Рішення № 141399003 у справі № 320/3536/20 від 11.11.2026

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2026 року м. Київ справа №320/3536/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Управління поліції охорони в Київській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Управління поліції охорони в Київській області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 24 339,24 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 13.02.2024 суддю Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 було звільнено у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею у даній справі визначено суддю Головенка О.Д.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставою звернення до суду стало невиконання відповідачем умов підписаного контракту про проходження військової служби (навчання) через небажання продовжувати навчання, що обумовило обов`язок відшкодування відповідачем витрат на його утримання у розмірі 24 339,24 грн.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на адміністративний позов не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 22.11.2017 між Управлінням поліції охорони в Київській області (далі - позивач), ОСОБА_1 (далі - відповідач) та Вінницьким вищим професійним училищем Департаменту поліції охорони (далі - Навчальний заклад) укладено договір про навчання поліцейського за кошти поліції охорони № 1337.

Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору позивач доручає, а Навчальний заклад приймає на себе зобов`язання за заявкою позивача здійснити проходження відповідачем поліцейської первинної професійної підготовки за професією 5169 «Охоронник» із присвоєнням кваліфікації 3-го розряду, а позивач зобов`язується оплатити вартість такого навчання.

Згідно з п. 1.2 договору позивач направляє відповідача для проходження навчання у Навчальному закладі за професією 5169 «Охоронник» із кваліфікацією 3-го розряду в період із 21.11.2017 по 23.03.2018.

Пунктом 1.5 договору передбачено, що вартість навчання визначається Навчальним закладом на підставі затверджених Департаментом поліції охорони цін на навчання та становить 24 339,24 грн.

Відповідно до п. 2.1 договору позивач зобов`язаний призначити відповідача на посаду, відповідно до чинних нормативних актів забезпечити речовим майном і грошовим утриманням відповідно до присвоєного спеціального звання та займаної посади працівника поліції охорони.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 призначено поліцейським групи охорони об`єктів та публічної безпеки Ірпінського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Київській області, що підтверджується витягом із наказу Управління поліції охорони в Київській області від 17.11.2017 № 173 о/с.

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 договору позивач зобов`язувався підготувати навчальну справу відповідача згідно з установленими МВС України та Національною поліцією України вимогами, направити її до Навчального закладу не пізніше ніж за п`ять календарних днів до початку навчання, а також направити відповідача для проходження навчання у строки, визначені рознарядкою.

Згідно з п. 2.5 договору позивач зобов`язувався здійснити оплату навчання відповідача протягом трьох банківських днів після надходження рахунку за навчання. Загальна вартість навчання становила 24 339,24 грн.

Пунктом 4.4 договору передбачено обов`язок відповідача після закінчення навчання прибути на службу до Управління поліції охорони в Київській області до 24.03.2018 та відпрацювати в підрозділах Управління поліції охорони в Київській області не менше двох років із дня укладення контракту про проходження служби в поліції.

Відповідно до п. 4.5 договору у разі неприбуття за призначенням або відмови стати до роботи в підрозділі, дострокового відрахування з навчання або припинення служби до закінчення строку вперше укладеного контракту з підстав, визначених п. 5- 11 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», а також переведення до інших органів поліції до закінчення строку, визначеного договором, відповідач зобов`язується компенсувати всі витрати, понесені позивачем у зв`язку з проведенням навчання та утриманням поліцейського у Навчальному закладі.

Пунктом 4.6 договору встановлено, що у разі відмови позивача від добровільного відшкодування відповідачем витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку відповідно до чинного законодавства.

Судом встановлено, що наказом Управління поліції охорони в Київській області від 03.10.2019 № 121 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).

Таким чином, відповідача звільнено зі служби в поліції до закінчення передбаченого договором дворічного строку відпрацювання після завершення навчання.

Як убачається з матеріалів позовної заяви, вартість навчання відповідача становила 24 339,24 грн, що, за твердженням позивача, підтверджується підписаними актами приймання-здачі виконаних робіт (послуг) № ВУ-0005181, № ВУ-0005412, № ВУ-0000026, № ВУ-0000846 та № ВУ-0001486.

У зв`язку з достроковим припиненням відповідачем служби в поліції позивач вважає, що відповідно до пункту 4.5 укладеного договору у ОСОБА_1 виник обов`язок відшкодувати витрати, понесені Управлінням поліції охорони в Київській області у зв`язку з його навчанням.

З матеріалів позовної заяви також убачається, що 03.10.2019 між позивачем та відповідачем укладено графік погашення заборгованості за навчання у розмірі 24 339,24 грн.

Відповідно до умов зазначеного графіка відповідач взяв на себе зобов`язання до 31.03.2020 погасити заборгованість у повному обсязі шляхом перерахування відповідних коштів на банківський рахунок позивача п`ятьма рівними частинами по 4 155,48 грн у строки до 30.11.2019, 31.12.2019, 31.01.2020, 29.02.2020 та 31.03.2020 відповідно.

Оскільки відповідач не дотримувався погодженого графіка погашення заборгованості, Управлінням поліції охорони в Київській області на його адресу направлено претензію від 19.02.2020 № 543/43/30/02-2020 щодо необхідності виконання взятих на себе зобов`язань із відшкодування витрат на навчання.

Однак, за твердженням позивача, відповідачем зазначена заборгованість у добровільному порядку не погашена, а кошти на відшкодування витрат, пов`язаних із навчанням, не сплачені.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору про навчання поліцейського за кошти поліції охорони від 22.11.2017 № 1337 та графіка погашення заборгованості від 03.10.2019 Управління поліції охорони в Київській області звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 витрат на навчання у розмірі 24 339,24 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до ст. 509 ЦП України зобов`язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Відповідно ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Доказів добровільного відшкодування заборгованості , як і доказів оскарження суми витрат, що підлягає відшкодуванню, відповідач суду не надав.

Відтак, відповідач, не зважаючи на взятий на себе обов`язок з відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням під час проходження військової служби (навчання), будучи ознайомленим з розрахунком нарахованих сум витрат, станом на день розгляду справи не здійснив відшкодування витрат добровільно, а тому таке відшкодування підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 24 339,24 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищенаведене, дослідивши і оцінивши усі наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Позивачем не надано суду доказів понесення витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз під час розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість у розмірі - 24 339,24 грн (двадцять чотири тисячі триста тридцять дев`ять гривень 24 коп.) на користь Управління поліції охорони в Київській області (код ЄДРПОУ 40109063).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.