи: викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких визначено бажане місце розташування земельних ділянок; інформацію про внесення земельних ділянок до земель сільськогосподарського призначення державної власності; копію паспорта громадянина України; копію ідентифікаційного коду; копію диплому про вищу освіту; обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахування перспектив діяльності фермерського господарства.

Водночас, з доданого ОСОБА_1 до заяви обґрунтування вбачається, що воно викладене у формі окремого документу, не є складовою частиною заяв про виділення земельних ділянок та в ньому лише висловлюється можливість ведення сільськогосподарського виробництва (резюме, характеристика підприємницької діяльності та її можливості, ком`юктура ринку, маркетинг і збут, управління і власність, план виробництва, оцінка ризиків), що не має жодного відношення до обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. Також у заяві не підтверджено наявності в нього необхідної матеріально-технічної бази для обробітку такої площі землі (найманих працівників, сільськогосподарської техніки тощо), а також наявності ресурсів для залучення найманих працівників чи оренду сільськогосподарської техніки.

Незважаючи на вищевикладені невідповідності заяв вимогам законодавства, Головним управління Держземагенства у Харківській області під час розгляду відповідних заяв від 14.10.2014 без урахування відповідності її розміру трудовим та виробничим ресурсам, безпідставно використано спрощений режим отримання земель для ведення фермерського господарства всупереч цілей, визначених Законом України "Про фермерське господарство", не перевірено можливість самостійно ОСОБА_1 та працею найманих працівників вести фермерську діяльність, чи мав (має) він власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, чи мав ОСОБА_1 потенційних контрагентів, ресурси яких він може на договірних засадах залучити для ведення фермерського господарства, а також загалом, чи зможе потенційний орендар проводити діяльність на наданих земельних ділянках.

Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що гр. ОСОБА_1 вже звертався до Головного управління Держземагенства у Харківській області із заявами щодо надання йому в оренду інших земельних ділянок для ведення фермерського господарства на території Шебелинської селищної ради Балаклійського району, Красноградського району Харківської області (лист Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 14.06.2017 №10-20-14-10158/0/19-17).

При цьому Головне управління Держземагенства у Харківській області мало в наявності документи, що підтверджують повторне звернення ОСОБА_1 з метою отримання додаткових земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що суперечить положенням статей 1, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" та статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, з яких слідує, що громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц, а також Верховний Суд у постановах від 14.11.2018 у справі №314/3881/15-ц, від 07.03.2023 у справі №922/3108/19, від 14.03.2023 у справі №922/1974/19, від 07.06.2023 у справі №922/3737/19, від 13.06.2023 у справі №908/1445/20.

Суд зазначає, що офіційні тексти зазначених вище нормативно-правових актів є публічними та загальнодоступними, у зв`язку з чим Томко А.І. не мав перешкод у доступі до законодавства, міг і повинен був знати про те, що громадянин може набути земельну ділянку державної форми власності для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів лише один раз, а тому вона вибуває з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить добросовісність поведінки зазначеної особи під час набуття права користування спірною земельною ділянкою під обґрунтований сумнів.

Таким чином, Томко А.І. не міг законно набути право користування спірними Земельними ділянками. Натомість він набув зазначені права в спосіб, який за формальними ознаками мають вигляд законних, однак юридичне оформлення прав користування земельними ділянками стало можливим у результаті прийняття органом державної влади рішень, які не є такими (аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №917/1416/19).

Зазначені обставини Головним управлінням Держземагенством у Харківській області не були враховані. Останнє, розглядаючи заяви ОСОБА_1 від 14.10.2014 про надання йому в оренду спірних Земельних ділянок, не провело належних перевірок та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, проігнорувало обставини попереднього отримання Томком А.І. на позаконкурсній основі земельних ділянок державної власності в оренду, що дозволило йому повторно на пільгових умовах отримати в оренду земельні ділянки державної власності за відсутності належних правових підстав.

Окрім цього суд зазначає, що фермерське господарство було зареєстровано Томком А.І. лише в січні 2022, тобто через сім років після отримання Земельних ділянок в оренду. Отже, наведені обставини свідчать, що протягом тривалого часу після отримання Земельних ділянок Томко А.І. не створював фермерського господарства, для якого йому були надані спірні земельні ділянки, а фактично використовував її спочатку як фізична особа, а в подальшому передав їх у суборенду ПАТ "КРАСНОПАВЛІВСЬКИЙ КХП".

З огляду на викладене, створення ФГ "ТОМКО" через сім років після укладення Договорів оренди не може свідчити про те, що саме створення цього фермерського господарства було реальною метою отримання ОСОБА_1 спірних Земельних ділянок у 2014 році.

Крім того, суд вважає помилковими посилання прокурора в позовній заяві на те, що Томку А.І. не надався дозвіл на розробку землевпорядної документації, оскільки згідно з положеннями частини першої статті 123 ЗК України надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Як свідчать матеріали справи, станом на дату звернення ОСОБА_1 (14.10.214) із відповідними заявами, спірні Земельні ділянки були зареєстровані в Державному земельному кадастрі, а отже повторне розроблення технічної документації не вимагалося.

Положення частини другої статті 16 ЦК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину.

У статті 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга) тощо.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Отже, наведеними правовими положеннями визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави, за яких правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Так суд зазначає, що при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

При цьому невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства. Саме по собі відступлення сторонами від положень законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію (подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.03.2023 у справі №906/743/21, від 01.11.2022 у справі №910/7853/21, від 14.06.2022 у справі №903/1173/15, від 09.11.2021 у справі №906/1388/20, від 09.07.2020 у справі №910/14180/18, від 09.06.2020 у справі №912/116/19, від 05.09.2019 у справі №914/4455/15).

Судом встановлено, що передача в оренду ОСОБА_1 спірних Земельних ділянок для ведення фермерського господарства відбулась в порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство". З огляду на це, суд дійшов висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для визнання недійсними Договорів оренди, скасувавши їх реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №№18010118, 18003054, 18002345, 18006746, 18010937, 18004432, 18008949, 18010532, 18011782, 18011460, 18007368, 18009640, 18005525, 18006218 від 15.12.2014 та за №№18007976, 18003694, 18045850, 18045246, 18042585, 18041513 від 16.12.2014.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсними Договорів суборенди укладених між ОСОБА_1 та ПАТ "КРАСНОПАВЛІВСЬКИЙ КХП" (правонаступником якого є ТОВ "КРАСНОПАВЛІВСЬКИЙ КХП"), суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Наявність в Договорах оренди примітки про те, що орендар має право передавати в суборенду земельну ділянку або її частину без зміни її цільового призначення (пункт 30), не нівелює обов`язок сторін дотримуватись точних дій з приводу дотримання вимог земельного законодавства.

Так, сторони мають за цивільним законодавством свободу договору, однак дана свобода має обмеження у вигляді чинних норм земельного законодавства, які дають учасникам земельних відносин рамки прав та обов`язків, які не можливо порушити, оскільки це призведе до негативних наслідків у вигляді, в тому числі передачі в оренду земельної ділянки із порушенням встановленої процедури.

За змістом статті 8 Закону України "Про оренду землі" чинність договору суборенди земельної ділянки прямо пов`язана з чинністю договору оренди.

У постанові Верховного Суду від 11.08.2022 у справі №904/5693/20 зазначено наступне: "Згідно з частиною першою статті 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Тобто, такий правочин не породжує переходу права власності до набувача (аналогічний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 910/1356/13). У силу принципу Nemo plus iures transferre potest quam ipse habet ("Ніхто не може передати більше прав, ніж має сам"), у даному випадку не виникає право власності й у майбутніх набувачів".

Отже, оскільки судом визнанню недійсними основні договори оренди землі то й укладені між ОСОБА_1 та ПАТ "КРАСНОПАВЛІВСЬКИЙ КХП" (правонаступником якого є ТОВ "КРАСНОПАВЛІВСЬКИЙ КХП") Договори суборенди також підлягають визнанню недійсними, як похідні від основного договору .

При цьому судом враховано, що розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17)

На підставі укладених між ФОП Томком А.І. та ПАТ "КРАСНОПАВЛІВСЬКИЙ КХП" Додаткових угод від 02.01.2020 були достроково розірвані спірні Договори суборенди. Згідно з наявними в матеріалах справи інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право суборенди за оспорюваними Договорами суборенди було припинено 05.02.2020. З огляду на ці обставини, відсутні підстави для скасування державної реєстрації цим Договорів суборенди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №№20351542, 20349084, 20349993, 20349272, 20349521, 20351415, 20352077, 20349875, 20351855, 20352567, 20351717, 20351980, 20349761, 20350117, 20349643, 20350352, 20351628, 20351653, 20349394 від 28.03.2015 та за №22682324 від 08.07.2015.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ФГ "ТОМКО" та ФГ "ЧЕРВОНОДОНЕЦЬКЕ" повернути спірні Земельні ділянки, суд зазначає наступне.

Як було встановлено вище судом, у січні 2022 Томком А.І. було зареєстроване ФГ "ТОМКО", а отже з моменту реєстрації фермерського господарства та набуття статусу юридичної особи обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18).

З огляду на це, ФГ "ТОМКО" стало користувачем спірних Земельних ділянок, тому до нього перейшли й права та обов`язки орендаря цих земельних ділянок за Договорами оренди.

Положеннями частини першої статті 216 ЦК України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

При цьому, у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається (частина сьома статті 21 Закону України "Про оренду землі").

З огляду на встановлену недійсність Договорів оренди відповідно до статті 215 ЦК України, зазначений правочин не породжують юридичних наслідків, а їх недійсність тягне застосування правових наслідків, передбачених статтею 216 ЦК України у формі односторонньої реституції, оскільки двостороння реституція є неможливою з причин, прямо визначених Законом України "Про оренду землі", що обумовлює обґрунтованість вимоги про повернення спірної земельної ділянки.

Окрім цього, судом встановлено, що спірні Земельні ділянки в лютому 2020 були передані Томком А.І. в суборенду ФГ "ЧЕРВОНОДОНЕЦЬКЕ" на підставі укладених між ними Договорів суборенди від 14.02.2020.

Також, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-ІХ, Перехідні положення ЗК України доповнено пунктом 24. Згідно з ним землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема, водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук.

При цьому земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки (абзац 2 пункту 24 Розділу "Перехідні положення" ЗК України).

До державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо спірних Земельних ділянок наприкінці серпня 2021 внесено записи про державну реєстрацію права комунальної власності за Балаклійською міською радою. А отже право власності на спірні Земельні ділянки перейшло до Балаклійської територіальної громади в особі Балаклійської міської ради.

Разом із тим, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця (частина перша статті 34 Закону України "Про оренду землі").

Враховуючи те, що Договори оренди були визнані судом недійсними та оскільки орендарем за вказаними правочинами є саме ФГ "ТОМКО", то згідно з частиною першою статті 216 ЦК України, саме останнє й зобов`язано повернути Земельні ділянки у власність Балаклійської міської ради Харківської області.

При цьому, вимоги щодо визнання недійсними договорів суборенди від 14.02.2020, котрі були укладені між ОСОБА_1 та ФГ "ЧЕРВОНОДОНЕЦЬКЕ", прокурором у даному випадку не заявлені (ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.04.2026 було відмовлено в задоволені заяви Ізюмської окружної прокуратури про зміну предмету позову). А отже відсутні підстави для зобов`язання ФГ "ЧЕРВОНОДОНЕЦЬКЕ" повернути Земельні ділянки в порядку статті 216 ЦК України (реституції) Балаклійській міській раді Харківської області. З огляду на це, вимоги про зобов`язання повернути земельні ділянки ФГ "ЧЕРВОНОДОНЕЦЬКЕ" є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог прокурора. А саме: визнати дійсними Договори оренди, скасувавши їх реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; визнати недійсними Договори суборенди; зобов`язати ФГ "ТОМКО" повернути у власність Балаклійської міської ради Харківської області Земельні ділянки. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє з огляду на вищезазначене.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до статті ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною четвертою статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати прокурора зі сплати судового збору за вимогами: 1) про визнання недійсними 20 Договорів оренди покладаються на Головне управління держгеокадастру у Харківській області та ФГ "ТОМКО" у рівних частинах по 16.000,00грн з кожного; 2) про визнання недійсними 20 Договорів суборенди - на ОСОБА_1 та ТОВ "КРАСОНОПАВЛІВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ" у рівних частинах по 16.000,00грн з кожного; 3) про зобов`язання повернути Земельні ділянки - на ФГ "ТОМКО" у розмірі 32.000,00 грн як за вимоги немайнового характеру.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити частково.

2. Визнати недійсним, укладені 12.12.2014 між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 (Фермерським господарством "ТОМКО") договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, загальною площею 524,0240 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Асіївської сільської ради Балаклійського району Харківської області, скасувавши їх реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №№18010118, 18003054, 18002345, 18006746, 18010937, 18004432, 18008949, 18010532, 18011782, 18011460, 18007368, 18009640, 18005525, 18006218 від 15.12.2014 та за №№18007976, 18003694, 18045850, 18045246, 18042585, 18041513 від 16.12.2014.

3. Визнати недійсним, укладені 03.03.2015 між ОСОБА_1 та ПАТ "КРАСНОПАВЛІВСЬКИЙ КХП" договори суборенди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, загальною площею 524,0240 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Асіївської сільської ради Балаклійського району Харківської області.

4. Зобов`язати Фермерське господарство «ТОМКО» (Україна, 63304, Харківська обл., Красноградський р-н, м. Красноград, вул. Шевченка, буд. 93, кв. 1, код ЄДРПОУ 44578316) повернути у власність Балаклійської міської ради Харківської області (Україна, 64207, Харківська обл., Ізюмський р-н, м. Балаклія, вул. Захисників України, буд. 18, код ЄДРПОУ 04058628) 20 земельних ділянок загальною площею 524,0240 га (кадастрові номери: [номер приховано]:01:000:0527 - 12,2492 га, [номер приховано]:01:000:0526 - 7,6822 га, [номер приховано]:02:000:0266 - 50,8377 га, [номер приховано]:04:000:0583 - 17,0636 га, [номер приховано]:05:000:0557 - 65,3559 га, [номер приховано]:02:000:0267 - 7,1788 га, [номер приховано]:01:000:0525 - 6,0675 га, [номер приховано]:05:000:0555 - 6,3591 га, [номер приховано]:02:000:0265 - 8,3644 га, [номер приховано]:01:000:0522 - 9,6048 га, [номер приховано]:01:000:0521 - 5,0371 га, [номер приховано]:01:000:0520 - 53,9184 га, [номер приховано]:01:000:0519 - 37,6478 га, [номер приховано]:02:000:0262 - 65,4008 га, [номер приховано]:01:000:0518 - 52,6895 га, [номер приховано]:02:000:0261 - 51,8794 га, [номер приховано]:01:000:0523 - 42,2551 га, [номер приховано]:05:000:0556 - 7,8761 га, [номер приховано]:05:000:0554 - 4,2704 га, [номер приховано]:01:000:0524 - 12,2862 га).

5. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (Україна, 61165, Харківська обл., м. Харків, вул. Космічна, буд. 21, поверх 8-9, код ЄДРПОУ 39792822) на користь Харківської обласної прокуратури (Україна, 61001, Харківська обл., м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108) витрати зі сплати судового збору в розмірі 16.000,00 грн.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської обласної прокуратури (Україна, 61001, Харківська обл., м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108) витрати зі сплати судового збору в розмірі 16.000,00 грн.

8. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСОНОПАВЛІВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» (Україна, 64631, Харківська обл., Лозівський р-н, с. Полтавське, вул. Шкільна, буд. 10, код ЄДРПОУ на користь Харківської обласної прокуратури (Україна, 61001, Харківська обл., м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108) витрати зі сплати судового збору в розмірі 16.000,00 грн.

10. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

11. Стягнути з Фермерського господарства «ТОМКО» (Україна, 63304, Харківська обл., Красноградський р-н, м. Красноград, вул. Шевченка, буд. 93, кв. 1, код ЄДРПОУ 44578316) користь Харківської обласної прокуратури (Україна, 61001, Харківська обл., м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108) витрати зі сплати судового збору в розмірі 48.000,00 грн.

12. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

13. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "11" листопада 2026 р.

Суддя Н.С. Добреля