Рішення № 141399331 у справі № 380/3312/25 від 11.11.2026

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2026 року справа № 380/3312/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасувати наказ,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, в якому просить:

- Визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов`язків начальника Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції «Про накладення дисциплінарного стягнення» від 15.01.2025 року № 5К/ОД-ЗМУ МЮ-4;

- Визнати протиправним та скасувати висновок службового розслідування «щодо можливого невиконання або неналежного виконання старшим інспектором-черговим відділу оперативного чергування, охорони і режиму у Львівській та Тернопільській областях управління організації охорони і режиму майором внутрішньої служби ОСОБА_1 під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на міжрегіональне управління завдань», затверджений 14.01.2025 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуваний наказ винесено за відсутності факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку, без всебічного та неупередженого з`ясування обставин події та за процедурою, яка суперечить вимогам Порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.03.2015 № 356/5. Позивач наголошує, що за аналогічними обставинами вже проводилось службове розслідування, висновок якого було затверджено 30.10.2024 із констатацією його завершення, відтак повторне призначення перевірки з тих самих питань є неприпустимим. Окрім того, до складу дисциплінарної комісії увійшли посадові особи, які особисто ініціювали проведення перевірки та подавали службові рапорти щодо нього, що свідчить про упередженість розслідування та наявність реального конфлікту інтересів. Позивач вказує й на грубе порушення його процедурних гарантій, оскільки його не було ознайомлено з матеріалами дисциплінарного провадження, а надані ним письмові пояснення проігноровано. Звертає увагу на відсутність у висновку та наказі конкретизації того, які саме пункти посадових обов`язків чи приписів законодавства ним порушено особисто, як не встановлено і настання шкідливих наслідків, причинного зв`язку між його діями та подією, а також його суб`єктивної вини. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 25.02.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 10.11.2026 відмовлено у клопотанні представника відповідача.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 21062 від 12.03.2025) у якому заперечив проти позовних вимог. В обґрунтування вказує, що службове розслідування призначене уповноваженою посадовою особою з дотриманням вимог Порядку № 356/5 у зв`язку з необхідністю з`ясування нововиявлених фактів порушення службової дисципліни, а не в порядку повторного розслідування тих самих дій. Члени комісії виконували службові завдання відповідно до посадових інструкцій, а подання ними рапортів відображає порядок внутрішнього службового документообігу та підпорядкування, тому доводи позивача про зацікавленість чи конфлікт інтересів є суб`єктивними та необґрунтованими. Матеріалами розслідування належно підтверджено невиконання позивачем обов`язків чергового, а застосований вид стягнення відповідає Дисциплінарному статуту органів внутрішніх справ України, поширеному на осіб рядового і начальницького складу ДКВС України, важкості проступку та характеру службових обов`язків. Окрім того, відповідач наголосив, що висновок службового розслідування є виключно проміжним, довідково-фіксуючим документом службової перевірки, який не є нормативним або індивідуальним актом у розумінні норм статті 19 КАС України, не створює самостійних прав чи обов`язків, а відтак не підлягає окремому судовому оскарженню, що має наслідком відмову в позові в цій частині вимог. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 проходить службу в органах ДКВС України з 2002 року, а на посаді старшого інспектора-чергового відділу оперативного чергування, охорони і режиму у Львівській та Тернопільській областях управління організації охорони і режиму Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції - з 01 травня 2024 року, маючи спеціальне звання майор внутрішньої служби.

14 січня 2025 року комісією міжрегіонального управління складено, а т.в.о. начальника затверджено висновок службового розслідування щодо можливого невиконання або неналежного виконання позивачем службових обов`язків.

15 січня 2025 року на підставі зазначеного висновку виконувачем обов`язків начальника Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції видано наказ № 5К/ОД-ЗМУ МЮ-4 «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким старшому інспектору-черговому майору внутрішньої служби ОСОБА_1 оголошено дисциплінарне стягнення у вигляді «суворої догани».

Позивач не погоджується з таким наказом відповідача, вважає його протиправним, відтак звернувся із цим позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 № 2713-IV (далі - Закон № 2713-IV) визначає організаційні та правові засади діяльності органів і установ кримінально-виконавчої системи.

Частиною п`ятою статті 23 цього Закону встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).

Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.

Згідно зі статтею 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Підстави, порядок та процедуру проведення службових розслідувань щодо осіб рядового і начальницького складу ДКВС України регулює Порядок проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12.03.2015 № 356/5 (далі - Порядок № 356/5).

Оцінюючи заявлену позивачем вимогу про визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування від 14.01.2025, суд враховує правову позицію відповідача та виходить із того, що за змістом статей 2, 4 та 19 КАС України правосуддя в адміністративних судах здійснюється щодо рішень, дій або бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які породжують юридичні наслідки, змінюють стан суб`єктивних прав особи або покладають на неї обов`язки.

Відповідно до приписів розділу V Порядку № 356/5 за результатами службового розслідування складається висновок службового розслідування, що містить аналітичну фіксацію встановлених обставин і пропозиції комісії щодо наявності чи відсутності в діях перевіреної особи складу проступку та застосування заходу стягнення.

Такий висновок є службовим процесуальним документом довідково-інформаційного змісту. Він не змінює структури правовідносин, безпосередньо не позбавляє позивача будь-яких прав та не притягує його до дисциплінарної відповідальності, оскільки слугує лише передумовою для подальшого прийняття управлінського рішення повноважним керівником органу.

Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом, зокрема у постановах від 19.11.2020 у справі № 826/8271/17, від 21.08.2019 у справі № 826/6583/17 та від 05.02.2020 у справі № 826/12334/18, в яких суд касаційної інстанції послідовно зазначає, що висновок службового розслідування не є актом індивідуальної дії у розумінні норм адміністративного судочинства, не тягне за собою самостійних юридичних наслідків, а відтак не може бути самостійним предметом судового оскарження.

Порушення прав особи, яка піддається службовій перевірці, настає виключно у разі прийняття за результатами такого розслідування рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

З огляду на наведене суд визнає аргументи відповідача у цій частині обґрунтованими та доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування від 14.01.2025.

Водночас, перевіряючи правомірність оскаржуваного наказу відповідача від 15.01.2025 № 5К/ОД-ЗМУ МЮ-4 про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани, суд відхиляє доводи відповідача щодо доведеності законності вказаного акта, виходячи з такого.

За приписами статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Верховний Суд у постанові від 23.04.2020 у справі № 820/612/18 сформулював усталений правовий висновок, згідно з яким судова правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на з`ясуванні таких обов`язкових чинників:

чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;

чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного проступку;

чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;

чи відповідає застосований вид стягнення вимогам закону.

У постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 821/935/16 та від 10.03.2020 у справі № 820/2054/17 підкреслено, що для правомірного застосування дисциплінарного стягнення суб`єкту владних повноважень необхідно обов`язково встановити наявність усіх елементів складу дисциплінарного проступку: об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони.

Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку неодмінно складається з трьох ключових компонентів: протиправної поведінки службовця, шкідливих наслідків та прямого, безпосереднього причинного зв`язку між протиправними діяннями й такими наслідками. Протиправність поведінки полягає у фактичному невиконанні чи неналежному виконанні службових обов`язків, закріплених спеціальними законами, статутами, правилами внутрішнього розпорядку чи конкретними пунктами посадової інструкції.

Суб`єктивна сторона передбачає наявність вини особи у формі умислу або необережності, тобто певного психічного ставлення працівника до вчинюваного діяння та його наслідків.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 12.08.2019 у справі № 1340/4847/18, саме лише формальне посилання в індивідуальному акті на порушення приписів нормативно-правових актів без належного наведення фактичних мотивів та деталізації обставин учинення дисциплінарного діяння не є належним обґрунтуванням рішення про накладення стягнення. Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності обов`язково повинен містити чітке формулювання суті й конкретних обставин проступку, час його скоєння та виявлення, ступінь вини правопорушника, а також мотиви обрання саме цього виду дисциплінарної міри.

Судом досліджено долучені до матеріалів справи копію висновку службового розслідування від 14.01.2025 та оскаржуваний наказ від 15.01.2025 № 5К/ОД-ЗМУ МЮ-4.

З їхнього змісту вбачається, що суб`єкт владних повноважень обмежився загальним описом функцій посади та бланкетним переліком нормативно-правових актів без розкриття змісту проступку.

Відповідач не зафіксував у розпорядчому документі, яке конкретне правопорушення вчинив саме ОСОБА_1 (дія чи бездіяльність), у чому виявився його свідомий або необережний умисел, якими конкретними фактами доводиться його вина, а головне - не навів настання будь-яких шкідливих наслідків для діяльності державного органу чи законних прав громадян і причинно-наслідкового зв`язку.

Окрім цього, розділом IV Порядку № 356/5 регламентовано гарантії особи, стосовно якої призначено розслідування, зокрема право подавати пояснення, заявляти клопотання та знайомитися з висновком і зібраними матеріалами.

Матеріали справи не містять доказів належної перевірки та оцінки доводів позивача, викладених у його рапортах, що свідчить про однобічність процедури притягнення до відповідальності.

Також суд враховує приписи статті 2 КАС України щодо вимоги безсторонності (неупередженості) рішень та дій суб`єктів владних повноважень. Включення до складу комісії зі службового розслідування посадових осіб, рапорти яких і стали фактичною підставою для відкриття вказаного провадження, породжує виправданий сумнів у нейтральності суб`єкта перевірки, що становить порушення встановлених стандартів об`єктивного розслідування.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень у ході судового розгляду справи не надав допустимих, належних та достатніх доказів учинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, не підтвердив наявності всіх необхідних елементів його юридичного складу, не навів обґрунтованих мотивів призначення стягнення у виді «суворої догани», обмежившись формальними твердженнями.

З огляду на викладене суд висновує, що наказ виконувача обов`язків начальника Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 15.01.2025 № 5К/ОД-ЗМУ МЮ-4 «Про накладення дисциплінарного стягнення» видано без дотримання критеріїв обґрунтованості, пропорційності та неупередженості, встановлених частиною другою статті 2 КАС України, у зв`язку з чим він є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Розподіл судових витрат здійснюється судом за правилами статті 139 КАС України.

Позивачем при поданні адміністративного позову сплачено судовий збір у сумі 1 211,20 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивач оскаржував два акти суб`єкта владних повноважень (висновок та наказ) немайнового характеру, а вимогу задоволено лише щодо наказу (одна основна вимога немайнового характеру), на користь ОСОБА_1 належить присудити судові витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеній частині вимог у сумі 605 грн 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262, 293-295, суд-

у х в а л и в:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (адреса: вул. Архипенка 1, м. Львів, Львівська обл., 79005, ЄДРПОУ 40867243) про визнання протиправним та скасувати наказ -задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов`язків начальника Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 15 січня 2025 року № 5К/ОД-ЗМУ МЮ-4 «Про накладення дисциплінарного стягнення».

3.У задоволені решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ: 40867243).

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Грень Наталія Михайлівна