Судові рішення

Постанова № 141395293 у справі № 484/3143/26 від 09.11.2026

Постанова від 09.11.2026 у цивільній справі № 484/3143/26 (категорія «Заява про ухвалення додаткового рішення»). Суд: Миколаївський апеляційний суд, суддя Серебрякова Т. В.

Справа№ 484/3143/26
СудМиколаївський апеляційний суд
СуддяСеребрякова Т. В.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяЗаява про ухвалення додаткового рішення
Дата ухвалення09.11.2026
Надійшло до реєстру12.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141395293

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

09.11.26

22-ц/812/2439/26

Єдиний унікальний номер судової справи 484/3143/26

Номер провадження 22-ц/812/2439/26

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

09 листопада 2026 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Коломієць В.В., Круглікової А.В.,

із секретарем судового засідання Повертайленко Ю.В.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Миколаївського апеляційного суду за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , яка подана його представником ОСОБА_2 , ухвалу, яка постановлена Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області 22 вересня 2026 року, під головуванням судді Медведєвої Н.А. в приміщені цього ж суду у цивільній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИЛА:

У травні 2026 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з вересня 2021 року до листопада 2023 року в розмірі 3 074 грн. 04 коп., інфляційних втрат у розмірі 823 грн. 78 коп., 3% річних в розмірі 220 грн. 07 коп. та судових витрат у розмірі 8 331 грн. 20 коп., які складаються з судового збору в розмірі 1 331 грн. 20 коп. та витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 липня 2026 року позов ФОП ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 4 117 грн. 89 коп., яка складається із: заборгованості в сумі 3 074 грн. 04 коп. за житлово-комунальні послуги, інфляційних втрат у розмірі 823 грн. 78 коп., 3% річних у розмірі 220 грн. 07 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 331 грн. 20 коп., всього - 5 449 грн. 09 коп.

13 липня 2026 року представник ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала через систему «Електронний суд» заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_1 3 823 грн. 58 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 вересня 2026 року в ухваленні додаткового рішення відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у цій справі, яка є малозначною, позов від імені позивача ФОП ОСОБА_1 та документи на підтвердження позовних вимог подано представником Пігулевською Є.М., яка не є адвокатом, на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 19 березня 2026 року.

Разом з тим, договір про надання правничої допомоги №01 від 19 березня 2026 року, Додаток №1 до Договору №01 від 19 березня 2026 року, Акт №191 приймання-передачі документів від 21 травня 2026 року та Акт приймання-передачі наданих послуг №191 від 13 липня 2026 року, укладені між Адвокатським бюро «Юлії Біжко» та ФОП ОСОБА_1 .

Матеріали справи не містять належних доказів понесених ФОП ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, яка надавалась саме адвокатами Адвокатського бюро «Юлії Біжко».

В апеляційній скарзі представник ФОП ОСОБА_1 - Пігулевська Є.М., посилаючись на порушення міськрайонним судом норм процесуального права, просила ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі, а також стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд дійшов помилкового висновку, що матеріали справи не містять доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, яка надавалась саме адвокатами Адвокатського бюро «Юлії Біжко».

Так, на підтвердження факту надання правничої допомоги ФОП ОСОБА_1 було надано:

копію договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 19 березня 2026 року;

копію додатка №1 від 19 березня 2026 року до договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 19 березня 2026 року;

копію довіреності від 19 березня 2026 року;

копію акту №191 від 21 травня 2026 року приймання-передачі документів до договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 09 березня 2026 року;

копію акту №191 від 13 липня 2026 року здачі - приймання наданих послуг до договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 19 березня 2026 року;

копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, видане Радою адвокатів Дніпропетровської області 23 листопада 2018 року за №3976.

Делегування позивачем представницької функції іншій уповноваженій особі, на думку представника позивача, не анулює факту надання йому професійної правничої допомоги та не може бути підставою для позбавлення сторони права на відшкодування реально понесених витрат на таку допомогу.

Згідно з договором про надання професійної правничої допомоги №01 від 19 березня 2026 року, не передбачалось безпосереднє подання процесуальних документів до суду Адвокатським бюро «Юлії Біжко».

Отже, вона, як представник позивача за довіреністю, у межах наданих їй повноважень, підписала позовну заяву, розрахунки та клопотання про витребування доказів, а також завірила копії додатків до них, що попередньо були складені Адвокатським Бюро «Юлії Біжко» та передані позивачу, що відображено у акті №191 від 21 травня 2026 року приймання-передачі документів до договору про надання професійної правничої допомогу №01 від 19 березня 2026 року.

Крім того, представник Пігулевська Є.М. вказала, що позивач очікує понести витрати в суді апеляційної інстанції у розмірі 4 000 грн., докази понесення яких будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України.

Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористалася.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомленні належним чином.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Згідно зі ст.5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту ст.367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржувана ухвала в повній мірі не відповідає.

Пунктом 3 частини 1 статті 270 ЦПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Згідно із ч.3 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Частинами 1,2 статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.133 ЦПК України).

Пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1.2 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч.3 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137, ч.8 ст.141 ЦПК України).

Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, а також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 (провадження №12-14гс22).

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи, а сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зробила висновок, що вимога ч.8 ст.141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правову допомогу, який він очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції складає 7 000 грн., які він просив стягнути з відповідача на свою користь.

Тобто, вимоги ч.8 ст.141 ЦПК України заявником дотримані.

Водночас, відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення додаткових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять належних доказів понесених ФОП ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, яка надавалась саме адвокатами Адвокатського бюро «Юлії Біжко».

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №5076-VI, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст.1 Закону №5076-VI, згідно з якою договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI, представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI).

Відповідно до положень ст.19 Закону №5076-VI, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем до заяви про ухвалення додаткового рішення було додано наступні документи:

договір про надання професійної правничої допомоги від 19 березня 2026 року за №01 та додаток №1 до вказаного договору (а.с.41-42,43);

свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 23 листопада 2018 року серія ДП №3976 (а.с.39);

довіреність від 19 березня 2026 року, видану Адвокатським бюро «Юлії Біжко» Пігулевській Є.М.;

акт №191 від 21 травня 2026 року приймання-передачі документів до договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 19 березня 2026 року (а.с.45);

акт №191 від 13 липня 2026 року здачі-приймання наданих послуг до договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 19 березня 2026 року (а.с.44).

Розглянувши наведені вище документи, подані позивачем, колегією суддів встановлено, що на підставі договору про надання професійної правничої допомоги за №01 від 19 березня 2026 року, укладеного між Адвокатським бюро «Юлії Біжко» і ФОП ОСОБА_1 (замовник) Адвокатське бюро зобов`язалось надати позивачу професійну правничу допомогу у формі надання усних та письмових правових консультацій і роз`яснень; аналіз наданих замовником документів; складання, підготовка та оформлення процесуальних документів, у тому числі, але не виключно: позовних заяв, заперечень, претензій (вимог), повідомлень, додаткових пояснень, відзивів, відповідей на відзиви, апеляційних та касаційних скарг, заяв, клопотань; підготовка та направлення адвокатських запитів до відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, а також фізичних осіб з метою отримання інформації та документів, необхідних для захисту інтересів замовника; здійснення інших дій, необхідних для належного захисту прав та законних інтересів замовника, пов`язаних із захистом прав та інтересів замовника щодо стягнення дебіторської заборгованості за житлово-комунальні послуги, право вимоги якої набуто замовником на підставі електронного аукціону №BRD001-UA-20260121-20415 з продажу майна банкрута по лоту №4, а саме: право вимоги грошової (дебіторської) заборгованості Комунального підприємства «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради (код ЄДРПОУ 42700456), акту про придбання майна на аукціоні від 09 лютого 2026 року та договору відступлення права вимоги банкрута на аукціоні від 09 лютого 2026 року.

Згідно з п.п.3.2,3.3 договору від 19 березня 2026 року, на підтвердження факту надання послуг за цим договором сторони складають та підписують акт приймання-передачі документів. Під час передачі результатів послуг сторони складають у двох екземплярах акт здачі-прийняття наданих юридичних послуг по одному екземпляру для кожної зі сторін.

Розділом 4 вказаного вище договору сторони узгодили, що Адвокатське бюро зобов`язується вчиняти усі необхідні дії для надання адвокатських послуг (професійну правничу допомогу), передбачених цим договором, зокрема, аналіз наданих замовником документів щодо правовідносин, замовника з боржниками, зазначених у Додатку №1 від 09 лютого 2026 року до Договору відступлення права вимоги банкрута від 09 лютого 2026 року (п.4.1.1); підготовка на складання позовних заяв про стягнення заборгованості задля подальшого подання замовником до відповідного суду (п.4.1.4).

За змістом п.п.5.1.1, 5.1.3 договору від 19 березня 2026 року №01 Адвокатське бюро має право на отримання від замовника гонорару (винагороди) за надані відповідно до цього договору послуги, передбачені предметом цього договору; з метою належного виконання цього договору залучати інших осіб, які мають право здійснювати представництво інтересів замовника на підписання процесуальних документів, зокрема, але не виключно: позовних заяв, клопотань, заяв, додаткових пояснень, відзивів, відповідей на відзив, заперечень, апеляційних скарг, касаційних скарг, підготовлених Адвокатським бюро, у межах надання правничої допомоги замовнику за цим договором. Таке доручення не є переданням зобов?язань за цим договором та не звільняє Адвокатське бюро від відповідальності перед замовником за належне надання професійної правничої допомоги. Повноваження таких осіб підтверджуються довіреністю, оформленою відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно з розділом 8 договору від 19 березня 2026 року №01, за послуги, що надаються відповідно до цього договору, замовник зобов`язується сплачувати Адвокатському бюро гонорар (винагороду) (п. 8.1). Сума гонорару (винагороди) за послуги, що надаються Адвокатським бюро, та порядок проведення розрахунків між сторонами визначається Додатком №1 до цього договору (п.8.2). На визначення розміру гонорару (винагороди) Адвокатського бюро, впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання адвокатських послуг (правової допомоги) (п.8.3). Факт надання послуг підтверджується актом здачі-прийняття наданих послуг, який підписуються сторонами та є разом з наданим Адвокатським бюро рахунком - підставою для перерахування суми гонорару (винагороди) (п.8.4).

Відповідно до п.9.1 договору від 19 березня 2026 року №01, цей договір набирає чинності з дати підписання, яку зазначено на початку тексту цього договору і зберігає чинність до виконання зобов`язань за ним.

Додатком від 19 березня 2026 року №1 до договору про надання професійної правничої допомоги від 19 березня 2026 року №01 сторони погодили, що професійна правнича допомога за договором буде надаватися адвокатом Біжко Ю.О. із розрахунку вартості однієї години роботи адвоката - 2 000 грн.

Пунктом 2 вказаного вище додатку визначено, що замовником додатково сплачується винагорода у формі гонорар успіху, яка визначається у розмірі 20% від ціни позову замовника до боржників, зазначених у Додатку №1 від 09 лютого 2026 року до договору відступлення права вимоги банкрута від 09 лютого 2026 року.

Згідно з п.3 Додатку від 19 березня 2026 року №1, гонорар (винагорода) Адвокатського бюро оплачується з відстрочкою платежу, а саме: оплачується замовником протягом 30 днів з дня набрання чинності рішення суду; винагорода у формі гонорару успіху оплачується замовником протягом 90 днів з дня набрання чинності рішення суду.

З довіреності від 19 березня 2026 року слідує, що Адвокатське бюро «Юлії Біжко», на виконання п.5.1.3 договору від 19 березня 2026 року №01, уповноважено, в тому числі Пігулевську Є.М. зокрема, здійснювати подання від свого імені до судів усіх юрисдикцій заяв, клопотань, пояснень та інших документів, підготовлених (складених) адвокатами Адвокатського бюро на виконання умов договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 19 березня 2026 року; підписувати документи від свого імені, що підготовлені адвокатами Адвокатського бюро (…) у тому числі, але не виключно: позовні заяви; клопотання; заяви; додаткові пояснення; відзиви; відповіді на відзиви; заперечення: апеляційні скарги; касаційні скарги; подавати документи від свого імені, що підготовлені адвокатами Адвокатського бюро (…) у паперовій формі через канцелярію відповідних органів; засобами поштового зв`язку, через підсистему Електронний суд ЄСІТС; здійснювати інші дії, що є необхідними та пов`язаними з поданням, оформленням, передачею та отриманням документів, підготовлених адвокатами Адвокатського бюро.

Вказана вище довіреність видана без права передоручення повноважень іншим особам на строк два роки, тобто до 19 березня 2028 року, посвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Гугель С.Ю. та зареєстрована в реєстрі за №93.

Крім того, в матеріалах справи наявна довіреність від 19 березня 2026 року, видана ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_2 на представництво інтересів позивача, в тому числі в судах, з наданням права подавати та підписувати від імені довірителя заяви, скарги, клопотання, відзиви, пояснення, позовні заяви тощо.

З наявного в матеріалах справи свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 23 листопада 2018 року серії ДП № 3976 вбачається, що Біжко Ю.О. має право на зайняття адвокатською діяльністю на підставі рішення Ради адвокатів Дніпропетровської області від 20 листопада 2018 року №104.

Згідно з акту приймання-передачі документів від 21 травня 2026 року №191 до договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 19 березня 2026 року, підписаного Адвокатським бюро «Юлії Біжко» та ФОП ОСОБА_1 , виконавець (Адвокатське бюро «Юлії Біжко») передав, а замовник (ФОП ОСОБА_1 ) прийняв процесуальні документи задля подальшого подання до відповідного суду, а саме: позовну заяву ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з додатками.

