Рішення № 141399013 у справі № 320/29045/23 від 10.11.2026

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 року Київ № 320/29045/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексон Оіл»

про стягнення штрафу,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До суду звернулось Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексон Оіл» (далі - відповідач), у якому просили:

- стягнути в судовому порядку суму штрафу згідно з рішенням від 09.12.2022 №189/4833 у розмірі 64 487,32 грн до Державного бюджету України.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

В обґрунтування позову зазначено, що на відповідача накладено штрафні санкції відповідно до рішення позивача від 09.12.2022 №189/4833 у розмірі 64 487,32 грн, які в добровільному порядку сплачено не було, тож ця сума боргу підлягає стягненню в судовому порядку.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 30.08.2023 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 18.12.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно із частиною другою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї письмових доказів убачається, що працівниками Головного управління ДПС у м. Києві на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 глави 8 розділу ІІ, пункту 69.27 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, було проведено фактичну перевірку АЗС за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 24/1, де здійснює господарську діяльність відповідач.

Головним управлінням ДПС у м. Києві видано наказ про проведення фактичних перевірок від 13.05.2022 № 1569-п.

Головним управлінням ДПС у м. Києві 03.06.2022 видано направлення на перевірку № 4871/26-15-07-07-01 та № 47801/26-15-07-07-01. Метою перевірки було: перевірка порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлення державою фіксованих цін, граничних цін, та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки).

Направлення на перевірку від 03.06.2022 № 4871/26-15-07-07-01 та № 47801/26-15-07-07-01 та копію наказу від 13.05.2022 № 1569-п було вручено суб`єкту господарювання 03.06.2022, про що свідчить розписка уповноваженої особи.

Разом із наказом уповноваженій особі під розписку було надано запит про надання документів. У названому запиті Головним управлінням ДПС у м. Києві зазначено, що під час проведення фактичної перевірки за період діяльності з 01.01.2022 по 31.05.2022 необхідно надати до перевірки до 15 год. 00 хв. 10.06.2022: реєстраційні посвідчення на реєстратори розрахункових операцій; довідки про опломбування реєстраторів розрахункових операцій; книги обліку розрахункових операцій на реєстратори розрахункових операцій; касову книгу підприємства, прибуткові та видаткові касові ордери, відомості виплати заробітної плати, авансові звіти; первинні документи, які підтверджують походження товару, в тому числі паливно-мастильних матеріалів (накладні, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі, сертифікати якості, журнали обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП, змінний звіт за формою 17-НП тощо); картки рахунків 301 та 372; підтвердження реєстрації Єдиному державному реєстрі та результати повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників; накази про призначення на посаду касирів (операторів) та посадових осіб; надати доступ до щоденних фіскальних звітних чеків (щоденних Z-звітів) в електронній формі; ліцензії (діючі та попередні); документи на приміщення (право власності/оренда).

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 10.06.2022 (дата та номер реєстрації: від 13.06.2022 № 13611/26/15/07/43969245), відповідно до якого встановлено порушення пункту 1 частини першої статті 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» та абзацу 4 пункту 41-4 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

09.12.2022 перший заступник начальника Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві розглянув матеріали справи фактичної перевірки відповідача, за результатами розгляду яких прийнято рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін від 09.12.2022 №189/4833, яким до відповідача застосовано штраф у розмірі 64487,32 грн.

Відповідно до названого рішення, вирішено вилучити у відповідача необґрунтовано одержану виручку, що становить позитивну різницю між фактичною виручкою від продажу (реалізації) товару та виручкою за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання, в розмірі на загальну суму 32243,66 грн.

Цим же рішенням застосовано до відповідача штраф у розмірі 100 відсотків необґрунтовано одержаної виручки у розмірі 32243,66 грн.

Назване рішення було оскаржене відповідачем у судовому порядку.

Відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2024, що набрало законної сили 29.03.2024 у справі № 320/5385/23, у задоволенні позову відмовлено.

За нормами частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки, на переконання позивача, штрафні санкції у добровільному порядку відповідачем сплачені не були, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення їх в примусовому порядку.

V. Норми права, які застосував суд

За нормами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 16 Закону України «Про ціни і ціноутворення» органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (далі - уповноважені органи) є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами; інші органи, визначені законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 667 затверджено положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, відповідно до пункту 1 якої, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), з контролю за цінами, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівневих формувань.

За змістом пункту 7 Положення № 667, Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

За приписами статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» здійснення позапланових заходів на підставі доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про ціни і ціноутворення» основними функціями уповноважених органів є: 1) виконання контрольно-наглядових функцій за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; 2) здійснення державного спостереження у сфері ціноутворення; 3) запобігання порушенням у сфері ціноутворення.

За змістом статті 17 Закону України «Про ціни і ціноутворення» уповноважені органи мають право: 1) проводити у суб`єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки: достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників реєстраторів розрахункових операцій та інших документів незалежно від способу подання інформації, пов`язаних з формуванням, встановленням та застосуванням державних регульованих цін; наявності виписки або витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також документів, що посвідчують особу, в посадових осіб; 2) одержувати відповідно до законодавства у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час проведення перевірки; 3) одержувати безоплатно від суб`єктів господарювання, що перевіряються, копії документів та інші відомості, необхідні для здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, документів, що можуть підтверджувати їх порушення, платіжних доручень, квитанцій, що підтверджують факт перерахування до бюджету коштів у разі застосування адміністративно-господарських санкцій, а також довідки, підготовлені суб`єктами господарювання на їх вимогу; 4) робити запити та одержувати від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в повному обсязі інформацію та документи, необхідні для виконання покладених на них функцій; 5) вимагати від суб`єктів господарювання, що перевіряються, усунення виявлених порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; 6) приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; 7) надавати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; 8) звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі прийняття рішення про порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов`язаний: допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом; не створювати перешкоди органам державного нагляду (контролю) чи їх посадовим особам при здійсненні ними заходів державного нагляду (контролю), за умови що зазначені заходи здійснюються такими особами відповідно до вимог закону; виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства; надавати документи, зразки продукції, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону; одержувати примірник акта та/або припису органу державного нагляду (контролю) за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу.

За приписами пункту 6 частини першої статті 18 Закону України «Про ціни і ціноутворення», уповноважені органи мають право приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

VI. Оцінка суду

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про ціни і ціноутворення» до суб`єктів господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін - вилучення необґрунтовано одержаної виручки, що становить позитивну різницю між фактичною виручкою від продажу (реалізації) товару та виручкою за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання (крім тих, що на постійній основі надають житлово-комунальні послуги або мають адресного споживача), та штраф у розмірі 100 відсотків необґрунтовано одержаної виручки.

Як видно з матеріалів справи, позивачем встановлено порушення відповідачем абзацу 4 пункту 41-4 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», а також положень пункту 1 частини першої статті 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення».

Відповідно до частини п`ятої статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», суми штрафів, що накладаються органами ринкового нагляду, перераховуються до Державного бюджету України.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів сплати штрафу у розмірі 64 487,32 грн відповідно до рішення від 09.12.2022 №189/4833, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

VII. Висновок суду

Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову.

VIII. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, питання про судові витрати не вирішується.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (код ЄДРПОУ: 40414833; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 12) - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексон Оіл» (код ЄДРПОУ: 43969245; місцезнаходження: 08301, Київська обл., Бориспільський район, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, буд. 73) суму штрафу згідно з рішенням від 09.12.2022 №189/4833 у розмірі 64 487,32 грн (шістдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят сім гривень 32 копійки) до Державного бюджету України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.