Ухвала № 141398930 у справі № 300/7904/25 від 11.11.2026

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"11" листопада 2026 р. справа № 300/7904/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 - позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо застосування з 01.05.2025 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" при нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.05.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", без обмеження пенсії максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат.

Постановою Восьмого апеляційного суду від 13.05.2026, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишено без задоволення, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 у справі № 300/7904/25 без змін.

Рішення суду набрало законної сили 13.05.2026.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.09.2026 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 24.12.2025 у справі № 300/7904/25 - задовольнити.

Встановлено судовий контроль за виконанням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 у справі № 300/7904/25.

20.10.2026 від представника відповідача надійшов звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 у справі № 300/7904/25.

Звіт обґрунтований тим, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 у справі № 300/7904/25, яке набрало законної сили 13.05.2026, у червні 2026 року здійснено перерахунок пенсії позивача без застосування понижуючих коефіцієнтів та обмеження максимальним розміром, внаслідок чого, розмір пенсії з липня 2026 року становить 29 479,10 грн. Крім того, відповідачем нараховано доплату до пенсії за період з 01.05.2025 по 30.06.2026 у розмірі 81 779,06 грн та поточну заборгованість за період з 01.07.2026 по 31.10.2026 у розмірі 9 223,48 грн. Зазначені суми внесено до підсистеми «Реєстр судових рішень». У вересні 2026 року позивачу виплачено 865,60 грн, водночас, залишок невиплаченої заборгованості станом на 14.10.2026 становить 90 136,94 грн. Обґрунтовуючи причини неповного виконання судового рішення в частині виплати заборгованості, відповідач посилається на те, що фінансування пенсійних виплат здійснюється централізовано за рахунок коштів Державного бюджету України в межах бюджетних призначень. Відповідач зазначає, що на момент набрання судовим рішенням законної сили діяв порядок фінансування пенсійних виплат за судовими рішеннями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821. Надалі постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046 визначено механізм пропорційного розподілу бюджетних коштів між одержувачами пенсій, перерахованих на виконання судових рішень, у межах виділених бюджетних асигнувань. Таким чином, відповідач вважає, що рішення суду виконано в частині перерахунку пенсії та нарахування належних позивачу сум, тоді як невиплата всієї заборгованості зумовлена відсутністю достатнього бюджетного фінансування, що не залежить від волевиявлення територіального органу Пенсійного фонду України. У зв`язку з цим Головне управління стверджує про вжиття всіх можливих заходів щодо виконання судового рішення та наявність об`єктивних причин його неповного виконання в частині фактичної виплати коштів.

Розглянувши звіт про виконання судового рішення, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вказує на таке.

Відповідно до статті 382-2 КАС України, суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановляння ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (ч. 3 ст. 382-3 КАС України).

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України (частина 4 статті 382-3 КАС України).

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними (абзац 2 частини 5 статті 382-3 КАС України).

Згідно з частиною десятою статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Отже, суд може вжити заходів реагування в контексті судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду.

Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 30 червня 2022 року у справі № 826/9960/15, а також Верховним Судом в ухвалах від 11 серпня 2020 року у справі № 160/3586/19 та від 17 вересня 2024 року у справі № 200/3958/19-а.

Усталеною судовою практикою також сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, або встановлення нового строку подання звіту, або накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є правом суду, а не його обов`язком.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 травня 2021 року у справі № 9901/598/19.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про наявність вини, тобто умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях посадової особи суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення саме цієї посадової особи від виконання рішення суду (див. зокрема постанову Верховного Суду від 10.02.2022 у справі №160/13013/19).

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із виконанням або невиконанням судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2026 року у справі №990/282/24 підтвердила самостійне процесуальне значення інституту судового контролю за виконанням судових рішень як невід`ємної складової судового захисту та наголосила на його безпосередньому призначенні забезпечити реальне, повне й належне виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Зазначений інститут спрямований не на повторний розгляд спору по суті та не на повторне встановлення прав і обов`язків його учасників, а на забезпечення практичної реалізації вже здійсненого судом захисту порушеного права та перевірку того, чи виконано суб`єктом владних повноважень покладений на нього судовим рішенням обов`язок у визначений цим рішенням спосіб і обсязі.

Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення належного та повного виконання судового рішення, виключає необхідність звернення з новим позовом з метою спонукання відповідача до його виконання. Судове рішення підлягає безпосередньому виконанню без ухвалення додаткового судового рішення, а питання щодо його невиконання чи неналежного виконання підлягають вирішенню в порядку судового контролю, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, та/або із застосуванням заходів, визначених законодавством про виконавче провадження.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 15.09.2026 у справі №580/490/26.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 05 серпня 2025 року у справі № 620/15158/24, від 25 березня 2026 року у справі № 320/36568/25 та від 30 квітня 2026 року у справі № 620/13341/25.

Як встановлено з матеріалів справи, підставою для звернення позивача до суду є неналежне, на його думку, виконання відповідачем судового рішення у справі №300/7904/25.

Отже, спірні правовідносини виникли не внаслідок первинного вирішення питання про право позивача на пенсію у відповідному розмірі, оскільки таке право та відповідний обов`язок відповідача вже були визначені рішенням суду у справі № 300/7904/25, яке набрало законної сили. Предметом незгоди позивача є спосіб та повнота реалізації цього судового рішення.

Сам факт прийняття відповідачем у процесі виконання судового рішення певного управлінського рішення або застосування ним нормативного регулювання не змінює процесуальної природи правовідносин, якщо такі дії вчинені саме з метою реалізації обов`язку, встановленого судовим рішенням. Визначальним у такому випадку є не форма відповідного акта чи дії суб`єкта владних повноважень, а їх функціональний зв`язок із виконанням судового рішення.

Такий підхід узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 02 липня 2026 року у справі № 990/282/24, якою підтверджено самостійне процесуальне значення інституту судового контролю та його спрямованість на забезпечення виконання вже ухваленого судового рішення.

При цьому, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України механізм судового контролю має стадійний характер та передбачає послідовну перевірку виконання судового рішення і застосування відповідних процесуальних заходів у разі його невиконання або неналежного виконання. Така законодавча конструкція свідчить про те, що питання, які виникають безпосередньо у зв`язку з виконанням судового рішення, мають вирішуватися у межах спеціальної процедури судового контролю, а не шляхом повторного розгляду вже вирішеного спору в позовному провадженні.

Отже, якщо особа пов`язує порушення своїх прав саме з тим, що суб`єкт владних повноважень неналежно виконав покладений на нього судовим рішенням обов`язок, належним способом судового захисту є використання передбачених статтями 382, 382-1- 382-3, 383 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення виконання цього рішення.

Інше тлумачення призвело б до ситуації, за якої кожна незгода особи зі способом виконання судового рішення могла б бути підставою для порушення нового адміністративного провадження, що фактично нівелювало б спеціальний інститут судового контролю та створювало можливість повторного судового розгляду правовідносин, щодо яких уже ухвалено остаточне судове рішення.

При цьому, сама по собі обставина, що неналежне виконання судового рішення проявилося у прийнятті відповідачем нового індивідуального акта, здійсненні нового розрахунку або застосуванні нормативного акта, не є достатньою для висновку про виникнення нового адміністративного спору. Вирішальним є встановлення того, чи виникли внаслідок таких дій нові самостійні правовідносини щодо іншого предмета, який не був охоплений первісним судовим рішенням, чи відповідні дії є лише способом реалізації обов`язку, вже встановленого цим рішенням. У другому випадку спір стосується виконання судового рішення та підлягає вирішенню в порядку судового контролю.

Визначальним у розмежуванні нового адміністративного спору та спору щодо належного виконання судового рішення є не сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень нового рішення чи вчинення ним нових дій, а їх зміст, мета та безпосередній зв`язок із виконанням судового рішення. Якщо такі рішення чи дії є способом реалізації вже встановленого судом обов`язку, питання про їх правомірність підлягає вирішенню в порядку судового контролю за виконанням судового рішення.

Отже, під час розгляду звіту суд має перевірити відповідність вчинених відповідачем дій саме змісту резолютивної частини рішення від 24.12.2025 у справі № 300/7904/25, не виходячи при цьому за межі встановленого цим рішенням обов`язку.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 у справі № 300/7904/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.05.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", без обмеження пенсії максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат.

На підтвердження виконання рішення відповідачем надано протоколи перерахунку пенсії.

Так, на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 у справі № 300/7904/25, яке набрало законної сили, Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії з 01.05.2025 відповідно до якого ОСОБА_1 призначено до виплати пенсі без обмежень в розмірі 34253,66 грн.

Водночас, дослідивши надані відповідачем протоколи перерахунку пенсії, суд встановив, що відповідно до протоколу від 01.07.2026 загальний розмір пенсії позивача з урахуванням надбавок становить 37 591,01 грн., однак, відповідачем застосовано обмеження пенсії максимальним розміром, унаслідок чого її розмір зменшено до 34 253,66 грн., а після застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778, визначено до виплати 29 479,10 грн.

Таким чином, надані відповідачем документи свідчать про те, що попри здійснений перерахунок пенсії відповідач продовжує застосовувати обмеження її максимальним розміром.

Суд звертає увагу, що резолютивною частиною рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 у справі № 300/7904/25 на відповідача покладено обов`язок не лише здійснити нарахування пенсії, а й забезпечити її виплату без обмеження максимальним розміром.

Посилання відповідача на застосування при визначенні розміру пенсійної виплати з 01.01.2026 коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 1778, саме по собі не є достатнім для висновку про належне виконання рішення суду.

Суд звертає увагу, що рішенням від 24.12.2025 у цій справі вже надано правову оцінку правомірності виплати позивачу пенсії у розмірі, меншому за її нарахований розмір, внаслідок застосування додаткового механізму обмеження пенсійної виплати, та встановлено обов`язок відповідача здійснювати виплату пенсії без відповідного обмеження.

Натомість з наданих відповідачем протоколів встановлено, що після здійснення перерахунку пенсії її фактична виплата знову визначена у розмірі, істотно меншому за загальний нарахований розмір пенсії. Так, при загальному розмірі пенсії з 01.07.2026 у сумі 37 591,01 грн. до виплати визначено 29 479,10 грн.

Водночас, у поданому звіті відповідач не навів детального розрахунку, який би дозволяв встановити механізм формування суми 29 479,10 грн., не конкретизував, яка саме частина нарахованої пенсії та в якому розмірі не виплачується внаслідок застосування постанови Кабінету Міністрів України № 1778, а також не розмежував вплив на розмір фактичної виплати кожної з нормативних підстав, на які він посилається.

Посилання відповідача на виникнення нових правових та фактичних підстав у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 1778, без наведення відповідного розрахунку та обґрунтування механізму зменшення фактичної пенсійної виплати з 37 591,01 грн. до 29 479,10 грн., не дає суду можливості перевірити, чи є таке зменшення наслідком нових самостійних правовідносин, які не охоплювалися рішенням суду, чи фактично становить подальше обмеження розміру пенсійної виплати позивача, питання щодо якого вже було вирішено судом.

При цьому, саме на суб`єкта владних повноважень, який звітує про виконання судового рішення, покладається обов`язок надати суду достатні та належні докази, які підтверджують виконання встановленого судовим рішенням обов`язку в повному обсязі.

Окрім того, Головним управлінням на виконання рішення суду нараховано позивачу заборгованість за період з 01.05.2025 по 30.06.2026 в сумі - 81779,06 грн. Заборгованість за період з 01.07.2026 по 31.10.2026 в сумі 9223,48 грн. внесена в підсистему «Реєстр судових рішень». Також на виконання вищезазначеного рішення суду ОСОБА_1 забезпечено виплату частини заборгованості в сумі 865,60 грн. що підтверджується витягом з підсистеми Реєстр судових рішень. Недоплачена сума заборгованості не була виплачена у зв`язку із відсутністю надходжень з Державного бюджету України.

Як на підставу невиплати вказаної заборгованості, відповідач посилається на Постанову Кабінету Міністрів України 19 серпня 2026 року за № 1046 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)».

Так, 19.08.2026 Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 19.08.2026 № 1046 "Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)", якою визнав такою, що втратила чинність Постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» (Офіційний вісник України, 2025 р., № 64, ст. 4367).

Також, постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046 "Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)" внесено зміни до Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2025 р. № 157 «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України і внесення змін до Порядку покриття тимчасових касових розривів Пенсійного фонду України, пов`язаних з виплатою пенсій (Офіційний вісник України, 2025 р., № 22, ст. 1446), зокрема, постановлено доповнити Порядок пунктом 5-1 такого змісту:

«…5-1. Для здійснення розподілу бюджетних коштів за напрямами, зазначеними у підпунктах 12 і 13 пункту 4 цього Порядку, Фонд та його органи здійснюють облік нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час та перерахованих пенсій за рішенням суду в базах даних одержувачів відповідних виплат (електронних пенсійних справах/електронних справах одержувачів) на підставі рішень про призначення (перерахунок) відповідних виплат на виконання рішень суду та формують на їх підставі перелік пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), нарахованих на виконання рішень суду (далі перелік).

Розподіл бюджетних коштів за напрямами, зазначеними у підпунктах 12 і 13 пункту 4 цього Порядку, здійснюється пропорційно всім одержувачам пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) за рішенням суду, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому проводиться їх виплата, виходячи із виділених на зазначені цілі бюджетних асигнувань у межах помісячного розпису державного бюджету, але не більше від належної до виплати суми, що обліковується в переліку. Під час розподілу бюджетних коштів за напрямом, зазначеним у підпункті 12 пункту 4 цього Порядку, на виплату пенсій, призначених на виконання рішень суду про зобов`язання органу Фонду призначити пенсію, враховується, що щомісячний розмір таких виплат повинен бути не меншим за розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначений законом…».

Суд звертає увагу, що до звіту суду не надані відомості про виконання рішення суду відповідно до постанови КМУ від 19 серпня 2026 року № 1046 "Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)" до порядку виконання рішення суду у цій справі з 28.08.2026.

При цьому, як було вже зазначено судом вище, відповідачем рішення суду виконано частково, адже здійснено перерахунок пенсії проте не виплачено нараховану суму заборгованості.

Отже, незалежно від причин, які зумовили непогашення решти заборгованості, наведені обставини об`єктивно свідчать про те, що рішення суду в частині фактичної виплати нарахованих на його виконання сум залишається виконаним не в повному обсязі.

Посилання відповідача на відсутність відповідного фінансування з Державного бюджету України та встановлений Постановою № 1046 механізм пропорційного розподілу бюджетних коштів може бути враховане судом при оцінці причин неповного виконання рішення суду, достатності вжитих відповідачем заходів для його виконання, а також при вирішенні питання щодо застосування заходів процесуального примусу, однак не є підставою для прийняття звіту в частині, в якій присуджені на виконання судового рішення суми фактично не виплачені.

Оцінюючи наведені у звіті обставини, суд враховує, що відповідачем вчинено певні дії, спрямовані на виконання судового рішення, зокрема здійснено перерахунок пенсії позивача, нараховано заборгованість, проведено її часткову виплату та направлено звернення щодо виділення додаткового фінансування.

Водночас, сам по собі факт вчинення зазначених дій не свідчить про їх достатність для забезпечення своєчасного та повного виконання судового рішення.

За таких обставин суд доходить висновку, що поданий відповідачем звіт не містить належного обґрунтування всіх обставин, які перешкоджають повному виконанню судового рішення, а наведені відповідачем заходи не можуть бути визнані достатніми для підтвердження його належного виконання.

Відтак, суд вважає наявними передбачені частиною другою статті 382-3 КАС України підстави для відмови у прийнятті поданого звіту.

Частиною третьою статті 382-3 КАС України передбачено, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Разом із тим частиною п`ятою статті 382-3 КАС України законодавець передбачив спеціальний порядок, який дозволяє суду зменшити розмір такого штрафу або звільнити від його сплати.

Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Отже, процесуальний закон чітко розмежовує питання про прийняття звіту та питання про застосування до керівника суб`єкта владних повноважень штрафу.

Сам факт відмови у прийнятті звіту не виключає можливості застосування частини п`ятої статті 382-3 КАС України, оскільки протилежне тлумачення фактично позбавляло б цю норму самостійного змісту.

Саме тому законодавець після встановлення загального правила про накладення штрафу у разі відмови у прийнятті звіту окремо передбачив можливість звільнення від його сплати, у тому числі у справах щодо здійснення пенсійних, соціальних та інших виплат - за умови підтвердження відсутності бюджетних асигнувань та вжиття керівником усіх необхідних заходів для їх встановлення, які є достатніми і вичерпними.

Тобто, для накладення персонального штрафу належить встановити, що невчинення дій є бездіяльністю саме керівника, їх учинення належало до його повноважень, було об`єктивно можливим і могло реально сприяти виконанню судового рішення.

Недоліки інституційного виконання рішення самі собою не доводять особистої бездіяльності керівника.

Верховний Суд у постанові від 09.09.2026 у справі № 420/31439/24 вказав: «…108. Колегія суддів також вважає за необхідне врахувати правову природу штрафу, застосованого до керівника суб`єкта владних повноважень у порядку статті 382-3 КАС України.

109. У практиці Європейського суду з прав людини для визначення того, чи має застосована до особи санкція характер кримінального обвинувачення в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовуються так звані «критерії Енгеля» (Engel and Others v. the Netherlands, § 82, Series A no. 22), які передбачають необхідність врахування судом: кваліфікації правопорушення згідно з національним законодавством, характеру правопорушення та суворості покарання, якому обвинувачений ризикує бути підданий. При цьому другий та третій критерії є альтернативними та не обов`язково мають застосовуватися сукупно.

110. За першим із зазначених критеріїв штраф, передбачений статтею 382-3 КАС України, національним законодавством не віднесений до кримінальних покарань. Він застосовується адміністративним судом у межах процесуального механізму судового контролю за виконанням судового рішення. Отже, за формальною класифікацією у національному праві такий штраф має процесуальний характер. Водночас така класифікація сама по собі не є визначальною для оцінки характеру відповідної санкції у розумінні «критеріїв Енгеля».

111. Щодо другого критерію Суд враховує, що штраф, передбачений статтею 382-3 КАС України, накладається не на суб`єкта владних повноважень як боржника за судовим рішенням, а особисто на його керівника, відповідального за забезпечення виконання такого рішення. Метою цього заходу є не відшкодування майнової шкоди, спричиненої невиконанням судового рішення, і не виконання за рахунок керівника самого грошового зобов`язання суб`єкта владних повноважень, а здійснення персонального примусового та превентивного впливу з метою спонукання до належного виконання судового рішення та запобігання подальшому невиконанню.

112. Такий висновок підтверджується законодавчою конструкцією цього заходу. У разі відмови у прийнятті звіту частини третя і четверта статті 382-3 КАС України передбачають накладення саме на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу у розмірі від двадцяти до сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб; половина такого штрафу стягується на користь заявника, а інша половина - до Державного бюджету України. Повторне невиконання обов`язку може мати наслідком подальше застосування штрафу зі збільшенням його розміру.

113. Стосовно третього критерію Суд враховує ступінь суворості застосованої санкції. Оскаржуваною постановою суду апеляційної інстанції на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області особисто накладено штраф у розмірі 66560,00 грн. Така санкція становить самостійне майнове обтяження фізичної особи, не залежить від розміру невиконаного нею особистого грошового зобов`язання та переслідує примусову і превентивну мету.

114. Подібний підхід щодо необхідності забезпечення підвищених процесуальних гарантій особи уже застосовувався Верховним Судом у постанові від 08 вересня 2023 року у справі №640/21223/20. Оцінюючи законність накладення персонального штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві в межах судового контролю за виконанням судового рішення, Верховний Суд, враховуючи «критерії Енгеля», вид та суворість застосованої до фізичної особи санкції, вказав на необхідність застосування максимальних стандартів доказування із забезпеченням конституційних засад рівності та змагальності.

115. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такого підходу лише у зв`язку зі зміною законодавчого регулювання судового контролю та закріпленням відповідного штрафу у статті 382-3 КАС України. Навпаки, чинне законодавче регулювання підкреслює індивідуальний характер відповідальності керівника, оскільки частина п`ята статті 382-3 цього Кодексу прямо передбачає можливість зменшення штрафу або звільнення від його сплати залежно від дій, здійснених саме керівником суб`єкта владних повноважень з метою виконання судового рішення. У справах щодо здійснення пенсійних, соціальних та інших виплат закон окремо зобов`язує оцінити відсутність бюджетних асигнувань та вжиття керівником усіх необхідних заходів для встановлення таких асигнувань.

116. Водночас Суд зауважує, що положення статті 382-3 КАС України не визначають встановлення умислу керівника суб`єкта владних повноважень самостійною та обов`язковою передумовою застосування штрафу. Вирішальне значення для застосування частини п`ятої цієї статті має оцінка конкретних дій керівника, спрямованих на виконання судового рішення, їх достатності та вичерпності, а у справах щодо здійснення бюджетних виплат - також наявності бюджетних асигнувань та вжиття всіх необхідних заходів для їх встановлення. Відсутність ознак умисного ухилення від виконання судового рішення може враховуватися судом у сукупності з такими обставинами при оцінці поведінки відповідного керівника.

117. Отже, накладення штрафу за статтею 382-3 КАС України не може бути автоматичним наслідком неповного виконання судового рішення. З огляду на персональний, примусовий та істотно обтяжливий характер такого заходу суд має надати належну оцінку поведінці конкретного керівника, обсягу його повноважень, наявності об`єктивної можливості забезпечити виконання судового рішення, достатності та вичерпності вжитих ним заходів, а у справах про бюджетні виплати - також фактичній наявності відповідних бюджетних асигнувань та можливості керівника впливати на їх встановлення. Водночас звільнення від сплати штрафу не є безстроковим: під час розгляду кожного наступного звіту суд оцінює правомірність дій керівника, а не лише факт відсутності бюджетних асигнувань…».

Враховуючи наведені висновки Верховного Суду, суд зазначає, що відповідачем вчинено певні дії, спрямовані на виконання судового рішення, зокрема, здійснено перерахунок пенсії, нараховано заборгованість, проведено її часткову виплату та направлено звернення щодо виділення додаткового фінансування, що свідчить про відсутність ознак умисного ухилення від виконання судового рішення. З огляду на характер невиконаного зобов`язання, обмеженість повноважень керівника територіального органу Пенсійного фонду України щодо самостійного забезпечення бюджетного фінансування та вжиті заходи для його отримання, суд вважає за можливе задовольнити клопотання про звільнення керівника відповідача від сплати штрафу.

Водночас, зазначені обставини не свідчать про повне виконання судового рішення, оскільки відповідачем не забезпечено виплату всієї нарахованої заборгованості та не надано належного обґрунтування застосованих обмежень розміру пенсії, відтак, суд доходить висновку про необхідність відмови у прийнятті поданого звіту та встановлення відповідачу нового строку для подання звіту про виконання судового рішення.

Керуючись статтями 243, 248, 370, 382 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 у справі № 300/7904/25 - відмовити.

Клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про звільнення керівника суб`єкта владних повноважень від сплати штрафу - задовольнити.

Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області новий строк для подання звіту суду в частині виплати пенсії без її обмеження та виплати заборгованості, нарахованої на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 у справі № 300/7904/25 тридцять календарних днів з дня отримання ним копії ухвали.

Роз`яснити, що звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому. До звіту належить додати: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення розглядається протягом десяти днів з дня його надходження і за наслідками розгляду такого звіту судом приймається рішення в порядку статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя /підпис/ Панікар І.В.