Ухвала № 141398243 у справі № 160/35715/26 від 11.11.2026

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

11 листопада 2026 року Справа № 160/35715/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ремез Катерина Ігорівна, перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

04.11.2026 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області №120343000259501 від 22.09.2025 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на імміграцію в Україну.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді Ремез К. І.

Ухвалою суду від 05.11.2026 підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду, визнано неповажними, а позовну заяву залишено без руху з двох підстав. По-перше, позов подано з пропуском строку звернення до суду, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України): про оскаржуване рішення від 22.09.2025 і підставу відмови позивач дізнався не пізніше 10.10.2025 з листа Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 10.10.2025 № С-880/6/1201-25/1201.3.4/13152-25, тому строк звернення до суду закінчився у квітні 2026 року, а навіть за обчисленням самого позивача, тобто від відповіді від 17.03.2026, - 17.09.2026, тоді як позов подано 04.11.2026. По-друге, до позовної заяви не додано документа про сплату судового збору за її подання.

Позивачу встановлено десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку та доказів поважності причин його пропуску, а також документа про сплату судового збору в розмірі 1064,96 грн або доказів того, що судовий збір за квитанцією ID 5465-8584-2182-1508 не зараховано за подання позовної заяви у справі № 160/16147/26. Також позивачу роз`яснено, що відповідно до частини 2 статті 123 КАС України в разі визнання вказаних у заяві підстав неповажними позовна заява повертається позивачеві.

Копію ухвали від 05.11.2026 представник позивача, за її твердженням, отримала 06.11.2026, тому десятиденний строк для усунення недоліків закінчився 16.11.2026.

10.11.2026, тобто в межах цього строку, через підсистему «Електронний суд» представник позивача подала заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додала квитанцію ID 4790-7722-5426-0607 від 09.11.2026 про сплату позивачем судового збору в сумі 1064,96 грн із призначенням платежу «Судовий збір, за позовом ОСОБА_1 , Дніпропетровський окружний адміністративний суд» і нову заяву про поновлення строку звернення до суду. Отже, недолік позовної заяви в частині сплати судового збору позивач усунув.

У заяві про поновлення строку звернення до суду від 10.11.2026 позивач просить визнати поважними причини пропуску строку та поновити його, посилаючись на такі обставини:

- 17.03.2026 він отримав відповідь Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якій роз`яснено, що підставою для відмови стало ненадання дійсного паспортного документа громадянина російської федерації, після чого продовжував з`ясовувати можливість адміністративного вирішення питання;

- заяву про поновлення строку у справі № 160/16147/26 він не подав, оскільки через похилий вік, стан здоров`я та статус іноземця був фактично позбавлений можливості реалізувати свої права та отримати документи, що підтверджують проходження ним лікування з моменту прийняття оскаржуваного рішення до звернення до суду 11.06.2026, а більшість лікарень відмовляли йому в наданні допомоги та підтверджувальних документів через статус іноземця;

- після повернення позовної заяви у справі № 160/16147/26 він намагався зібрати медичні документи, проте вдалося зібрати лише довідки за період з травня 2026 року;

- на тривалість підготовки документів вплинули воєнний стан, систематичні повітряні тривоги в місті Дніпрі та перебої з електропостачанням, а суворе застосування процесуальних строків у період воєнного стану може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду (позивач посилається на постанову Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22);

- частина 8 статті 169 КАС України передбачає право на повторне звернення до суду, а практика Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Голдер проти Об`єднаного Королівства», «Bellet v. France», «Miragall Escolano and others v. Spain», «Perez de Rada Cavanilles v. Spain») вимагає уникати надмірного формалізму.

Нових доказів на підтвердження наведених обставин до заяви не додано.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частиною 1 статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 (пункт 7) зазначила, що причини пропуску строку звернення до суду повинні бути поважними, реальними, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Оцінці підлягають певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду.

Оцінюючи наведені позивачем підстави, суд виходить з такого.

Обставини, пов`язані з відповіддю від 17.03.2026 і з лікуванням позивача з травня 2026 року, суд уже оцінив в ухвалі від 05.11.2026. Повторне посилання на них не є зазначенням інших підстав для поновлення строку в розумінні частини 1 статті 123 КАС України.

Доводи позивача про те, що до 11.06.2026 через похилий вік, стан здоров`я та статус іноземця він був фактично позбавлений можливості реалізувати свої права, не підтверджені жодним доказом. Як визнає сам позивач, наявні медичні документи стосуються лише періоду з травня 2026 року, а доказів того, що лікувальні заклади відмовляли йому в медичній допомозі чи у видачі документів, не надано. Натомість матеріали позовної заяви свідчать, що в цей період позивач вчиняв активні дії щодо захисту своїх прав, зокрема через адвокатів: 06.10.2025 звернувся до відповідача, 22.10.2025 адвокат Гасанова М. Ю. в його інтересах склала скаргу до Державної міграційної служби України, 30.12.2025 вона ж склала адвокатський запит, 04.03.2026 позивач звертався щодо належності до громадянства України, 25.05.2026 сплатив судовий збір, а 11.06.2026 подав позов у справі № 160/16147/26. Похилий вік і статус іноземця самі по собі не перешкоджають зверненню до суду, тим більше за наявності професійної правничої допомоги.

Обставин, які перешкоджали позивачу звернутися до суду після повернення позовної заяви у справі № 160/16147/26 ухвалою від 10.07.2026 і до 04.11.2026, тобто майже чотири місяці, позивач і в заяві від 10.11.2026 не наводить. Посилання на збирання в цей період медичних документів пропуску строку не пояснює: за словами самого позивача, зібрати вдалося лише документи з травня 2026 року, а збирання доказів не перешкоджало зверненню до суду. Згідно з консультативним висновком від 12.07.2026 позивач пересувається без милиць, а за оглядом лікаря від 14.07.2026 скаржиться на незначні болі. Отже, навіть за обчисленням самого позивача, за яким строк звернення до суду закінчився 17.09.2026, після відновлення в нього залишалося понад два місяці для звернення до суду, однак позов подано лише 04.11.2026. Медичні документи, які підтверджують лише звернення до лікарів, отримання медичної допомоги та амбулаторне лікування, не свідчать про неможливість звернутися до суду чи за правовою допомогою (постанова Верховного Суду від 02.03.2026 у справі № 520/22264/24, пункти 56, 60, 62).

Посилання позивача на воєнний стан, повітряні тривоги в місті Дніпрі та перебої з електропостачанням мають загальний характер: позивач не зазначає, коли і яким чином ці обставини перешкодили йому чи його представнику звернутися до суду, і доказів цього не надає. Саме по собі посилання на введення воєнного стану не може бути поважною причиною для поновлення процесуального строку; така обставина може бути врахована судом, якщо вона перебуває в прямому причинному зв`язку з пропуском процесуального строку (постанова Верховного Суду від 03.12.2025 у справі № 560/11697/24). Такого зв`язку позивач не довів: в умовах воєнного стану він неодноразово звертався до органів міграційної служби, а 11.06.2026 через підсистему «Електронний суд» подав позов у справі № 160/16147/26. З тих самих підстав посилання позивача на постанову Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 щодо неприпустимості надмірно суворого застосування процесуальних строків у період воєнного стану висновку суду не змінює.

Посилання позивача на практику Європейського суду з прав людини щодо права на доступ до суду суд відхиляє. Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain», на яке посилається і позивач, зазначила, що правила регулювання строків для подання скарги мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (постанова від 14.11.2024 у справі № 990/241/24, пункт 36). Застосування строку звернення до суду, про який позивачу письмово роз`яснено ще листом від 10.10.2025 і на пропуск якого суд уже вказував у справі № 160/16147/26, надмірним формалізмом не є: позивач, маючи професійну правничу допомогу, мав реальну можливість своєчасно звернутися до суду.

Право на повторне звернення до адміністративного суду після повернення позовної заяви, передбачене частиною 8 статті 169 КАС України, реалізується в порядку, встановленому законом, тобто з дотриманням строку звернення до суду або з наведенням поважних причин його пропуску. Саме по собі попереднє звернення з позовом, який було повернуто через неподання заяви про поновлення строку, такою причиною не є.

За таких обставин суд визнає неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, наведені позивачем у заяві від 10.11.2026, а позовна заява підлягає поверненню позивачеві на підставі частини 2 статті 123 та пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України.

Відповідно до частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 120, 121, 122, 123, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.

Копію ухвали про повернення позовної заяви, разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, направити особі, яка її подала.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез