Ухвала № 141399259 у справі № 380/19343/26 від 11.11.2026

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань залишення позову без розгляду

11 листопада 2026 року справа № 380/19343/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мартинюка Віталія Ярославовича, розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові питання про залишення позову без розгляду у справі за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-виробнича компанія "ІСТОРІЯ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

в с т а н о в и в :

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-виробнича компанія "ІСТОРІЯ" (далі - відповідач), в якому просить стягнути 750 685,42 грн. адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18.09.2026 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 05.11.2026 року позовну заяву залишено без руху після відкриття провадження у справі та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням причин пропуску та доказів, що підтверджують причини пропуску такого.

06.11.2026 року на адресу надійшла заява про усунення недоліків, в якій позивач зазначає, що дія нормативно-правового акта в часі починається з набрання ним чинності й припиняється з втратою чинності, а до події чи факту застосовується акт, що діяв на момент їх настання. З цього випливає, що втрата актом чинності для нових відносин не означає, що він перестає регулювати відносини, які виникли, поки він діяв. Коли законодавець змінює регулювання, старий і новий режими узгоджуються перехідними положеннями: ними може бути прямо визначено, що для певного кола відносин зберігається попередній порядок. Така властивість норми продовжувати регулювати певні відносини після втрати чинності для решти називається ультраактивною (переживаючою) дією. Законом № 4219-IX замість адміністративно-господарських санкцій запроваджено внесок на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю (ст. 18-2). Закон набрав чинності наступного дня після опублікування, але введений у дію з 01.01.2026 (п. 1 розділу II). Окремо для періодів до цієї дати законодавець встановив, що нарахування і сплата адміністративно-господарських санкцій підприємствами, які не забезпечили виконання нормативу робочих місць в періодах до дати введення Закону в дію, здійснюються у порядку, що діяв до дати введення його в дію (п. 5 розділу II Закону № 4219-IX). Ця норма визначає всі необхідні елементи: часову межу (періоди до 01.01.2026), коло осіб (підприємства, які не виконали норматив) і спосіб регулювання (застосування попереднього порядку). Позов стосується невиконання нормативу за 2025 рік, який завершився до 01.01.2026. Позивач враховує, що ч. 4 ст. 20 Закону № 875-XII виключено з 01.01.2026, але вважає, що для правовідносин 2025 року її дію збережено саме п. 5 розділу II. У п. 5 розділу II Закону № 4219-IX законодавець зберіг у дії порядок нарахування і сплати, а не лише розмір санкцій чи розрахунок їх суми. Цей порядок охоплює весь шлях реалізації відповідальності: нарахування, строк самостійної сплати, пеню за прострочення та стягнення несплачених адміністративно-господарських санкцій. Положення про строк звернення з позовом є частиною цього механізму. Протилежний підхід означав би, що для порушень 2025 року умови стягнення змінюються вже після їх вчинення. Це не відповідає меті п. 5 розділу II, яка полягає в тому, щоб відповідальність за період до 01.01.2026 реалізовувалась за правилами, відомими сторонам на момент порушення, і суперечило б принципу правової визначеності. Абзац 2 ч. 2 ст. 122 КАС України передбачає тримісячний строк для суб`єкта владних повноважень, і допускає встановлення інших строків іншими законами. Шестимісячний строк, який для правовідносин 2025 року збережений за вказівкою п. 5 розділу II Закону № 4219-IX, є таким «іншим» строком, встановленим законом. Строк самостійної сплати закінчився 15.04.2026, шестимісячний строк звернення почався з 16.04.2026 і сплив 15.10.2026. Позов подано в межах цього строку. Позивач діяв добросовісно: він звернувся до суду у строк, що діяв на момент порушення нормативу (6 місяців), виходячи з того, що п. 5 розділу II Закону № 4219- IX зберігає його дію для правовідносин 2025 року. Це розуміння ґрунтується на тексті перехідної норми і відповідає структурі ст. 20. Водночас Закон № 4219-IX застосовується вперше, його перехідні положення сформульовані загально, а усталеної судової практики на час подання позову не було. За таких умов ризик невизначеності, що виникла внаслідок законодавчої зміни, не повинен покладатися на сторону, яка діяла відповідно до норми, яку вважала чинною для цих відносин. Також Позивач просить урахувати публічний характер спірних правовідносин. Адміністративно-господарські санкції та пеня, які він просить стягнути, не становлять комерційного інтересу Фонду: це механізм виконання роботодавцями обов`язку сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю, встановленого Законом № 875-XII (ст. 18- 20). Кошти, що надходять внаслідок його застосування, мають цільове призначення, оскільки спрямовуються на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю та створення для них належних умов праці.

Розглядаючи питання дотримання строку звернення до адміністративного суду, суд врахував наступні норми чинного законодавства та виходив з таких мотивів.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу другого ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Як уже згадувалось позивач як суб`єкт владних повноважень просить стягнути з відповідача 750 685,42 грн. адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.

Позивач у позовній заяві зазначає, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу.

Відтак початком перебігу строку звернення до суду є 16 квітня 2026 року.

Проте до суду позивач звернувся 14.09.2026 року, тобто, з пропуском тримісячного строку звернення до суду.

У позові позивач зазначає, що для спорів про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць спеціальну норму закріплено безпосередньо у Законі. Так, відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону позови про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені пред`являються протягом шести місяців після закінчення строку для самостійної сплати.

Відповідно до ч.4 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» №875-XII від 21.03.1991 (в редакції до 01.01.2026 року; далі - Закон №875-XII), адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. Позови про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені пред`являються протягом шести місяців після закінчення строку для самостійної сплати, встановленого частиною четвертою цієї статті.

Відтак, законодавцем розмежовувались поняття строків "розрахування та сплати" і "строку подання позову".

При цьому, суддя звертає увагу, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права осіб з інвалідністю на працю» від 15.01.2025 №4219-IХ (далі - Закон №4219-IХ), зокрема підп.14 п.2 Розділу І, виключено статтю 20 Закону №875-XII.

Тобто, з 01.01.2026 року положення ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», у тому числі частини 4, яка встановлюввала спеціальний строк звернення до суду - шість місяців, не підлягають застосуванню.

Як наслідок, до спірних правовідносин підлягає застосуванню загальний тримісячний процесуальний, а не матеріальний, строк звернення до суду, передбачений частиною другою ст.122 КАС України.

Оцінюючи наведені позивачем доводи суд враховує, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсно істотними перешкодами для своєчасного звернення до суду.

Відсутність доказів об`єктивно непереборних перешкод для своєчасного звернення до суду, за умови обізнаності особи про прийняте рішення чи вчинену дію (бездіяльність), виключає можливість поновлення пропущеного процесуального строку, оскільки правова система не може "виправдовувати" пасивну поведінку або байдужість учасника справи до власних прав та інтересів.

Позивач у заяві про усунення недоліків позовної заяви посилається на п.5 розділу ІІ Закону №4219-IХ, відповідно до якого нарахування і сплата адміністративно-господарських санкцій підприємствами, які не забезпечили виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в періодах до дати введення в дію цього Закону, здійснюються у порядку, що діяв до дати введення в дію цього Закону.

Суд звертає увагу, що виключена стаття 20 Закону №875-XII, яка передбачала шестимісячний строк звернення до суду, стосувалася правовідносин з приводу подання органами соціального захисту осіб з інвалідністю позовів про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Натомість, п.5 розділу ІІ Закону №4219-IХ, на який посилається позивач, стосується правовідносин з приводу нарахування і сплати адміністративно-господарських санкцій підприємствами, які не забезпечили виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Іншими словами, вказані норми стосуються різних правовідносин, а тому посилання позивача на п.5 розділу ІІ Закону №4219-IХ не береться судом до уваги.

Інших застережень щодо дії ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» Закон №4219-IХ не містить.

Враховуючи те, що позивачем не подано доказів існування об`єктивних, непереборних та незалежних від волі позивача обставин, які б перешкоджали йому звернутися до суду у визначений законом строк, суд не вбачає правових підстав для визнання причин пропуску строку поважними.

Підсумовуючи викладене, суд уважає, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений ч.2 ст.122 КАС України, та не наведено поважності причин його пропуску, а тому немає правових підстав для поновлення такого строку.

В силу положень п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Частиною третьою ст.123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За викладених обставин, суд уважає, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст.240 КАС України.

Керуючись ст.ст. 240, 248, 256, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

адміністративний позов Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-виробнича компанія "ІСТОРІЯ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Мартинюк Віталій Ярославович