Рішення № 141398717 у справі № 260/7228/26 від 11.11.2026

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 листопада 2026 року м. Ужгород № 260/7228/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинець Д.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника - адвоката Калинич Оксани Іллівни (далі - представник позивача) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач), яким просить суд:

1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо здійснення ОСОБА_1 виплати призначеної з 27.05.2026 пенсії за віком не у повному належному щомісячному розмірі шляхом застосування до неї механізму пропорційного фінансування, передбаченого для пенсій, призначених або перерахованих на виконання судових рішень, у тому числі постановами Кабінету Міністрів України № 821 від 14.07.2025 р. та № 1046 від 19.08.2026 р.;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області з 27.05.2026 здійснювати ОСОБА_1 поточну виплату призначеної пенсії за віком у повному належному щомісячному розмірі, визначеному відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, без застосування механізму пропорційного фінансування, передбаченого для пенсій, призначених або перерахованих на виконання судових рішень, у тому числі без застосування постанов Кабінету Міністрів України № 821 від 14.07.2025р. та № 1046 від 19.08.2026р., з урахуванням фактично виплачених сум;

3) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь Позивача понесені судові витрати, у тому числі сплачений судовий збір у розмірі 1 065,00 грн..

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 22.07.2026 року позивач звернулася до відповідача з вимогою виплатити пенсію без урахування Постанови КМУ №821 від 14.07.2025 року. Відповідач зазначив, що виплата без урахування цієї постанови чинним законодавством не передбачена, що і стало підставою звернення до суду.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

21 жовтня 2026 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву №0700-0902-8/68647 від 16.10.2026 року, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив. Так, зазначив, що порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821. Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Згідно з пунктами 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства. Наразі, до прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного акту, який регулює порядок спрямування коштів на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду та виплату ретроспективних судових рішень, відсутній правовий механізм для виплати перерахованої пенсії позивача на виконання судового рішення. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

28 жовтня 2026 року представник позивача скористалася своїм правом та подала до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» відповідь на відзив.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області) та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 16.01.2025 року № 071750014863. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 28.05.1984 року, а саме: з 11.10.1990 року по 10.11.1993 року, та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 09.01.2025 року, з урахуванням висновків суду. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2026 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишено без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у справі № 260/316/25 - без змін.

27 травня 2026 року ОСОБА_1 після набуття необхідного страхового стажу звернулася до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком.

За результатом розгляду заяви від 27.05.2026 року ГУ ПФУ в Закарпатській області призначено ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 27.05.2025 року у розмірі 6589,14 грн. з розрахунком страхового стажу 33 роки 00 місяців 06 днів відповідно до особового рахунку № НОМЕР_3 .

Однак фактична виплата призначеної пенсії ОСОБА_1 не здійснювалася.

22 липня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Закарпатській області з заявою щодо невиплати їй належної пенсії.

Листом за №9646-10016/С-02/8-0700/26 від 19 серпня 2026 року ГУ ПФУ в Закарпатській області повідомило ОСОБА_1 що розмір нарахованої її пенсії становить 6589,14 грн., а сума нарахованої різниці пенсії за минулий час з 01.05.2026 року по 31.08.2026 року становить 20830,18 грн., та одночасно пов`язав її фактичну виплату зі спеціальним порядком фінансування пенсій, призначених або перерахованих на виконання судових рішень. Разом з тим, у наданій відповіді наведенні реквізити іншої судової справи, які не стосуються справи яка розглядається судом.

09 вересня 2026 року ОСОБА_1 повторно звернулася до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою в якій просила не включати призначену пенсію з 27.05.2026 року до переліку пенсій, призначених на виконання судових рішень, забезпечити виплату призначеної пенсії з 27.05.2026 року за віком у повному розмірі.

