Рішення № 141391585 у справі № 922/3382/26 від 02.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня [телефон приховано], тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2026 р. м. Харків Справа № 922/3382/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Усатої В.В.

при секретарі судового засідання Корнух В.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, Харківська обл., місто Харків, вулиця Мефодіївська, будинок 11)

до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова (вул. Григорія Сковороди, 61, м. Харків, 61024) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення коштів

за участю представників:

позивача - Капустник Ю.О.;

відповідача - Горячко О.Б.;

3-ої особи - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова, в якому просить:

- Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за Договором від 01.06.2026 №23168/07-Т-Б за період з 01.06.2024 по 31.12.2025 в сумі 592 785,01 грн, а саме:

заборгованість за послуги з централізованого водопостачання - 389 547,85 грн;

заборгованість за абонентське обслуговування водопостачання - 338,39 грн.;

заборгованість за послуги з централізованого водовідведення - 202 674,19 грн;

заборгованість за абонентське обслуговування водовідведення - 224,58 грн.

- Покласти на Відповідача витрати зі сплати судового збору в сумі 7 113,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором № №23168/07-Т-Б на тимчасове надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.06.2026 щодо оплати послуг, які були надані Військовій частині НОМЕР_1 .

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3382/26. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено підготовче засідання на 19 жовтня 2026 року о 14:45. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ).

01.10.202 через систему «Електронний суд» представником відповідача подано відзив на позовну заяву за вх. № 24247.

05.10.2026 через систему «Електронний суд» представником позивача подано відповідь на відзив за вх. № 24459.

19.10.2026 через систему «Електронний суд» представником відповідача подано клопотання про долучення доказів за вх. № 25803, в якому просить долучити до матеріалів справи документи, що підтверджують повноваження представника КЕВ м. Харків.

Подані до суду документи долучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 19.10.2026 на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.11.2026 о 13:00 год.

В судовому засіданні 02.11.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову.

Третя особа свого представника в судове засідання не направила.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Водночас, суд звертає увагу на те, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а брати участь у судових засіданнях є правом учасників справи, що встановлено ст. 42 ГПК України. Окрім того, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.06.2026 між Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» (виконавець послуг), Військовою частиною НОМЕР_1 (Споживач) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова (Платник) було укладено договір на тимчасове надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 23168/07- Т-Б (далі - Договір), відповідно до якого Виконавець послуг зобов`язується надати Споживачу послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (п.3.3.1.Договору), а Споживач і Платник - своєчасно та в повному обсязі проводити оплату за послуги, надані Виконавцем, відповідно до затверджених тарифів, оплату інших платежів, передбачених цим Договором та чинним законодавством, у встановленому порядку (п.п. 3.2.1 та 3.6.1 Договору).

Згідно п. 4.2. Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Платник здійснює оплату з моменту отримання Акту приймання-передачі послуг відповідно до ст. ст. 46, 48, 49 Бюджетного кодексу України протягом 30 календарних днів, Акти звірки розрахунків, рахунки, тощо КП «Харківські теплові мережі».

Відповідно до п. 7.1 Договору встановлено, що договір набирає чинності з дати підписання Сторонами та відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України поширює свою дію на відносини , що склалися між сторонами з 01.06.2024 та діє до 31 грудня 2026 року, але не довше дії воєнного стану, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Позивач вказує, що КП «Харківські теплові мережі» свої зобов`язання виконало в повному обсязі, а саме надало Споживачу послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що складаються з фактичних обсягів водоспоживання, водовідведення та з урахуванням діючих тарифів (ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.12.2024 № 2335) за період з 01.06.2024 по 31.12.2025 включно. Споживачу була нарахована плата (в тому числі і за абонентське обслуговування та за обслуговування внутрішньо будинкових систем відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII та постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг») в розмірі 592 785,01 грн та виставлені рахунки на цю суму відповідно до п. 4.4 Договору.

Однак, як зазначає позивач, надані КП "ХТМ" послуги оплачені відповідачем не були, внаслідок чого заборгованість складає 592 785,01 грн, а саме: заборгованість за послуги з централізованого водопостачання - 389 547,85 грн; заборгованість за абонентське обслуговування водопостачання - 338,39 грн. заборгованість за послуги з централізованого водовідведення - 202 674,19 грн; заборгованість за абонентське обслуговування водовідведення - 224,58 грн.

Наведені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за Договором від 01.06.2026 №23168/07-Т-Б за період з 01.06.2024 по 31.12.2025 в сумі 592 785,01 грн, а саме:заборгованість за послуги з централізованого водопостачання - 389 547,85 грн; заборгованість за абонентське обслуговування водопостачання - 338,39 грн.; заборгованість за послуги з централізованого водовідведення - 202 674,19 грн; заборгованість за абонентське обслуговування водовідведення - 224,58 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що за Договором на тимчасове надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 23168/07- Т-Б від 01.06.2026 відповідач взяв на себе зобов`язання оплатити послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які були отримані Військовою частиною НОМЕР_1 .

За розрахунками позивача, заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з 01.06.2024 по 31.12.2025 складає 592 785,01 грн, а саме: заборгованість за послуги з централізованого водопостачання - 389 547,85 грн; заборгованість за абонентське обслуговування водопостачання - 338,39 грн.; заборгованість за послуги з централізованого водовідведення - 202 674,19 грн; заборгованість за абонентське обслуговування водовідведення - 224,58 грн.

Доказів оплати вказаної суми заборгованості матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

При цьому, відповідач не спростовує наявність заборгованості перед позивачем, однак, заперечуючи проти позову зазначає, що позивач не звертався вчасно до КЕВ м. Харків з відповідним пакетом документів на оплату послуг за водопостачання та водовідведення, не присилав Рахунки та Акти прийому-передачі послуг, чим позбавив себе можливості вчасно отримати оплату за отримані військовою частиною послуги. В той же час, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків є бюджетною установою, який в своїй діяльності фінансується із державного бюджету, та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов`язань бюджетного періоду. Фактично проведення бюджетних платежів здійснюється органами Казначейства України в рамках бюджетного періоду та затвердженого бюджету розпорядника бюджетних коштів.

Однак, суд відхиляє заперечення відповідача проти позову, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.2.10 Договору Споживач зобов`язаний отримувати у Виконавця Акт наданих послуг, платіжні документи, рахунки, тощо, підписувати та повертати до Виконавця Акт у строки не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим, а у разі незгоди в цей же строк направляти Виконавцю мотивовану відмову від підписання Акту. У випадку неповернення Споживачем підписаного Акту або не направлення мотивованої відмови від підписання Акту у встановлений строк, Акт вважається узгодженим Споживачем в редакції Виконавця.

Відповідно 3.5.1 Платник має право одержувати рахунки та Акти приймання передачі послуг з централізованого водопостачання та водовідведення .

Отже, згідно з приписами пункту 3.5.1 Договору, рахунок про надання послуг та акт виконаних послуг вручаються одночасно. Акт виконаних послуг (який фіксує обсяг наданих послуг) та рахунок (який є вимогою про платіж) складають єдиний нерозривний комплекс документів. Таке синхронне надання документів забезпечило Споживачу повну прозорість: він отримав можливість одночасно перевірити фінансові вимоги (рахунок) та фактичний обсяг наданих послуг (акт).

Копіями повідомлень про вручення рахунків підтверджується, що Виконавець у повній відповідності до умов Договору одночасно передав як рахунок на їх оплату, так і акт виконаних послуг.

При цьому, за твердженнями позивача, будь-яких зауважень щодо обсягу, якості чи вартості послуг у визначений строк ні від Споживача, ні від Платника не надходило. Таких доказів не містять і матеріали справи.

Отже, з моменту вручення документів (рахунків на оплату та актів виконаних послуг), відповідно до умов Договору та ст. 526, 629 ЦК України, у Споживача/Платника виник безумовний обов`язок здійснити оплату наданих послуг.

Також в даному випадку слід прийняти до уваги, що Договір на тимчасове надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 23168/07- Т-Б був укладений сторонами 01.06.2026.

Відповідно до п. 7.1 Договору встановлено, що договір набирає чинності з дати підписання Сторонами та відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.06.2024 та діє до 31 грудня 2026 року, але не довше дії воєнного стану, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Таким чином, виходячи з п. 7.1 Договору, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення надавалися з 01.06.2024.

Отже, після укладення договору Споживачу та Платнику були направлені рахунки та Акти виконаних послуг за червень 2026 року з зазначенням нарахованих сум та об`ємів наданих послуг за попередні періоди з 01.06.2024.

Наведене спростовує твердження відповідача, що позивач не звертався в 2024 та 2025 роках до відповідача вчасно з належним пакетом документів за спожиті послуги.

Крім цього, слід зазначити, що за приписами ч. 1 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Тобто, стаття 617 ЦК України прямо передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання. Враховуючи, що чинним законодавством не передбачено винятків або будь-яких особливих вимог для укладання договорів з бюджетними установами, виконання цих договорів також повинно здійснюватися на загальних підставах.

Велика Палата Верховного Суду у своєї постанові № 911/4249/16 від 17 квітня 2018 року, пославшись на рішення Європейського суду з прав людини, зробила з цього приводу наступний правовий висновок:

"п. 59. ЄСПЛ у пункті 48 рішення від 30 листопада 2004 року у справі "Бакалов проти України" та в пункті 40 рішення від 18 жовтня 2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

п.60. З огляду на викладене вище Велика Палата Верховного Суду відхилила твердження скаржника про відсутність його обов`язку здійснити розрахунок з позивачем за надані послуги у період з 01 січня 2015 року до 01 січня 2016 року через те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" не було передбачено кошти на ці видатки, оскільки в особи виникає певне право, а в держави - відповідне цьому праву фінансове зобов`язання не із закону про Державний бюджет України та похідних від нього актів (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правових актів, що регулюють відносини між особою та державою в певній сфері суспільних відносин.

п.61. Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладено в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 12-46гс18. Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав для відступу від цих висновків Верховного Суду України та Верховного Суду".

А отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання щодо оплати послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які були отримані Військовою частиною НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Беручи до уваги встановлені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, наведені положення чинного законодавства, з огляду на відсутність в матеріалах справи документальних доказів на спростування викладених у позовній заяві обставин та доказів на підтвердження здійснення остаточного розрахунку, перевіривши детальний розрахунок позовних вимог суд констатує, що заявлена до стягнення заборгованість за послуги з централізованого водопостачання у сумі 389 547,85 грн, заборгованість за абонентське обслуговування водопостачання у сумі 338,39 грн., заборгованість за послуги з централізованого водовідведення у сумі 202 674,19 грн, заборгованість за абонентське обслуговування водовідведення у сумі 224,58 грн. є обґрунтованою, правомірною та підлягає задоволенню, отже суд дійшов до висновку про те, що позивачем доведено та належним чином обґрунтовано правомірність заявлених позовних вимог, в зв`язку із чим господарський суд позов задовольняє повністю та стягує з відповідача на корить позивача заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за Договором від 01.06.2026 №23168/07-Т-Б за період з 01.06.2024 по 31.12.2025 в загальній сумі 592 785,01 грн, а саме: заборгованість за послуги з централізованого водопостачання - 389 547,85 грн, заборгованість за абонентське обслуговування водопостачання - 338,39 грн., заборгованість за послуги з централізованого водовідведення - 202 674,19 грн; заборгованість за абонентське обслуговування водовідведення - 224,58 грн.

Відтак, оскільки відповідач не здійснив належний розрахунок з позивачем, що суперечить вимогам законодавства та погодженим умовам договору, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено права та законні інтереси позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Отже, встановлені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази дають підстави дійти висновку про наявність у позивача права на "законне очікування" про стягнення коштів. При цьому неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.02.2018 по справі №910/5444/17, від 30.10.2018 по справі №917/63/18).

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (вул. Григорія Сковороди, 61, м. Харків, 61024; код ЄДРПОУ 07923280) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (61037, Харківська обл., місто Харків, вулиця Мефодіївська, будинок 11, код ЄДРПОУ 31557119) заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за Договором від 01.06.2026 №23168/07-Т-Б за період з 01.06.2024 по 31.12.2025 в сумі 592 785,01 грн, а саме: заборгованість за послуги з централізованого водопостачання - 389 547,85 грн, заборгованість за абонентське обслуговування водопостачання - 338,39 грн., заборгованість за послуги з централізованого водовідведення - 202 674,19 грн; заборгованість за абонентське обслуговування водовідведення - 224,58 грн.; витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 113,41 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (61037, Харківська обл., місто Харків, вулиця Мефодіївська, будинок 11, код ЄДРПОУ 31557119).

Відповідач: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова (вул. Григорія Сковороди, 61, м. Харків, 61024; код ЄДРПОУ 07923280).

Третя особа: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ).

Повне рішення складено "11" листопада 2026 р.

Суддя В.В. Усата

справа № 922/3382/26