Судові рішення

Рішення № 141396972 у справі № 345/607/26 від 11.11.2026

Рішення від 11.11.2026 у цивільній справі № 345/607/26 (категорія «Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин»). Суд: Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області, суддя Кардаш О. І.

Справа№ 345/607/26
СудКалуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
СуддяКардаш О. І.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяСправи у спорах, що виникають із трудових правовідносин
Дата ухвалення11.11.2026
Надійшло до реєстру12.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141396972

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Справа №345/607/26

Провадження № 2/345/1051/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.11.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючої судді Кардаш О.І., при секретарі судового засідання Боднар Н.Ю. розглянувши (в режимі відео конференції) у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Калуші в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційне підприємство «Стандарт-ІФ» про зміну формулювання причини та дати звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати формулювання причини її звільнення по пункту 2 частини 1 статті 41 КЗпП України за винні дії , які дають підстави для втрати довір`я з боку роботодавця незаконними. Змінити формулювання причин її звільнення з пункту 2 частини 1 статті 41 КЗпП України (винних дій, які дають підстави для втрати довір`я з боку роботодавця) на статтю 38 КЗпП України (за власним бажанням). Змінити дату її звільнення із 17.12.2025 року на 05.01.2026 року і внести зміни у трудову книжку та електронну трудову книжку, що зберігається у Реєстрі застрахованих осіб Пенсійного фонду України. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційне підприємство «Стандарт-ІФ» на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 32 558,12 грн., середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні, що складає 72 092,98 грн., компенсацію за невикористані відпустки у розмірі 78268,75 грн. та моральну шкоду у розмірі 50000 грн. А також вирішити питання про стягнення понесених судових витрат у розмірі сплаченого судового збору та витрат на правничу (правову) допомогу.

Свої вимоги мотивує тим, що з відповідачем по справі вона перебувала у трудових відносинах з 17.05.2017 року і була прийнята на посаду бухгалтера ТОВ «КП «Стандарт-ІФ». Так, 18.12.2025 року позивачка подала на ім`я виконуючого обов`язки директора ТОВ «Комерційне підприємство «Стандарт-ІФ» - ОСОБА_2 , заяву в якій просила звільнити її із займаної посади за власним бажанням, згідно статті 38 КЗпП України та виплатити компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки в кількості 10 календарних днів. Вказана заява була отримана 18.12.2025 року заступником директора - Новосельчук Л.Я. При цьому, у період із 19.12.2025 року по 02.01.2026 року позивачка перебувала на лікарняному, що підтверджується копіями листків непрацездатності від 19.12.2025 року за № 20082848-2037014822-1 та від 26.12.2025 року за № 20082848-2037155920-1.

Надалі, 15.01.2026 року на поштову адресу позивачки надійшло поштове відправлення від ТОВ «КП «Стандарт-ІФ» з копією наказу від 18.12.2025 року № 11 «Про звільнення ОСОБА_3 ». Згідно вказаного наказу, який був виданий та підписаний виконуючим обов`язки директора ТОВ «КП «Стандарт-ІФ», їй стало відомо, що її звільнено з посади бухгалтера товариства 17.12.2025 року за винні дії, які дають підстави для втрати довір`я до неї з боку роботодавця. Також, в наказі від 18.12.2025 року № 11 «Про звільнення ОСОБА_3 » вказується щодо проведення остаточного розрахунку та видачу трудової книжки (за наявності).

Позивачка особисто зверталася до в.о. директора ТОВ «КП «Стандарт-ІФ» ОСОБА_2 з проханням пояснити ситуацію, що склалася, чому ігнорована її заява на звільнення за власним бажанням, а натомість звільнено за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, чому Позивачці не видається її трудова книжка, що за акт перевірки та чому їй не надають з ним ознайомитись, та коли, взагалі, Позивачці пропонувалося надавати пояснення щодо її роботи чи інших питань. У відповідь суцільне ігнорування.

Також, залишається незрозумілим і на момент подання Позивачкою цієї позовної заяви щодо того як можна видати наказ про звільнення днем пізніше, ніж сама дата звільнення, а також як наказ про звільнення номерований числом 11, якщо наказ в.о. директора ТОВ «КП «Стандарт-ІФ» Волковецького Р.С. від 29.08.2025 року «Про підвищення посадового окладу» номерований за номером 18. На думку позивачки відбулося підтасування кадрових документів з метою її звільнення днем раніше, після того як нею була подана заява про звільнення з роботи за власним бажанням.

Але вказана заява перш за все не містила дати звільнення, оскільки Позивачка розуміла, що звільнення за ст. 38 КЗпП України, передбачає розірвання трудового договору, укладеного на невизначений час, письмово попередивши роботодавця за два тижні.

У ситуації, що склалася з приводу таких дій Відповідача щодо звільнення Позивачки, остання з метою захисту своїх порушених трудових прав, вимушена звертатися до суду.

Позивачка вважає її звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України незаконним, таким що не відповідає вимогам чинного законодавства з наступних підстав.

Так, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу. При цьому, згідно наказу від 16.05.2017 року № 14К «Про прийняття на роботу ОСОБА_1 » Позивачка працювала на посаді бухгалтера у Відповідача, і за весь період роботи між Позивачкою та Відповідачем не укладався договір про повну матеріальну відповідальність, а також не видавався наказ про передачу матеріально-грошових цінностей, чи призначення її відповідальною особою. А відповідно до висновків верховного Суду звільнення на підставі пункту 2 частини 1 статті 42 КЗпП України можливе лише спеціально визначеного кола працівників - працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, а головний бухгалтер (бухгалтер) не є особою, яка безпосередньо обслуговує цінності.

Як передбачено ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Однак, в порушення вимог ст. 116 КЗпП України, в день звільнення Позивача 17.12.2025 року, Відповідач письмово не повідомив Позивача про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч.1 ст. 116 КЗпП України. Розрахунок по заробітній платі, компенсація за невикористані щорічні відпустки Відповідачем не проведено. Також, інформації щодо належних Позивачу до виплати сум не отримано.

Окрім того, позивачка зазначає, що заробітна плата розраховується пропорційно відпрацьованому часу до дня звільнення. Відповідно до наказу виконуючого обов`язків директора ТОВ «КП «Стандарт-ІФ» Волковецького Р.С. від 18.12.2025 року № 11 «Про звільнення Наталі Лаврик», Позивачку звільнено з посади бухгалтера товариства 17.12.2025 року. Розуміючи, те, що звільнити працівника «заднім числом», тобто оформлення наказу пізніше фактичного припинення роботи суперечить трудовому законодавству України, оскільки день звільнення є останнім робочим днем. Однак, Позивачка була на роботі і 18.12.2025 року, оскільки 18.12.2025 року нею була подана заява про звільнення з роботи за власним бажанням. Таким чином, Позивачу належить заробітна плата за відпрацьовані 14 (чотирнадцять) робочих днів у грудні 2025 року.

Відповідно до наказу в.о. директора ТОВ «КП «Стандарт-ІФ» Волковецького Р.С. від 29.08.2025 року № 18 «Про підвищення посадового окладу», можна встановити, що посадовий оклад Позивачки з 01.09.2025 року встановлено у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. Таким чином, виплата за фактично відпрацьовані два місяці 2025 року становить - 50000 грн. за жовтень; 50000 грн. за листопад. Кількість робочих днів у жовтні 2025 року становить 23 робочі дні, а в листопаді 2025 року становить 20 робочих днів.

У відповідності до вимог пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати № 100 середньоденна заробітна плата Позивача становить: 50000 грн. +50000 грн./ 43 робочих дні = 2325,58 грн.

З урахуванням аналізу положень Порядку № 100 заробітна плата Позивача за відпрацьовані 14 (чотирнадцять) робочих днів у грудні 2025 року, становить - 32558,12 грн. Відповідач не виплачує заробітну плату Позивачу за грудень 2025 року від дня звільнення і до моменту звернення з даним позовом до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Позивач наводить розрахунок середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при її звільненні: дата звільнення 17.12.2025 року; день фактичного розрахунку відсутній, але враховуючи вимогу ч. 1 ст. 117 КЗпП України - не більш як за шість місяців; середньоденна заробітна плата становить 2325,58 грн.; кількість робочих днів у грудні 2025 року (мінус 14 робочих днів, які відпрацювала Позивачка) - 9; кількість робочих днів у січні 2026 року - 22; Загальна кількість робочих днів = 31.

Таким чином, середній заробіток за час затримки Позивачу виплати по заробітній платі із 18.12.2025 року по 31.01.2026 року складає 72 092,98 грн., які просить стягнути з відпвідача.

Окрім цього, відповідно до статті 24 Закону України від 15.11.1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Зі змісту частини 1 статті 6 ЗУ № 504/96-ВР відлік права на щорічну відпустку починається з дня укладення трудового договору, тобто це дата прийняття працівника на роботу. На кожну конкретну дату можна порахувати кількість днів щорічної відпустки, заробленої працівником, починаючи із дати його прийняття на роботу.

Позивачка підтверджує, що щорічну основну відпустку із 2017 року по 2023 використано у повному обсязі.

Також, Позивачка підтверджує, що за робочий рік із 17.05.2024 року по 16.05.2025 року вона використала 13 (тринадцять) календарних днів. Залишок щорічної основної відпустки за робочий рік 17.05.2024 - 16.05.2025 складає 11 календарних днів щорічної основної відпустки.

Про те, Позивачка у своїй заяві від 18.12.2025 року про звільнення за власним бажанням зазначила про залишок 10 календарних днів, що є помилковим, оскільки використавши 13 календарних днів з 24 календарних днів можливих, залишок дорівнює 11 календарних днів.

Але, Позивачка відпрацювала 7 місяців робочого року із 17.05.2025 року по дату звільнення - 17.12.2025 року, а тому вона заробила 14 календарних днів щорічної основної відпустки.

Таким чином, розрахунок середньої зарплати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які Позивачка набула право за робочий рік із 17.05.2024 по 16.05.2025: розрахунковий період для обчислення середньої заробітної плати останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки: з 01.12.2024 року по 30.11.2025 року; сума виплат нарахована Позивачці в розрахунковому періоді - 1142724,38 грн.; кількість днів невикористаної щорічної основної відпустки за робочий рік із 17.05.2024 по 16.05.2025 - 11.

Тому, середній заробіток для виплати компенсації за невикористані відпустки за робочий рік складає: 1142724,38 грн./365 календарних днів = 3130,75 грн. Сума компенсації за невикористані 11 календарних днів щорічної основної відпустки за робочий рік 17.05.2024 - 16.05.2025 становить: 3130,75 грн. х 11 календарних днів = 34438,25 грн.

Щодо розрахунку середньої зарплати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які Позивачка набула право за робочий рік із 17.05.2025 по 17.12.2025:

- розрахунковий період для обчислення середньої заробітної плати останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки: з 01.12.2024 року по 30.11.2025 року;

- сума виплат нарахована Позивачці в розрахунковому періоді - 1142724,38 грн.

- кількість днів невикористаної щорічної основної відпустки за робочий рік із 17.05.2025 по 17.12.2025 - 14.

Тому, середній заробіток для виплати компенсації за невикористані відпустки за робочий рік складає: 1142724,38 грн./365 календарних днів = 3130,75 грн.

Сума компенсації за невикористані 14 календарних днів щорічної основної відпустки за робочий рік 17.05.2025 - 17.12.2025 становить: 3130,75 грн. х 14 календарних днів = 43830,50 грн.

Загальна сума компенсації, яка підлягає сплаті Позивачці за невикористані 25 календарних днів щорічної основної відпустки за період із 17.05.2017 року по 17.12.2025 року становить: 78268,75 грн., які просить стягнути з відповідача.

Також позивачка вказує, що з моменту звільнення Позивач не отримав заробітну плату за відпрацьовані 14 робочих днів, не отримала і компенсацію за невикористані відпустки. Ці виплати Позивач не отримує від Відповідача більше місяця. За цей час виникла заборгованість по виплаті середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

У зв`язку зі значною затримкою виплати всіх сум, що належать Позивачці від ТОВ «КП «Стандарт-ІФ» в день звільнення, Позивачка відчуває моральні страждання, втратила нормальні життєві зв`язки, була змушена звертатися до суду для захисту своїх трудових прав, що призвело до значних душевних переживань. Завдана Позивачці моральна шкода обумовлюється моральним та фізичним стражданням внаслідок порушення законного права на заробітну плату, приниженням честі, гідності, ігноруванням прав Позивачки, втратою у зв`язку з цим престижу та ділової репутації серед знайомих, друзів та родичів.

Тому, Позивачка вважає, що незаконними діями керівництво ТОВ «КП «Стандарт-ІФ» завдало їй моральну шкоду, яка оцінюється нею у розмірі 50000 грн.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження з викликом учасників справи, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.

19.02.2026 року Ухвалою суду клопотання представника відповідача Жарського Т.В. задоволено та продовжено відповідачу процесуальний строк, встановлений ухвалою судді від 05.02.2026 року у справі №345/607/26 для подання відзиву на позов до 10.03.2026 року.

10.03.2026 року через систему «Електронний суд» представником відповідача Жарським Т.В. подано відзив на позовну заяву у якому просить відмовити у задоволені позову в повному обсязі, стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати, визнати особисту явку позивача обов`язковою та здійснити розгляд заявлених ним клопотань про призначення експертизи, виклик свідків.

Так, щодо позовної вимог про зміну підстави звільнення зазначив, що вважають довди позивача про те, що між нею та відповідачем не укладався договір про повну матеріальну відповідальність а також не видавався наказ про передачу матеріально-грошових цінностей чи призначення її відповідальною особою, необґрунтованими та таким що не відповідають дійсності. 17 травня 2017 року позивачку прийнято на роботу на посаду бухгалтера, що підтверджується наказом «Про прийняття на роботу ОСОБА_1 » від 16 травня 2017 року №14-К, та 17 травня 2017 року між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційне підприємство «СТАНДАРТ-ІФ», було укладено трудовий договір, на підставі якого між працівником та роботодавцем виникли трудові відносини. В пункті 3.6 трудового договору, укладеного між сторонами, прямо передбачено, що працівник (Позивач) зобов`язується: «Дбайливо ставитись до майна роботодавця, в т. ч. до майна або майнових прав, що знаходиться чи знаходяться в користуванні працівника, вживати всіляких заходів для запобігання їх нестачі, розкраданню, знищенню, псуванню, втратам, вчасно повідомляти про будь-які обставини, що загрожують збереженню матеріальних цінностей. Працівник бере на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення цілості матеріальних цінностей, переданих йому, отриманих у зв`язку з виконанням посадових обов`язків та відповідає за їх збереження». Відтак, вважають, що окремий договір про повну матеріальну відповідальність не укладається, оскільки відповідні положення вже включені до трудового договору. Більше того, позивачем в позовній заяві не тільки не згадується про трудовий договір, а й надається свідома відмова позивача від визнання того факту, що вона мала доступ до матеріальних цінностей Товариства та відповідала за них в межах своїх обов`язків та посади. Однак, суперечлива поведінка в контексті наявності трудового договору та включення Позивача до осіб, які несуть матеріальну відповідальність забороняється. Фактично Позивач здійснювала нарахування заробітної плати всім працівникам, формування платіжних документів та ініціювання перерахування коштів через систему електронних платежів, що підтверджує її безпосередній зв`язок з обігом грошових коштів підприємства. За таких обставин формальне посилання на відсутність окремого договору про повну матеріальну відповідальність не спростовує наявності у Позивача обов`язків щодо збереження майна та відповідальності за його використання. Тобто, зміст укладеного між сторонами договору свідчить, що характер виконуваних Позивачем функцій був пов`язаний з доступом до грошових коштів Товариства та розпорядженням ними в межах службових повноважень. Тому, вважають, що обрана підстава для звільнення Позивача саме за пунктом 2 частини 1 статті 41 КЗпП України є правомірною. Натомість у Відповідача є обґрунтовані підстави вважати, що Позивач під час виконання своїх посадових обов`язків не дотримувалася зазначених принципів та діяла всупереч інтересам підприємства, а саме свідомо допускала безпідставне та понаднормове нарахування і виплату заробітної плати. Таким чином, з огляду на наведені положення законодавства та правову позицію Верховного Суду, працівник під час виконання трудових обов`язків зобов`язаний діяти добросовісно, розумно та в інтересах роботодавця, утримуючись від дій чи бездіяльності, які можуть завдати шкоди підприємству.

Так, в.о. директора Товариства, 11 грудня 2025 року у Івано Франківському відділенні №5 Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» було отримано заключну виписку по виплаті заробітної плати за період з 01.01.2025 по 11.12.2025 р. З наданої банківської виписки вбачається систематичне перерахування протягом зазначеного періоду значних сум грошових коштів заробітної плати тільки на картковий рахунок Позивача. Характер, періодичність та розмір таких перерахувань істотно відрізняються від умов оплати праці, визначених штатним розписом Товариства за відповідний рік та початковими домовленостями. З огляду на виявлені розбіжності між затвердженим розміром посадового окладу та фактично перерахованими сумами, а також враховуючи обов`язок виконуючого обов`язки директора Руслана Волковецького діяти в інтересах Товариства та запобігати можливому заподіянню шкоди його майну, наказом №09 від 15.12.2025 року ним було ініційовано проведення позапланового внутрішнього аудиту діяльності Товариства, зокрема щодо правомірності нарахування та перерахування заробітної плати Позивачу за вказаний період. Під час проведення зазначеного аудиту встановлено, що підставою для нарахування Позивачу заробітної плати у підвищених розмірах слугували накази про підвищення посадового окладу, які не підписувалися директором Товариства Волковецьким Степаном Михайловичем, не погоджувалися з ним та фактично не видавалися у встановленому порядку. Разом з тим, такі документи оформлені як внутрішні розпорядчі акти Товариства та містять відтворення підпису директора, що створювало видимість їх належного оформлення та правомірності. Зокрема були наявні такі ознаки підроблення наказів як: 1) невідповідність підписів зразкам підпису колишнього директора Товариства; 2) невідповідність дат складання наказів та дат їх фактичного застосування; 3) встановлення ОСОБА_1 завищених окладів в односторонньому порядку, без погодження та затвердження керівником Товариства. Тому, ними ініційовано проведення почеркознавчої експертизи щодо належності підпису на спірних наказах директору Волковецькому С.М., яка має істотне значення для правильного вирішення даного спору. Зокрема, від результатів відповідного дослідження залежить встановлення правомірності підвищення посадового окладу Позивача, що, у свою чергу, впливає на наявність або відсутність підстав для стягнення заявленої заборгованості, яка є предметом позову.

Окрім того, позивачці було передано в користування службовий ноутбук марки ASUS Vivobook, який використовувався нею для здійснення службового листування, формування та підписання електронних документів із застосуванням кваліфікованого електронного підпису як директора Товариства Волковецького Степана Михайловича, так і в.о. директора Волковецького Руслана Степановича, про що детальніше зазначено у розділі 1.2.3. Після звільнення Позивача та повернення службового ноутбука Відповідачу стало відомо, що на вказаному пристрої було видалено операційну систему, а також знищено службові файли, електронну кореспонденцію та іншу інформацію, що стосувалася діяльності Товариства. Даний службовий ноутбук марки ASUS Vivobook є предметом перевірки у межах кримінального провадження. Так, 15 грудня 2025 року до чергової частини Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області надійшла заява ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України. За результатами її розгляду було розпочато кримінальне провадження №12025091010002108 від 16.12.2025 року, в межах якого станом на даний час триває досудове розслідування. З огляду на те, що доступ до ноутбука та його використання здійснювалися саме Позивачем, а також враховуючи встановлений факт видалення операційної системи та службової інформації, у Відповідача існують підстави вважати, що такі дії могли бути спрямовані на приховування певної документації та інформації, а також доказів неправомірної діяльності Позивача та уникнення відповідальності, що однак залишається на розгляд суду та відповідних органів. Фактичне володіння засобами електронного підпису, здійснення нарахувань та проведення платежів свідчать про наявність у Позивача реальної можливості впливати на розмір і підстави виплат, а отже - і про її відповідальність за наслідки таких дій.

Виявлені обставини можуть свідчать про системний характер порушень та використання Позивачем службового становища всупереч інтересам роботодавця. Сукупність встановлених фактів має ознаки діянь, що можуть переслідуватися в кримінальному порядку, що об`єктивно зумовило втрату довіри до Позивача як до працівника, діяльність якого безпосередньо пов`язана з доступом до грошових коштів підприємства та їх перерахуванням. Саме втрата довіри у даному випадку обумовлена не формальною посадою Позивача, а фактичним змістом виконуваних нею функцій та встановленими обставинами використання наданих повноважень всупереч інтересам роботодавця.

З огляду на викладене, було прийнято звільнити Позивача з посади бухгалтера у зв`язку з втратою довіри за пунктом 2, частини 1, статті 41 КЗпП України, а саме за винні дії працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку роботодавця.

Тому, враховуючи, що Позивач міг діяти недобросовісно, а саме нараховувати та виплачувати собі заробітню плату самостійно, підробляючи накази та внутрішні документи Товариства, в т.ч. використовуючи електронний цифровий підпис виконуючого обов`язки директора та самого директора, а згодом стерти операційну систему службового ноутбука разом з документацією Товариства, вважаємо, що вести мову про компенсацію майнових втрат, яких Позивач могла зазнати внаслідок несвоєчасного здійснення з нею розрахунків з боку роботодавця - недоцільно, допоки не доведено її вину або ж невинуватість з цього питання.

Окрім того, представник відповідача зазначає, що позивачем обрано неналежний спосібу захисту, оскільки у відповідності до судової практики з цього питання суд не має повноважень змінювати формулювання причин звільнення, якщо роботодавець не обґрунтовував звільнення такими підставами. Зміна підстави звільнення не належить до компетенції суду, оскільки визначення підстав припинення трудового договору є прерогативою сторін трудових правовідносин. Зокрема, Позивач не ставить питання про визнання наказу про звільнення незаконним, а просить лише змінити підставу такого звільнення, що не допускається.

Щодо дотримання відповідачем процедури звільнення представник відповідача зазначив, що сукупність доказів свідчить про дотримання роботодавцем процедури звільнення, реальність волевиявлення щодо припинення трудових відносин, належне повідомлення Позивача, а також законність самого наказу про звільнення. Формальні зауваження щодо дати та нумерації наказу не впливають на законність прийнятого рішення та не можуть бути самостійною підставою для його скасування. А отже, в першій вимозі щодо зміни дати та формулювання причини звільнення слід відмовити. Так, 15 грудня 2025 року Позивача було повідомлено про втрату довіри з боку роботодавця та про обставини, встановлені за результатами аудиту. Наказ про звільнення був фактично виданий 17 грудня 2025 року, а зазначення дати «18» замість «17» є очевидною технічною опискою, допущеною при оформленні документа. Датою запису до електронної трудової книжки даних про звільнення Позивача є 17.12.2025 року, а наказ №11 датований правильною датою - «17» грудня 2025 року. З 17 грудня 2025 року ОСОБА_1 було звільнено з посади бухгалтера за п.2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України та розірвано трудовий договір. Відтак, вона не могла подавати заяву на звільнення за власним бажанням 18 грудня 2025 року, бо вже втратила статус працівника.

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні представник відповідача вказує, що у даному випадку між сторонами існує обґрунтований спір щодо розміру належних до виплати сум, оскільки встановлено факти отримання Позивачем надмірних сум грошових коштів заробітної плати та завдання підприємству матеріальної шкоди у значному розмірі. За наявності спору про розмір належних сум положення статті 117 КЗпП України підлягають застосуванню лише у разі вирішення спору на користь працівника. До моменту встановлення судом фактичного розміру взаємних вимог сторін та надання правової оцінки діям Позивача, на нашу думку, відсутні і правові підстави вважати затримку остаточного розрахунку такою, що здійснена безспірно з вини роботодавця. Так, за результатами позапланового внутрішнього аудиту встановлено, що внаслідок зазначених дій Товариству могло бути завдано матеріальної шкоди у вигляді безпідставного нарахування та виплати заробітної плати на орієнтовну загальну суму 1 631 321,87 грн. Оскільки виплата заробітної плати тягне за собою нарахування та сплату обов`язкових податків і зборів, Товариством додатково було сплачено податок на доходи фізичних осіб (18%) - 293 637,46 грн; військовий збір (1,5% до 2025 року та 5% у 2025 році) - 62 445,46 грн; єдиний соціальний внесок - 358 890,81 грн. Зазначені податкові зобов`язання виникли як похідні від формування, на думку Відповідача, необґрунтованої бази нарахування заробітної плати. Таким чином, шкода Товариству могла полягати як у фактичному перерахуванні коштів Позивачу, так і у додаткових витратах на сплату податків та обов`язкових платежів. Отже, загальна сума матеріальної шкоди, яка, за попередніми розрахунками, могла бути завдана Товариству, становить більше 2 000 000, 00 грн. Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є необґрунтованими, оскільки вони ґрунтуються на припущенні про протиправність наказу про звільнення та зміну дати припинення трудових відносин, що, на думку Відповідача, не відповідає фактичним обставинам справи та матеріалам доказової бази.

Щодо компенсації за невикористану щорічну відпустку представник відповідача повторно зазначає, що на момент звільнення між сторонами існував обґрунтований спір щодо обсягу належних до виплати сум. Зокрема, Відповідачем був здійснений внутрішній аудит щодо правильності нарахування заробітної плати та інших виплат, оскільки були виявлені обставини, на підставі яких Відповідач вважав, що Позивач самостійно протиправно нараховувала та виплачувала собі заробітну плату в завищених розмірах, про що було детальніше описано вище. При цьому Позивачка не надала жодних належних доказів правильності свого розрахунку, що виключає можливість покладення на Відповідача обов`язку зі сплати саме тієї суми, яку вона самостійно визначила. Отже, вимога про стягнення компенсації за 25 календарних днів щорічної основної відпустки, на їхню думку, є необґрунтованою, не підтвердженою належними та допустимими доказами та такою, що ґрунтується на суперечливих даних самої Позивачки, у зв`язку з чим підлягає відхиленню.

Щодо відшкодування моральної шкоди представник відповідача вказує, що на момент звільнення Позивачки на підприємстві проводилася внутрішня фінансова перевірка (аудит), за результатами якої було виявлено ознаки можливих порушень при оформленні наказів про підвищення посадових окладів Позивача та здійсненні відповідних нарахувань, що також підтверджується доданими доказами. Зокрема, встановлено наявність документів, що містять ознаки підроблення, у тому числі наказів про зміну умов оплати праці. З огляду на те, що Позивачка обіймала посаду єдиного бухгалтера підприємства, мала доступ до бланків наказів, системи електронних платежів, а також використовувала електронний цифровий підпис керівника в межах службових повноважень, виникла необхідність у перевірці правомірності здійснених нею нарахувань та виплат. За відповідними фактами було ініційовано відкриття кримінального провадження №12025091010002108 від 16.12.2025 р., у межах якого станом на даний час триває досудове розслідування. Відповідач не надає оцінки винуватості чи невинуватості Позивачки, оскільки це є предметом компетенції органів досудового розслідування та суду. Водночас наявність об`єктивних даних, що свідчать про можливі порушення у сфері фінансових розрахунків, зумовила необхідність проведення звірки та уточнення реального обсягу взаємних грошових зобов`язань сторін. Таким чином, між сторонами існує реальний спір щодо розміру належних до виплати сум, який не є штучним або формальним. Відповідач не заперечує права працівника на отримання передбачених законом виплат, однак наполягає, що їх розмір має бути визначений на підставі достовірних та перевірених даних бухгалтерського обліку з урахуванням результатів перевірки, досудового розслідування та почеркознавчої експертизи. Окрім того, враховуючи відсутність протиправної поведінки Відповідача, недоведеність факту моральних страждань, відсутність причинно наслідкового зв`язку та вини, вимоги Позивача про відшкодування моральної шкоди є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також представником відповідача поставлено ряд запитань, на які просить позивача надати відповідь, які будуть мати значення для вирішення спору. Зокрема: 1. Чи використовувала ОСОБА_1 , у період перебування у трудових відносинах із ТОВ «КП «Стандарт-ІФ» службовий ноутбук марки ASUS Vivobook (сірого кольору) для виконання своїх посадових обов`язків бухгалтера? У разі ствердної відповіді зазначити період такого використання та характер виконуваних за його допомогою завдань. 2. Чи підтверджує ОСОБА_1 , що під час виконання посадових обов`язків мала у своєму розпорядженні засоби доступу до кваліфікованого електронного підпису директора ТОВ «КП «Стандарт-ІФ» ОСОБА_4 (у тому числі носії ключів, паролі доступу та інші ідентифікаційні дані)? 3. Чи підтверджує ОСОБА_1 , що мала у користуванні засоби доступу до кваліфікованого електронного підпису виконуючого обов`язки директора ТОВ «КП «Стандарт-ІФ» Волковецького Руслана Степановича (у тому числі носії ключів, паролі доступу та інші ідентифікаційні дані)? 4. Чи отримала ОСОБА_1 трудову книжку після ознайомлення з наказом про звільнення? 5. Чи був трудовий договір від 17 травня 2017 року укладений ОСОБА_1 добровільно, без застосування примусу, психологічного чи іншого тиску, та з усвідомленням правових наслідків його укладення? 6. Чи змінювався обсяг, зміст або характер трудових обов`язків ОСОБА_1 як бухгалтера у зв`язку зі зміною розміру посадового окладу протягом 2024-2025 років, а також після 16 липня 2025 року? У разі наявності таких змін конкретизувати їх зміст та зазначити відповідні підстави.

16.03.2026 року через систему «Електронний суд» представником позивача Проворовим І.В. подано відповідь на відзив, у якому висловлено пояснення позивачки, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх відхилення. Зокрема, позивачка стверджує, що матеріали справи, а також поданий Відповідачем відзив на позовну заяву, не містить копії посадової інструкції бухгалтера, інших внутрішніх документів Відповідача, де вказані завдання та обов`язки, які повинен здійснювати бухгалтер. Окрім того конкретизованих завдань та обов`язків бухгалтера не наведено у долученій копії трудового договору, а лишень містить відсилання до таких документів як посадова інструкція та інші документи роботодавця. За відсутності документів, до яких відсилає положення пункту 3.1 трудового договору, для конкретизації завдань та обов`язків працівника, свідчать про недобросовісну процесуальну поведінку Відповідача, яка полягає в тому, що останній зазначає та перераховує, на своє суб`єктивне бачення, завдання та обов`язки, які повинна вчиняти Позивачка без належного документального підтвердження. Обов`язкова наявність (оформлення) і перебування у віданні Відповідача посадової інструкції, передбачається пунктом 3.1 трудового договору від 17.05.2017 року для конкретизації завдань, які повинен виконувати працівник якісно та в установлений термін. Але такого документу як посадова інструкція бухгалтера Відповідачем не надається. Тому стверджувати, що Позивач фактично здійснював завдання, які не передбачені ні трудовим договором від 17.05.2017 року, ні посадовою інструкцією, ні іншими внутрішніми документами Відповідача є безпідставними, як і безпідставними є твердження відповідача про те, що окремий договір про повну матеріальну відповідальність не укладається, оскільки відповідні положення вже включені до трудового договору, посилаючись на пункт 3.6 трудового договору. Тобто, вказується, що повна матеріальна відповідальність виникає за умови факту передання, отримання матеріальних цінностей працівником у зв`язку з виконанням посадових обов`язків Передача матеріальних цінностей працівнику оформляється наказом керівника, обов`язковою інвентаризацією та підписанням акта приймання-передачі, якщо керівник (роботодавець) не бажає укладати окремий договір про повну матеріальну відповідальність. Якщо договір про повну матеріальну відповідальність з бухгалтером не укладено,то працівник несе обмежену матеріальну відповідальність за шкоду заподіяну з його вини, у розмірі середнього місячного заробітку. Тому стверджувати, що Позивач фактично здійснював завдання, які не передбачені ні трудовим договором від 17.05.2017 року, ні посадовою інструкцією, ні іншими внутрішніми документами Відповідача є безпідставними.

Щодо тверджень Відповідача про знищення (видалення) службової документації, що є також голослівним та безпідставним твердженням відповідача про те, що Позивачці було передано в користування службовий ноутбук марки ASUS Vivobook, який використовувався нею для здійснення службового листування, формування та підписання електронних документів із застосуванням кваліфікованого електронного підпису як директора Товариства Волковецького Степана Михайловича так і в.о. директора ОСОБА_2 . Так, передача основних засобів, в даному випадку ноутбука, працівникові для роботи оформлюється наказом керівника та актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) із зазначенням технічних характеристик та стану майна. Однак, Відповідач до поданого відзиву не долучає жодного документа (копію наказу, акти приймання-передачі), які б підтверджували факт передачі Позивачу у користування службового ноутбука.

Щодо тверджень Відповідача про передачу та використання Позивачем електронного цифрового підпису директора зазначає, що фактично, передача КЕП іншій особі є порушенням його конфіденційності та компрометацією інформації, що містить такий підпис. Слід наголосити, що Позивач не працював безпосередньо з Електронним кабінетом платника податків, а працював через відповідну платформу M.e.DOC (Медок). Для формування звітів на вказаній платформі (у вказаній програмі) не потрібно доступу до електронного цифрового підпису. Не може залишитись поза увагою той факт що під час податкових перевірок Товариства у 2024 та 2025 роках, Відповідач підтверджував факти достовірності фінансових документів, що були підписані ним власноруч так із використанням ЕЦП. Тому, Відповідач розуміючи свою відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, всіляко намагається перекласти відповідальність на Позивач шляхом зазначення, що Позивачу все було передано, але документи, які б це підтверджували, зокрема витяг з електронного повідомлення у ДПС, що підтверджувало б факт передачі електронного цифрового підпису Позивачу, відсутні.

Щодо зазначення Відповідачем щодо посадового окладу Позивача та його непропорційного збільшення зазначає, що Відповідач посилається на накази 2024 року та накази першої половини 2025 року щодо посадового окладу Позивача, однак, визначення середньої заробітної плати для обчислення виплат, які належить Позивачу, вираховувалися відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 та бралося до уваги посадовий оклад, який був визначений згідно з наказом в.о. директора ТОВ «КП «Стандарт-ІФ» Волковецького Р.С. від 29.08.2025 року № 18 «Про підвищення посадового окладу», який застосовувався з 01.09.2025 року. Але чомусь про цей наказ Відповідач взагалі не згадує, не вказує про його підроблення, про необхідність передати на почеркознавчу експертизу, передати для проведення судової бухгалтерсько-економічної експертизи. А відповідь проста та очевидна - наказ дійсно виданий та підписаний в.о. директором Волковецьким Р.С.

Щодо твердження Відповідача щодо неналежного способу захисту, обраного Позивачем зазначає, що якщо б Відповідач уважніше ознайомлювався з поданою позовною заявою Позивача, то обов`язково звернув увагу на пункт 2 прохальної частини позову, зі змісту якої Позивач просить визнати формулювання причин звільнення по пункту 2 частини 1 статті 41 КЗпП України за винні дії, які дають підстави для втрати довір`я з боку роботодавця незаконними. Визнання формулювання причин звільнення незаконним є способом захисту прав працівника згідно статті 235 КЗпП України, якщо працівник не бажає поновлюватися на роботі.

Також позивачем зазначено, що реєстрація наказів на підприємстві є обов`язковою процедурою для фіксації створення документа, обліку та контролю. Так, Відповідач вказує, що наказ про звільнення був фактично виданий 17.12.2025 року, а зазначення дати «18» замість «17» є очевидно технічною опискою, допущеною при оформленні документа. Слід зазначити, що виправлення технічної описки (опечатки, неправильна дата чи номер) у наказі здійснюється шляхом видання нового наказу про внесення змін до вже існуючого наказу. Але подібного роду наказу про внесення змін у наказ про звільнення Позивача з метою виправлення технічних описок, Відповідачем не оформлялося і до відзиву на позовну заяву не долучається, що свідчить на безпідставність зазначеного останнім.

Крім того, Відповідачем не спростовується той факт, що згідно фотокопії електронної трудової книжки Позивача, Відповідач вніс неправдиві відомості щодо займаної посади Позивача, оскільки посада «Керівник підрозділу з комерційних питань» відсутня у штатному розписі. Такі дії Відповідача свідчать перш за все на невідповідність кадровим документам (невідповідність штатному розпису), що є порушенням трудового законодавства. Враховуючи вищезазначене щодо обов`язковості реєстрації кадрових наказів у книзі реєстрації наказів, оскільки реєстрація потрібна для обліку та доведення факту видання наказів, Відповідачем не долучено до поданого відзиву копію журналу реєстрації наказів.

Крім того, згідно пояснень ОСОБА_2 від 12.02.2026 року, які були надані ним Південно-Західному міжрегіональному управлінні Державної служби з питань праці під час перевірки, ОСОБА_2 зазначив, що не може надати для ознайомлення книги, реєстри та документи, ведення яких передбачено законодавством про працю, оскільки частина документів відсутня на підприємстві. Тому, твердження Відповідача про те, що наказ про звільнення Позивача фактично був виданий «17», а не «18», чи будь якого іншого числа, а також наявність технічних описок не підтверджується жодним належним доказом. А доводи Відповідача про те, що такі недоліки є формальними та не впливають на правомірність звільнення є безпідставними, оскільки Відповідачем не спростовуються доводи Позивача щодо невідповідність кадрових документів та недоведеність фактів видання жодного наказу, в тому числі наказу про звільнення Позивача.

Не може залишитись поза увагою твердження Відповідача про те, що 15.12.2025 року Позивача було повідомлено про втрату довіри з боку роботодавця та про обставини, встановлені результатами аудиту. При цьому, Відповідач посилаючись на результати аудиту як об`єктивний доказ втрати довіри з боку роботодавця, не надає копій аудиторського висновку, про цей висновок взагалі не вказується у наказі про звільнення Позивача, не вказує в який період був проведений аудит та яким суб`єктом аудиторської діяльності, оскільки Відповідач не може самостійно проводити аудит. У спосіб заміни понять та документів Відповідач замість аудиторського висновку на який він посилається у відзиві на позовну заяву, долучає копію наказу від 15.12.2025 року № 09 «Про призначення службової перевірки», на який Відповідач не посилається у своєму відзиві на позовну заяву. Даючи оцінку вказаному наказу, слід звернути увагу на те, що службова перевірка призначається з 15.12.2025 року на підставі відомостей заключної виписки, але за який період, Відповідачем не зазначається. Також у вказаному наказі вказується, що проведення службової перевірки доручено комісії, але склад такої комісії не зазначено (не визначено). Тому хто проводив службову перевірку з даних долученого наказу невідомо.

Щодо посилання Відповідача на Акт № 01 від 15.12.2025 року «Про відмову від надання пояснень» слід наголосити, що вимога роботодавця до працівника надати письмові пояснення з приводу виконання роботи оформляється як офіційний вихідний лист, який складається у двох екземплярах, один з яких вручається працівнику під підпис, а інший залишається у роботодавця. Без належного документального оформлення вимог роботодавця про надання письмових пояснень, слід розцінювати як цькування на роботі. Тому Акт № 01 від 15.12.2025 року, який складений Відповідачем є безпідставним та незрозумілим, оскільки відсутній факт існування вимоги роботодавця до Позивача про надання письмових пояснень. Також, відповідач у поданому відзиві на позовну заяву стверджує, що Позивач відмовився поставити підпис про ознайомлення з наказом і забрати собі копію, на підтвердження чого ним додається копія Акту № 02 «Про ознайомлення з наказом про звільнення від 17.12.2025 року, яким у присутності в.о. директора та заступника зафіксовано факт доведення змісту наказу до відома Позивача.

З долученого Відповідачем Акта № 02 від 17.12.2025 року, вбачається що акт складений про те, що Позивач ознайомлений з наказом про звільнення з посади бухгалтера товариства. Але Відповідач вкотре здійснює підміну понять та заміни документів намагається за допомогою акту підтвердити факт ознайомлення Позивача з кадровим наказом.

Проте, в складеному акті відсутні дані наказу про звільнення Позивача, а саме дата і номер наказу звільнення, з яким нібито Позивач ознайомлена. Ще одним фактом того, що наказ про звільнення Позивачки не видавався взагалі у грудні 2025 року, є те що Позивачу було оформлений електронний листок непрацездатності, в якому зазначається (автоматично підтягується) назва роботодавця, а за відсутності працевлаштування у електронному лікарняному графа місце роботи залишається не заповненою.

Також висловився щодо підстав призначення почеркознавчої експертизи, та вважає її проведення безпідставним, оскільки у розмір вирахування середньої заробітної плати за час затримки розрахунку позивачем здійснено розрахунок на підставі посадового окладу, який був встановлений Позивачу згідно наказу в.о. директора ТОВ «КП «Стандарт-ІФ» від 29.08.2025 року № 18 «Про підвищення посадового окладу». Крім того, якщо перечислені накази за 2024 рік та перше півріччя 2025 року, на які посилається Відповідач є предметом дослідження в межах кримінального провадження, яке з його слів здійснюється від 15.12.2025 року, то необхідно Відповідачу ініціювати проведення судової почеркознавчої експертизи в ході проведення досудового розслідування.

Виходячи з вище переліченого просить прийняти відповідь на відзив та долучити його до матеріалів справи, у задоволені клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційне підприємство «Стандарт-ІФ», в інтересах якого діє адвокат Жарський Тарас Володимирович, про призначення судової почеркознавчої експертизи відмовити, позовні вимоги ОСОБА_1 задовільнити в повному обсязі.

19.03.2026 року через систему «Електронний суд» представником відповідача Жарським Т.В. подано заперечення на відповідь на відзив у якому викладено пояснення, міркування та аргументи щодо твердження Позивача. Так, щодо доводів Позивача про відсутність доказів передачі майна та електронних ключів зазначив, що аргументація Позивача щодо неотримання у користування комп`ютерного обладнання та відсутності доступу до кваліфікованого електронного підпису керівника, ґрунтується виключно на відсутності формальних актів приймання передачі. Позивачка протягом тривалого часу нараховувала заробітну плату працівникам, отримувала зазначені грошові кошти, формувала та подавала податкову звітність і бухгалтерські документи, а також здійснювала банківські операції, тобто дії, об`єктивно неможливі без використання кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи та комп`ютерного обладнання. Такі обов`язки є лише реальним відображенням фактичного обсягу робочих завдань Позивача, оскільки саме вони складали її реальну трудову функцію, а заперечення цього факту зараз є, на думку Відповідача, проявом суперечливої поведінки. Більше того, передаючи Позивачці службовий ноутбук та свій кваліфікований електронний підпис, Відповідач демонстрував довіру до її добросовісності та досвіду, накопиченого протягом багатьох років виконання нею службових обов`язків. Відповідач надав зазначені ресурси Позивачу, оскільки вони були необхідні для зручного та належного виконання робочих завдань, самостійного ведення обліку та підготовки документів, покладаючись на професійну добросовісність Позивачки, а тому не вважав обов`язковим формальне оформлення документів для передачі зазначеного майна. Окрім того, Позивачка була єдиним фахівцем на підприємстві, який володів спеціальними знаннями у сфері бухгалтерського та податкового обліку. Вона формувала податкову звітність, нараховувала зарплату та проводила безготівкові платежі через систему «Клієнт-Банк». Виконання цих завдань у цифровому середовищі фізично неможливе без службового ноутбука та електронних підписів уповноважених осіб. Відтак, відсутність паперових актів не спростовує факту реального володіння майном для виконання професійної діяльності.

Щодо статусу Позивачки як суб`єкта звільнення за втрату довіри позивач зазначив наступне. Зокрема, Позивачка, обіймаючи посаду єдиного бухгалтера на підприємстві, фактично поєднувала функції ведення бухгалтерського обліку з повноваженнями щодо розпорядження грошовими коштами, що виходить за межі суто облікової діяльності та свідчить про наявність елементів безпосереднього обслуговування матеріальних цінностей. Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає обов`язкового настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника. Звільнення з підстави втрати довіри може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довіри». Так, достатнім критерієм є встановлення факту вчинення працівником дій, які об`єктивно підривають основу для подальшої довіри з боку роботодавця. Систематичне оформлення фінансових документів з метою необґрунтованого особистого збагачення за рахунок підприємства відповідає класичним критеріям грубих порушень і призводить до незворотної втрати довіри до працівника, який оперує фінансами.

Щодо посилань на процедурні та діловодні недоліки представник відповідача зазначив, що спроби Позивачки обґрунтувати незаконність процедури звільнення виключно наявністю технічної описки в даті відповідного розпорядчого документа категорично не узгоджуються з актуальними підходами судової практики, яка віддає перевагу сутності правовідносин над їх формальним вираженням. Адже, волевиявлення роботодавця щодо припинення трудового договору було остаточно сформовано та фактично ухвалено 17.12.2025 за об`єктивними результатами виявлених у ході внутрішньої аудиторської перевірки критичних фінансових порушень. Аргументи щодо порушення хронологічної нумерації кадрових наказів є юридично необґрунтованими і не стосуються суті спору.

Щодо повної матеріальної відповідальності Позивачки, вказано, що за фактом виявлених зловживань відповідачем було ініційовано кримінальне провадження №12025091010002108 від 16.12.2025 року за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 358 КК України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів). Відтак, роботодавець наділяється безумовним правом доводити факт заподіяння майнової шкоди та вимагати її відшкодування незалежно від наявності чи відсутності спеціального договору про повну матеріальну відповідальність.

Щодо безпідставності та неспівмірності фінансових вимог вказано, що заявлені фінансові вимоги Позивачки щодо стягнення заборгованості та компенсацій ґрунтуються на розрахунку, який виходить із гіпотетичного посадового окладу 50 000 грн. Навіть якщо виходити з цього посадового окладу, нараховані та виплачені Позивачці суми (згідно спірних наказів, перерахованих у пункті 1.2.1 відзиву) значно перевищують розмір офіційно затвердженого посадового окладу, що створює очевидний дисбаланс.

Також представник відповідача звертає увагу на те, що позивачем проігноровано низку питань, прямо поставлених Відповідачем у відзиві в порядку статті 93 ЦПК України, що свідчить про ухилення від надання пояснень по суті спірних обставин. Така процесуальна поведінка додатково може підтверджувати відсутність у Позивача належної доказової бази для обґрунтування заявлених вимог.

30.03.2026 року через систему «Електронний суд» позивачем подано відповіді на запитання в порядку ст. 93 ЦПК України. У відповідності до яких на виконання ст. 93 ЦПК України та на запитання, які поставив Відповідач у пункті 5.3 відзиву на позовну заяву, надає наступні відповіді: Питання № 1. Чи використовувала ОСОБА_1 у період перебування у трудових відносинах із ТОВ «КП «Стандарт-ІФ» службовий ноутбук марки ASUS Vivobook (сірого кольору) для виконання своїх посадових обов`язків бухгалтера? У разі ствердної відповіді - зазначити період такого використання та характер виконуваних за його допомогою завдань. Відповідь: Перебуваючи у трудових відносинах із ТОВ «КП «Стандарт-ІФ» я не використовувала ноутбук ASUS Vivobook для виконання посадових обов`язків бухгалтера, оскільки користувалася стаціонарним комп`ютером.

Питання № 2. Чи підтверджує ОСОБА_1 , що під час виконання посадових обов`язків мала у своє розпорядженні засоби доступу до кваліфікованого електронного підпису директора ТОВ «КП «Стандарт-ІФ» ОСОБА_4 (у тому числі носії ключів, паролі доступу та інші ідентифікаційні дані)? Відповідь: Я ствердно повідомляю, що працювала через відповідну платформу M.E.Doc (Медок). У зв`язку з тим, що для формування звітів у вказаній програмі не потрібно доступу до електронного цифрового підпису. Я не мала у своєму розпорядженні електронний цифровий підпис директора ТОВ «КП «Стандарт-ІФ» Волковецького Степана Михайловича, в тому числі у мене не було у розпорядженні носії ключів, паролі доступу та інших ідентифікаційних даних.

Питання № 3. Чи підтверджує ОСОБА_1 , що мала у користуванні засоби доступу до кваліфікованого електронного підпису виконуючого обов`язки директора ТОВ «КП «Стандарт-ІФ» Волковецького Руслана Степановича (у тому числі носії ключів, паролі доступу та інші ідентифікаційні дані)? Відповідь: Я ствердно повідомляю, що працювала через відповідну платформу M.Е.Doc (Медок). У зв`язку з тим, що для формування звітів у вказаній програмі не потрібно доступу до електронного цифрового підпису. Я не мала у своєму розпорядженні електронний цифровий підпис в.о. директора ТОВ «КП «Стандарт-ІФ» Волковецького Руслана Степановича, в тому числі у мене не було у розпорядженні носії ключів, паролі доступу та інших ідентифікаційних даних.

Питання № 4. Чи отримала ОСОБА_1 трудову книжку після ознайомлення з наказом про звільнення? Відповідь: Як вже було зазначено у позовній заяві, яку було подано до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області моїм представником, адвокатом Проворовим І.В., 15.01.2026 року на мою поштову адресу: вул. Малицької, 9/155, м. Калуш, Івано-Франківська обл., 77304, надійшло поштове відправлення (конверт) № 7601801310507 від ТОВ «КП «Стандарт-ІФ». У вказаному конверті знаходився наказ від 18.12.2025 року № 11 «Про звільнення ОСОБА_3 », який був підписаний в.о. директора ТОВ «КП «Стандарт-ІФ» Волковецьким Русланом Степановичем. Жодних інших документів чи їх копій у поштовому відправленні (конверті) № 7601801310507 не містилося. Також, повідомляю про те, що в.о. директор ТОВ «КП «Стандарт-ІФ» ОСОБА_2 не надавав мені для ознайомлення наказ про моє звільнення, більше того, мені не видавалася моя трудова книжка і про її отримання я не ставила особистий підпис у Книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них. На підтвердження вказаного факту, я звернулася із письмовим зверненням про порушення трудового законодавства до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (м. Івано-Франківськ) в якому серед інших порушень трудового законодавства з боку роботодавця, мною зазначалось, що роботодавець не повертає мою трудову книжку. Копію відповідного письмового звернення було долучено до позовної заяви, а щоб долучити копію відповіді державного органу за результатом розгляду мого письмового звернення, моїм представником було подано відповідне клопотання.

Питання № 5. Чи був трудовий договір від 17 травня 2017 року укладений ОСОБА_1 добровільно, без застосування примусу, психологічного чи іншого тиску, та з усвідомленням правових наслідків його укладення? Відповідь: 16.05.2017 року мною була подана особиста письмова заява на ім`я директора ТОВ «КП «Стандарт-ІФ» Волковецького Степана Михайловича про прийняття на роботу на посаду бухгалтера вказаного товариства. На підставі вказаної заяви був виданий директором товариства наказ від 16 травня 2017 року «Про прийняття на роботу ОСОБА_1 », згідно якого із 17.05.2017 року я розпочала свою трудову діяльність у ТОВ «КП «Стандарт-ІФ» на посаді бухгалтера. Також у додаток до вищевказаного наказу був укладений ще трудовий договір як окремого письмового документа від 17 травня 2017 року. Підписання як і наказу так і трудового договору як окремого трудового договору відбувалося добровільно, без застосування примусу, психологічного чи іншого тиску та з усвідомленням правових наслідків його укладення.

Питання № 6. Чи змінювався обсяг, зміст або характер трудових обов`язків ОСОБА_1 як бухгалтера у зв`язку зі зміною розміру посадового окладу протягом 2024-2025 років, а також після 16 липня 2025 року? У разі наявності таких змін - конкретизувати їх зміст та зазначити відповідні підстави. Відповідь: ТОВ "Комерційне підприємство "Стандарт-ІФ" (здійснювало будівництво житлових і нежитлових будівель та виробництво бетонних розчинів) протягом 2024 2025 років значно збільшило обсяги воробництва і продажу готової продукції та надання робіт і послуг. Я була офіційно оформлена в ТОВ "КП "Стандарт-ІФ" на посаду бухгалтера, але фактично працювала і на пов`язаних з ним суб`єктів господарювання, які перебували під контролем спільного власника та директора (одноосібного засновника, єдиного учасника та підписанта) - ОСОБА_4 , а саме: ТОВ "БЕТОН-ІФ", ФОП ОСОБА_4 , Громадська організація «Обласна федерація кінного спорту Івано-Франківщини», Відокремлений підрозділ ГО "Всеукраїнська федерація кінного спорту України" у Івано-Франківській області, ГО "Всеукраїнська федерація кінного спорту України", КСК «Лідер» (сфера кінного спорту та відпочинку) та з липня 2025р. ФОП ОСОБА_2 . На жодному із перелічених підприємств я не була посадовою (уповноваженою) особою (законним представником підписантом). Я була бухгалтером (єдиним) і виконувала за наказом директора всі його розпорядження. Працювала виключно на виконання рішень директора, здійснювала бухгалтерський та податковий облік в будівництві, на виробництві, в торгівлі та сфері кінного спорту, згідно різних систем оподаткування пов`язаних суб`єктів господарювання, формувала податкову, статистичну, фінансову та управлінську звітність підприємств на загальній системі оподаткування з ПДВ, громадських організацій та ведення фізичних осіб-підприємців на спрощеній системі оподаткування:- від введення великої кількості первинних документів рахунків в програмі 1С: Бухгалтерія, прихідних накладних на будівництво і виробництво; оформлення видаткових накладних, ТТН та податкових накладних на реалізацію бетонних розчинів; опрацювання розблокування заблокованих податкових накладних (формування пакету документів); проведення виробничих звітів і калькуляцій на виробництво бетонних сумішей різних марок; оформлення пастортів якості виготовленої продукції, комплектацій і специфікацій номенклатури; опрацювання кошторисних звітів та актів приймання виконаних будівельних робіт Форма № КБ-2в, Форма № КБ-3; актів надання послуг, згідно сфер діяльності перелічених підприємств; актів звірки розрахунків з контрагентами (постачальниками та покупцями) по всіх перелічених пов`язаних суб`єктів господарювання; подання дебіторської та кредиторської заборгованості; стан розрахунків з бюджетом та звірки по податках з ГУ ДПС; щомісячна звірка з ГУ ДПС щодо податкової ефективності з ПДВ на рівні класу; облік та нарахування заробітної плати; формування платіжних документів в системі «Клієнт-Банк»; підготовка пакету документів для оформлення нових кредитів; щомісячне звітування в АТ КБ «ПриватБанк» та формування пакету документів щодо збереження процентної ставки по наданих кредитах; у січні 2025р. підготовка пакету документів (акти, протоколи) до знесення майна (два об`єкти) та виведенням з експлуатації об`єктів основних засобів, внаслідок будівництва нового об`єкта нерухомості для подальшого продажу; введення в експлуатацію нових основних засобів; на підставі наказів списання будматеріалів на будівництво п`яти багатоквартирних житлових будинків, які готувалися до здачі в експлуатацію у вересні 2025р.; підготовка первинних документів до документальної планової податкової перевірки за період діяльності з 01.01.2018р. по 31.03.2025р.; надання відповідей на запити контролюючих органів, ГУ ДПС та ГУ статистики; державної екологічної інспекції Карпатського округу; управління Укртрансбезпеки в Івано Франківській області; надання відповідей та протоколів (в т.ч витягів з протоколів) до головного офісу в м. Київ щодо підтвердження діяльності відокремленого підрозділу ГО «ВФКСУ» у Івано-Франківській області та прийняття участі у Конференціях (сфера кінного спорту); жовтень - листопад 2025р. проходження ГУ ДПС в Івано Франківській області документальної планової виїзної податкової перевірки ТОВ "КП "Стандарт-ІФ" за період діяльності 7 років і 3 місяці;- до формування в програмі M.E.Doc Податкових Декларацій та розрахунків, за якими нараховуються та сплачуються податки (максимально повний пакет наданих декларацій), а саме: декларації з податку на прибуток підприємств; декларації з ПДВ; декларації з податку на нерухоме майно; декларації з плати за землю (земельний податок і орендна плата за землю); декларації з екологічного податку; декларації з рентної плати за спеціальне використання води; декларації платника єдиного податку; Об`єднана звітність Податковий розрахунок сум доходу з ПДФО, ВЗ та ЄСВ; звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткових організацій; фінансова звітність (Баланс); звіт про фінансові результати; повний пакет статистичної звітності (зокрема, низки з близько 10 звітів) та подання керівнику управлінської (внутрішньої) звітності. Я формувала місячні, квартальні, за результатами першого півріччя, 9 місяців та повний пакет річних звітів, а директор їх перевіряв, підписував КЕП та відправляв. Отже, мені потрібно було вміти швидко працювати з великим об`ємом інформації та володіти високими професійними знаннями, адже роботи було дуже багато і вся різнопланова від виробництва і будівництва до надання актів на оренду денників для коней (постій). Колишній директор встановив такий режим через специфіку роботи, ненормований робочий день, робота у вихідні дні, залучав до роботи понад норми епізодично, коли цього вимагала виробнича необхідність. Тому надбавка за таку інтенсивність праці - це була винагорода за мій професіоналізм та особливі досягнення. Доплата за роботу у вихідні дні і додаткові обов`язки, компенсація за великий обсяг роботи та преміювання за сумлінне виконання обов`язків. Розмір надбавки встановлював керівник на свій розсуд за власною ініціативою. Просить прийняти вказані відповіді та вважати її такою, що належним чином надала відповіді на всі запитання згідно відзиву.

Ухвалами суду від 05.06.2026 року задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів та витребувано від ТОВ «ЮТІМ», ТОВ «Телерадіокомпанія Діскавері», Дочірнього підприємства «Нетгруп-Сервіс», АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Маяктехнолоджі» інформацію та підтверджуючу документацію, підтверджуючі електронні дані стосовно рахунків ТОВ «КП «Стандарт-ІФ», підтверджуючі технічні (електронні) дані з серверів програми М.Е.Doc та або платформи ПТАХ (а.с.87-98).

Ухвалою суду від 05.06.2026 року задоволено клопотання представника відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи, яку доручено Івано-Франківському відділеню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено (а.с.84-85).

Ухвалою суду від 08.09.2026 року відновлено провадження у справі та призначено судове засідання з викликом сторін по справі.

За клопотанням представника відповідача було здійснено виклик та дпитано в судовому засіданні свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона працює в ТОВ «КП «Стандарт-ІФ» з 2016 року на посаді заступника директора. З ОСОБА_1 добре знайома, так як остання з 2017 року працює в них на посаді бухгалтера. Так, до обсягу посадових обов`язків бухгалтера входило ведення бухгалтерії на фірмі, подання звітності, нарахування заробітної плати, стягнення та сплата податків, мався доступ до системи обміну інформації з Пенсійним фондом України, Державною податковою службою України тощо. Окрім того, до обов`язків бухгалтера також входило оформлення кадрової документації. Про звільнення позивачки їй стало відомо в грудні 2025 року від ОСОБА_6 та дружини попереднього ОСОБА_7 , які їй повідомили, що ОСОБА_1 допускала безпідставне нарахування та виплату собі заробітної плати, значно перевищуючи посадовий оклад згідно штатного розпису товариства. На запитання позивачки надала наступні відповіді: що не брала безпосередньої участі в її звільненні і не була свідком її звільнення; точно не пригадує, чи отримувала заяву від позивачки про її звільнення за власним бажанням; після смерті попереднього керівника ОСОБА_4 та після звільнення в грудня 2025 року єдиного бухгалтера - позивачки на підприємстві був хаос, тому точно пригадати періоди та чи проставлялися нею підписи в актах про відпову від надання пояснень та відмову від отримання наказу про звільнення позивачкою вона не може; саме вона здійснювала відправку поштової кореспонденції на ім`я та адресу ОСОБА_1 , однак коли саме не може пригадати, можливо це було і в січні 2026 року; на підприємстві була ініційована аудиторська перевірка, яка проводилась вкінці 2025 року із залученням аудиторської компанії «Вектор аудиту» у зв`язку з втратою до позивачки довіри з боку роботодавця; їй достеменно відомо про те, що ОСОБА_1 була на лікарняному, оскільки на службову електронну пошту надходило два листки непрацездатності на ім`я ОСОБА_8 ; повідомила, що їй достовірно не відомо, чи ОСОБА_8 користувалася робочим ноутбуком, точно може стверджувати, що вела бухгалтерію з стаціонарного робочого комп`ютера; ствердила, що вона користувалася особистим КЕП керівника, а чи використовувала ОСОБА_8 у бухгалтерії особистий КЕП директора вона незнає; два акти, які були складені про відмову про надання пояснень ОСОБА_8 та про відмову від отримання наказу про звільнення ОСОБА_8 нею були підписані на початку 2026 року.

Свідок ОСОБА_2 суду пояснив, він з липня 2025 року був призначений в.о.керівника ТОВ «КП «Стандарт-ІФ», так як його батько ОСОБА_9 помер, який був власником вказаного підприємства. На даний час єдиним власником вказаного підприємства є він. Позивачка на вказаному підприємстві працювала понад сім років і за вказаний час заслужила як в його батька так і в нього довіру. Однак, в грудні 2025 року йому з виписки з транзитного рахунку по підприємству, яку ним було самостійно отримано з банку, стало відомо про великі суми нарахувань по заробітній платі. Тому, ним було проведено внутрішню перевірку та аудит і 15 грудня 2025 року повідомлено позивачку про втрату довіри з боку роботодавця, встановлену за результатом аудиту. Так, аудитом було встановлено, що ОСОБА_1 привласнювала великі суми у вигляді заробітної плати на власну картку, так як вона єдина вела бухгалтерію та здійснювала розподіл сум на картки. Надалі, ним було здійснено перевірку наказів підвищення посадових окладів за 2024-2025 роки та ним виявлено, що підписи не відповідають підписам його батька - ОСОБА_4 . Всі перебували у шоці за такі її дії, тому ним було висловлено недовіру позивачу. Також він вважає, що між ними немає спору з приводу невиплачених сум по заробітній платі позивачу, оскільки встановлено факти отримання позивачем надмірних сум грошових коштів заробітної плати та завдання підприємству матеріальної шкоди у значному розмірі. На запитання представника відповідача надав наступні відповіді: як він особисто, так і його батько ОСОБА_9 , передавали свої особисті КЕП ОСОБА_1 для використання в роботі, та здійснення підписання електронним цифровим підписом документів замість них, тобто вона мала повний доступ до всього, при цьому він розуміє, що порушив умови доступу до КЕП передавши його ОСОБА_1 , однак він не завжди знаходиться на робочому місці, а платежі повинні були здійснюватися, а оскільки він мав довіру до ОСОБА_8 , тому і передав КЕП для використання нею в роботі; також ним було затверджено ОСОБА_1 як відповідальною особою у АТ КБ «ПриватБанку»; сумніви в нього виникли і за накази про підняття окладу за 2024 рік, оскільки вони з батьком спілкувалися, і йому точно відомо, що батько не міг підняти посадовий оклад позивачки до таких сум; визнає свою помилку в тому, що після смерті батька прийнявши управління фірмою не провір аудиту; після виявлення великих зарахувань коштів на картку позивачки ним було залучено аудитора, який в той же день сівши за стаціонарний комп`ютер позивачки виявив її неправомірні дії з нарахуванням заробітної плати, на що їй було запропоновано надати пояснення; наказ про звільнення ОСОБА_1 йому допомагав складати адвокат; облік реєстрації наказів на фірмі здійснювала ОСОБА_1 , і вони знаходилися в бухгалтерії, однак після її звільнення ними було виявлено відсутність багатьох наказів; наказ про звільнення позивачки був зареєстрований під №11, який був наступним порядковим номером у папці, яку їм вдалося знайти; ствердив, що фактично ОСОБА_1 було звільнено 17.12.2025 року, однак сам наказ помилково датовано 18 грудня, хоча зі змісту наказу вбачається, що її звільнено з 17.12.2025 року.

На запитання представника позивача та позивача надав наступні відповіді: з липня 2025 року він був виконуючий обов`язки керівника ТОВ КП «Стандарт-ІФ» з чисельністю 13 чи 14 працівників; заробітню плату виплачував по зарплатному проекту- програма, в тому числі заробітню плату перечислялось на картку і позивачу; ним був створений наказ №09 від 15.12.2025 року про проведення позапланового внутрішнього аудиту товариства, який ним було доведено до відома позивачку; наказ про звільнення позивачки ним видавався та підписувався 17 грудня 2025 року, однак, чи вона була присутня не пригадує, при цьому її було усно повідомлено про звільнення , вона відмовилася отримувати наказ, також ним було висловлено прохання про повернення коштів товариству; від позивача якихось логічних пояснень ним так і не було отримано; висновок аудиту нимо було викладено у наказі №11 про звільнення ОСОБА_1 ; щодо складу комісії про проведення перевірки зазначив, що ним була ініційована вказана перевірка і в склад входив він та аудитор; щодо використання відпустки позивачем зазначив, що він не звертав уваги коли саме і на скільки бухгалтер іде у відпустку, так як вона видавала відповідні накази і здійснювала нарахування відпускних коштів; копію наказу про звільнення ОСОБА_8 було направлено засобами поштового зв`язку, за його дорученням ОСОБА_5 це виконала, число не пригадує, але і не заперечує, що можливо це було і в січня 2026 року; в бухгалтерському програмному забезпеченні він не є компетентним, тому дані про звільнення ОСОБА_8 допоміг йому внести аудитор; також вказав, що ОСОБА_1 користувалася робочим комп`ютером а також батьковим ноутбуком, на якому на даний час стерта вся інформація та все програмне бухгалтерське забезпечення; зазначив, що в наказі про звільнення ним вчинено описку в даті звільнення позивача, а саме просить вважати за правильну дату звільнення саме 17 грудня 2025 року; вважає, що перед позивачем з боку товариства немає жодної заборгованості по заробітній платі, так як їй виплачено надмірна заробітна плата; для проведення почеркознавчої експертизи ним було надано ряд оригінальних документів з оригінальним підписом батька.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги повністю з підстав викладених письмово так і висловлених усно під час судового розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки позовні вимоги вважає необґрунтованими. Питання про відшкодування судових витрат на даний час не ставить.

Суд, заслухавши учасників процесу, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи та наявні у справі докази, встановив наступні обставини.

Наказом №14К від 16.05.2017 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу в ТОВ Стандарт-ІФ» на посаду бухгалтера з посадовим окладом 6000,00 грн. на місяць згідно із штатним розписом, підставою є заява ОСОБА_1 від 16.05.2017 року (Т.1 а.с.9).

17.05.2017 року між сторонами укладений трудовий договір, який підписаний директором ТОВ КП «Стандарт-ІФ» Волковецьким С.М. та ОСОБА_1 , згідно якого ОСОБА_1 прийнято на посаду бухгалтера без випробувального терміну, з оплатою праці відповідно до посадового окладу, який встановлюється згідно штатного розпису, але не нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати з визначенням прав і обов`язків сторін, де зокрема п.3.6 передбачено обов`язком працівника дбайливо ставитися до майна роботодавця, в т.ч. до майна або майнових прав, що знаходиться чи знаходяться в користуванні працівника, вживати всіляких заходів для запобігання їх естачі, розкраданню, знищенню, псуванню, втратам, вчасно повідомляти про будь-які обставини, що загрожують збереженню матеріальних цінностей. Також працівник бере на себе повну матеріальну відповідальність за збереження цілісності матеріальних цінностей, переданих йому, отриманих у зв`язку з виконанням посадових обов`язків та відповідає за їх збереження (Т.1 а.с.93-94).

Згідно посадової інструкції бухгалтера, яка була затверджена директором ТОВ КП «Стандарт-ІФ» Волковецьким С.М. 17.05.2017 року та з якою ознайомлена ОСОБА_1 , про що свідчить її підпис, відповідно до п.2.8 та 2.9 до посадових обов`язків бухгалтера належали ведення касової книги та відображення касових операцій у бухгалтерському обліку; так, зокрема п. 2.8 посадової інструкції передбачено обов`язок бухгалтера здійснювати рознесення в бухгалтерській програмі видаткових накладних, актів повернення товару та коштів, вести касову книгу й розносити банківські виписки. Відповідно до п. 2.9 до її обов`язків належало формування журналів за рахунками 361, 301, 311 та 631 на підприємстві. (Т.3 а.с.9-13).

У відповідності до штатного розпису ТОВ «КП «Стандарт-ІФ», який вводиться в дію з 02.01.2025 року та затверджений директором ТОВ КП «Стандарт-ІФ» ОСОБА_4 зі штатом у кількості 13 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати 116 300 грн., де зокрема бухгалтеру визначено посадовий оклад в розмірі 10 000 грн. (Т.1 а.с.125).

Згідно Наказу «Про підвищення посадового окладу» №16 від 28 червня 2024 року, яким встановлено посадовий оклад ОСОБА_1 , бухгалтеру, у розмірі 83 600 (вісімдесят три тисячі шістсот) гривень із зазначенням, що відповідні зміни набирають чинності з 01.07.2025 року; Наказом «Про підвищення посадового окладу» №27 від 31 липня 2024 року, яким встановлено посадовий оклад ОСОБА_1 , бухгалтеру, у розмірі 85 000 (вісімдесят п`ять тисяч) гривень із зазначенням, що відповідні зміни набирають чинності з 01.08.2025 року; Наказом «Про підвищення посадового окладу» №31 від 30 серпня 2024 року, яким встановлено посадовий оклад ОСОБА_1 , бухгалтеру, у розмірі 105 000 (сто п`ять тисяч) гривень із зазначенням, що відповідні зміни набирають чинності з 01.09.2025 року; Наказом «Про підвищення посадового окладу» №32 від 30 вересня 2024 року, яким встановлено посадовий оклад ОСОБА_1 , бухгалтеру, у розмірі 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень із зазначенням, що відповідні зміни набирають чинності з 01.10.2025 року; Наказом «Про підвищення посадового окладу» №2-К від 02 січня 2025 року, яким встановлено посадовий оклад ОСОБА_1 , бухгалтеру, у розмірі 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень із зазначенням, що відповідні зміни набирають чинності з 02.01.2025 року; Наказом «Про підвищення посадового окладу» №6 від 30 квітня 2025 року, яким встановлено посадовий оклад ОСОБА_1 , бухгалтеру, у розмірі 143 820 (сто сорок три тисячі вісімсот двадцять) гривень із зазначенням, що відповідні зміни набирають чинності з 01.05.2025 року; та Наказом «Про підвищення посадового окладу» №7 від 30 травня 2025 року, яким встановлено посадовий оклад ОСОБА_1 , бухгалтеру, у розмірі 119 000 (сто дев`ятнадцять тисяч) гривень із зазначенням, що відповідні зміни набирають чинності з 01.06.2025 року по 30.06.2025 року включно, які містяь підпис директора Волковецького С.М. та підпис ОСОБА_1 , що свідчить про її ознайомлення з відповідними наказами (Т.1 а.с.118-124).

11 грудня 2025 року Івано Франківським відділенням №5 Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» надано заключну виписку по виплаті заробітної плати за період з 01.01.2025 по 11.12.2025 р. Відносно ОСОБА_1 . Так, з наданої банківської виписки вбачається систематичне перерахування протягом зазначеного періоду значних сум грошових коштів заробітної плати тільки на картковий рахунок ОСОБА_1 , де характер, періодичність та розмір таких перерахувань істотно відрізняються від визначених штатним розписом Товариства за відповідний рік умов оплати праці, а саме перераховано наступні суми: 7700 грн,4 389 грн, 12 320 гн, 53 977 грн, 7700 грн, 15400 грн, 15400 грн,12320 грн, 12 320 грн,539 грн, 24 640 грн, 12 320 грн, 42 350 грн, 23 100 грн, 12 320 грн, 23 100 грн, 18 326 грн, 12 320 грн, 23 100 грн, 15 400 грн, 12 320 грн, 26 950 грн, 15 477 грн, 12 320 грн, 23 100 грн, 12 320 грн, 12 320 грн, 15 400 грн, 12 320 грн, 12 320 грн, 12 320 грн, 57 750 грн, 23 100 грн, 12 320 грн, 58 520 грн, 12 320 грн, 12 320 грн, 7 700 грн, 12 320 грн, 39 039 грн, 7 700 грн, 12 320 грн, 12 320 грн, 23 100 грн, 46 200 грн, 15 400 грн, 12 320 грн, 23 100 грн, 23 100 грн, 12 320 грн, 12 320 грн, 12 320 грн, 23 100 грн, 22 869 грн, 7 700 грн, 7 777 грн, 55 979 грн, 12 320 грн, 75 460 грн, 8 050 грн, 8 050 грн, 20 125 грн, 8 050 грн, 20 125 грн, 20 125 грн, 20 125 грн, 20 125 грн, 22 862 грн, 20 125 грн, 20 125 грн, 20 125 грн, 20 125 грн, 8 050 грн, 16 100 грн, 10 465 грн, 8 050 грн, 9 441,50 грн, 8 050 грн, 20 125 грн, 20 125 грн, 8 050 грн, 40 250 грн, 8 050 грн, 40 250 грн, 40 250 грн, 819 грн, 8 050 грн, 20 125 грн, 26 338,14 грн, 8 050 грн, 20 125 грн, 20 125 грн, 9 740,50 грн, 9 096,50 грн, 20 125 грн, 20 125 грн, 22 862 грн, 20 125 грн, 8 050 грн, 20 125 грн, 10 465 грн, 8 050 грн, 22 862 грн, 40 250 грн, 10 465 грн, 8 050 грн, 20 125 грн, 8 050 грн, 8 050 грн, 17 848,33 грн, 20 125 грн, 8 050 грн, 8 050 грн, 3 864 грн, 8 050 грн, 20 125 грн, 12 143,24 грн, 8 050 грн, 20 125 грн, 20 125 грн, 27 933,50 грн, 20 125 грн, 20 125 грн, 16 100 грн, 19 883,50 грн, 10 465 грн, 8 050 грн, 1 330,23 грн, 5 635 грн, 8 050 грн, 8 050 грн, 41 296,50 грн, 20 125 грн, 8 050 грн, 20 125 грн, 8 050 грн, 3 162,17 грн, 20 125 грн, 20 125 грн, 20 125 грн, 22 862 грн, 3 864 грн, 20 125 грн, 8 050 грн, 20 125 грн, 25 357,50 грн, 20 125 грн, 563,50 грн, 8 050 грн, 20 125 грн, 8 050 грн, 20 125 грн, 21 171,50 грн, 8050 грн, 22 862 грн, 20 125 грн, 20 125 грн, 15 400 грн (Т.1 а.с.95-114).

Згідно наказу в.о. директора ТОВ КП «Стандарт-ІФ» Волковецького Р.С. за №09 від 15.12.2025 року «Про призначення службової перевірки» було наказано призначити службову перевірку з 15.12.2025 року ОСОБА_1 , яка обіймє посаду бухгалтера ТОВ КП «Стандарт-ІФ» з підстав, що з відомостей заключної виписки в її діях можуть вбачаться підстави для розірвання договору з ініціативи роботодавця (пункт 2 ч. 1 ст. КЗпП України). На період проведення службової перевірки відсторонено ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків з збереженням заробітної плати. Проведення перевірки доручено комісії в період 5 робочих днів (Т.1 а.с.178).

Відповідно до Акту №01 від 15.12.2025 року про відмову від надання пояснень складеного в.о. директором ТОВ КП «Стандарт-ІФ» Волковецьким Р.С. у присутності заступника директора Новосельчук Л.Я. про те, що ОСОБА_1 відмовилася надавати пояснення щодо використання коштів, перерахованих з рахунку ТОВ «КП «Стандарт-ІФ» на свій картковий рахунок за період з 01.01.2025 року по 11.12.2025 року (Т.1 а.с 116).

Наказом №11 від 18.12.2025 року про звільнення ОСОБА_10 встановлено, що в період з 01.01.2024 року по 30.11.2025 року ОСОБА_1 виготовляла накази про встановлення собі підвищених посадових окладів, які не відповідали її посадовим окладам, що передбачені штатним розписом підприємства, та самостійно підписувала зазначені накази, імітуючи підпис колишнього директора підприємства. В результаті зазначених винних дій бухгалтером ОСОБА_1 було неправомірно нараховано та виплачено заробітну плату шляхом перерахування з рахунку товариства на особистий картковий рахунок понад встановлений штатним розписом товариства оклад бухгалтера, що призвело до зайвих виплат заробітної плати на загальну суму 1 631 321,87 грн. Крім того, на вказану суму підприємством були безпідставно нараховані та сплачені податки і обов`язкові платежі в розмірі 714 974,21 грн., тому загальна сума матеріальної шкоди, завданої підприємству, становить 2 346 296,08 грн. Винні дії бухгалтера товариства ОСОБА_1 , що завдали значної шкоди підприємству, мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку і дали підстави для втрати довір`я до працівника з боку уповноваженого органу. ОСОБА_1 звільнено з займаної посади 17.12.2025 року в зв`язку з втратою довір`я згідно п. 2 ч.1 ст. 41 КЗпП України. Визначено провести остаточний розрахунок та видати трудову книжку (за наявності) (Т. 1 а.с.12-15).

Відповідно до Акту №02 від 17.12.2025 року про ознайомлення з наказом про звільнення складеного в.о. директором ТОВ КП «Стандарт-ІФ» Волковецьким Р.С. у присутності заступника директора ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_1 ознайомлена з Наказом про звільнення з посади бухгалтера товариства (Т.1 а.с.117).

З фотознімку електронної трудової книжки ОСОБА_1 , який отримано з порталу електронних послуг Пенсійного фонду України встановлено, що ОСОБА_1 прийнято на роботу 17.05.2017 року в ТОВ «КП «Стандарт-ІФ» без визначення назви посади та звільнено з роботи на підставі ст. 41 п.2 КзПпУ (Наказ №11 від 17.12.2025 року) 17 грудня 2025 року з ТОВ «КП «Стандарт-ІФ» з посади Керівник підрозділу з комерційних питань (у т.т.збуту, постачання) (Т.1 а.с.49).

За заявою ОСОБА_2 від 15.12.2025 року здійснено реєстрацію кримінального провадження за ч. 3 ст. 358 КК України за обставин, що в період часу з 2021 року по 2025 рік бухгалтер ТОВ «КП «Стандарт-ІФ» ОСОБА_1 підробила документи. Згідно заяви здійснено реєстрацію кримінального правопорушення, про що свідчить Витяг з ЄРДР за №12025091010002108 від 16.12.2025 (Т. 1 а.с.126).

Згідно заяви від ОСОБА_1 , яка адресована в.о. директору ТОВ «КП «Стандарт-ІФ», міститься прохання про її звільнення з займаної посади за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпПУ та виплатити компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки в кількості 10 днів. Заява датована 18.12.2025 року та отримана заступником директора ОСОБА_5 18.12.2025 року, про що свідчить її підпис (Т.1 а.с.10).

У відповідності до електронних листків непрацездатності ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 19.12.2025 року по 25.12.2025 року та з 26.12.2025 по 02.01.2026 року. За вказані періоди найменування страхувальника (роботодавця) значиться ТОВ «КП «Стандарст-ІФ» (Т. 1 а.с.16,17).

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи за №645/26-28 від 20.07.2026 року, який складено Івано-Франківським відділенням Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, відповідно до ухвали суду від 05.06.2026 року, де за допомогою порівняльного дослідження використовувалися вільні зразки підпису ОСОБА_4 , які були надані до ІВ КНДІСЕ супровідним листом від адвоката ОСОБА_11 на 40 арк., експерт надав висновок, що підписи у графі «Директор (підпис) ОСОБА_4 » в : Наказі «Про підвищення посадового окладу» №16 від 28.06.2024 року; Наказі «Про підвищення посадового окладу» №27 від 31.07.2024 року; Наказі «Про підвищення посадового окладу» №31 від 30.08.2024 року; Наказі «Про підвищення посадового окладу» №32 від 30.09.2024 року; Наказі «Про підвищення посадового окладу» №2-К від 02.01.2025 року; Наказі «Про підвищення посадового окладу» №6 від 30.04.2025 року; Наказі «Про підвищення посадового окладу» №7 від 30.05.2025 року; виконані не ОСОБА_4 , а іншою особою з ретельним наслідуванням (Т.2 а.с.180-186).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Щодо позовних вимог про визнання формулювання причини звільнення ОСОБА_1 по пункту 2 частини 1 статті 41 КЗпП України за винні дії , які дають підстави для втрати довір`я з боку роботодавця незаконними. Зміни формулювання причин її звільнення з пункту 2 частини 1 статті 41 КЗпП України (винних дій, які дають підстави для втрати довір`я з боку роботодавця) на статтю 38 КЗпП України (за власним бажанням). Змінення дати її звільнення із 17.12.2025 року на 05.01.2026 року і внесення зміни у трудову книжку та електронну трудову книжку, що зберігається у Реєстрі застрахованих осіб Пенсійного фонду України суд зазначає таке.

Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України).

Розірвання трудового договору за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника; звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом, тощо), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-100цс16 та постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 520/7491/16.

Звільнення з підстав втрати довір`я (п. 2 ст. 41 КЗпП України) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Виходячи з норм чинного трудового законодавства та судової практики, роботодавцю для звільнення працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, за ст. 41 п. 2 КЗпП України, достатньо вчинення умисно або необережно таких дій, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я.

Так, ОСОБА_1 з 17 травня 2017 року прийнята на роботу на посаду бухгалтера, що підтверджується наказом «Про прийняття на роботу ОСОБА_1 » від 16 травня 2017 року №14-К. Також, 17 травня 2017 року між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційне підприємство «СТАНДАРТ-ІФ», в особі директора Волковецького Степана Михайловича, було укладено трудовий договір, на підставі якого між працівником та роботодавцем виникли трудові відносини.

В пункті 3.6 трудового договору, укладеного між сторонами, прямо передбачено, що працівник зобов`язується: «Дбайливо ставитись до майна роботодавця, в т. ч. до майна або майнових прав, що знаходиться чи знаходяться в користуванні працівника, вживати всіляких заходів для запобігання їх нестачі, розкраданню, знищенню, псуванню, втратам, вчасно повідомляти про будь-які обставини, що загрожують збереженню матеріальних цінностей. Працівник бере на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення цілості матеріальних цінностей, переданих йому, отриманих у зв`язку з виконанням посадових обов`язків та відповідає за їх збереження».

Відтак, твердження позивача, що з нею не було укладено окремий договір про повну матеріальну відповідальність, суд вважає не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи та спростовується матеріалами справи, так як відповідні положення вже включені до трудового договору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що укладаючи трудовий договір, сторони прямо погодили покладення на Позивача обов`язку щодо забезпечення збереження матеріальних цінностей, отриманих у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також повну матеріальну відповідальність за їх цілісність. Зміст укладеного договору свідчить, що характер виконуваних Позивачем функцій був пов`язаний з доступом до грошових коштів Товариства та розпорядженням ними в межах службових повноважень.

Окрім того, позивачка, обіймала посаду єдиного бухгалтера на підприємстві, що нею і не заперечувалось, та підтверджено показами свідків, які були допитані в ході судового розгляду, тобто фактично поєднувала функції ведення бухгалтерського обліку з повноваженнями щодо розпорядження грошовими коштами, що виходить за межі суто облікової діяльності та свідчить про наявність елементів безпосереднього обслуговування матеріальних цінностей.

Тобто, достатнім критерієм втрати довіри є встановлення факту вчинення працівником дій, які об`єктивно підривають основу для подальшої довіри з боку роботодавця.

За клопотанням представника відповідача по справі було проведено судово-почеркознавчу експертизу на вирішення якої судом було поставлено запитання про відповідність справжності підпису від ОСОБА_4 на Наказах про підвищення посадового окладу ОСОБА_1 , так як предметом позову є вимоги позивачки про визнання незаконним формулювання причини звільнення, зміну підстави та дати звільнення, внесення відповідних змін до трудової книжки, а також стягнення належних при звільненні виплат, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористані дні відпустки та моральної шкоди.

Відповідно до висновку експерта №645/26-28 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи Івано-Франківського відділення Київського наукового-дослідного інституту судових експертиз від 20.07.2026 року, підпис у графі «Директор (підпис) ОСОБА_4 » в : Наказі «Про підвищення посадового окладу» №16 від 28.06.2024 року; Наказі «Про підвищення посадового окладу» №27 від 31.07.2024 року; Наказі «Про підвищення посадового окладу» №31 від 30.08.2024 року; Наказі «Про підвищення посадового окладу» №32 від 30.09.2024 року; Наказі «Про підвищення посадового окладу» №2-К від 02.01.2025 року; Наказі «Про підвищення посадового окладу» №6 від 30.04.2025 року; Наказі «Про підвищення посадового окладу» №7 від 30.05.2025 року; виконані не ОСОБА_4 , а іншою особою з ретельним наслідуванням. (Т. 2 а.с.180-186).

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що Накази про підвищення посадового окладу ОСОБА_1 за період з 2024 по травень 2025 не підписувалися директором ОСОБА_4 , а іншою особою з ретельним наслідуванням. Доказів, які б підтвердили в судовому засіданні позицію позивача про те, що дані накази були підписані саме колишнім директором ОСОБА_4 суду не надала.

Аналізуючи висновок експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у цивільній справі № 345/607/26, суд приходить на таких висновків.

В основу судового рішення у справі можуть бути покладені тільки категоричні висновки. Отже, тільки вони мають доказове значення. Вірогідний висновок не може бути таким джерелом, а лише дозволяє отримати орієнтуючу, пошукову інформацію, підказати версії, що потребують перевірки. Як відомо, під оцінкою висновку судового експерта розуміють процес встановлення достовірності, відносності і допустимості висновку, визначення форм і шляхів його використання. Суд, який здійснює розгляд справи, керуючись законом, оцінює висновок, але за своїм внутрішнім переконанням, заснованим на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності. Висновок експерта не має для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюється за правилами оцінки доказів (ст. 89 ЦПК України). Проте, до його оцінки потрібен специфічний підхід, оскільки це доказ заснований на використанні для його отримання спеціальних знань, якими суд не володіє.

Суд не знаходить підстав для визнання Висновку експерта № 645/26-28 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи по цивільній справі № 345/607/26 від 20.07.2026 року таким, що викликає сумніви в його правильності, містить протиріччя та є неясним.

Судом на підставі висновку судово-почеркознавчої експертизи № 645/26-28 від 20.07.2026 року встановлено, що підписи у графі «Директор (підпис) ОСОБА_4 » в : Наказі «Про підвищення посадового окладу» №16 від 28.06.2024 року; Наказі «Про підвищення посадового окладу» №27 від 31.07.2024 року; Наказі «Про підвищення посадового окладу» №31 від 30.08.2024 року; Наказі «Про підвищення посадового окладу» №32 від 30.09.2024 року; Наказі «Про підвищення посадового окладу» №2-К від 02.01.2025 року; Наказі «Про підвищення посадового окладу» №6 від 30.04.2025 року; Наказі «Про підвищення посадового окладу» №7 від 30.05.2025 року; виконані не ОСОБА_4 , а іншою особою з ретельним наслідуванням. Тобто, в даному випадку судово-почеркознавчою експертизою надано категоричний висновок щодо несправжності підпису ОСОБА_4 у наказах про підвищення посадового окладу ОСОБА_1 , на підставі яких останньою було здійснено нарахування собі заробітної плати у підищених розмірах.

Таким чином, з урахуванням обставин справи та досліджуваних письмових доказів, зокрема висновку експерта, суд приходить до висновку, що роботодавцем було встановлено за результатами внутрішнього аудиту перерахування позивачкою на власну картку грошових коштів, сума яких значно перевищувала встановлений штатним розписом оклад, при цьому накази про збільшення посадового окладу ОСОБА_1 за 2024 рік та 2025 рік не були підписані директором ОСОБА_4 , а отже формулювання і сам наказ про звільнення ОСОБА_1 за п.2 ч.1 ст 41 КЗпПУ є підставним і обставини за яких було звільнено позивача занйшли своє підтвердження в ході судового розгляду, а саме систематичне оформлення фінансових документів з метою необґрунтованого особистого збагачення за рахунок підприємства, що відповідає класичним критеріям грубих порушень і призвело до незворотної втрати довіри до працівника, який оперує фінансами.

Щодо дотримання процедури звільнення позивача суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що 15 грудня 2025 року ОСОБА_1 було повідомлено про втрату довіри з боку роботодавця та про обставини, встановлені за результатами відомостей заключної виписки, про що свідчить наказ №09 від 15.12.2025 року (т.1 а.с.178). Надалі, позивачці було запропоновано надати письмові пояснення, однак вона відмовилася це зробити, про що складено Акт №01 «Про відмову від надання пояснень» (Т. 1 а.с.116). Дані докази спростовують твердження позивача про те, що «їй невідомо коли, взагалі, їй пропонувалося надавати пояснення щодо вказаного факту чи з інших питань». Натомість, позивач в судовому засіданні підтвердила, що 15 грудня вона перебувала на робочому місці, здійснювала свої посадові обов`язки і з боку директора їй було озвучено про висловлення недовіри, відсторонено від виконання роботи, при цьому вона ніякі пояснення не надавала.

Надалі, як встановлено в ході судового розгляду, так і матеріалами справи підтверджено, наказ про звільнення був фактично виданий 17 грудня 2025 року, а зазначення дати «18» замість «17» є очевидною технічною опискою, допущеною при оформленні документа, так як при огляді фотознімка електронної трудової книжки ОСОБА_1 з порталу електронних послуг Пенсійного фонду України (Т. 1 а.с.49), датою запису до електронної трудової книжки даних про звільнення Позивача є саме 17.12.2025 року. Даний факт підтверджується також змістом наказу №11, де зазначено, що «звільнити ОСОБА_1 з посади бухгалтера товариства з 17.12.2025 року». Даний факт в судовому засіданні був підтверджений і поясненнями свідка ОСОБА_2 .

Як чітко зазначено в постанові Верховного Суду від 23.12.2022 у справі № 511/466/19, суто технічні помилки або подальше коригування дат у розпорядчих документах з метою виправлення канцелярських описок не утворюють самостійної чи достатньої підстави для визнання всієї процедури звільнення неправомірною.

Так, судом встановлено, що волевиявлення роботодавця щодо припинення трудового договору було остаточно сформовано та фактично ухвалено 17.12.2025 за об`єктивними результатами виявлених у ході внутрішньої аудиторської перевірки критичних фінансових порушень. При цьому відмова позивачки від ознайомлення з текстом наказу була належним чином зафіксована Актом № 02 від 17.12.2025 року (т.1 а.с. 117). Того ж дня роботодавцем було внесено відповідний запис до електронної трудової книжки через портал Пенсійного фонду. Відповідно, датування паперової копії наказу, надісланої засобами поштового зв`язку, «18» числом суд розцінює виключно як механічна канцелярська помилка, що не впливає на законність самого наказу про звільнення.

Тому, суд приходить до висновку, що наказ про звільнення був фактично виданий 17 грудня 2025 року, а зазначення дати «18» замість «17» є очевидною технічною опискою, допущеною при оформленні документа.

Водночас, позивачем заявлено позовну вимогу про зміну дати звільнення із 17.12.2025 року на 05.01.2026 року та внести відповідні зміни у трудову книжку, оскільки нею подано заяву про звільнення за власним бажанням саме з 18.12.2025, яку отримано заступником директора 18.12.25 року, а з 19.12.25 по по 02.01.2026 року вона перебувала на лікарняному, що підтверджують долучені до матеріалів справи листки непрацездатності.

Однак, як встановлено в ході судового розгляду, заява позивачки про звільнення від 18.12.2025 року може свідчити про її свідомий намір уникнення негативних наслідків припинення трудових відносин за ініціативою роботодавця. Аргументи щодо порушення хронологічної нумерації кадрових наказів є юридично необґрунтованими і не стосуються суті спору. Недотримання окремих процедурних положень Правил організації діловодства, затверджених Наказом Мін`юсту № 1000/5, не може автоматично ставати підставою для визнання формулювання причин звільнення незаконним. Крім того, оскільки ведення кадрової документації та підготовка проєктів наказів входили до безпосередніх обов`язків Позивачки, про що вона не заперечила в судовому засіданні, то суд приходить до висновку, що дана ситуація могла виникнути і з вини позивачки, яка недобросовісно вела кадрову роботу.

Оскільки з 17 грудня 2025 року ОСОБА_1 було звільнено з посади бухгалтера за п.2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України та розірвано трудовий договір, то суд приходить до висновку, що вона вже не мала права подавати заяву на звільнення за власним бажанням 18 грудня 2025 року, оскільки вже втратила статус працівника товариства.

Тому, суд також зауважує, що посилання позивача на існування підстав для її звільнення за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.

Посилання позивача на відсутність у матеріалах справи самого висновку аудиту, само по собі не може бути достатньою обставиною для визнання формулювання причин звільнення позивача незаконними, оскільки не спростовує волевиявлення роботодавця та фактично міститься в наказі №11 «Про звільнення ОСОБА_12 » (Т.1 а.с.12-15).

Таким чином, видаючи наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи у зв`язку з учиненням нею винних дій, які дають підстави для втрати довір`я до неї як працівника, що безпосередньо обслуговує матеріальні цінності (на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України), ТОВ «КП «Стандарт-ІФ» діяло відповідно до вимог чинного трудового законодавства України.

Оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що звільнення позивача за п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України ґрунтується на переконливих доказах, умови застосування вказаної норми дотримано, а тому підстав для визнання формулювання причин звільнення ОСОБА_1 незаконними відсутні.

Окрім того, представником відповідача зазначено про обрання позивачем неналежного способу захисту. З даного приводу суд зазначає наступне.

У пункті 18постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»судам роз`яснено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення.

Отже, суд не має права визнавати формулювання причин звільнення незаконним та змінювати формулювання причин звільнення з тих підстав, з якими роботодавець не пов`язував обставини звільнення.

Відповідно до частини третьоїстатті 235 КЗпП Україниу разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Відповідач, як роботодавець, звільняючи позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України, не пов`язував це зі звільненням за власним бажанням, що зумовлено неможливістю продовжувати роботу на підставі частини першої статті 38 КЗпП України і відсутні докази, що він помилився у формулюванні підстав звільнення, тобто відсутня згода іншої сторони трудових відносин на звільнення за цією підставою.

Відтак, з урахуванням наведеної практики Верховного Суду, суд приходить до висновку, що позивачем також не обрано належного способу захисту. Зокрема, позивач не ставить питання про визнання наказу про звільнення незаконним, а просить лише визнання формулювання причин звільнення незаконним та змінити підставу такого звільнення, що не допускається.

Судом також не встановлено порушення з вини роботодавця ст. 47 КЗпП щодо видачі трудової книжки в день звільнення. З огляду на те, що в день звільнення ОСОБА_1 було направлено наказ про звільнення та повідомлення про можливість отримання трудової книжки (за наявності). Також чинним законодавством передбачено обов`язок роботодавця на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника. При цьому внесено відповідний запис про її звільнення роботодавцем в електронну трудову книжку позивача.

Щодо вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації за невикористану щорічну відпустку суд зазначає таке.

Позивач зазначає, що на час звільнення у неї малась заборгованість по заробітній платі в розмірі 32 558,12 грн, яку не було виплачено при звільненні і по час звернення з позовом. У зв`язку з заборгованою заробітною платою у неї виникло право на стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 72 092,98 грн., а також не виплачено компенсацію за невикористані відпусти у розмірі 78 268,75 грн.

Відповідно до статті 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум при відсутності спору про їх розмір підприємство зобов`язане виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

У постанові Великої палати Верховного суду від 8 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23 містяться висновки про те, що розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум.

Натомість, як встановлено судом в ході судового розгляду та матеріалами справи між сторонами існує обґрунтований спір щодо розміру належних до виплати сум, оскільки встановлено факти отримання позивачем надмірних сум грошових коштів заробітної плати та завдання підприємству матеріальної шкоди у значному розмірі.

Так, відповідачем за результатами внутрішнього аудиту проведеного 15.12.2025 року надано розрахунок безпідставно нарахованих та виплачених позивачу заробітної плати за такі періоди : за липень 2024 року - 83 600,00 грн, за серпень 2024 року - 85 000,00 грн, за вересень 2024 року - 120 000,00 грн, за січень - квітень 2025 року - по 120 000,00 грн щомісячно, за травень 2025 року - 143 818,18 грн. За результатами позапланового внутрішнього аудиту встановлено, що внаслідок зазначених дій Товариству могло бути завдано матеріальної шкоди у вигляді безпідставного нарахування та виплати заробітної плати на орієнтовну загальну суму 1 631 321,87 грн. Оскільки виплата заробітної плати тягне за собою нарахування та сплату обов`язкових податків і зборів, Товариством додатково було сплачено податок на доходи фізичних осіб (18%) - 293 637,46 грн; військовий збір (1,5% до 2025 року та 5% у 2025 році) - 62 445,46 грн; єдиний соціальний внесок - 358 890,81 грн. Таким чином, шкода Товариству могла полягати як у фактичному перерахуванні коштів Позивачу, так і у додаткових витратах на сплату податків та обов`язкових платежів. Дані виплати підтверджуються банківськими виписками, копії яких містяться у матеріалах справи та були досліджені судом.

Судом встановлено, що дані розміри посадових окладів позивачем були нараховані та виплачені собі на підставі Наказів про підвищення посадового окладу, які підписані директором ОСОБА_4 . А у відповідності до висновку почеркознавчої експертизи підписи у графі директор ОСОБА_4 виконані не ОСОБА_4 а іншою особою з ретельним наслідуванням.

Отже, заявлені фінансові вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості та компенсацій ґрунтуються на розрахунку, який виходить із посадового окладу 50 000 грн., який визначений Наказом про підвищення посадового окладу від серпня 2025 року. Однак, навіть якщо виходити з цього посадового окладу, нараховані та виплачені Позивачці суми, згідно наказів, які фактично не підписував колишній директор, значно перевищують розмір офіційно затвердженого посадового окладу, та які позивачка фактично отримала.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висловлена у постанові по справі № 761/9584/15-ц щодо обов`язковості дотримання принципу співмірності при вирішенні питань про стягнення середнього заробітку, суд наділений широкими дискреційними повноваженнями щодо суттєвого зменшення розміру відшкодування або навіть повної відмови у його стягненні у випадку встановлення фактів недобросовісної поведінки самого працівника.

Окрім того, матеріали справи не містять належних доказів протиправності дій Відповідача, наявності заборгованості чи підстав для застосування до нього відповідальності.

Тому суд дійшов висновку, що з наведених обставин, які свідчать про недобросовісне виконання позивачкою посадових обов`язків, які були спрямовані для протиправного нарахування коштів на власну користь, що ставлять під сумнів добросовісність позивачки у трудових правовідносинах та за наявності спору про розмір належних сум положення статті 117 КЗпП України, підлягають застосуванню лише у разі вирішення спору на користь працівника. А оскільки судом відмовлено у задоволенні первинних вимог то і відсутні правові підстави вважати затримку остаточного розрахунку такою, що здійснена безспірно з вини роботодавця.

Оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що звільнення позивача за п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України ґрунтується на переконливих доказах, умови застосування вказаної норми дотримано, а тому підстав для визнання формулювання причин звільнення ОСОБА_1 незаконними відсутні.

В зв`язку з відмовою в задоволенні вимоги про визнання незаконним наказу про звільнення, підлягають відмові й вимоги про стягнення моральної шкоди, як похідної від основної вимоги.

Отже, з врахуванням викладено позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 залишені без задоволення, витрати по сплаті судового збору, правової допомоги відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями12,13,76,77,78,81,259,261,265,273,354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційне підприємство «Стандарт-ІФ» про зміну формулювання причини та дати звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

СУДДЯ:

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
28.10.2026 Ухвала № 141032098 Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
28.10.2026 Ухвала № 140989883 Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
08.09.2026 Ухвала № 139591461 Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
21.07.2026 Постанова № 138499067 Івано-Франківський апеляційний суд
21.07.2026 Постанова № 138409550 Івано-Франківський апеляційний суд
08.07.2026 Ухвала № 138036458 Івано-Франківський апеляційний суд
25.06.2026 Ухвала № 137686723 Івано-Франківський апеляційний суд
05.06.2026 Ухвала № 137146093 Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
05.06.2026 Ухвала № 137146085 Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
05.06.2026 Ухвала № 137146084 Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
05.06.2026 Ухвала № 137146083 Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
19.02.2026 Ухвала № 134199225 без тексту Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
05.02.2026 Ухвала № 133829770 без тексту Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області