Рішення № 141397609 у справі № 120/5497/26 від 11.11.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 листопада 2026 р. Справа № 120/5497/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю секретаря судового засідання: Галюк Аліни Леонідівни,

представника позивача: Юрченка Т.П.

представників відповідача: Петроченка Р.М., Шевчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський цемент" до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський цемент" (далі також - ТОВ "Подільський цемент", позивач) до Житомирської митниці (далі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що ТОВ «Подільський цемент» у межах зовнішньоекономічного договору придбало у MEDI S.r.l. дві аспіраційні установки, що були у використанні, загальною вартістю 10 000 євро. Для митного оформлення товару позивач подав електронну митну декларацію із визначенням митної вартості за основним методом - за ціною договору, на підтвердження якої надано відповідні первинні та товаросупровідні документи.

За результатом розгляду поданої електронної митної декларації відповідачем було прийнято рішення щодо відмови в митному оформленні, шляхом надання картки відмови від 24.10.2025 № UA101020/2025/001112, а заявлену митну вартість скориговано шляхом винесення рішення про коригування митної вартості від 24.10.2025 № UA101000/2025/000180/2, згідно якого митну вартість товару визначено за резервним методом визначення митної вартості.

Позивач вважає такі висновки митного органу безпідставними, оскільки надані документи підтверджували фактичну ціну придбання товару, а відсутність підпису покупця на інвойсі не свідчить про його недостовірність, оскільки погодження умов поставки підтверджується здійсненням оплати за ним, а згодом інвойс додатково підписано продавцем.

Також представник позивача наголосив, що завантаження товару здійснювалося продавцем без додаткової оплати, місцем завантаження було м. Тревізо (Італія), що підтверджується умовами контракту, товаросупровідними документами та листом продавця. Відмінності у розподілі транспортних витрат зумовлені фактичними маршрутами перевезення, зокрема необхідністю руху великогабаритних транспортних засобів за спеціально визначеним маршрутом через інші населені пункти України. Крім того, залучення перевізниками третіх осіб було передбачено договорами перевезення, а тому довідки про транспортні витрати є належними доказами понесених витрат. Відсутність рахунків перевізників та бухгалтерських виписок пояснюється тим, що на момент митного оформлення послуги ще не були оплачені та відповідні документи не виставлялися.

Крім того, позивач зазначив, що на вимогу митного органу надав додаткові документи, зокрема договори із залученими перевізниками, дозволи на рух великогабаритних транспортних засобів та належним чином засвідчені переклади експортних митних декларацій. При цьому різниця у 100 євро між вартістю товару в інвойсі та експортних деклараціях пояснюється включенням до останніх статистичної вартості, яка враховує орієнтовні витрати на доставку.

На переконання представника позивача, митний орган не довів наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності заявленої митної вартості, а також безпідставно відхилив основний метод її визначення. Водночас застосоване джерело для визначення митної вартості за резервним методом стосувалося іншого обладнання, виготовленого у 2015 році, тоді як імпортовані установки були виготовлені у 2005 та 2008 роках, що істотно впливає на їхню вартість. Відповідач також не навів належного обґрунтування неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості.

З огляду на викладене позивач просить визнати протиправним та скасувати картку відмову від 24.10.2025 № UA101020/2025/001112 та рішення про коригування митної вартості товарів від 24.10.2025 № UA101000/2025/000180/2.

Ухвалою від 24.04.2026 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 11.06.2026.

В зв`язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд протокольною ухвалою від 11.06.2026 відклав судове засідання на 26.06.2026.

Ухвалою від 18.06.2026 вирішено допустити участь представника відповідача під час розгляду адміністративної справи № 120/5497/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

19.06.2026 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначив, що під час митного оформлення імпортованих позивачем аспіраційних установок митним органом встановлено розбіжності у поданих документах та відсутність у них усіх відомостей, необхідних для підтвердження числових значень складових митної вартості товару.

Так, відповідач звернув увагу на те, що за умовами поставки FCA всі витрати на доставку товару покладаються на покупця, однак надані довідки про транспортні витрати не містили відомостей щодо вартості завантаження товару. Крім того, митниця поставила під сумнів достовірність зазначених у довідках сум транспортних витрат з огляду на їх нерівномірний розподіл між перевезенням територією Європейського Союзу та України, ненадання дозволів на рух усіх великогабаритних транспортних засобів, відсутність рахунків перевізників і бухгалтерських виписок, а також невідповідність особи, яка видала одну з довідок про транспортні витрати, відомостям товарно-транспортної накладної.

