Ухвала № 141391964 у справі № 910/9025/25 від 11.11.2026

УХВАЛА

11 листопада 2026 року

м. Київ

cправа № 910/9025/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНОЛ" (далі - ТОВ "ЕНОЛ", скаржник, відповідач)

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2026

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2026

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інгул-Т" (далі - ТОВ "Інгул-Т", позивач)

до ТОВ "ЕНОЛ"

про стягнення 3 362 887,85 грн,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ЕНОЛ" 30.10.2026 через Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2026 у справі № 910/9025/25, та направити справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Касаційна скарга містить клопотання про зупинення виконання оскаржуваних рішення та постанови.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2026 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/9025/25 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуючої), Булгакової І.В., Бенедисюка І.М.

У касаційній скарзі ТОВ "ЕНОЛ" зазначає, що оскаржувані судові рішення підлягають перегляду в касаційному порядку з підстав, передбачених пунктами 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України, а саме у зв`язку з такими порушеннями:

- суди необґрунтовано відхилили клопотання про призначення судової технічної експертизи документів і про витребування оригіналу наказу № 2-К від 01.02.2010 (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України). Суди не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постанові Касаційного господарського суду від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22 (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України);

- суди встановили обставину отримання відповідачем досудової вимоги на підставі копій скріншотів листування, які не дозволяють ідентифікувати автора й зміст повідомлення, попри заперечення відповідача щодо належності йому електронної адреси та без встановлення того, що договір допускав такий спосіб направлення вимоги (стаття 96 ГПК України; пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України). Суди не застосували критерію, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21: електронне листування є доказом лише тоді, коли дає змогу встановити його авторів і зміст (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України);

- суди визначили початок прострочення, не встановивши юридичного факту, з яким договір пов`язує початок строку оплати, і тим самим неправильно застосували статті 530 і 625 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.05.2022 у справі № 902/186/21 та об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.12.2023 у справі № 910/9216/22 (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України);

- суд першої інстанції поширив преюдиційне значення постанови у справі № 910/5386/25 на обставини, які в цій постанові не встановлювалися (автентичність наказу № 2-К і повноваження підписанта на дату підписання документів), без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 08.06.2021 у справі № 916/1801/20 та від 09.07.2024 у справі № 916/2675/22 (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).

З огляду на викладене касаційна скарга ТОВ "ЕНОЛ" подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, адже на момент відкриття касаційного провадження доводи касаційної скарги не є очевидно неприйнятними, а відтак подані матеріали достатні для касаційного розгляду на підставі пунктів 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України у поєднанні з пунктами 3 та 4 частини третьої статті 310 ГПК України.

Касаційна скарга подана в межах строку на касаційне оскарження постанови у цій справі.

Щодо клопотання ТОВ "ЕНОЛ" про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2026 у справі № 910/9025/25 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

У клопотанні про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень скаржник із посиланням на приписи статті 332 ГПК України зазначає, що:

оскаржувані рішення передбачають стягнення 3 413 331,17 грн; скарга містить доводи про порушення, які згідно з частиною третьою статті 310 ГПК України тягнуть направлення справи на новий розгляд, тобто спір по суті остаточно не вирішено;

примусове стягнення такої суми до завершення касаційного перегляду та нового розгляду ускладнить відновлення становища скаржника, оскільки питання повороту виконання вирішується лише за результатами розгляду справи;

клопотання має тимчасовий характер і спрямоване на збереження існуючого становища сторін;

виконавче провадження на момент подання скарги не відкрито, про його відкриття та вжиті виконавцем заходи скаржник повідомить Верховний Суд додатково з наданням підтвердних документів.

Проаналізувавши чинне законодавство та доводи, наведені скаржником у клопотанні про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання з огляду на таке.

Повноваження суду стосовно зупинення виконання спірного судового рішення унормоване положеннями частини першої статті 332 та частиною четвертою статті 294 ГПК України, відповідно до яких суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 28.10.2019 у справі № 904/94/19, зазначено про те, що: "Заява про зупинення виконання судових рішень повинна містити не лише посилання на правові норми, що надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, а й бути обґрунтованою посиланням на конкретні обставини (утруднення повторного розгляду справи, перешкоди у здійсненні повороту виконання, запобігання порушенню прав осіб, які брали / не брали участі у розгляді справи, але рішенням суду вирішено питання про їх права та обов`язки) та наявністю доказів в підтвердження таких обставин".

Однак необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (§43).

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції").

Верховний Суд виходить з того, що вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, необхідно враховувати необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, перешкоди його виконанню, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки тощо.

Сумніви скаржника щодо дотримання попередніми судовими інстанціями норм права під час постановлення оскаржуваних судових рішень та можливе їх скасування покладені в основу касаційної скарги та за умов дотримання їх відповідності нормам ГПК України є підставою для перегляду цих рішень судом касаційної інстанції. Водночас вони (аргументи для касаційного оскарження) не обґрунтовують підстави для зупинення виконання оскаржуваних рішень та не можуть аргументовано свідчити про таку необхідність.

Сама собою незгода учасника судового процесу із судовими рішеннями не є достатньою підставою для зупинення їх виконання, оскільки правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права суд касаційної інстанції перевіряє, переглядаючи по суті у касаційному порядку судові рішення.

Твердження скаржника, що оскаржувані рішення передбачають стягнення 3 413 331,17 грн, а скарга містить доводи про порушення, які згідно з частиною третьою статті 310 ГПК України тягнуть направлення справи на новий розгляд, тобто спір по суті остаточно не вирішено, та, що примусове стягнення такої суми до завершення касаційного перегляду та нового розгляду ускладнить відновлення становища скаржника, оскільки питання повороту виконання вирішується лише за результатами розгляду справи, не є безумовною і достатньою підставою, яка засвідчує неможливість повороту виконання рішення у разі його скасування, а тому не є очевидною / безумовною підставою для зупинення судом касаційної інстанції виконання оскаржуваних судових рішень, що набрали законної сили і є обов`язковими до виконання (стаття 1291 Конституції України, стаття 326 ГПК України).

Верховний Суд під час розгляду доводів заявника наголошує, що ГПК України передбачає інструмент повернення виконання судового рішення, зокрема у статті 333 ГПК України унормовано питання про поворот виконання рішення, постанови у разі зміни або скасування судового рішення після його виконання.

Суд має право зупинити виконання судового рішення, зокрема, якщо кінцеве рішення невідворотне та його негайне виконання може завдати значної шкоди. При цьому сторона, проти якої ухвалено судове рішення у справі, має обґрунтувати своє клопотання належним чином і навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх виконання у разі, якщо рішення буде скасовано.

Клопотання ТОВ "ЕНОЛ" про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень у цій справі зазначеному вище не відповідає та не доводить, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судового рішення у разі, якщо воно буде скасоване. Твердження скаржника, що оскаржувані рішення передбачають стягнення 3 413 331,17 грн, а скарга містить доводи про порушення, які згідно з частиною третьою статті 310 ГПК України тягнуть направлення справи на новий розгляд, тобто спір по суті остаточно не вирішено, та, що примусове стягнення такої суми до завершення касаційного перегляду та нового розгляду ускладнить відновлення становища скаржника, оскільки питання повороту виконання вирішується лише за результатами розгляду справи, є декларативними та абстрактними припущеннями, адже не надано доказів, які могли б свідчити про настання цих наслідків і їх незворотності, так само, що взагалі вже здійснюється виконання судового рішення, а, отже не свідчать про наявність підстав для застосування статті 332 ГПК України, зокрема, відсутні докази відсутності грошей у контрагента.

За таких обставин Суд враховує, що у клопотанні скаржника про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень не наведено аргументовано/обґрунтовані доводи, що дають підстави для висновку про необхідність зупинення виконання рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, а наведені мають декларативний характер, а тому твердження оцінюються як припущення, адже відсутні докази на підтвердження факту необхідності зупинення виконання оскаржуваного судового рішення.

З огляду на викладене, зупинення виконання судового рішення в силу статті 332 ГПК України є правом, а не обов`язком суду, та беручи до уваги, що однією із засад (принципів) господарського судочинства є обов`язковість судового рішення з урахуванням відсутності у суду касаційної інстанції належно обґрунтованих та підтверджених підстав для висновку про необхідність зупинення виконання оскаржуваних судових рішень, у задоволенні клопотання слід відмовити.

Ураховуючи доводи касаційної скарги, які не є очевидно неприйнятними, письмову форму матеріалів справи № 910/9025/25, з огляду на технічний стан функціонування та наповнення Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи на момент прийняття ухвали, Суд доходить висновку про необхідність витребування матеріалів справи.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 290, 294, 314, 332 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відкрити касаційне провадження у справі № 910/9025/25 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНОЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2026.

2. Призначити розгляд касаційної скарги у відкритому судовому засіданні Касаційного господарського суду на 01 грудня 2026 року о 12:00 у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, кімн. №302.

3. Інший учасник справи має право подати відзив на касаційну скаргу до 26 листопада 2026 року до Верховного Суду Касаційного господарського суду шляхом надсилання / подання процесуальних документів через Електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремих підсистем (модулів), що забезпечує обмін документами або у паперовій формі. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

4. Довести до відома учасників справи, що їхня явка в судове засідання є необов`язковою. Суд роз`яснює, що учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду, враховуючи наявність у Суду технічної можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції та/або з урахуванням воєнного стану сторони можуть подати до Верховного Суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

5. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕНОЛ" у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2026 у справі № 910/9025/25 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

6. Витребувати матеріали справи № 910/9025/25 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інгул-Т" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНОЛ" про стягнення 3 362 887,85 грн.

7. Копії ухвали надіслати до Господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду для виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова