Ухвала № 141391983 у справі № 909/446/26 від 11.11.2026

УХВАЛА

11 листопада 2026 року

м. Київ

cправа № 909/446/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги заступника керівника Львівської обласної прокуратури

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.10.2026

за позовом Керівника окружної прокуратури міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації

до Івано-Франківської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області,

про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та її витребування у державну власність,

ВСТАНОВИВ:

Керівник окружної прокуратури міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації звернувся до господарського суду з позовом до Івано-Франківської міської ради про:

- скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:003:0011 площею 2,3603 га;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності відповідача на цю земельну ділянку;

- витребування у власність держави в особі позивача її частини площею 0,3120 га у визначених координатах.

Позовні вимоги мотивовані із посиланням на те, що спірна земельна ділянка в частині площі 0,3120 га сформована за рахунок земель державної власності лісогосподарського призначення, які з 1996 року перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства, та передана у комунальну власність як землі запасу сільськогосподарського призначення за наказом ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 08.12.2020 № 30-ОТГ та актом приймання-передачі від 08.12.2020 із порушенням вимог земельного та лісового законодавства.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 30.06.2026 позов задоволено.

Суд першої інстанції виснував, що наказ ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 08.12.2020 № 30-ОТГ щодо передачі такої земельної ділянки у комунальну власність прийнятий усупереч вимогам законодавства, а реєстрація права комунальної власності на спірну земельну ділянку є незаконною, встановивши обставини:

- формування спірної земельної ділянки в частині площі 0,3120 га за рахунок земель державної власності лісового фонду, які з 1996 року на підставі розпорядження Івано-Франківської ОДА від 07.02.1996 № 85 перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства, що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування;

- недоведеність відмови такого підприємства від права постійного користування земельною ділянкою, припинення такого права у встановленому законом порядку або передачі земельної ділянки з державної власності у комунальну власність рішенням уповноваженого органу.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.03.2026: зазначене рішення в частині задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності відповідача на цю земельну ділянку скасовано; прийнято у цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовлено; у частині задоволення позовних вимог про витребування земельної ділянки рішення залишено без змін; змінено рішення в частині розподілу судових витрат шляхом викладення пункту 5 резолютивної частини рішення в новій редакції.

Апеляційний суд не погодився висновками суду першої інстанції про наявність відстав для задоволення позову в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації земельної ділянки та скасування права власності відповідача на неї, виснувавши обрання прокуратурою в цій частині позовних вимог неналежного, зокрема, неефективного способу захисту.

Виснувавши, що належному способу захисту відповідає віндикаційний позов, у іншій частині апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції.

Заступник керівника Львівської обласної прокуратури звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.10.2026 в частині скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.06.2026 у цій справі про задоволення позовних вимог щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування державної реєстрації речових прав та прийнятого нового рішення, яким в задоволенні цих позовних вимог відмовлено і залишити в силі рішення про задоволення цих позовних вимог.

За наслідками перевірки матеріалів поданої касаційної скарги, Суд з урахуванням доводів, викладених скаржником, відмовляє у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Суди встановили, що частина земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:003:0011 площею 0,3120 га, межі якої визначено каталогом координат, накладається на землі лісового фонду державної власності (квартал 20, виділ 22 Дністровського лісництва), які перебувають у постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" з огляду на таке:

- розпорядженням № 85 від 07.02.1996 Івано-Франківська ОДА, серед іншого, надала в постійне користування для ведення лісового господарства Івано-Франківському ДЛГ землі лісового фонду на території Тисменицького району площею 14 055 га, з яких в подальшому за наслідками виконання лісовпорядних робіт в межах Дністровського лісництва на території Добровлянської сільської ради сформовано квартали під номерами 19 та 20 площею 106 га;

- виникнення права постійного користування лісогосподарського підприємства земельними ділянками в межах кварталів 19, 20 Дністровського лісництва на підставі зазначеного розпорядження від 07.02.1996 № 85 підтверджується матеріалами лісовпорядкування, складеними у 1996-1997 роках, тобто задовго до набрання чинності Земельним кодексом України, що відповідає умовам пункт 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЛК України, а також до моменту інвентаризації земель у 2013 році та їх передачі у комунальну власність у 2020 році;

- право постійного користування державного лісогосподарського підприємства, правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", землями лісового фонду, зокрема територією кварталу 20 Дністровського лісництва, виникло на підставі розпорядження ОДА від 07.02.1996 № 85 до набрання чинності Земельним кодексом України, не припинялося і до державної реєстрації (не пізніше 01.01.2027) підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Накладення спірної земельної ділянки в частині площі 0,3120 га на землі лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" підтверджується:

- витягами із планшета лісовпорядкування, складеними на основі геоданих землевпорядкування 1949-1951 років та лісовпорядкування 1988 року, з яких вбачається часткове накладення земельної ділянки на землі кварталу 20 Дністровського лісництва. За наслідками співставлення відображених у такому витязі даних з кадастровим планом земельної ділянки [номер приховано]:01:003:0011, а саме відображеної у ньому конфігурації зовнішніх меж, також прослідковується відповідне накладення;

- технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок лісогосподарського призначення на місцевості, виготовленій сертифікованими інженерами-землевпорядниками ТОВ "ПРО ЗЕМ" упродовж 2022-2023 років на замовлення ДП "Івано-Франківське лісове господарство", у якій зазначено про накладення земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:003:0011 в частині орієнтовної площі 0,3120 га на землі, відображені на планшеті 2, квартал 20, виділ 22;

- повідомленням ТОВ "Гектар ІФ" із планом-схемою з координатами поворотних точок перетину, що площа накладення земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:003:0011 з кварталом 20 виділу 22 земель лісового фонду складає 0,3120 га.

Відповідач, заперечуючи факт накладення, не подав будь-яких доказів на спростування відомостей, що містяться у досліджених судом матеріалах, в тому числі висновку експерта, не заявив клопотання про призначення судової експертизи ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі скаржник порушує питання щодо ефективного захисту порушених прав і законних інтересів держави в частині оспорювання державної реєстрації земельної ділянки та державної реєстрації щодо такої речового права.

Суд зазначає, що за схожих правовідносин у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 (зокрема, на висновки у якій послався суд апеляційної інстанції на обґрунтування своєї позиції щодо часткової відмови в позові) за позовом товариства до міської ради та фізичної особи про визнання недійсним рішення міської ради та державного акта на право власності на земельну ділянку, у вирішенні виключної правової проблеми щодо ефективного (належного) способу захисту права позивача за обставин часткового накладення земельної ділянки, яка перебуває у власності фізичної особи, на земельну ділянку, що знаходиться у постійному користуванні позивача та відноситься до земель залізничного транспорту (земель державної власності), Велика Палата Верховного Суду, зокрема, зазначила таке:

- не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. Таке втручання не може визнаватися законним. Судове рішення про витребування частини земельної ділянки, що накладається, є підставою для внесення інформації щодо прав на земельні ділянки до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, визначеному законодавством;

- отже, у такому випадку належним (правомірним) способом захисту може бути позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, що накладається на земельну ділянку позивача.

Окрім того, Верховний Суд вже неодноразово наголошував, що якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Отже, Верховний Суд уже викладав у своїх постановах висновок щодо питання ефективного захисту порушених прав і законних інтересів держави в частині оспорюваної державної реєстрації земельної ділянки, державної реєстрації щодо такої речового права та застосування норм права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку, підстав для відступу від якого колегія суддів не вбачає.

Інших виключних випадків касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі не зазначено.

У пунктах 7.6-7.8 Рішення Конституційного Суду України 22.11.2023 у справі № 10-р(ІІ)/2023 вказано, що Європейський суд із прав людини послідовно обстоює позицію, що для розуміння змісту обмежень права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції, є потреба у врахуванні ролі касаційних судів та визнанні того, що умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги; застосування визначеного у національному праві критерію ratione valoris для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою з огляду на саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Верховний Суд як суд касаційної інстанції із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні спорів. Тому внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1, 4 частини 1 статті 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у цій справі відповідно до висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені у раніше прийнятих постановах, і Верховний Суд не вважає за необхідне відступати від таких висновків, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою згідно з пунктом 5 частини 1 статті 293 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 293 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 909/446/26 за касаційною скаргою заступника керівника Львівської обласної прокуратури на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.10.2026.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

Л. І. Рогач