ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про встановлення судового контролю
11 листопада 2026 року справа № 380/13022/25 м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Качур Р.П. розглянув у письмовому провадженні заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, -
УСТАНОВИВ:
У провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа № 380/13022/25 за позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_2 у період з 01 лютого 2020 року по 30 березня 2023 року грошового забезпечення, а також інших похідних видів грошового забезпечення (щомісячних та одноразових) без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату грошового забезпечення з 01.12.2020 року по 30.03.2023 року, а також інших похідних видів грошового забезпечення (щомісячних та одноразових), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого у 2020 році - Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.2020, у 2021 році - Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01.01.2021, у 2022 році - Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.2022, у 2023 році - Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704, та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум, а також із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2026 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року у справі № 380/13022/25 без змін.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21.07.2026 заяву позивача про виправлення описки задоволено.
Виправлено допущену у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 у справі № 380/13022/25 описку, вказавши правильний період нарахування та виплати грошового забезпечення «з 01.02.2020 року по 30.03.2023 року» замість помилково зазначеного «з 01.12.2020 року по 30.03.2023 року».
Резолютивну частину рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 у справі № 380/13022/25 викладено в такій редакції:
"1. Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_2 у період з 01 лютого 2020 року по 30 березня 2023 року грошового забезпечення, а також інших похідних видів грошового забезпечення (щомісячних та одноразових) без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату грошового забезпечення з 01.02.2020 року по 30.03.2023 року, а також інших похідних видів грошового забезпечення (щомісячних та одноразових), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого у 2020 році - Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.2020, у 2021 році - Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01.01.2021, у 2022 році - Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.2022, у 2023 році - Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704, та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум, а також із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
4. Розподіл судових витрат не здійснюється.»
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю, у якій просить суд зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 подати в тридятиденний строк з дня отримання відповідної ухвали звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 року із врахуванням ухвали суду про виправлення описки у судовому рішенні від 21.07.2026 у справі № 380/13022/25. В обґрунтування заяви вказав, що на запит від 16.07.2026 про надання інформації щодо стану виконання зазначеного судового рішення відповідач листом від 20.07.2026 за № 4763 повідомив про здійснені нарахування грошового забезпечення та інших похідних видів грошового забезпечення за період із 01.12.2020 по 30.03.2023 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України станом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів від 3 0.08.2017 № 704. Виплата коштів на виконання судового рішення буде здійснена після фінансування забезпечувальним фінансовим органом згідно заявки-розрахунку.
Окрім того, зазначив, що відповідачем надано довідку-розрахунок суми грошового забезпечення та інших похідних ГЗ за період із 01.12.2020 по 30.03.2023. Слід зазначити, що довідка-розрахунок не містить конкретного розрахунку грошового забезпечення та інших його похідних, із цієї довідки неможливо встановити правильність здійснених перерахунків грошового забезпечення та інших його похідних та правильність визначення суми, яка підлягає виплаті на виконання судового рішення. Згідно резолютивної частини судового рішення перерахунок та виплату грошового забезпечення та інших його похідних позивача необхідно здійснити із 01.02.2020 року, а фактично перерахунок грошового забезпечення здійснений із 01.12.2020 року, а перерахунків грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік відповідачем не здійснено. Вказане свідчить про те, що рішення суду не виконано згідно його резолютивної частини.
При вирішенні заяви про встановлення судового контролю суд керується таким.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Вказані конституційні положення знайшли своє відображення у відповідних нормах КАС України.
Так, відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
За змістом статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення спричиняє відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини першої статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 КАС України.
Отже, законодавець установив різні види (правові форми) здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, одним із яких є зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про його виконання, що врегульовано статтями 382-382-3 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За змістом частин 1, 2 статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Суд вважає за необхідне вказати, що основна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства під час здійснення адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується ухваленням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Конституційний Суд України у рішенні від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
У рішенні від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зауважив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
У рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» змін до Конституції України та доповненням її, зокрема статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Також Конституційний Суд України, взявши до уваги статті 3, 8, частини 1, 2 статті 55, частини 1, 2 статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене рішення.
Отже, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, зокрема у спосіб зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати до суду відповідний звіт сприяє забезпеченню реалізації принципу виконуваності судового рішення (загальновідомо, що «рішення суду не має значення, якщо воно не виконується»), запобігає можливому зловживанню з боку боржника (наприклад, у формі уникнення оперативного та повного виконання рішення), гарантує дотримання законності (як у вимогах стягувача, так і у діях боржника), а також підвищує довіру громадян до суду та держави, в цілому.
Наведене свідчить, що суд першої інстанції за наслідком розгляду заяви про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду уповноважений ухвалити одне з двох рішень: про її задоволення або відмову.
Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, які свідчать про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/13022/25 від 26.09.2025.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів судового контролю за виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року у справі № 380/13022/25 у спосіб зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про його виконання, тому заява позивача підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 3 статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Враховуючи приписи частини 3 статті 382-1 КАС України, суд вважає, що достатнім строком для підготовки відповідачем звіту про виконання судового рішення у цій справі буде тридцятиденний строк з дня отримання ним цієї ухвали.
Суд повідомляє відповідача, що звіт повинен бути поданий у встановлений судом строк та з додержання вимог частин другої - третьої статті 382-2 цього Кодексу.
Суд також звертає увагу відповідача на положення частин третьої, десятої статті 382-3 КАС України, згідно із якими керівник суб`єкта владних повноважень несе відповідальність у вигляді штрафу в разі постановлення судом ухвали про відмову у прийнятті звіту, неподання звіту у строк, встановлений судом, або подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 248, 256, 293, 295, 382, 382-1, КАС України суд-
УХВАЛИВ:
1. Заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення - задовольнити.
2. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 у тридцятиденний строк з дня отримання цієї ухвали подати до Львівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року у справі № 380/13022/25, з урахуванням ухвали суду про виправлення описки у судовому рішенні від 21.07.2026.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 цього Кодексу.
Суддя Р.П. Качур