Ухвала № 141398518 у справі № 240/23673/26 від 11.11.2026

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

(в частині позовних вимог)

11 листопада 2026 року м. Житомир справа № 240/23673/26

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 перерахунку грошового забезпечення за період з 11.03.2022 по 15.07.2025.

Ухвалою суду від 20.10.2026 прийняти до провадження дану адміністративну справу.

Відповідно до ухвали суду від 20.10.2026 позовну заяву залишено без руху.

04.11.2026 на виконання вимог ухвали суду подано заяву про поновлення строку звернення до суду та копію грошового атестату.

Розглядаючи заяву про поновлення строку звернення до суду, суд враховує наступне.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, яку відповідно до частини першої статті 122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частин другої та третьої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів..

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено встановлений частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України тримісячний строк звернення до суду з позовом про стягнення належних військовослужбовцю сум грошового забезпечення.

При вирішенні процесуального питання щодо дотримання строку звернення до суду суд керується підходами, сформованими у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.06.2026 у справі № 520/25416/25, які підтримані Верховним Судом у постанові від 09.07.2026 № 240/15605/25, у постанові від 13.08.2026 у справі № 360/1751/25.

У вказаних постановах Верховний Суд сформував єдиний підхід до застосування змін у законодавстві, які обмежують строк звернення до суду з трудовими спорами (зокрема спорами щодо оплати праці та грошового забезпечення військовослужбовців) до трьох місяців, визначивши обов`язок судів умовно поділяти спірний період на дві частини: до набрання чинності Законом №2352-IX (до 19 липня 2022 року включно) і після цієї дати.

Так, обмеження строків не мають зворотної дії в часі. Зміни, внесені Законом №2352-IX (що набрали чинності 19.07.2022), не поширюються на події та правовідносини, які мали місце до 19.07.2022. Для стягнення заробітної плати (грошового забезпечення), яка належить працівнику/службовцю за період до цієї дати, застосуванню підлягає норма частини другої статті 233 КЗпП України у попередній редакції, яка передбачала право звернення до суду з позовом без обмеження будь-яким строком.

Спірні правовідносини у даній справі виникли з приводу обрахунку грошового забезпечення, а також усіх виплат обрахованих з такого, в тому числі за період після 19.07.2022.

Стосовно позовних вимог, які охоплюють період після 19 липня 2022 року, Верховний Суд у справі №560/14965/25 чітко вказав, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.

Основним орієнтиром, який дозволяє однозначно визначити момент, з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на виплату належного йому розміру грошового забезпечення, є дата ознайомлення військовослужбовця з документом, що відображає фактичні суми виплат, або отримання чіткого розрахунку при звільненні.

Поряд з цим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 25.06.2026 у справі № 520/25416/25 виснував, що якщо звернення до суду обґрунтовано положеннями частини другої статті 233 КЗпП України, то тримісячний строк звернення до суду, установлений цією ж нормою, слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому у спірний період сум. Проте в ці три місяці належить включати й період від дня отримання позивачем грошового атестата до вчинення ним будь-яких інших юридично значимих дій, що слугують меті звернення до суду з позовом.

У той час, слід звернути увагу, що на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху до матеріалів справи не долучено грошовий атестат та не зазначено дату ознайомлення з вказаним документом, що у свою чергу унеможливлює встановлення дотримання позивачем строку звернення до суду з урахуванням специфіки цього документа як офіційного повідомлення про розрахунок.

Суд ознайомившись зі змістом заяви та поданими на підтвердження у ній доводів, вважає, що строк звернення до суду слід обраховувати саме із отримання позивачем документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, зокрема з грошового атестату, датованого 15.07.2025, так як у ньому наявний підпис позивача (пункт 14), який засвідчив правильність даних зазначених у ньому. Це свідчить, що грошовий атестат був доведений до відома позивача у встановленому порядку, а отже, він був повідомлений про нараховані та виплачені суми при виключені зі списків Військової частини, у зв`язку із переведення до нового місця служби.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 13.08.2026 у справі № 500/3134/25.

При цьому з метою отримання детального розрахунку грошового забезпечення за спірний період звернувся до відповідача із заявою лише 09.06.2026, тобто з порушенням трьохмісячного строку звернення (визначеного у частині другій статті 233 КЗпП України, про який наголосив Верховний Суд у постанові від 25.06.2026 у справі № 520/25416/25) протягом якого звільнена особа має право вжити заходів щодо отримання необхідної інформації, пов`язаної з оплатою праці, та за необхідності звернутися до суду.

При цьому в заяві про поновлення строку звернення до суду стороною позивача не зазначено жодних обґрунтованих підстав такого зволікання, які б могли бути враховані судом як поважні.

Таким чином, тривала пасивна поведінка позивача може свідчити лише про відсутність об`єктивних і непереборних обставин для вчасного захисту прав, а також про явний пропуск позивачем тримісячного процесуального строку на звернення до суду, передбаченого статтею 233 КЗпП України, в частині позовних вимог за період з 19.07.2022.

Враховуючи викладене, слід наголосити, що законодавством регламентовано чіткі строки звернення до суду з адміністративним позовом, перебіг яких починається з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права або законного інтересу, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист.

Втім, належних аргументів, які б переконливо вказували на те, що позивач протягом такого тривалого часу дійсно не міг звернутися до суду чи принаймні своєчасно вчинити дії, спрямовані на отримання детальної інформації від відповідача у поданій заяві не наведено.

З урахуванням такого надміру тривалого строку зволікання, зазначені обставини мають бути дійсно вагомими і документально доведеними, проте під час розгляду питання про дотримання строку звернення до суду їх існування не підтвердилося. Законодавець визначив строк у три місяці як період, протягом якого звільнена особа має право і зобов`язана вжити заходів щодо отримання необхідної інформації та захисту прав.

Законодавством передбачено, що у разі, якщо особа не знала про порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що доводи викладені в заяві не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, а тому підстави для його поновлення відсутні, що свідчить про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача та залишення позовної заяви в частині позовних вимог без розгляду.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 КАС України.

Згідно з частиною другою статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З огляду на викладені обставини та обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду, а також враховую надану їм правову оцінку, суд вважає, що до вказаного в судовому рішенні строку позивач недоліки позовної заяви.

Пунктом 8 ч.1 ст.240 КАС України установлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою і четвертою статті 123 цього Кодексу.

Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 вказав, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Частиною 2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії", зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЙREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE №116/1997/900/1112).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини Осман проти Сполученого королівства та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95).

За таких обставин, позовна заява в частині позовних вимог підлягає залишенню без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, встановленого ч.2 ст.233 КЗпП України з підстав, визначених ч.3 ст. 123 та п.8 ч.1 ст. 240 КАС України.

Керуючись статтями 122, 240, 242-246, 248, 256, 295 КАС України суд, -

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовити.

Визнати неповажними, вказані у заяві від 30.10.2026, підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду із позовною заявою, в частині позовних вимог.

Клопотання представника Військової частини НОМЕР_3 залишення позовної заяви без розгляду задовольнити частково.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військовоїчастина НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, в частині позовних вимог:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 при обчисленні йому в період з 19.07.2022 по 15.07.2025 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити за рахунок коштів за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців" йому за період з 19.07.2022 по 15.07.2025 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, грошової допомоги при звільненні, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти, без зміни при проведенні такого перерахунку попередньо встановлених відсоткових розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з одночасною виплатою рівноцінної грошової компенсації утриманого податку на доходи фізичних осіб залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя О.В. Єфіменко