За змістом акту здачі-приймання наданих послуг від 13 липня 2026 року №191 до договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 19 березня 2026 року, підписаного Адвокатським бюро «Юлії Біжко» та ФОП ОСОБА_1 , Адвокатське бюро надало, а замовник прийняв професійну правничу допомогу у вигляді: аналізу наданих замовником документів щодо правовідносин замовника з ОСОБА_3 задля стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 (0,25 год. 500 грн.); підготовка та складання позовної заяви про стягнення заборгованості, здійснення розрахунку інфляційних втрат та 3% річних задля подання замовником до суду (1,25 год.- 2 500 грн.); згідно із п.2 Додатку №1 від 19 березня 2026 року до договору, у разі прийняття рішення про задоволення позовних вимог, замовник додатково сплачує винагороду у формі гонорару успіху, яка визначається у розмірі 20% від ціни позову та становить - 4117,89х20%/100%= 823 грн. 58 коп.)

Загальна вартість наданих Адвокатським бюро «Юлії Біжко» адвокатських послуг ФОП ОСОБА_1 відповідно до наведеного вище акту становить 3 843 грн. 58 коп.

Із змісту п.2 вказаного акту №191 встановлено, що професійна правнича допомога надана Адвокатським бюро вчасно, у повному обсязі та з дотриманням інших умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що процесуальні документи, у тому числі позовну заяву, позивач подавав через свого представника Пігулевську Є.М., що не суперечить умовам договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 19 березня 2026 року та змісту наявних в матеріалах справи довіреностей 19 березня 2026 року, виданих Адвокатським бюро «Юлії Біжко» та ФОП ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 .

При цьому, із поданих позивачем документів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, колегією суддів встановлено, що саме Адвокатським бюро «Юлії Біжко» на підставі договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 19 березня 2026 року та додатку №1 до цього договору здійснювався аналіз документів щодо встановлення правовідносин сторін з метою стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, а також підготовка й складання позовної заяви, в тому числі здійснення розрахунку індексу інфляції та 3% річних, про що було складено акт приймання-передачі документів від 21 травня 2026 року №191 та акт здачі-приймання наданих послуг від 13 липня 2026 року №191.

Таким чином, із поданих до суду документів можна встановити, який саме перелік послуг (робіт) надало Адвокатське бюро «Юлії Біжко» позивачу та на якій підставі.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб?єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб?єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

З огляду на вище викладене, колегія суддів звертає увагу на те, що надані позивачем докази належним чином підтверджують факт та достовірно вказують на те, що ФОП ОСОБА_1 поніс витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в загальному розмірі 3 823 грн. 58 коп. у зв`язку із розглядом справи за позовом ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження у матеріалах справи та спростовують висновки суду першої інстанції щодо відсутності в матеріалах справи належних доказів понесених ФОП ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, яка надавалась саме адвокатами Адвокатського бюро «Юлії Біжко».

Судом враховано, що відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.137 ЦПК України).

Водночас у ч.3 ст.141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року (справа №922/1964/21) зроблено висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний правовий висновок міститься і у постановах від 19 лютого 2022 року у справі №755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21 Великої Палати Верховного Суду та підтверджений в ухвалі Верховного Суду у справа №372/6826/24 від 25 березня 2026 року.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23.

Матеріали справи свідчать, що відповідач не заявив клопотання про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов?язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставини кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов?язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю досліджувати змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Отже, проаналізувавши опис наданих позивачу послуг з професійної правничої допомоги, а також подані документи, колегія суддів вважає, що заявлена до відшкодування сума понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції не відповідає критерію розумності та реальності, а також часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Враховуючи складність справи, ціну позову, значення справи для сторін, об`єм виконаної адвокатом роботи, наведені вище норми права, а також обґрунтованість витрат з урахуванням критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, заявлений ФОП ОСОБА_1 до відшкодування розмір витрат на професійну правничу правову допомогу слід зменшити до 500 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю/або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги позивача. У зв`язку з чим, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про часткове задоволення заяви ФОП ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, стягнувши з ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_1 500 грн. таких витрат.

Керуючись ст.ст.270,367,368,374,376,382 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , подану його представником - ОСОБА_2 , - задовольнити частково.

Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 вересня 2026 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення.

Заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 500 (п`ятсот) грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: В.В. Коломієць

А.В. Круглікова

Повний текст судового рішення

складено 11 листопада 2026 року

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
09.11.2026 Постанова № 141308036 Миколаївський апеляційний суд
19.10.2026 Ухвала № 140714186 Миколаївський апеляційний суд
12.10.2026 Ухвала № 140493269 Миколаївський апеляційний суд
22.09.2026 Ухвала № 139967753 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області
14.07.2026 Ухвала № 138187692 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області
08.07.2026 Рішення № 138037356 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області
03.06.2026 Ухвала № 137071884 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 42700456. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг