Ухвала № 141399313 у справі № 380/16042/26 від 11.11.2026

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань закриття провадження у справі

11 листопада 2026 року справа № 380/16042/26

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Морська Галина Михайлівна розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові питання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі -відповідач), в якому просить :

- визнати протиправними дії Гловного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо безпідставного зменшення пенсійних виплат ОСОБА_1 з 01.07.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплачувати пенсію ОСОБА_1 з 01.07.2026 у повному розмірі, відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду, яке набрало законної сили 15.05.2026 у справі №380/23943/25 з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про вчинення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області протиправних дій щодо виплати йому пенсії на виконання судового рішення у справі № 380/23943/25 з обмеженням, передбаченим постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень». Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 06.08.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач 25.08.2026 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що нараховані суми обліковано в підсистемі «Реєстр судових рішень» інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України. Вказує, що відповідно до ст.23 Бюджетного кодексу України платежі з бюджету здійснюються лише за наявності бюджетного призначення, а механізм фінансування видатків на виплату пенсій, перерахованих за рішеннями суду, визначено п.14 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік». До 08.06.2026 виплата таких сум здійснювалась відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, а з 28.08.2026 з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 №1046 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2025 №157. Стверджує, що позивач фактично оскаржує спосіб виконання судового рішення, яке набрало законної сили та перебуває на стадії виконання, а такі питання вирішуються в порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України. Посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 у справі №380/23943/25 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 з обмеженням її максимальним розміром; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з 01.02.2023 та з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання цього рішення відповідач провів перерахунок пенсії позивача. Нараховані за результатами перерахунку суми доплати відповідач обліковує в підсистемі «Реєстр судових рішень» та виплачує частинами в межах виділених бюджетних асигнувань.

Не погодившись із діями відповідача щодо виплати перерахованої на виконання рішення суду у справі №380/23943/25 пенсії з урахуванням обмежень бюджетних асигнувань, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи питання про можливість розгляду цієї справи, суд виходить з такого.

Згідно зі ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.1 ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частиною 1 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно з ч.1 ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Питання про належний спосіб судового захисту у спорах щодо застосування органами Пенсійного фонду України постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 під час виконання судових рішень вирішено Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.09.2026 у справі №580/490/26.

У цій постанові Верховний Суд зазначив: «Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із виконанням або невиконанням судового рішення.» (п.38).

«Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення належного та повного виконання судового рішення, виключає необхідність звернення з новим позовом з метою спонукання відповідача до його виконання. Судове рішення підлягає безпосередньому виконанню без ухвалення додаткового судового рішення, а питання щодо його невиконання чи неналежного виконання підлягають вирішенню в порядку судового контролю, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, та/або із застосуванням заходів, визначених законодавством про виконавче провадження.» (п.40).

«Сам факт прийняття відповідачем у процесі виконання судового рішення певного управлінського рішення або застосування ним нормативного регулювання не змінює процесуальної природи правовідносин, якщо такі дії вчинені саме з метою реалізації обов`язку, встановленого судовим рішенням. Визначальним у такому випадку є не форма відповідного акта чи дії суб`єкта владних повноважень, а їх функціональний зв`язок із виконанням судового рішення.» (п.45).

«Отже, якщо особа пов`язує порушення своїх прав саме з тим, що суб`єкт владних повноважень неналежно виконав покладений на нього судовим рішенням обов`язок, належним способом судового захисту є використання передбачених статтями 382, 382-1- 382-3, 383 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення виконання цього рішення.» (п.48).

«При цьому сама по собі обставина, що неналежне виконання судового рішення проявилося у прийнятті відповідачем нового індивідуального акта, здійсненні нового розрахунку або застосуванні нормативного акта, не є достатньою для висновку про виникнення нового адміністративного спору. Вирішальним є встановлення того, чи виникли внаслідок таких дій нові самостійні правовідносини щодо іншого предмета, який не був охоплений первісним судовим рішенням, чи відповідні дії є лише способом реалізації обов`язку, вже встановленого цим рішенням. У другому випадку спір стосується виконання судового рішення та підлягає вирішенню в порядку судового контролю.» (п.50).

«Визначальним у розмежуванні нового адміністративного спору та спору щодо належного виконання судового рішення є не сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень нового рішення чи вчинення ним нових дій, а їх зміст, мета та безпосередній зв`язок із виконанням судового рішення. Якщо такі рішення чи дії є способом реалізації вже встановленого судом обов`язку, питання про їх правомірність підлягає вирішенню в порядку судового контролю за виконанням судового рішення.» (п.51).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням суду у справі №380/23943/25 на відповідача покладено обов`язок провести не лише перерахунок, а й виплату пенсії позивачу без обмеження її максимальним розміром з 01.02.2023 та з урахуванням раніше виплачених сум. Позовні вимоги у цій справі стосуються дій відповідача щодо виплати пенсії з 01.07.2026, а зобов`язальна вимога сформульована як виплата пенсії у повному розмірі «відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду, яке набрало законної сили 15.05.2026 року у справі №380/23943/25". Суми, які позивач вважає невиплаченими, є сумами, нарахованими відповідачем за результатами перерахунку, проведеного на виконання цього рішення.

Отже, порушення своїх прав позивач пов`язує саме з тим, що відповідач не в повному обсязі виконує покладений на нього судовим рішенням обов`язок щодо виплати перерахованої пенсії. Застосування відповідачем під час такої виплати постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, п.14 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» чи Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2025 №157, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 №1046, є способом реалізації обов`язку, вже встановленого судовим рішенням. Нових самостійних правовідносин щодо іншого предмета, не охопленого рішенням у справі №380/23943/25, такі дії не утворюють.

Як зазначено вище, резолютивна частина рішення у справі №380/23943/25 зобов`язує відповідача провести і перерахунок, і виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум. Те, що суд у справі №380/23943/25 не надавав оцінки нормативним актам, якими відповідач керується під час виплати нарахованих сум, не змінює характеру спірних правовідносин, адже за висновком Верховного Суду визначальним є функціональний зв`язок дій відповідача з виконанням судового рішення, а не нормативний акт, який він застосував.

Не спростовує цього висновку і посилання позивача на визнання постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 протиправною та нечинною. Обставина, що після 08.06.2026 відповідач обґрунтовує обмеження виплати іншими нормативними актами, свідчить лише про зміну нормативного регулювання, яке відповідач застосовує під час виконання того самого судового рішення. Питання про те, чи могли такі акти бути застосовані до виплати пенсії, перерахованої на виконання рішення у справі №380/23943/25, є питанням правомірності дій відповідача на виконання рішення суду, яке вирішується в порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.239 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про зобов`язання відповідача виплачувати пенсію ОСОБА_1 з 01.07.2026 у повному розмірі, відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду, яке набрало законної сили 15.05.2026 у справі №380/23943/25 з урахуванням виплачених сум стосуються виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/23943/25 і не підлягають розгляду як самостійний адміністративний позов. Тому провадження у справі належить закрити на підставі п.1 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що він має право звернутися до Львівського окружного адміністративного суду як до суду першої інстанції у справі №380/23943/25 із заявою в порядку ст.382, ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 142, 183, 238, 239, 248, 256, 293-295 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення через безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Морська Галина Михайлівна