Також відповідач зазначив, що у листі продавця від 22.10.2025 щодо місця завантаження товару виявлено ознаки можливого штучного накладення підпису та печатки. При цьому відстань між місцезнаходженням продавця в м. Римі та фактичним місцем завантаження в м. Тревізо становить близько 545 км, що, на думку митного органу, зумовлювало необхідність належного підтвердження відповідних транспортних витрат.

Крім того, митниця наголосила на розбіжності між вартістю товару, зазначеною в інвойсі (10 000 євро), та його загальною вартістю в експортних митних деклараціях (10 400 євро). Відповідач також послався на статистичні дані EUROSTAT щодо вартості подібних товарів та інформацію про ціни на брухт чорних металів, вважаючи, що заявлена позивачем вартість обладнання є заниженою та викликає обґрунтовані сумніви щодо її достовірності.

За твердженням відповідача, під час консультації 23.10.2025 декларанту запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, однак, за винятком перекладів експортних митних декларацій, такі документи надані не були. За цих обставин митний орган дійшов висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості, а також другорядних методів за ціною ідентичних та подібних товарів, на основі віднімання чи додавання вартості, у зв`язку з відсутністю необхідної інформації.

Відтак митну вартість товару визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України із використанням відомостей митної декларації від 25.12.2024 № 24UA40[телефон приховано]U0 щодо іншого обладнання для видалення відходів та очищення повітря. На переконання відповідача, встановлені розбіжності та ненадання декларантом додаткових документів свідчили про непідтвердженість заявленої митної вартості, а тому прийняття оскаржуваного рішення про її коригування та картки відмови було правомірним.

З огляду на викладене відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Крім того, відповідач подав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в якому повідомив, що не погоджується із заявленою позивачем до відшкодування сумою таких витрат у розмірі 35 000,00 грн. Зазначив, що позивачем не надано належних доказів фактичного обсягу наданих адвокатом послуг, переліку виконаних робіт та часу, витраченого на їх виконання, що унеможливлює перевірку реальності, необхідності та співмірності заявлених витрат. При цьому, на думку відповідача, з огляду на категорію та складність справи, обсяг наданої правничої допомоги й критерії, визначені статтею 134 КАС України, заявлена сума є необґрунтованою та не підлягає відшкодуванню. Посилаючись на положення статей 134, 139 КАС України та практику Верховного Суду, відповідач просив відмовити у стягненні з нього витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000,00 грн.

23.06.2026 судове засідання не відбулось, а справу було знято з розгляду в зв`язку із оголошенням повітряної тривоги в м. Вінниці. Наступне судове засідання призначено на 07.07.2026.

23.06.2026 від представника позивача отримано відповідь на відзив, в якій позивач не погодився з доводами відповідача та зазначив, що відзив переважно дублює мотиви оскаржуваного рішення, не містить нових доказів і не спростовує обставин, викладених у позовній заяві. Наголосив, що наведені відповідачем посилання на статистичні дані EUROSTAT, довідник DELPHICA та нові розрахунки за експортними деклараціями не були покладені в основу оскаржуваного рішення, а тому не можуть використовуватися для обґрунтування його правомірності під час судового розгляду.

Позивач також зазначив, що різниця між вартістю товару за інвойсом (10 000 євро) та статистичною вартістю в експортних деклараціях (10 400 євро) зумовлена включенням до останньої орієнтовних витрат на доставку до кордону. Зауваження митного органу щодо завантаження товару вважає безпідставними, оскільки завантаження здійснював продавець без додаткової плати, а позивач відповідних витрат не ніс. Доводи щодо транспортних витрат спростовуються фактичним маршрутом перевезення великогабаритного обладнання, наявними спеціальними дозволами та документально підтвердженим залученням перевізниками третіх осіб. Відсутність рахунків перевізників та документів про оплату пояснюється тим, що на момент митного оформлення такі документи ще не були складені, а оплата не здійснювалася.

Крім того, позивач заперечив проти порівняння придбаного вживаного обладнання з цінами на металобрухт та усередненими статистичними показниками, а також указав на невідповідність обладнання, використаного митницею як джерело для резервного методу, за роком виготовлення, технічними характеристиками, комплектацією та станом. Посилаючись на підтвердження ціни товару контрактом, інвойсом і банківським документом про сплату 10 000 євро, позивач стверджував, що митний орган не довів наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності заявленої митної вартості та не навів належного обґрунтування неможливості застосування основного і послідовно другорядних методів її визначення. З огляду на викладене позивач просив відхилити доводи відзиву та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

26.06.2026 представник відповідача подала до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначила, що Житомирська митниця вважає оскаржуване рішення про коригування митної вартості законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до вимог статті 55 МК України. Наголосила, що під час митного оформлення декларантом не підтверджено належними документами витрати на транспортування товару, які є складовою митної вартості.

Зокрема, відповідач звернув увагу на невідповідність місцезнаходження продавця та фактичного місця завантаження товару, відсутність у довідках відомостей про вартість завантаження, сумніви щодо правильності розподілу транспортних витрат між територією ЄС та України, ненадання спеціальних дозволів на рух трьох транспортних засобів, рахунків перевізників і платіжних документів. Крім того, відповідач указав на невідповідність особи, яка склала одну з довідок про транспортні витрати, відомостям товарно-транспортної накладної, а також на те, що залучення окремих перевізників не підтверджувалося транспортними документами.

За таких обставин митний орган вважав, що заявлені транспортні витрати не підтверджені об`єктивними документально засвідченими даними, які піддаються обчисленню, що унеможливлювало перевірку правильності визначення митної вартості. Також відповідач зазначив, що під час консультацій декларанту було запропоновано інформацію про вартість схожого товару, а джерелом числового значення для визначення митної вартості за другорядним методом стала митна декларація від 25.12.2024 №24UA40[телефон приховано]U0 щодо повнокомплектної системи видалення відходів Hocker Polytechnik Filter 02.

Протокольною ухвалою від 07.07.2026 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 20.08.2026.

20.08.2026 судове засідання не відбулось, а справу було знято з розгляду в зв`язку із оголошенням повітряної тривоги в м. Вінниці. Наступне судове засідання призначено на 06.10.2026.

01.10.2026 та 05.10.2026 представниками сторін подані клопотання про відкладення розгляду справи.

В зв`язку з неявкою сторін у судове засідання 06.10.2026, а також отриманням від них обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, судове засідання не відбулось. Наступне судове засідання призначено на 20.10.2026.

В судовому засіданні 20.10.2026, в зв`язку з технічним проблемами, пов`язаними з відсутністю інтернет-з`єднання, оголошено перерву до 20.10.2026.

29.10.2026 представник Житомирської митниці подала до суду додаткові пояснення, в яких повторно навела аргументи, раніше повідомлені у відзиві на позовну заяву та запереченнях. Зокрема вкотре зазначила, що під час митного оформлення товару декларантом не було підтверджено належними документами заявлену митну вартість, зокрема витрати на транспортування та завантаження товару.

03.11.2026 в судовому засіданні після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та, керуючись положеннями абз. 2 ч. 1 ст. 227 КАС України, постановив відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк до 11.11.2026.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 04.09.2025 між ТОВ «Подільський цемент» (покупець) та компанією MEDI S.r.l. (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №04/09/2025/5, предметом якого є придбання двох аспіраційних установок, що були у використанні: OMAR, 2005 року виготовлення, та PAF, 2008 року виготовлення. Загальна вартість товару за інвойсом від 04.09.2025 №23/2025 становить 10 000 євро, з яких вартість кожної установки визначена у розмірі 5 000 євро. Зазначені обставини підтверджуються копіями зовнішньоекономічного контракту та інвойсу, наявними в матеріалах справи.

Згідно з пунктом 2.1 контракту поставка товару здійснюється на умовах FCA, місце відправлення - м. Тревізо, Італія. Пунктом 3.3 контракту передбачено, що витрати на доставку товару здійснюються за рахунок покупця, а пунктом 4.3 визначено умову оплати - 100% передоплата. Водночас, як убачається з наданих позивачем документів, завантаження товару здійснювалося на виробничому майданчику за адресою: Strada Vicinale delle Corti, 21, м. Тревізо, Італія.

На підтвердження цього до митного оформлення подано лист продавця від 22.10.2025, а також заявку на перевезення №1 до договору від 14.10.2025 №14/10/25-2.

Для митного оформлення придбаного товару декларантом 21.10.2025 подано митну декларацію №25UA101020034913U8, у якій митну вартість визначено за основним методом - за ціною договору в розмірі 10 000 євро.

На підтвердження заявленої митної вартості декларантом подано, зокрема, зовнішньоекономічний контракт, інвойс, документи щодо оплати товару, договори та заявки на перевезення, довідки про транспортні витрати, товаросупровідні документи, а також лист продавця щодо місця завантаження товару.

Під час митного контролю відповідачем встановлено, що місцезнаходження продавця, зазначене в контракті, - м. Рим, Італія, тоді як фактичним місцем завантаження товару є м. Тревізо, відстань між якими, за даними Google Maps, становить близько 545 км. Також митний орган звернув увагу на те, що надані довідки про транспортні витрати не містять окремих відомостей щодо вартості завантаження товару, а розподіл витрат на перевезення територією Європейського Союзу та України, на його думку, є нерівномірним.

Крім того, відповідач встановив, що до митного оформлення не подано спеціальних дозволів на рух усіх транспортних засобів, якими перевозився великогабаритний вантаж, рахунків перевізників та документів бухгалтерського обліку щодо транспортних витрат. Митний орган також указав на розбіжності між особами, зазначеними у товарно-транспортних накладних та довідках про транспортні витрати. Зокрема, щодо окремих перевезень довідки були видані експедиторами або іншими особами, тоді як у CMR перевізниками зазначені інші суб`єкти господарювання.

Водночас позивач пояснив, що завантаження товару здійснювалося продавцем без додаткової оплати, а залучення третіх осіб до перевезення передбачалося відповідними договорами. Відсутність рахунків перевізників та документів про оплату позивач пов`язав із тим, що на момент митного оформлення послуги ще не були оплачені та відповідні документи не були виставлені. Також позивач зазначив, що особливості розподілу транспортних витрат зумовлені маршрутом перевезення великогабаритного обладнання та необхідністю отримання спеціальних дозволів на рух.

Окрім того, судом встановлено, що в експортних митних деклараціях країни відправлення загальна вартість товару зазначена у розмірі 10 400 євро, тоді як в інвойсі від 04.09.2025 №23/2025 його вартість становить 10 000 євро. Позивач пояснив таку різницю включенням до статистичної вартості експортних декларацій орієнтовних витрат на доставку товару. Натомість відповідач розцінив зазначену розбіжність як одну з обставин, що викликають сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості.

За результатами перевірки поданих документів Житомирська митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей та недостатність документального підтвердження числових значень складових митної вартості товару. У зв`язку з цим декларанту було направлено повідомлення про необхідність надання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України.

За твердженням відповідача, витребувані документи, за винятком перекладів експортних митних декларацій, декларантом надані не були.

Позивач, зі свого боку, наполягає на тому, що надав документи, які перебували в його розпорядженні та підтверджували заявлену митну вартість.

24.10.2025 Житомирською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA101000/2025/000180/2, яким митну вартість імпортованого обладнання визначено за резервним методом. Як джерело числового значення митної вартості відповідач використав митну декларацію від 25.12.2024 №24UA40[телефон приховано]U0 щодо повнокомплектної системи видалення відходів Hocker Polytechnik Filter 02, 2015 року виготовлення, вартість якої становила 51 967,82 євро за одиницю. При цьому митний орган зазначив про неможливість застосування основного методу, а також другорядних методів визначення митної вартості за ціною ідентичних та подібних товарів, на основі віднімання та додавання вартості через відсутність необхідної інформації.

Того ж дня відповідачем оформлено картку відмови в митному оформленні товарів №UA101020/2025/001112. Водночас товар випущено у вільний обіг за митною декларацією №25UA101020035464U7 із забезпеченням сплати митних платежів у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України, у розмірі 1 367 922,49 грн.

Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, ТОВ «Подільський цемент» звернулося до суду з цим позовом, у якому стверджує, що подані документи підтверджували фактичну ціну придбання товару та транспортні витрати, а встановлені митницею розбіжності не свідчили про недостовірність заявленої митної вартості. Позивач також заперечує правомірність застосування резервного методу, посилаючись на відмінності між імпортованими аспіраційними установками та обладнанням, використаним митницею як джерело цінової інформації.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 34-1 ч. 1 ст. 4 МК України митні органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 МК України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч.ч. 8, 9 ст. 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами першою, другою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Положеннями частини п`ятої статті 54 МК України унормовано, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

В даному ж випадку, як встановлено судом під час розгляду справи, на підтвердження заявленої митної вартості позивачем подано не лише зовнішньоекономічний контракт, інвойс та документи про оплату товару, а й документи щодо організації та вартості перевезення імпортованого обладнання.

Так, матеріали справи містять договір перевезення №16/10/25-1 від 16.10.2025, укладений між ТОВ «Т.М.-Транс» (Перевізник) та ТОВ «Подільський цемент» (Замовник), відповідно до пункту 1.1 якого перевезення вантажу здійснюється згідно із заявкою на перевезення. До цього договору оформлено заявку №1 на суму 1200,00 євро (том 1 а.с. 107), а також довідку про транспортні витрати №1 від 17.10.2025, згідно з якою вартість перевезення за маршрутом Treviso (Italy) - м/п Чоп (Україна) - Вінниця (Україна) становила 58 226,88 грн (том 1 а.с. 80-84).

