Ухвала № 141391834 у справі № 904/5703/24 від 09.11.2026

УХВАЛА

09 листопада 2026 року

м. Київ

cправа № 904/5703/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Студенець В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.01.2026

(головуючий - Чередко А.Є., судді Мороз В.Ф., Верхогляд Т.А.)

у справі №904/5703/24

за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Донецьке шосе 130"

про визнання недійсним рішення установчих зборів та припинення ОСББ шляхом ліквідації,

ВСТАНОВИВ:

21.09.2026 ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду через систему «Електронний суд» з касаційною скаргою на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.01.2026 у справі №904/5703/24 разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження та клопотанням про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 12.10.2026 визнано неповажними підстави, наведені ОСОБА_1 , у клопотанні про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження; касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.01.2026 у справі №904/5703/24 залишено без руху, встановлено скаржнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали, а саме шляхом подання до Верховного Суду заяви про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучити клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, у якому навести інші підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

20.10.2026 скаржником до Верховного Суду, на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 12.10.2026 у справі №904/5703/24, подано заяву про усунення недоліків касаційної скарги до якої долучено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Перевіривши матеріали касаційної скарги та заяви про усунення недоліків касаційної скарги ОСОБА_1 , Верховний Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, скаржником на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 12.10.2026 у справі №904/5703/24, надіслано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в якому наведено інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження.

У вказаному клопотанні скаржник зазначає, що ОСОБА_1 є одинокою особою похилого віку, яка в силу свого віку та критичного стану здоров`я об`єктивно відноситься до найбільш незахищених, соціально вразливих верств населення. Її майновий та фінансовий стан є не просто скрутним, а критичним, що повністю підтверджується долученими до матеріалів справи офіційними документами, зокрема довідкою про доходи та виписками Державної податкової інспекції, а також довідкою Пенсійного фонду України форми ОК-5. Відповідно до цих документів, єдиним джерелом існування заявниці є мінімальна пенсія за віком, яка повністю витрачається на задоволення базових фізіологічних потреб та придбання життєво необхідних медикаментів. Через тотальну відсутність грошових коштів та перебування на межі бідності ОСОБА_1 була абсолютно позбавлена фінансової можливості звернутися за професійною правничою допомогою до приватного (платного) адвоката або самостійно оплатити будь-які юридичні послуги чи судовий збір у встановлений законом 20-денний строк після ухвалення оскаржуваного судового рішення. Саме через підтверджений статус малозабезпеченої особи та належність до категорій громадян, які мають право на безкоштовну правову допомогу, державою в особі Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (БВПД) їй було офіційно призначено адвоката Яструба Олександра Петровича для представництва інтересів у Верховному Суді. Однак процедура звернення до Центру БВПД, перевірка майнового стану податковими органами, прийняття рішення про надання допомоги та видача доручення адвокату зайняли значний проміжок часу, що об`єктивно не залежав від волі самої ОСОБА_1 та унеможливив вчасне подання скарги в загальному порядку. Окрім крайньої майнової незахищеності, ОСОБА_1 є тяжкохворою людиною, що підтверджується численними офіційними медичними виписками, консультативними висновками спеціалізованих лікарів (зокрема, ендокринолога та офтальмолога від квітня 2026 року) та офіційною довідкою лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) від 22.04.2026. Заявниця страждає на важкі системні хронічні захворювання, які викликають постійний фізичний біль, обмежують її у вільному пересуванні та самообслуговуванні. Сучасні медичні препарати та ліки, які життєво необхідні для підтримки її функціонування та стабілізації стану, коштують надзвичайно дорого, тоді як жодних вільних коштів у заявниці немає. ОСОБА_1 щоденно постає перед критичним вибором між придбанням базових продуктів харчування та ліків, що спричиняє хронічний психологічний та фізичний стрес, загальне виснаження організму та прогресуюче погіршення здоров`я. Перебуваючи у такому деструктивному фізичному та матеріальному стані, вона була фізично й ментально неспроможна самостійно здійснювати моніторинг судового процесу, відвідувати суди чи оперативно координувати дії. Поєднання цих двох непереборних чинників - крайньої матеріальної скрути (яка змусила її чекати на призначення адвоката від держави через БВПД) та тяжкого фізичного стану утворює винятковий комплекс об`єктивних обставин, які зробили пропуск процесуального строку абсолютно невідворотним. Відмова у поновленні строку за таких умов була б виявом надмірного судового формалізму та пуризму, що повністю заблокує доступ до правосуддя для особи, яка перебуває у найменш захищеному стані, що суперечить основоположним принципам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці ЄСПЛ.

Розглянувши наведені скаржником у клопотанні про поновлення пропущених процесуальних строків інші підстави на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів визнає такі причини пропуску неповажними, а заяву про поновлення строку на касаційне оскарження додаткової постанови Центрального апеляційного господарського суду від 13.01.2026 у справі №904/5703/24 - такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №910/22695/13).

Із правового контексту норм статей 118, 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №910/15481/17).

Колегія суддів зазначає, що доводи ОСОБА_1 у поданому нею клопотанні значною частиною фактично дублюють раніше наведені нею, які вже визнавались Судом неповажними в ухвалі Верховного Суду від 12.10.2026 у справі №904/5703/24.

Звернення з касаційною скаргою є суб`єктивною дією скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.

Отже, Верховний Суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження вказаних судових рішень.

Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 292 ГПК України, якщо наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи, що наведені підстави пропуску строку на касаційне оскарження суд визнав неповажними, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.01.2026 у справі №904/5703/24 на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1.Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.01.2026 у справі №904/5703/24.

2. Копії ухвали надіслати учасникам справи.

3. Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді О.М. Баранець

В.І. Студенець