Листом від 01.10.2026 року за №11318-12219/С-02/8-0700/26 ГУ ПФУ в Закарпатській області повідомило ОСОБА_1 , що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 року по справі №260/316/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зараховано до страхового стажу періоди трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 28.05.1984 року, а саме: з 11.10.1990 року по 10.11.1993 року та повторно розглянуто заяву про призначення пенсії за віком від 09.01.2025 року з урахуванням висновків суду. Розмір нарахованої пенсії на виконання судового рішення становив 6589,14 грн. 19 серпня 2026 року Уряд ухвалив постанову № 1046 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)» (далі - Постанова № 1046), якою визначив правила фінансування пенсійних виплат, нарахованих/перерахованих за рішеннями судів. Застосування особливого порядку використання коштів державного бюджету та бюджету Пенсійного фонду України на цю мету визначено пунктом 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», яким, зокрема встановлено, що починаючи з 1 січня 2026 року видатки з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова № 1046 визначає механізм розподілу коштів на виплату пенсій, перерахованих на виконання рішень суду, та на погашення заборгованості з їх виплати на виконання ретроспективних судових рішень (за час, що передує даті набрання рішенням суду законної сили). Нормативним актом передбачено, що такі виплати здійснюються пропорційне одержувачам пенсій за рішеннями суду, які включено до електронних пенсійних справ, сформованого на їх підставі переліку пенсій (щомісячного довічного грошову утримання), нарахованих на виконання рішень суду станом на 1 число місяця, щ. передує місяцю, в якому проводиться їх виплата. Виплати здійснюються виходячи з виділених на ці цілі бюджетних асигнувань у межах помісячного розпису державного бюджету/доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, але не більше від належної до виплати суми, що обліковується в переліку. Під час здійснення пропорційного розподілу видатків на виплату пенсій для осіб, щодо яких судове рішення стосується безпосередньо зобов`язання призначити пенсію, щомісячний розмір виплат після розподілу не може бути меншим за встановлений законом розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Нарахована різниця в пенсії за минулий час (з урахуванням виплачених сум) з 27.05.2026 року по 30.09.2026 року в сумі 34008,46 грн, яка облікована органами Пенсійного фонду України та виплачується відповідно до Постанови №1046. За період з 01.09.2026 року Вам проведено до виплати частину від зазначеної суми боргу в сумі 2595,00 грн. Залишок боргу становить 31413,46 грн.

Вважаючи застосування Порядку №821 у питані виплати пенсії протиправним, позивач через свого представника звернулася до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 46 та 92 Конституції України чітко закріплено право громадян на соціальний захист і пенсійне забезпечення, основи та форми якого визначаються виключно законами України. Будь-яке втручання у сферу пенсійних виплат, зокрема встановлення додаткових умов, обмежень асигнувань чи особливих часових параметрів для їх отримання, є прерогативою законодавчої влади і не може здійснюватися актами Кабінету Міністрів України.

За змістом статей 129 та 129-1 Конституції України, обов`язковість судового рішення є однією з фундаментальних засад судочинства. Судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає виконанню на всій території України, а держава зобов`язана забезпечити його реалізацію у визначеному саме законом порядку. Цей принцип є невід`ємною складовою права на справедливий суд, закріпленого статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання, встановлює Закон України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901-VI).

Так, статтею 2 Закону № 4901-VI визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Відповідно до п.1 статті 3 Закону № 4901-VI, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Так, правові засади виконання судових рішень та державні гарантії їх виконання визначені Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) та Законом України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Зазначені закони регулюють, зокрема, виконання рішень, боржниками за якими є державні органи.

Пунктом 25 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено здійснення з бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду за окремими напрямами за джерелами їх виплати.

Також, пунктом 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» передбачено, що починаючи з 1 січня 2026 року видатки з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Кабінету Міністрів України доручено забезпечити визначення порядку виконання цієї норми.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 14.07.2025 №821, якою затвердив Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень (далі - Порядок № 821).

Цим Порядком Уряд визначив механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).

Пунктами 5 та 6 Порядку № 821 передбачено здійснення виплат нарахованих за минулий час сум пенсій та перерахованих пенсій за рішеннями суду в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.

За пунктом 7 Порядку № 821 сума виплати визначається пропорційно виділеним бюджетним асигнуванням. Пунктом 8 цього Порядку передбачено перенесення невиплачених протягом поточного бюджетного періоду сум на наступний бюджетний період із їх виплатою в межах установлених бюджетних асигнувань.

Частина третя статті 7 КАС України встановлює пріоритет застосування акта вищої юридичної сили в разі невідповідності йому іншого правового акта.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України суд ураховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.

Спірним у цій справі є питання правомірності застосування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області Порядку № 821 як підстави для обмеження виплати пенсії.

Отже, вирішенню підлягає не питання про повторне встановлення права позивача на відповідні перерахунки пенсії, а питання про допустимість запровадження відповідачем додаткових умов та обмежень реалізації цього права на підставі підзаконного нормативно-правового акта Порядку № 821.

Під час вирішення питання про належний спосіб судового захисту суд враховує правовий висновок судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 15.09.2026 у справі № 580/490/26, відповідно до якого оскарження дій органу Пенсійного фонду України щодо застосування Порядку № 821 під час виконання судового рішення за загальним правилом здійснюється в порядку статті 383 КАС України, а не шляхом пред`явлення нового позову.

Разом з тим, оцінюючи вказаний правовий висновок, суд звертає увагу на позицію Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладену в постанові від 20.10.2026 у справі № 520/29667/25. У вказаному рішенні Верховний Суд наголосив, що висновки справи № 580/490/26 підлягають застосуванню з урахуванням конкретних фактичних обставин та предмета спору. Застосування Порядку № 821 підлягає самостійній оцінці в межах окремого адміністративного провадження у випадках, коли оскаржувані дії відповідача виходять за межі процесуального процедурного виконання конкретного судового рішення та стосуються правомірності поширення додаткових підзаконних обмежень на вже нараховані виплати.

З огляду на наведене, дії відповідача щодо поширення обмежень, передбачених Порядком № 821, на виплату заборгованості за пенсією мають самостійний правовий характер і потребують оцінки на предмет відповідності актам вищої юридичної сили в межах даного провадження. Відтак, висновки постанови Верховного Суду від 15.09.2026 у справі №580/490/26 не є релевантними для розгляду цієї справи по суті, а обраний позивачем спосіб захисту забезпечує належний та ефективний судовий захист його порушеного права.

Разом з цим, вирішуючи питання щодо правомірності застосування Порядку № 821, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10.09.2026 у справі № 320/51895/25.

У зазначеній справі предметом судового розгляду була правомірність Постанови №821. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, Постанову № 821 визнано протиправною та нечинною. За результатами касаційного перегляду Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо виходу Кабінету Міністрів України за межі наданих йому повноважень та обмеження права на належне виконання судового рішення.

Зокрема, у пункті 49 зазначеної постанови Верховний Суд сформулював такий висновок: «Приписи Порядку № 821 встановлюють додаткові умови та часові параметри для отримання соціальної виплати у належному розмірі особами, порушені права яких були захищені у судовому порядку, що ставить обов`язковість виконання судового рішення у залежність від обсягів бюджетного фінансування, що суперечить конституційній нормі, за якою порядок виконання судового рішення визначається законом, і не може бути змінений підзаконним актом».

пункті 66 постанови від 10.09.2026 у справі № 320/51895/25 Верховний Суд дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України не уповноважений розширювати права Пенсійного фонду України, дозволяючи його органам самостійно визначати черговість, частковість чи пропорційність виконання остаточних судових рішень. Постанова № 821 прийнята Урядом поза межами його конституційної компетенції.

Наведені висновки підлягають урахуванню під час вирішення цієї справи, оскільки стосуються правової природи та допустимості застосування того самого нормативного регулювання, на яке відповідач послався як на підставу для обмеження виплати пенсії позивачу.

Суд зауважує, що відмінність безпосереднього предмета оскарження - нормативно-правового акта у справі № 320/51895/25 та дій органу Пенсійного фонду України щодо його застосування у справі, що розглядається, не змінює змісту правового питання щодо відповідності встановлених Порядком № 821 обмежень актам вищої юридичної сили.

Перерахунок пенсії та виплата визначених за його результатами сум є взаємопов`язаними елементами реалізації права на пенсійне забезпечення. Проведення перерахунку не усуває порушення, якщо виплата його результатів обмежується на підставі приписів, які суперечать закону.

Посилання на необхідність здійснення бюджетних платежів у межах відповідних призначень також не є достатнім обґрунтуванням правомірності спірних дій.

Бюджетне планування та визначення джерел фінансування виконання судових рішень належать до організації діяльності держави. Однак ці повноваження не можуть тлумачитися як дозвіл установлювати підзаконним актом додаткові обмеження виконання остаточного судового рішення або змінювати обсяг належної особі виплати. Такий підхід відповідає висновкам Верховного Суду щодо змісту делегованих Уряду повноважень у справі №320/51895/25.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Суд вважає, що формальна чинність підзаконного акта на момент виникнення спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку перевірити його відповідність актам вищої юридичної сили під час вирішення конкретного спору. У цій справі суд не вирішує повторно питання про визнання Постанови № 821 нечинною, а визначає норми права, які підлягають застосуванню для оцінки правомірності дій відповідача.

Підставою для висновку про протиправність оскаржуваних дій є застосування відповідачем до спірних правовідносин обмежень, які не відповідали актам вищої юридичної сили.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 27 травня 2026 року ОСОБА_1 після набуття необхідного страхового стажу звернулася до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком.

За результатом розгляду заяви від 27.05.2026 року ГУ ПФУ в Закарпатській області призначено ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 27.05.2025 року у розмірі 6589,14 грн. з розрахунком страхового стажу 33 роки 00 місяців 06 днів відповідно до особового рахунку № НОМЕР_3 .

Проведено перерахунок пенсії та нараховано доплату за період з 27.05.2026 року по 30.09.2026 року в сумі 34008,46 грн. За період з 01.09.2026 року ОСОБА_1 проведено до виплати частину від зазначеної суми боргу в сумі 2595,00 грн. Залишок боргу становить 31413,46 грн.

Отже, як підставу для відтермінування та пропорційного обмеження виплати залишкової суми доплати відповідач застосував приписи Порядку № 821.

Суд зауважує, що саме по собі внесення нарахованих сум до відповідної інформаційної системи (облік заборгованості) в Головному управлінні Пенсійного фонду України не усуває правових наслідків застосування до позивача обмежень, установлених Порядком № 821. Облік заборгованості є організаційно-технічною дією та не може підміняти собою виплату належних особі коштів у повному обсязі. Визнання відповідачем нарахованих сум заборгованістю не надає йому права довільно визначати інші, не передбачені законом, умови та строки їх отримання.

Відтак, за сукупністю наведених обставин, оцінивши надані сторонами докази та доводи, суд доходить висновку про наявність підстав для захисту порушених прав позивача.

Конституційне право позивача на пенсійне забезпечення та гарантія виконання судового рішення, підлягають безумовному захисту. Дії пенсійного органу щодо застосування Порядку № 821 під час проведення виплати пенсії позивачу суперечать актам вищої юридичної сили, звужують обсяг існуючих прав позивача.

Спір у даній справі виник не щодо правильного нарахування страхового стажу, щодо права ОСОБА_1 на пенсію чи щодо виконання рішення у справі №260/316/25. Право на пенсію визначено ГУ ПФУ в Закарпатській області та її розмір від 27.05.2026 року.

Предметом спору у даній справі є правомірність невиплати повної поточної щомісячної пенсії призначеної з 27.05.2026 року у розмірі 6589,14 грн.

Підводячи підсумок викладеному, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає необхідним визнати протиправними дії відповідача щодо здійснення виплати пенсії із застосуванням Порядку № 821 та зобов`язати пенсійний орган проводити виплату нарахованої пенсії без урахування обмежень, установлених Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 про «Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», починаючи з дати звернення позивача із відповідною заявою 27.05.2026 року.

Отже, після перерахунку пенсії особа має отримувати перераховану пенсію в повному розмірі у встановленому Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому відсутність фінансування не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов`язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних сум пенсій.

При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною першою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн., який в силу вимог статті 139 КАС України підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 90, 139, 243, 246, 249 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо здійснення ОСОБА_1 виплати призначеної з 27.05.2026 пенсії за віком не у повному належному щомісячному розмірі шляхом застосування до неї механізму пропорційного фінансування, передбаченого для пенсій, призначених або перерахованих на виконання судових рішень, у тому числі постановами Кабінету Міністрів України № 821 від 14.07.2025 року та № 1046 від 19.08.2026 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області з 27.05.2026 здійснювати ОСОБА_1 поточну виплату призначеної пенсії за віком у повному належному щомісячному розмірі, визначеному відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, без застосування механізму пропорційного фінансування, передбаченого для пенсій, призначених або перерахованих на виконання судових рішень, у тому числі без застосування постанов Кабінету Міністрів України № 821 від 14.07.2025 року та № 1046 від 19.08.2026 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні дев`яносто шість копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Д.В. Іванчулинець