Крім того, позивачем надано договір перевезення №14/10/25-2 від 14.10.2025, укладений між ФОП ОСОБА_1 (Перевізник) та ТОВ «Подільський цемент» (Замовник), відповідно до пункту 2.1 якого перевезення вантажу здійснюється згідно із заявкою на перевезення (том 1 а.с. 85-88). Заявкою №1 до цього договору визначено вартість перевезення у розмірі 1200,00 євро (том 2 а.с. 15), а довідкою про транспортні витрати №22 від 20.10.2025 підтверджено їх загальну вартість за маршрутом Treviso (Italy) - м/п Чоп (Україна) - Вінниця (Україна) у розмірі 57 882,48 грн (том 1 а.с. 62).

Також в матеріалах справи наявний договір перевезення №10/10/25-2 від 10.10.2025, укладений між ТОВ «ГМД» (Перевізник) та ТОВ «Подільський цемент» (Замовник), за умовами пункту 2.1 якого перевезення вантажу здійснюється згідно із заявкою на перевезення (том 1 а.с. 89-92). Заявкою №1 до цього договору встановлено вартість перевезення у розмірі 4000,00 євро (том 2 а.с. 1), а довідкою про транспортні витрати від 16.10.2025 визначено загальну вартість перевезення за вказаним маршрутом у розмірі 194 120,40 грн (том 1 а.с. 61).

Аналогічні за змістом документи подано щодо перевезення, організованого ФОП ОСОБА_2 . Зокрема, договір перевезення №10/10/25-1 від 10.10.2025 укладений між ним як Перевізником та ТОВ «Подільський цемент» як Замовником (том 1 а.с. 93-96), заявкою №1 до договору визначено вартість перевезення у розмірі 4000,00 євро (том 1 а.с. 241), а довідкою про транспортні витрати від 16.10.2025 підтверджено їх загальну вартість у розмірі 194 120,40 грн (том 1 а.с. 60).

Крім того, надано договір перевезення №14/10/25-1 від 14.10.2025, укладений між ФОП ОСОБА_3 (Перевізник) та ТОВ «Подільський цемент» (Замовник) (том 1 а.с. 97-100). Згідно із заявкою №1 до цього договору вартість перевезення становить 1600,00 євро (том 2 а.с. 9), а довідкою про транспортні витрати від 20.10.2025 підтверджено вартість перевезення за маршрутом Treviso (Italy) - м/п Чоп (Україна) - Вінниця (Україна) у розмірі 77 176,64 грн (том 1 а.с. 44).

Отже, наявні в матеріалах справи договори, заявки та довідки про транспортні витрати свідчать про документальне оформлення позивачем відносин з організації перевезення товару та визначення вартості відповідних послуг. Водночас самі по собі ці документи підтверджують погоджені сторонами умови та вартість перевезень, але питання щодо фактичного виконання кожного перевезення, співвідношення зазначених у заявках сум із сумами довідок, а також відповідності перевізників, експедиторів і осіб, зазначених у CMR, підлягає оцінці в сукупності з іншими транспортними документами.

Оцінюючи наведені документи, суд зазначає, що їх подання спростовує довід відповідача про повну відсутність документального оформлення відносин позивача з перевізниками. Водночас наявність договорів та заявок на перевезення сама по собі не усуває необхідності перевірити, чи підтверджують вони саме ті перевезення, які фактично здійснювалися під час доставки задекларованого товару, та чи дають змогу встановити числові значення транспортних витрат, які мають бути враховані при визначенні митної вартості.

Зокрема, наведені договори укладені з п`ятьма різними суб`єктами господарювання, а заявки до них передбачають вартість перевезень у розмірах 1200,00 євро, 1200,00 євро, 4000,00 євро, 4000,00 євро та 1600,00 євро відповідно. При цьому довідки про транспортні витрати містять загальні суми перевезення за маршрутом Treviso (Italy) - м/п Чоп (Україна) - Вінниця (Україна), однак із наведеного в них змісту не вбачається окремого розподілу вартості перевезення на ділянку маршруту до митного кордону України та ділянку після його перетину.

За таких обставин суд враховує, що відповідно до частини десятої статті 58 МК України до митної вартості не включаються витрати на транспортування оцінюваних товарів після їх ввезення на митну територію України, якщо такі витрати відокремлені від ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Відтак для перевірки правильності визначення митної вартості має значення не лише загальна вартість доставки товару до місця призначення, а й можливість установити ту її частину, яка припадає на транспортування до місця ввезення товару на митну територію України.

Надані позивачем довідки підтверджують загальну вартість перевезення до Вінниці, проте не містять окремих відомостей про вартість перевезення територією Італії та інших держав Європейського Союзу, а також територією України до місця призначення. Самі лише заявки, у яких погоджено загальну вартість перевезення, не дають змоги визначити, яка частина цієї вартості припадає на перевезення до митного кордону України, а яка - на доставку товару після його перетину. Така обставина має значення для перевірки числового значення складової митної вартості, пов`язаної з транспортуванням.

Крім того, суд звертає увагу, що довідки про транспортні витрати складені різними суб`єктами господарювання, тоді як у наданих товарно-транспортних документах перевізниками зазначені інші особи. Зокрема, відповідач указував на те, що у CMR №718754 від 16.10.2025 перевізником зазначено GMD s.u.o., тоді як довідку про транспортні витрати видано ФОП ОСОБА_2 ; у CMR №0223514 від 15.10.2025 перевізником зазначено VLV s.r.o., тоді як відповідну довідку видано ФОП ОСОБА_3 .

Водночас наявність у матеріалах справи договорів перевезення, укладених безпосередньо з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 , свідчить про те, що позивач документально оформив відносини з цими суб`єктами щодо організації перевезення. Однак для підтвердження фактичного зв`язку між відповідними договорами, заявками, довідками про транспортні витрати та конкретними перевезеннями необхідно встановити, чи передбачали умови цих договорів можливість залучення третіх осіб до виконання перевезення, а також чи підтверджується таке залучення іншими документами, зокрема заявками, CMR та документами щодо взаєморозрахунків.

Отже, сама по собі відмінність між особою, яка видала довідку про транспортні витрати, та особою, зазначеною у CMR як перевізник, не може автоматично свідчити про недостовірність відомостей щодо вартості перевезення. Разом із тим така відмінність потребує документального пояснення, оскільки без встановлення правовідносин між замовником, договірним перевізником та фактичним виконавцем перевезення неможливо належним чином перевірити склад і розмір витрат, відображених у довідках.

Суд також враховує доводи позивача про те, що на момент митного оформлення послуги з перевезення ще не були оплачені, у зв`язку з чим рахунки перевізників та документи про здійснення оплати були відсутні. При цьому частина четверта статті 53 МК України передбачає подання додаткових документів лише за наявності, а пункт 4 частини другої цієї статті прямо пов`язує обов`язок подання банківських платіжних документів із випадком, коли рахунок за товар уже сплачено.

Отже, відсутність документів про оплату саме транспортних послуг не може без додаткового обґрунтування розцінюватися як безумовна підстава для відхилення заявленої митної вартості. Водночас відсутність рахунків, актів або інших документів, які дають змогу перевірити фактичну вартість послуг та її складові, може мати значення для оцінки достатності поданих доказів, якщо відповідні відомості є необхідними для підтвердження числових значень складових митної вартості.

Щодо доводів відповідача про відсутність дозволів на рух усіх транспортних засобів, якими перевозився великогабаритний вантаж, суд зазначає, що ненадання таких дозволів може свідчити про неповноту документального підтвердження окремих обставин перевезення, проте саме по собі не спростовує факту укладення договорів перевезення чи погодження їх вартості. Відповідач мав установити, яким чином відсутність конкретних дозволів впливає на можливість перевірити заявлені транспортні витрати або свідчить про недостовірність відомостей, зазначених у митній декларації.

Таким чином, оцінюючи подані позивачем документи в сукупності, суд доходить висновку, що вони підтверджують наявність договірних відносин щодо перевезення товару та погодження вартості відповідних послуг, однак самі по собі не дають змоги повністю перевірити склад транспортних витрат, які підлягали включенню до митної вартості, зокрема в частині їх розподілу до та після перетину митного кордону України, а також співвідношення окремих договорів і довідок із фактичними перевезеннями, відображеними у CMR.

Разом із тим наведені обставини підлягають оцінці не ізольовано, а в контексті всіх документів, поданих декларантом, та з урахуванням того, чи були виявлені митним органом розбіжності такими, що об`єктивно перешкоджали перевірці заявленої митної вартості.

Відповідно до частини сьомої статті 54 МК України у разі якщо під час здійснення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.

Отже, наявність у митного органу сумнівів щодо правильності визначення митної вартості сама по собі не є достатньою підставою для її коригування. Такі сумніви повинні бути обґрунтованими, стосуватися конкретних числових значень складових митної вартості або ціни товару та підтверджуватися об`єктивними обставинами, які свідчать про неможливість перевірити достовірність заявлених декларантом відомостей.

При цьому обов`язок декларанта подати документи на підтвердження митної вартості не звільняє митний орган від обов`язку конкретизувати виявлені розбіжності, пояснити їх вплив на правильність визначення митної вартості та обґрунтувати необхідність витребування додаткових документів. Витребування документів, передбачених частиною третьою статті 53 МК України, не може мати формального характеру або здійснюватися без зазначення того, які саме сумніви має усунути кожен із запитуваних документів.

З огляду на це суд переходить до оцінки інших доводів відповідача, покладених в основу оскаржуваного рішення.

Щодо відсутності окремих відомостей про вартість завантаження товару суд зазначає, що відповідно до пункту 2.1 зовнішньоекономічного контракту поставка товару здійснювалася на умовах FCA із зазначенням місця відправлення - м. Тревізо, Італія. Пунктом 3.3 контракту передбачено, що витрати на доставку товару здійснюються за рахунок покупця.

Водночас зазначені умови контракту самі по собі не дають підстав для висновку, що витрати на завантаження товару покладалися саме на покупця та підлягали додатковому включенню до митної вартості. Для такого висновку необхідно встановити конкретне місце поставки за умовами FCA, зміст зобов`язань продавця щодо передачі товару та фактичний порядок здійснення завантаження.

Позивач стверджує, що завантаження обладнання здійснювалося продавцем без додаткової оплати, на підтвердження чого посилається на лист продавця від 22.10.2025 та документи щодо організації перевезення з м. Тревізо. Відповідач, натомість, вважає, що оскільки місцезнаходження продавця зазначено в м. Римі, а завантаження здійснювалося в м. Тревізо, відповідні витрати неслися покупцем та не були включені до заявленої митної вартості.

Однак сама лише відмінність між адресою продавця, зазначеною в контракті, та місцем фактичного завантаження товару не підтверджує понесення покупцем додаткових витрат на таке завантаження. Так само відсутність окремої вартості завантаження в довідках про транспортні витрати не свідчить про те, що такі витрати фактично виникли та не були враховані під час визначення митної вартості.

За таких обставин довід відповідача щодо невключення до митної вартості витрат на завантаження може бути покладений в основу рішення про коригування лише за умови встановлення факту понесення таких витрат покупцем або наявності інших об`єктивних даних, які підтверджують їх існування та розмір. Саме по собі припущення про можливе понесення таких витрат не є достатнім для висновку про недостовірність заявленої митної вартості.

Щодо розбіжності між вартістю товару, зазначеною в інвойсі, та вартістю, відображеною в експортних митних деклараціях, суд зазначає, що надані документи дійсно містять різні числові показники: в інвойсі від 04.09.2025 №23/2025 вартість двох аспіраційних установок визначена в сумі 10 000 євро, тоді як в експортних деклараціях країни відправлення зазначено загальну вартість 10 400 євро.

Водночас позивач пояснив, що така різниця зумовлена відображенням в експортних деклараціях статистичної вартості, до якої включено орієнтовні витрати на доставку. Відповідач, зі свого боку, не погодився з таким поясненням та вважав, що розбіжність свідчить про непідтвердженість ціни товару.

Суд зауважує, що сама по собі відмінність між ціною товару за зовнішньоекономічним контрактом та статистичною вартістю, зазначеною в експортній декларації, не свідчить безумовно про недостовірність ціни операції. Для належної оцінки цієї розбіжності митний орган мав установити правову та економічну природу показника, зазначеного в експортній декларації, з`ясувати, чи включає він додаткові витрати, та перевірити, чи стосується різниця саме ціни товару або інших складових його вартості.

Крім того, суд враховує, що на підтвердження ціни придбання товару позивач подав зовнішньоекономічний контракт, інвойс та банківський платіжний документ, які, за доводами позивача, підтверджують здійснення 100-відсоткової передоплати в сумі 10 000 євро. За відсутності доказів того, що продавцю фактично сплачено або підлягає сплаті інша сума, ніж зазначена в інвойсі, розбіжність зі статистичним показником експортної декларації потребувала додаткової перевірки, а не могла автоматично слугувати підставою для відмови у застосуванні основного методу.

Також суд бере до уваги, що відповідач посилався на статистичні дані EUROSTAT та інформацію про вартість брухту чорних металів як на обставини, що викликають сумніви щодо заявленої вартості обладнання. Проте такі узагальнені відомості самі по собі не підтверджують недостовірності ціни конкретної операції з придбання двох аспіраційних установок, які були у використанні, та не можуть підміняти аналіз умов їх продажу, технічного стану, року виготовлення, комплектності й інших характеристик, що впливають на ціну.

Оцінюючи правомірність застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості, суд виходить із такого.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, джерелом інформації для визначення митної вартості за резервним методом стала митна декларація від 25.12.2024 №24UA40[телефон приховано]U0, за якою було оформлено повнокомплектну систему видалення відходів Hocker Polytechnik Filter 02, 2015 року виготовлення, митна вартість якої становила 51 967,82 євро за одиницю.

Водночас предметом оцінки у цій справі є дві аспіраційні установки OMAR 2005 року виготовлення та PAF 2008 року виготовлення, що були у використанні, загальною вартістю 10 000 євро.

За змістом статті 64 МК України резервний метод застосовується у разі неможливості визначення митної вартості товарів шляхом послідовного застосування попередніх методів. При цьому митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних митним органом або визначених митною вартістю подібних чи ідентичних товарів, з урахуванням вимог цієї статті.

Отже, використання митної декларації щодо іншого товару як джерела цінової інформації не звільняє митний орган від обов`язку обґрунтувати можливість такого порівняння, врахувати відмінності між товарами та навести зрозумілі й перевірювані коригування, якщо такі відмінності впливають на їхню вартість.

У цій справі відповідач послався на митну декларацію щодо повнокомплектної системи видалення відходів Hocker Polytechnik Filter 02, тоді як імпортовані позивачем товари є окремими аспіраційними установками різних виробників та років виготовлення. З матеріалів справи вбачається, що обладнання, використане митницею як джерело цінової інформації, виготовлене у 2015 році, тобто є новішим за оцінювані установки, виготовлені у 2005 та 2008 роках.

Сам по собі факт належності товарів до обладнання для очищення повітря або видалення відходів не є достатнім для висновку про їхню подібність у розумінні митного законодавства. Для цього необхідно врахувати, зокрема, функціональне призначення, технічні характеристики, виробника, комплектність, продуктивність, стан та ступінь зносу, а також інші характеристики, які можуть істотно впливати на ціну.

При цьому відповідач, обґрунтовуючи застосування резервного методу, мав не лише зазначити реквізити митної декларації, використаної як джерело інформації, а й навести достатні відомості, які дозволяють перевірити порівнюваність товарів та правильність визначення скоригованої митної вартості. Формальне посилання на іншу митну декларацію без належного пояснення відмінностей між товарами не забезпечує можливості перевірити обґрунтованість застосованого розрахунку.

Крім того, відповідно до статті 57 МК України застосування резервного методу допускається лише після встановлення неможливості послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості. Тому митний орган повинен навести конкретні причини, з яких неможливо було застосувати методи за ціною ідентичних та подібних товарів, на основі віднімання та додавання вартості, а не обмежуватися загальним посиланням на відсутність необхідної інформації.

З огляду на викладене суд вважає, що під час перевірки правомірності оскаржуваного рішення визначальним є встановлення того, чи підтвердив відповідач належними доказами наявність обставин, передбачених частиною шостою статті 54 МК України, чи були виявлені ним розбіжності такими, що впливали на правильність визначення митної вартості, а також чи дотримався митний орган послідовності застосування методів її визначення.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що позовні вимоги про скасування картки відмови від 24.10.2025 № UA101020/2025/001112 та про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 24.10.2025 № UA101000/2025/000180/2 є підставними та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Частинами першою та другою статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з позицією ЄСПЛ, викладеною, зокрема, у справі "Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (заява № 36985/97, рішення від 23 липня 2002 року, пункт 110), адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтримку правомірності своєї позиції та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України у разі задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати позивача на сплату судового збору у розмірі 23 846,84 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати рішення щодо відмови в митному оформленні, шляхом надання картки відмови від 24.10.2025 № UA101020/2025/001112.

Визнати протиправними і скасувати рішення про коригування митної вартості від 24.10.2025 № UA101000/2025/000180/2.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський цемент" судовий збір в сумі 23 846,84 грн (двадцять три тисячі вісімсот сорок шість гривень 84 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільський цемент" (вул. Ярослава Мудрого, 27, м. Вінниця, 21008, код ЄДРПОУ 36995470)

Відповідач: Житомирська митниця (вул. Перемоги, 25, м. Житомир, 10000, код ЄДРПОУ 44005610)

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна