Рішення № 141398221 у справі № 160/14585/26 від 11.11.2026

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року Справа № 160/14585/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, який становить 12 694,74 грн, у розмірах 1,115 та 1,121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.03.2026 року індексацію пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, який враховується для обчислення пенсії та становить 12 694,74 грн, із застосуванням коефіцієнтів збільшення у розмірах 1,115 та 1,121.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 2020 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач зазначає, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду у справі №160/30802/24 скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2025 року та прийнято нове судове рішення, яким його позовні вимоги задоволено частково. Зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити індексацію та перерахунок пенсії позивача з 19.05.2024 року із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки у розмірах 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796. На виконання зазначеного судового рішення відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача, внаслідок чого показник середньої заробітної плати (доходу), який враховується для обчислення його пенсії, становив 12 694,74 грн. Разом із тим, як стверджує позивач, під час проведення індексації пенсії у 2025 та 2026 роках відповідачем не забезпечено подальшого послідовного збільшення зазначеного показника середньої заробітної плати із застосуванням коефіцієнтів 1,115 та 1,121, установлених відповідними постановами Кабінету Міністрів України. Позивач вважає, що відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV та Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124, індексація повинна здійснюватися шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який фактично враховується під час обчислення пенсії, з урахуванням раніше проведених підвищень. З метою захисту своїх пенсійних прав позивач через представника звернувся до відповідача із заявою від 03.04.2026 року щодо проведення відповідного перерахунку пенсії із застосуванням коефіцієнтів 1,115 та 1,121 до показника 12 694,74 грн. Однак листом від 30.04.2026 року відповідач повідомив про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії у запропонований позивачем спосіб. На переконання позивача, така позиція відповідача суперечить положенням чинного пенсійного законодавства, оскільки фактично призводить до незастосування встановлених державою коефіцієнтів індексації до показника середньої заробітної плати, визначеного на виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Позивач наголошує, що встановлення судовим рішенням відповідного показника середньої заробітної плати та проведення на його підставі перерахунку пенсії не позбавляє його права на подальшу щорічну індексацію пенсії відповідно до законодавства. Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення індексації пенсії з урахуванням коефіцієнтів 1,115 та 1,121 протиправними, такими, що порушують його право на належний рівень пенсійного забезпечення, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою та просить задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

16.06.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідач наголошує, що обчислення та перерахунок пенсії здійснюються відповідно до вимог чинного законодавства, а розмір пенсійної виплати визначається індивідуально з урахуванням страхового стажу, заробітної плати та інших показників, передбачених законодавством. У відзиві відповідач посилається на положення статті 42 Закону №1058-IV, якою врегульовано порядок проведення щорічної індексації пенсій, а також на постанову Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124, якою затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 зазначеного Закону. Відповідач зазначає, що на виконання судового рішення у справі №160/30802/24 пенсію ОСОБА_1 з 19.05.2024 року перераховано із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796 до показника середньої заробітної плати за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн, унаслідок чого зазначений показник становив 12 694,74 грн. Крім того, відповідач вказує, що постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 передбачено проведення з 01.03.2025 року індексації пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,115, а постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 передбачено проведення з 01.03.2026 року індексації пенсій із застосуванням коефіцієнта 1,121. Разом із тим, за твердженням відповідача, застосування зазначених коефіцієнтів до первісного показника середньої заробітної плати у розмірі 7763,17 грн призводить до визначення показників 8655,93 грн та 8702,51 грн відповідно, які є меншими за показник 12 694,74 грн, уже врахований під час перерахунку пенсії позивача на виконання судового рішення. У зв`язку із цим відповідач вважає недоцільним проведення перерахунку пенсії із застосуванням зазначених показників, оскільки, на його думку, це призведе до зменшення розміру пенсійної виплати. Також відповідач наголошує, що відповідно до статті 58 Закону №1058-IV саме органи Пенсійного фонду України наділені повноваженнями щодо призначення, обчислення та перерахунку пенсій. На переконання відповідача, суд не може підміняти собою пенсійний орган та втручатися у його дискреційні повноваження щодо визначення розміру пенсійних виплат. Посилаючись на положення частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач зазначає, що у випадку наявності дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень суд може зобов`язати такий орган повторно вирішити відповідне питання з урахуванням наданої судом правової оцінки, однак не повинен самостійно здійснювати пенсійні розрахунки. З огляду на викладене відповідач вважає, що перерахунок пенсії позивача проведено відповідно до вимог чинного законодавства, порушення його прав з боку Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відсутнє, а заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 2020 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пенсія позивача обчислюється з урахуванням набутого ним страхового стажу, індивідуального коефіцієнта заробітної плати та показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

Як убачається з матеріалів справи, між позивачем та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області раніше виникав спір щодо проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати.

Зокрема, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2025 року у справі №160/30802/24 було вирішено спір щодо проведення перерахунку та індексації пенсії ОСОБА_1 .

У подальшому постановою Третього апеляційного адміністративного суду зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Вказаною постановою суду апеляційної інстанції зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 19.05.2024 року із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796.

На виконання зазначеного судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області проведено перерахунок пенсії позивача з 19.05.2024 року.

Відповідно до матеріалів пенсійної справи та наданих відповідачем розрахунків, під час проведення вказаного перерахунку застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн, послідовно збільшений на коефіцієнти 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796.

Унаслідок проведеного перерахунку показник середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії позивача, визначено у розмірі 12 694,74 грн.

Таким чином, станом на час виникнення спірних правовідносин відповідачем під час обчислення пенсії позивача враховувався показник середньої заробітної плати у розмірі 12 694,74 грн, визначений за результатами виконання судового рішення у справі №160/30802/24.

Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» передбачено проведення з 01.03.2025 року перерахунку раніше призначених пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 1,115.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» передбачено проведення з 01.03.2026 року відповідного перерахунку пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,121.

Зазначені коефіцієнти встановлені для проведення щорічної індексації пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV та Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124.

Як зазначає позивач, під час проведення індексації пенсії у 2025 та 2026 роках відповідач не здійснив послідовного збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 12 694,74 грн із застосуванням коефіцієнтів 1,115 та 1,121.

На переконання позивача, належний порядок індексації передбачає послідовне застосування відповідних коефіцієнтів до показника середньої заробітної плати, який уже враховується під час обчислення його пенсії на виконання судового рішення.

У зв`язку із цим 03.04.2026 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із запитом щодо пенсійного забезпечення ОСОБА_1 та проведення індексації його пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,115 та 1,121 до показника середньої заробітної плати у розмірі 12 694,74 грн.

Зазначене звернення зареєстровано відповідачем 03.04.2026 року за вхідним №35067/Ф-0400-26.

За результатами розгляду звернення відповідач листом від 30.04.2026 року повідомив про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії у спосіб, запропонований представником позивача.

Відповідач виходив із того, що пенсія ОСОБА_1 вже перерахована на виконання судового рішення із застосуванням показника середньої заробітної плати у розмірі 12 694,74 грн, який перевищує показники, визначені відповідачем із застосуванням коефіцієнтів індексації за 2025 та 2026 роки до первісного показника 7763,17 грн.

Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що застосування коефіцієнта 1,115 до показника 7763,17 грн дає результат 8655,93 грн, тоді як застосування коефіцієнта за 2026 рік, за наведеним відповідачем розрахунком, визначає показник 8702,51 грн.

Відповідач вважає, що проведення перерахунку пенсії з використанням зазначених показників є недоцільним, оскільки може призвести до зменшення розміру пенсійної виплати позивача.

Водночас позивач наполягає, що предметом його звернення було не застосування коефіцієнтів до первісного показника 7763,17 грн, а проведення послідовної індексації вже збільшеного показника середньої заробітної плати у розмірі 12 694,74 грн.

Не погоджуючись із діями відповідача та вважаючи їх такими, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Правові засади функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку та виплати пенсій визначені Законом України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 5 Закону №1058-IV виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права на пенсійні виплати, порядок визначення їх розмірів та здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно зі статтею 7 Закону №1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, серед іншого, за принципами законодавчого визначення умов і порядку його здійснення, рівноправності застрахованих осіб та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу і розміру заробітної плати (доходу).

Частиною першою статті 27 Закону №1058-IV передбачено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою, складовими якої є заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, та коефіцієнт страхового стажу.

Відповідно до статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та індивідуального коефіцієнта заробітної плати застрахованої особи.

Отже, показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні є однією з основних складових формули обчислення пенсії та безпосередньо впливає на визначення її розміру.

Особливості проведення індексації пенсій визначені статтею 42 Закону №1058-IV.

Частиною другою статті 42 Закону №1058-IV передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що визначається з урахуванням показників зростання споживчих цін та середньої заробітної плати (доходу) в Україні.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду України за рішенням Кабінету Міністрів України.

На виконання зазначених положень Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 20.02.2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV (далі - Порядок №124).

Відповідно до пункту 5 Порядку №124 кожен наступний перерахунок пенсії у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

Таким чином, законодавством передбачено послідовний характер проведення індексації пенсій, за якого наступне збільшення відповідного показника здійснюється з урахуванням його попередніх збільшень.

Водночас під час застосування положень Порядку №124 необхідно враховувати приписи частини другої статті 42 Закону №1058-IV, яка має вищу юридичну силу порівняно з підзаконними нормативно-правовими актами.

У постанові від 13.01.2025 року у справі №160/28752/23 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого індексація пенсії згідно з частиною другою статті 42 Закону №1058-IV повинна здійснюватися шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії конкретної особи.

Аналогічного підходу Верховний Суд дотримався у постанові від 27.01.2025 року у справі №620/7211/24, в якій наголосив на необхідності застосування коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати, що враховувався під час обчислення пенсії, а не заміни відповідної індексації встановленням фіксованих доплат.

Особливе значення для вирішення цієї справи має постанова Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24.

У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що положення пункту 5 Порядку №124 повинні застосовуватися відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV, тобто під час проведення індексації підлягає збільшенню показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії особи.

При цьому Верховний Суд наголосив, що у разі невідповідності положень підзаконного нормативно-правового акта вимогам закону застосуванню підлягає нормативно-правовий акт вищої юридичної сили.

Судова палата Верховного Суду не встановила підстав для відступлення від правового висновку, викладеного у постанові від 13.01.2025 року у справі №160/28752/23, та підтвердила необхідність застосування під час індексації показника середньої заробітної плати, який фактично враховується для обчислення пенсії.

Крім того, у постанові від 15.04.2025 року у справі №520/21890/24 Верховний Суд зазначив, що індексація пенсій за 2021-2024 роки повинна проводитися із застосуванням установлених коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії особи.

У постанові від 13.02.2026 року у справі №520/35897/24 Верховний Суд додатково наголосив на послідовному застосуванні коефіцієнтів індексації та необхідності врахування підвищень показника середньої заробітної плати за попередні роки.

Таким чином, у практиці Верховного Суду сформовано правовий підхід, згідно з яким проведення щорічної індексації пенсії має забезпечувати збільшення показника середньої заробітної плати, що враховується для її обчислення, із застосуванням відповідних коефіцієнтів та з урахуванням попередніх підвищень.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зазначені правові висновки Верховного Суду суд враховує під час вирішення цієї адміністративної справи.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 з 2020 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду у справі №160/30802/24 скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2025 року та прийнято нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Зазначеним судовим рішенням зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити індексацію та перерахунок пенсії позивача з 19.05.2024 року із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796.

На виконання зазначеного судового рішення відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача, за результатами якого показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, який враховується для обчислення пенсії, визначено у розмірі 12 694,74 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву підтвердив факт проведення такого перерахунку та застосування зазначеного показника.

Отже, обставина щодо врахування під час обчислення пенсії позивача показника середньої заробітної плати у розмірі 12 694,74 грн сторонами не заперечується.

Суд звертає увагу, що зазначений показник сформовано внаслідок застосування до первісного показника середньої заробітної плати у розмірі 7763,17 грн коефіцієнтів збільшення за попередні роки, визначених судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, встановлений на виконання судового рішення показник середньої заробітної плати у розмірі 12694,74 грн підлягає врахуванню відповідачем під час подальшого обчислення пенсії позивача.

При цьому виконання судового рішення щодо проведення індексації за попередні роки не припиняє права позивача на проведення наступних щорічних індексацій пенсії відповідно до чинного законодавства.

Суд зазначає, що предметом розгляду у справі №160/30802/24 були правовідносини щодо проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів за попередні роки, тоді як у цій адміністративній справі оскаржуються дії відповідача щодо не проведення подальшої індексації із застосуванням коефіцієнтів 1,115 та 1,121.

Отже, заявлені позовні вимоги стосуються нового періоду пенсійного забезпечення та самостійного обов`язку відповідача щодо проведення індексації пенсії у 2025 та 2026 роках.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 установлено, що з 01.03.2025 року перерахунок пенсій відповідно до Порядку №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 1,115.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 установлено, що з 01.03.2026 року відповідний перерахунок пенсій проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,121.

Вказані постанови прийнято на виконання частини другої статті 42 Закону №1058-IV та спрямовано на забезпечення щорічної індексації раніше призначених пенсій.

З урахуванням положень частини другої статті 42 Закону №1058-IV, пункту 5 Порядку №124 та наведених правових висновків Верховного Суду суд доходить висновку, що під час проведення індексації пенсії позивача у 2025 та 2026 роках відповідні коефіцієнти збільшення повинні застосовуватися послідовно до показника середньої заробітної плати, який фактично враховується для обчислення його пенсії.

У спірних правовідносинах таким показником є 12 694,74 грн, визначений на виконання судового рішення у справі №160/30802/24.

Відтак проведення індексації пенсії позивача передбачає послідовне збільшення зазначеного показника із застосуванням коефіцієнта 1,115 за 2025 рік та коефіцієнта 1,121 за 2026 рік.

Для оцінки характеру спірного перерахунку суд зазначає, що послідовне застосування відповідних коефіцієнтів до показника 12694,74 грн математично передбачає його збільшення спочатку на коефіцієнт 1,115, а надалі - на коефіцієнт 1,121.

Водночас остаточний розмір пенсії підлягає визначенню відповідачем з урахуванням усіх передбачених законодавством складових пенсійної виплати, установлених обмежень та фактично виплачених сум.

Суд звертає увагу, що наведений підхід не передбачає повторного застосування коефіцієнтів 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796, оскільки результати їх застосування вже враховані у показнику середньої заробітної плати у розмірі 12 694,74 грн.

Предметом спірного перерахунку є саме подальше збільшення цього показника на коефіцієнти, встановлені для 2025 та 2026 років.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів 1,115 та 1,121 є недоцільним у зв`язку з тим, що отримані шляхом множення первісного показника 7763,17 грн на відповідні коефіцієнти показники є меншими за вже врахований під час обчислення пенсії показник 12 694,74 грн.

Такі доводи не враховують предмет заявлених позовних вимог та фактичні обставини справи.

Зокрема, позивач не ставить питання про проведення індексації пенсії шляхом застосування коефіцієнтів 1,115 та 1,121 до первісного показника середньої заробітної плати у розмірі 7763,17 грн без урахування раніше проведених підвищень.

Натомість позивач просить здійснити послідовне збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 12 694,74 грн, який уже враховується для обчислення його пенсії.

Отже, здійснений відповідачем розрахунок із застосуванням коефіцієнтів до первісного показника середньої заробітної плати не спростовує обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Крім того, наведені відповідачем у відзиві розрахунки не підтверджують проведення індексації пенсії позивача шляхом послідовного застосування коефіцієнтів збільшення 1,115 та 1,121 до показника 12 694,74 грн.

Суд зазначає, що саме по собі перевищення раніше проіндексованого показника середньої заробітної плати над показником, визначеним відповідачем шляхом окремого застосування коефіцієнтів до первісної величини, не свідчить про відсутність у позивача права на подальшу індексацію пенсії.

Інше тлумачення положень частини другої статті 42 Закону №1058-IV фактично призводило б до припинення подальшого збільшення показника середньої заробітної плати після проведення перерахунку на виконання судового рішення, хоча відповідного обмеження законодавством не встановлено.

Водночас суд наголошує, що правова природа індексації пенсії полягає у забезпеченні збереження її купівельної спроможності в умовах зростання споживчих цін та середньої заробітної плати.

Тому застосування механізму індексації повинно забезпечувати реальне виконання встановлених законом гарантій пенсійного забезпечення, а не обмежуватися формальним посиланням на проведення перерахунку за попередні періоди.

Суд також враховує, що пенсія є періодичною виплатою, а тому право особи на її належне обчислення та проведення передбачених законодавством перерахунків підлягає забезпеченню протягом усього періоду отримання відповідної пенсійної виплати.

У зв`язку із цим проведення відповідачем перерахунку пенсії на виконання судового рішення у справі №160/30802/24 не звільняє його від обов`язку застосовувати до пенсії позивача подальші підвищення, передбачені законодавством.

Щодо доводів відповідача про дискреційний характер повноважень пенсійного органу.

Суд не погоджується з доводами відповідача про неможливість зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії позивача у визначений судом спосіб у зв`язку з наявністю у пенсійного органу дискреційних повноважень.

Відповідно до статті 58 Закону №1058-IV Пенсійний фонд України здійснює, зокрема, призначення пенсій та підготовку документів для їх виплати.

Водночас реалізація повноважень щодо призначення та перерахунку пенсій повинна здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства.

Наявність у суб`єкта владних повноважень компетенції щодо вирішення певного питання не означає наявності у нього необмеженої свободи розсуду щодо застосування імперативних положень закону.

У випадку, коли законом визначено умови та порядок здійснення перерахунку пенсії, пенсійний орган зобов`язаний діяти відповідно до таких приписів.

Суд зазначає, що зобов`язання відповідача провести індексацію пенсії із застосуванням визначених законодавством коефіцієнтів не є втручанням у дискреційні повноваження пенсійного органу, оскільки йдеться про виконання встановленого законом обов`язку.

При цьому суд не здійснює самостійного призначення пенсії та не підміняє відповідача під час визначення остаточного розміру пенсійної виплати.

Визначення конкретного розміру пенсії за результатами відповідного перерахунку належить до компетенції Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Натомість суд, установивши порушення прав позивача, вправі визначити належний спосіб їх судового захисту шляхом зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає виконання суб`єктом владних повноважень визначених законом умов, суд може зобов`язати відповідача прийняти рішення на користь позивача за умови виконання всіх необхідних вимог, визначених законом.

У цій справі судом установлено, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, під час її обчислення враховується показник середньої заробітної плати у розмірі 12 694,74 грн, а коефіцієнти збільшення за 2025 та 2026 роки встановлені відповідними постановами Кабінету Міністрів України.

За таких обставин суд доходить висновку, що відсутні підстави вважати проведення спірного перерахунку питанням, вирішення якого залежить виключно від вільного розсуду відповідача.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, пропорційно та з дотриманням інших установлених законом критеріїв.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Суд звертає увагу, що ефективний спосіб захисту порушеного права повинен забезпечувати його реальне відновлення та виключати необхідність повторного звернення особи до суду з аналогічних підстав.

У цій справі визнання протиправними дій відповідача без покладення на нього обов`язку здійснити відповідний перерахунок пенсії не забезпечить повного та ефективного захисту порушених прав позивача.

Тому належним способом захисту є визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непроведення індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнтів 1,115 та 1,121 до показника середньої заробітної плати у розмірі 12694,74 грн та зобов`язання відповідача здійснити відповідний перерахунок.

При цьому суд враховує, що позивач просить здійснити перерахунок пенсії з 01.03.2026 року.

Саме з цієї дати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 передбачено проведення чергової індексації пенсій із застосуванням коефіцієнта 1,121.

Оскільки позовну заяву подано 28.05.2026 року, заявлена позивачем дата початку перерахунку - 01.03.2026 року - перебуває в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, підстав для обмеження періоду судового захисту з мотивів пропуску строку звернення до суду не встановлено.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як установлено судом, відповідачем підтверджено факт проведення перерахунку пенсії позивача з 19.05.2024 року із застосуванням показника середньої заробітної плати у розмірі 12 694,74 грн.

Водночас відповідачем не надано належних та достатніх доказів проведення з 01.03.2026 року індексації пенсії позивача шляхом послідовного застосування коефіцієнтів збільшення 1,115 та 1,121 до зазначеного показника.

Наведені у відзиві розрахунки, здійснені із застосуванням відповідних коефіцієнтів до первісного показника середньої заробітної плати у розмірі 7763,17 грн, не доводять правомірності непроведення індексації у спосіб, передбачений частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, з урахуванням правових висновків Верховного Суду.

Суд зазначає, що суб`єкт владних повноважень повинен не лише посилатися на положення нормативно-правових актів, а й підтвердити належними доказами правильність їх застосування до конкретних правовідносин.

Натомість із матеріалів справи вбачається, що відповідач, розглядаючи звернення представника позивача від 03.04.2026 року, фактично не забезпечив проведення перерахунку пенсії у спосіб, який відповідає заявленим вимогам та встановленому законодавством механізму індексації.

Відтак суд доходить висновку, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних дій у розумінні частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи докази у їх сукупності відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає доводи позивача обґрунтованими, а заперечення відповідача такими, що не спростовують наявності порушення права позивача на належну індексацію пенсії.

Таким чином, ураховуючи встановлені обставини справи, положення статей 40, 42 Закону №1058-IV, постанов Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124, від 25.02.2025 року №209 та від 25.02.2026 року №236, а також правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13.01.2025 року у справі №160/28752/23, від 27.01.2025 року у справі №620/7211/24, від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24, від 15.04.2025 року у справі №520/21890/24 та від 13.02.2026 року у справі №520/35897/24, суд доходить висновку про протиправність дій відповідача щодо не проведення індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,115 та 1,121 до показника середньої заробітної плати у розмірі 12 694,74 грн.

Суд вважає, що належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.03.2026 року індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки у розмірі 12 694,74 грн на коефіцієнти 1,115 та 1,121, із проведенням відповідних пенсійних виплат з урахуванням раніше виплачених сум.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин ((частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, всупереч вимогам КАС України, не доведено правомірності своїх дій, в той час як позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а тому позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн., який підлягає стягненню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2026 року шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 12694,74 грн із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,115 та 1,121.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.03.2026 року індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 12 694,74 грн із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,115 та 1,121, а також здійснити виплату пенсії з урахуванням проведеного перерахунку та раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна