Рішення № 141399337 у справі № 380/15039/26 від 11.11.2026

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/15039/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІР-МАРКЕТ» до Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БІР-МАРКЕТ» до Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області із вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області №098 від 26.05.2026, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІР МАРКЕТ» застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 5 083,00 (п`ять тисяч вісімдесят три) гривні.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 26 травня 2026 року відповідачем винесено рішення № 098 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу. Вказаним рішенням до позивача застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 5 083,00 грн. Позивач вказує, що при здійсненні контролю за дотриманням законодавства про рекламу та провадженні у справі за ознаками порушення законодавства про рекламу щодо позивача Держпродспоживслужба діяла поза межами повноважень та з порушенням порядку, визначеного наведеними нормами законодавства, зокрема без дотримання вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». На період дії воєнного стану Держпродспоживслужбі та її територіальним органам заборонено проводити планові та позапланові заходи державного нагляду (контролю) у сфері додержання законодавства про захист прав споживачів. Безтютюнові нікотиновмісні вироби як окремий вид товарів не включено до переліку товарів, на які поширюються обмеження/заборони реклами та стимулювання їх продажу відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про рекламу». Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою судді від 27.07.2026 позовну заяву залишено без руху. У встановлений в ухвалі строк позивач недоліки позовної заяви усунув.

Ухвалою судді від 03.08.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області подало відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Вказує, що положення щодо регулювання питання контролю за дотриманням законодавства про рекламу містяться у Законі України «Про рекламу», та є спеціальними нормами, та мають застосовуватись пріоритетно порівняно з нормами Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та іншими законами. Верховний Суд у постанові від 07.04.2025 у справі № 280/275/24 виклав правий висновок про те, що контроль за дотриманням законодавства про рекламу не є заходом державного нагляду (контролю) у розумінні Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V. Нікотинові паучі (подушечки) вважаються як тютюнові вироби (замінники тютюну), а тому підпадають під регулювання Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, що алкогольних напоїв, виробів, рідин, використовуються в електронних сигаретах, та пального», а також Законом України «Про рекламу». З огляду на врегулювання усіма трьома законодавчими актами дефініції «тютюнові вироби» з відповідним віднесенням, як і «замінників тютюну», так і «інших відмінних від рідин, що використовуються в електронних сигаретах, нікотиновмісних продуктів, їх замінників», а також зважаючи на нещодавнє встановлення акцизного податку відповідним віднесенням до категорії «тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну», нікотинові подушечки (паучі) слід вважати тютюновими виробами, на які розповсюджуються відповідні законодавчі обмеження, зокрема, й у сфері рекламної діяльності. Зазначена правова позиція відображена у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі № 500/6613/24.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Спеціалістами Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області в ході проведення 03.04.2026 виявлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «БІР-МАРКЕТ здійснювало розповсюдження реклами тютюнових виробів в магазині «BEER MARKET» за адресою: Львівська обл., Львівський р-н, м. Львів, вул. Володимира Великого, 58, гіпермаркет «Auchan Південний» (плакат на скляному фасаді приміщення магазину із написом «Кіно з близькими без дискомфорту. VELO будь-де, будь-коли» та зображенням нікотинових подушечок (паучів) ТМ «VELO»), з порушенням вимог пункту 3 частини 1 статті 22 Закону України «Про рекламу», а саме, забороняється будь-яка реклама та стимулювання продажу тютюнових виробів, торговельних марок, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, засобами внутрішньої реклами.

На підставі вищенаведеного, посадовою особою Головного управління 27.04.2026 складено протокол про порушення законодавства про рекламу № 066 щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «БІР- МАРКЕТ» вимог пункту 3 частини 1 статті 22 Закону України «Про рекламу».

28.04.2026 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІР- МАРКЕТ» направлено вимогу від 27.04.2026 № Вих-05_4-14/3112 у порядку частини 2 статті 26 Закону України «Про рекламу», якою зобов`язано відповідача надати пояснення по факту вчинення правопорушення з додаванням завірених належним чином копій документів. Встановлено строк для надання інформації до 20.05.2026. Також повідомлено позивача, що розгляд справи про порушення законодавства України про рекламу буде проведено 26.05.2026 о 10 год 00 хв.

На вказану вимогу позивач не надав пояснень по факту вчинення правопорушення та інформацію щодо вартості розповсюдження реклами та на розгляд справи не з`явився.

26.05.2026 відбувся розгляд справи за результатами якого встановлено, що 03.04.2026 Товариство обмеженою відповідальністю «БІР-МАРКЕТ» здійснювало розповсюдження реклами тютюнових виробів в магазині «BEER МАРКЕТ» за адресою: Львівська обл., Львівський р-н, м. Львів, вул. Володимира Великого. 58. гіпермаркет «Auchan Південний» - плакат на скляному фасаді приміщення магазину із написом «Кіно з близькими без дискомфорту. VELO будь-де, будь-коли» та зображенням нікотинових подушечок (паучів) ТМ «VELO», з порушенням вимог пункту 3 частини 1 статті 22 Закону України «Про рекламу», а саме забороняється будь-яка реклама та стимулювання продажу тютюнових виробів, торговельних марок, інших об`єктів права інтелектуальної власності під якими випускаються тютюнові вироби, засобами внутрішньої реклами.

В порушення вимог частини 2 статті 26 Закону України «Про рекламу» не подано пояснення по факту вчинення правопорушення та інформації щодо вартості розповсюдження реклами. Таким чином, неможливо встановити вартість розповсюдження реклами.

Рішенням Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області від 26.05.2026 № 098 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, за недотримання встановлених законом вимог щодо порядку розповсюдження та розміщення реклами у відповідності до вимог частини 7 статті 27 Закону України «Про рекламу» на розповсюджувача реклами Товариство з обмеженою відповідальністю «БІР-МАРКЕТ» 26.05.2026 накладено штраф у розмірі 5083,00 грн.

Позивач вважає вказане рішення відповідача про накладення штрафу протиправним, тому звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Основні принципи та напрями державної політики щодо попередження куріння тютюнових виробів, зниження рівня їх вживання серед населення, обмеження доступу до них дітей, охорони здоров`я населення від шкоди, що завдається їхньому здоров`ю внаслідок розвитку захворювань, інвалідності, а також смертності, спричинених курінням тютюнових виробів чи іншим способом їх вживання визначає Закон України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» від 22.09.2005 № 2899-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 2899-IV).

Вказаний Закон прийнято на виконання Директиви 2014/40/ЄС «Про наближення законів, правил та адміністративних положень держав-членів, що стосуються виробництва, презентації та продажу тютюну та супутніх товарів та скасування Директиви 2001/37/ЄС», імплементація якої є зобов`язанням України за Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Кабінет Міністрів України підтвердив зобов`язання імплементувати Директиву 2014/40/ЄС, затвердивши План заходів з виконання цієї Угоди (постанова № 1106 від 25 жовтня 2017 року), який у пунктах 1389-1396 визначає заходи з імплементації в національне законодавство Директиви 2014/40/ЄС.

Відповідно до абзацу 6 частини 1 статті 16 Закону № 2899-IV забороняються будь-яка реклама та стимулювання продажу тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, у тому числі розміщення інформації про виробника тютюнових виробів та/або тютюнові вироби у місцях, у яких такі вироби реалізуються чи надаються споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, з використанням графічних зображень чи малюнків, кольорових елементів, фонових вставок, відмінних від кольору торговельного обладнання чи оформлення вітрини, рухомих світлових приладів, пристроїв для демонстрації відеороликів, крім одного плаката розміром не більше 40х30 см на одне місце торгівлі, в якому надається текстова інформація, надрукована шрифтом чорного кольору на білому фоні про наявні у продажу тютюнові вироби та ціни на них.

Окрім цього, суд вказує на те, що Верховний Суд у постанові від 07.04.2025 у справі №280/275/24 виклав правий висновок про те, що контроль за дотриманням законодавства про рекламу не є заходом державного нагляду (контролю) у розумінні Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V.

Відповідно до положень статті 20 Закону №2899-IV особи, винні у порушенні законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення, несуть відповідальність згідно з законом.

За порушення норм цього Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, застосовує фінансові санкції до суб`єктів господарювання у разі порушення вимог статей 16, 16-1 чи 16-2 цього Закону - тридцять тисяч гривень, а в разі повторного протягом року вчинення таких порушень - п`ятдесят тисяч гривень за кожен факт реклами на окремому рекламному носії або кожний окремий захід з метою стимулювання продажу тютюнових виробів, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, електронних сигарет, заправних контейнерів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

Фінансові санкції, передбачені частиною другою цієї статті, накладаються керівником, заступниками керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, а також іншими уповноваженими керівником посадовими особами цього органу після розгляду матеріалів, які засвідчують факт порушення.

Про вчинення правопорушення, зазначеного у частині другій цієї статті, уповноваженою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, складається акт, який разом з письмовим поясненням керівника відповідного суб`єкта господарювання та документами, що стосуються справи, протягом трьох днів надсилається посадовій особі, яка має право накладати фінансові санкції.

Отже, суб`єкт господарювання несе відповідальність за порушення вимог статті 16 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» шляхом здійснення прямого чи непрямого впливу (стимулювання) на споживача.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 3 квітня 2018 року у справі № 815/87/17, від 13 серпня 2020 року у справі № 815/7159/16, від 13 жовтня 2020 року у справі № 815/2503/16 та від 4 жовтня 2022 року у справі № 420/1842/21.

На вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, за фактом виявлення такими органами порушення або в ході розгляду повідомлення (звернення, скарги, заяви тощо) третіх осіб про порушення вимог законодавства про рекламу рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та аудіозаписи, а також іншу інформацію, що стосуються виявленого порушення чи повідомлення про нього та необхідні для здійснення такими органами повноважень щодо державного контролю.

Крім того, відповідний орган державної влади має право: вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень; приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження; приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.

Органи державної влади зобов`язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п`ять робочих днів до дати розгляду справи.

Засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносин, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами визначає Закон України «Про рекламу» №270/96-ВР від 03.07.1996 (далі Закон №270/96-ВР).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №270/96-ВР цей Закон регулює відносини, пов`язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України.

Згідно із частиною першою статті 26 Закону №270/96-ВР контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень, зокрема: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами (у тому числі щодо спорудження житлового будинку), а також щодо виконання вимог частини десятої статті 8 цього Закону, крім випадків, якщо зазначена реклама є рекламою азартних ігор та організаторів азартних ігор.

ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області відповідно до покладених на нього завдань: вживає у межах повноважень, передбачених законом, заходів щодо усунення порушень вимог закону і притягнення винних у таких порушеннях осіб до відповідальності згідно із законом; у межах повноважень, передбачених законом, складає протоколи та розглядає справи про порушення законодавства у відповідній сфері.

Таким чином, ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області, як суб`єкт владних повноважень, має право здійснювати контроль за дотриманням законодавства України про рекламу, такий контроль здійснюється у межах повноважень, зокрема, щодо захисту прав споживачів реклами, вказаний контроль здійснюється при забезпечені Управлінням реалізації державної політики саме у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотримання законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №270/96-ВР законодавство України про рекламу складається з цього Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини у сфері реклами.

Відповідно до ст. 1 Закону №270/96-ВР рекламою є інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Згідно із ст. 1 цього ж Закону рекламодавець - особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження реклами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №270/96-ВР реклама мас бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форми чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як реклама.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону №270/96-ВР реклама алкогольних напоїв, торговельних марок, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, та заборона реклами тютюнових виробів, предметів, пов`язаних з їх вживанням, трав`яних виробів для куріння, електронних сигарет, заправних контейнерів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням, торговельних марок, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, предмети, пов`язані з їх вживанням, трав`яні вироби для куріння, електронні сигарети, заправні контейнери, рідини, що використовуються в електронних сигаретах, пристрої для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, тютюновмісні вироби для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням.

Забороняється будь-яка реклама та стимулювання продажу тютюнових виробів, предметів, пов`язаних з їх вживанням, трав`яних виробів для куріння, електронних сигарет, заправних контейнерів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням, торговельних марок, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, предмети, пов`язані з їх вживанням, трав`яні вироби для куріння, електронні сигарети, заправні контейнери, рідини, що використовуються в електронних сигаретах, пристрої для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, тютюновмісні вироби для електричного нагрівання (ТВЕ11) за допомогою підігрівача з електронним управлінням, у тому числі:

1) у будь-яких аудіовізуальних медіа незалежно від технології їх розповсюдження, а також в онлайн-медіа, на перших і останніх сторінках друкованих медіа, в усіх друкованих медіа для дітей та юнацтва, на сторінках для дітей та юнацтва усіх друкованих медіа;

2) у наукових, науково-популярних, навчальних, громадсько-політичних, довідкових, літературно-художніх виданнях, виданнях для дітей та юнацтва, виданнях для організації дозвілля та відпочинку, спорту та інших виданнях, у тому числі в усіх друкованих медіа;

3) засобами внутрішньої реклами.

Відповідно до частини 2 ст. 26 Закону №270/96-ВР на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення нами повноважень щодо контролю.

Крім того, відповідний орган державної влади має право:

вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства;

вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю;

надавати (надсилати) рекламодавцям, виробників та розповсюджувачів реклами обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень;

приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі не правомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження;

приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.

Органи державної влади зобов`язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менш ніж за п`ять робочих днів до дати розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону №270/96-ВР особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України №270/96-ВР відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть:

1) рекламодавці, винні: у замовленні рекламної продукції, виробнику рекламі, необхідної для виробництва реклами; у паданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджують с я ними самостійно;

2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами;

3) розповсюджувачі реклами, винні у порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Відповідно до ч. 4 ст. 27 Закону №270/96-ВР центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесені виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладає штраф у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за процедурою, визначеною Законом України «Про адміністративну процедуру», на: рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом І частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдженої реклами; розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдження реклами.

Відповідно до частини 6 статті 27 Закону №270/96-ВР, за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику сфері у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини 7 статті 27 Закону №270/96-ВР у зв`язку з неможливістю встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог законодавства про рекламу, на розповсюджувача реклами накладений штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивач при зверненні до суду із цим позовом, вказує на допущення відповідачем ряду порушень, зокрема:

- щодо порушення відповідачем порядку проведення планового чи позапланового державного контролю за дотриманням законодавства про рекламу;

- щодо заборони проведення планових та позапланових заходів державного контролю на період дії воєнного стану;

- щодо непоширення ч. 1 ст. 22 Закону України «Про рекламу» на розміщення виробу «VELO».

Суд не погоджується з такими твердженнями позивача з огляду на наступне.

17.02.2022 прийнято Закон України «Про адміністративну процедуру» №2073-IX (далі Закон №2073-IX), який набув чинності 15 грудня 2023 року.

Частиною 1 ст.1 Закону №2073-IX передбачено, що Закон регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

У розділі IX прикінцеві та перехідні положення Закону №2073-IX, зазначено, що до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить принципам цього Закону.

Відповідно до ст.26 Закону № 270/96-ВР контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами (у тому числі щодо спорудження житлового будинку).

Згідно із ч.2 Закону № 270/96-ВР на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, за фактом виявлення такими органами порушення або в ході розгляду повідомлення (звернення, скарги, заяви тощо) третіх осіб про порушення вимог законодавства про рекламу рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та аудіозаписи, а також іншу інформацію, що стосуються виявленого порушення чи повідомлення про нього та необхідні для здійснення такими органами повноважень щодо державного контролю.

Частиною 4 ст.27 Закону № 270/96-ВР передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладає штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

10 листопада 2023 №1178 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову про внесення змін до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, на підставі розділу IX Прикінцевих та перехідних положень Закону №2073- IX, яка набрала чинності 15.11.2024, крім пунктів 5, 14, 15 та 20 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 № 693, з урахуванням змін, затверджених цією Постановою, які набрали чинності 15.11.2023 одночасно із Законом України від 17 лютого 2022 року № 2073-IX Про адміністративну процедуру .

Згідно п.1 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2023 року №1178 (далі Порядок №693) порядок визначає механізм накладення Держпродспоживслужбою та її територіальними органами на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами (далі - суб`єкт реклами) штрафів за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Антимонопольного комітету, КРАІЛ, Національного банку).

При провадженні у справах за ознаками порушення законодавства про рекламу оформляються лише чотири процесуальні документи: протокол про порушення законодавства про рекламу, рішення про початок розгляду справи за ознаками порушення законодавства про рекламу (пп. 2, 4 Порядку №693), протокол (слухання) засідання (абз. 2 ч. 3 ст. 26 Закону №270/96-ВР ) та рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу (ст. 68 Закону №2073-IX та абз. 2 ч. 3 ст. 26 Закону № 270/96-ВР), форма якого затверджена наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 11.01.2012 №24, зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 173/20486 від 03.02.2012 у редакції наказу Міністерства економіки України від 10 травня 2024 року № 12141.

Отже, Закон України «Про рекламу» є спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає засади рекламної діяльності, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, розповсюдженням і споживанням реклами.

Відповідний правовий висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 07.04.2025 у справі №280/275/24, де у пунктах 30, 31, 32 Суд вказав, що Закон №270/96-ВР не містить детального опису процедури перевірок, як це передбачено Законом №877 (видача наказу чи оформлення направлення). Натомість він зосереджений на матеріальних аспектах виявленні порушень і застосуванні санкцій. Верховний Суд зауважив, що контроль за дотриманням законодавства про рекламу не є заходом державного нагляду (контролю) у розумінні Закону №877.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що норми Закону №877 не можуть поширюватися на норми Закону №270/96-ВР в частині проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю).

Відтак, посилання позивача на недотримання відповідачем процедурних порушень порядку проведення заходу державного нагляду (контролю), встановленого приписами Закону №877 (не видання наказу, не оформлення посвідчення на перевірку, та інше), є безпідставними та не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються вищенаведеними правовими висновками Верховного Суду, які є застосовними до правовідносин і у цій справі, виходячи з вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Натомість, правові норми, що встановлюють спосіб, порядок та форми здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про рекламу врегульовані Законом України «Про адміністративну процедуру» (статті 1, 3, 36, 37 Закону).

Виходячи з наведеного, ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області діє як суб`єкт владних повноважень, наділений Законом України «Про рекламу» та Порядком № 693 функціями контролю за дотриманням законодавства України про рекламу та, відповідно, здійснює розгляд і вирішення адміністративних справ, передбачених цим Законом, відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, а тому, суд не вбачає порушення відповідачем порядку проведення планового чи позапланового державного контролю за дотриманням законодавства про рекламу.

Щодо посилання позивача на припинення проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», що визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» суд не бере до уваги, оскільки у цьому випадку це не стосується регулювання питання здійснення заходів щодо дотримання законодавства про рекламу.

Поряд з цим, суд також відхиляє доводи позивача щодо непоширення ч.1 ст. 22 Закону України «Про рекламу» на розміщення виробу «VELO» з таких підстав.

Згідно ст. 1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого виливу на здоров`я населення» № 2899-IV (далі Закон України № № 2899-IV):

Тютюнові вироби - вироби, які можуть бути використані для вживання та до складу яких, навіть частково, входить тютюн, незалежно від того, чи є він генетично модифікований, чи ні.

Замінники тютюну - засоби, які за впливом на здоров`я людини відповідають тютюну, але не містять тютюну; нікотин - нікотинові алкалоїди або інша хімічна речовина, включаючи будь-яку сіль або комплекс нікотину, що добувається з рослинної сировини (тютюну) або синтетичним способом.

Відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 481/95-ВР:

тютюнові вироби - сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання, жування чи вдихання без горіння шляхом нагрівання.

Згідно із п.85 ч.1 ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» 3817-ІХ:

Тютюнові вироби - сигарети з фільтром або без фільтра, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників, інші відмінні від рідни, що використовуються в електронних сигаретах, нікотиновмісні продукти. їх замінники для куріння, нюхання, смоктання, жування чи вдихання без горіння шляхом нагрівання (в частині «інших нікотиновмісних продуктів для орального застосування» - норма набрала чинності 01 вересня 2024 року).

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо приведення деяких норм у відповідність із Законом України «Про Митний тариф України» та уточнення окремих положень» №3553, який набрав чинності з 01.03.2024, внесено зміни щодо кодів УКТ ЗЕД шляхом включення до визначення «тютюнові_ вироби» замінників, інших відмінних від рідин, що використовуються в електронних сигаретах, нікотиновмісних продуктів, їх замінників для куріння, нюхання, смоктання, жування чи вдихання без горіння шляхом нагрівання.

Підпунктом 14.1.252 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України:

Тютюнові вироби - сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників, інші відмінні від рідин, що використовуються в електронних_ сигаретах, нікотиновмісні продукти, їх замінники, для куріння, нюхання, смоктання, жування чи вдихання без горіння шляхом нагрівання. Відповідно до змісту пп. 215.3.2 п. 215.3 ст. 215 Податкового кодексу України товари «інші нікотиновмісні продукти для орального застосування» за кодом [номер приховано] (згідно УКТ ЗЕД) підлягатимуть оподаткуванню акцизним податком з 01.09.2024.

Згідно із роз`ясненням Міністерства охорони здоров`я України від 09.05.2025 №15.1.3-5/9819 щодо законодавчого врегулювання (реклами та стимулювання продажу тютюнових виробів) обігу нікотинових паучів (подушечок), якими є замінники тютюну, МОЗ повідомило, що згідно Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» визначає Тютюнові вироби як сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання, жування чи вдихання без горіння шляхом нагрівання. Тому, нікотинові паучі (подушечки) вважаються як тютюнові вироби (замінники тютюну), а відтак підпадають під регулювання Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а також Законом України «Про рекламу».

З огляду на врегулювання усіма трьома законодавчими актами дефініції «тютюнові вироби» з відповідним віднесенням, як і «замінників тютюну», так і «інших відмінних від рідин, що використовуються в електронних сигаретах, нікотиновмісних продуктів, їх замінників», а також зважаючи на нещодавнє встановлення для останніх ставки акцизного податку з відповідним віднесенням до категорії «тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну», нікотинові подушечки (паучі) слід вважати тютюновими виробами, на які розповсюджуються відповідні законодавчі обмеження, зокрема, й у сфері рекламної діяльності.

Аналогічні висновки викладені у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2025 року по справі № 500/6613/24.

Суд не приймає посилання позивача на практику Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 20.01.2025 у справі №140/1046/24, оскільки урегульовані правовідносини не є релевантними. У цій справі Верховний Суд розглянув питання здійснення заходів контролю органами Держспоживслужби відповідно до Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» від 22.03.2005 №2899- IV, натомість у розглядуваній судом цій справі йдеться про дотримання Закону України «Про рекламу» №270/96-ВР від 03.07.1996.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Таким чином, під час судового розгляду відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області №098 від 26.05.2026, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІР МАРКЕТ» застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 5 083,00 (п`ять тисяч вісімдесят три) гривні, а тому підстав для скасування немає.

Отже, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Під час судового розгляду справи судом не встановлено ознак протиправності рішень відповідача в контексті спірних правовідносин. Натомість, доводи позивача, зазначені у позовній заяві є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм чинного законодавства, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову не передбачено.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в :

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БІР-МАРКЕТ» (03035, м. Київ, вул. Липківського Василя Митрополита, буд. 45, приміщення 506) до Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області (79011, м. Львів, вул. Д.Вітовського, 18) про визнання протиправним та скасування рішення, відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сидор Н.Т.