Рішення № 141399347 у справі № 380/23570/25 від 10.11.2026

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 року м. Львів справа № 380/23570/25

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (відповідач/військова частина НОМЕР_1 ), у якому просить:

- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо повернення заяви ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням III групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в Національній гвардії України, без прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням III групи інвалідності;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України підготувати увесь необхідний перелік документів та направити Головному управлінню Національної гвардії України документи про призначення і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09 липня 2025 року він звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою та підтверджувальними документами про виплату одноразової грошової допомоги (далі - також ОГД) у зв`язку із встановленням III групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в Національній гвардії України. Однак листом від 23 вересня 2025 року № 50/02/10/4/2-Б-199 «Про надання інформації» військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача про те, що для подання документів для виплати ОГД відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 потрібні підтверджувальні матеріали за фактом травмування згідно із наказом МВС № 1346, а подані позивачем документи повернуті йому на доопрацювання.

Позивач не погоджується із такою поведінкою відповідача, оскільки, на його думку, відповідно до пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 саме на військову частину покладений обов`язок щодо виготовлення та надіслання висновку для виплати ОГД, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цієї постанови. Акти розслідування нещасних випадків за формами Н-5*, Н-1*, які підтверджують, що отримана травма не пов`язана із вчиненням позивачем кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, мають бути у володінні військової частини, відповідно, й повинні бути надані саме нею. Отже, саме військова частина НОМЕР_1 допустила бездіяльність щодо неякісної підготовки матеріалів для призначення ОГД позивачу.

З огляду на вказане просить суд позов задовольнити повністю.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що нормами Порядку № 1346 врегульовано певну процедуру та порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, зокрема розслідування нещасних випадків (в тому числі поранень), що сталися з військовослужбовцями Національної гвардії України. Утім, за період проходження військової служби від позивача не надходило повідомлення про травмування. У зв`язку з чим у військовій частині НОМЕР_1 відсутні відомості стосовно можливого травмування позивача та внесення його до обліку відповідно до Порядку № 1346. Окрім того, військовій частині невідомо ні дати, ні місця, коли позивач у період проходження військової служби у військовій частині отримав травму, що надалі призвела до інвалідності.

Відповідач зазначає, що вимога щодо необхідності подання військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом, щодо якого вирішується питання про виплату ОГД, у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), відповідає вимогам законності. Позивач не надав документ, який свідчить про причини та обставини поранення, а надані ним документи не є належними, оскільки не вказують на причини та обставини травми позивача.

Також відповідач покликається на те, що позивач пропустив місячний строк звернення з цим позовом до суду.

З огляду на вказане просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 04 грудня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 15 серпня 2025 року № 50/02/10/1-4938 старший лейтенант ОСОБА_1 дійсно проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 01 березня 2022 року, наказ № 53.

Згідно з витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 184/25/5852/В від 07 липня 2025 року позивачу з 19 червня 2025 року встановлено третю (ІІІ) групу інвалідності; поранення (контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби.

Відповідно до довідки № 379 медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» старший лейтенант за мобілізацію військової частини НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_1 , 1991 р.н., пройшов медичний огляд у медичній (військово-лікарській) комісії ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» 09 жовтня 2024 року. Травма позивача, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби.

09 липня 2025 року позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із заявою, у якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням ІІІ-ї групи інвалідності, що пов`язана з проходженням військової служби.

До цієї заяви позивач додав такі документи:

1. Копія свідоцтва про хворобу № 379.

2. Копія виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 5157.

3. Копія витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 184/25/5852/В від 07 липня 2025 року.

4. Довідка про розмір прожиткового мінімуму.

5. Довідка про проходження служби.

6. Довідки про виплату грошової допомоги, передбаченої постановами Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року № 284, від 28 травня 2008 року № 499, від 25 грудня 2013 року № 975.

7. Довідка з ТОД ПАТ «НАСК «Оранта».

8. Копія паспорта.

9. Витяг з реєстру територіальної громади.

10. Копія про присвоєння ідентифікаційного номера.

11. Копія військового квитка.

12. Копія Тимчасового службового посвідчення № 1021.

13. Копія Тимчасового службового посвідчення № 34.

14. Копія посвідчення УБД.

15. Довідка за реквізитами.

Листом від 23 вересня 2025 року № 50/02/10/4/2-Б-199 «Про надання інформації» військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача у відповідь на його заяву від 09 липня 2025 року про те, що для подання документів для виплати ОГД відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 потрібні підтверджувальні матеріали за фактом травмування згідно із наказом МВС № 1346, а подані позивачем документи повернуті йому на доопрацювання.

Позивач, уважаючи протиправною поведінку відповідача щодо повернення заяви від 09 липня 2025 року про призначення та виплату ОГД у зв`язку із встановленням III групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в Національній гвардії України, без прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні ОГД, звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення з цим позовом до суду, суд ураховує таке.

За змістом частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, за загальним правилом, установленим статтею 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи передбачено шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Своєю чергою, для звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який також обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідач стверджує, що ініційований позивачем спір пов`язаний зі звільненням його з публічної служби, а тому на нього (спір) поширюється місячний строк звернення до суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Оцінюючи такий довід відповідача, суд зазначає, що предметом спору в цій справі є питання призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 2011, а не звільнення позивача з військової служби, тому розглядуваний спір не є спором про проходження публічної служби, відповідно, на нього поширюється загальний шестимісячний строк звернення до суду, передбачений абзацом першим частини другої статті 122 КАС України, який позивач, ураховуючи дату листа відповідача про повернення документів для доопрацювання (23 вересня 2025 року) та дату подання цього позову до суду (27 листопада 2025 року) не пропустив.

Беручи до уваги викладене, суд резюмує, що строк звернення з цим позовом до суду позивачем не пропущений, а тому суд відхиляє доводи відповідача щодо пропуску такого строку позивачем.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правові засади організації та порядку діяльності Національної гвардії України, її загальну структуру, функції та повноваження визначає Закон України від 13 березня 2014 року № 876-VII «Про Національну гвардію України», частиною другою статті 21 якого передбачено, що військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232, в редакції, чинній станом на час виконання спірних правовідносин).

Відповідно до статті 41 Закону № 2232 виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011, в редакції, чинній станом на час виконання спірних правовідносин).

Пунктом 1 статті 16 Закону № 2011 встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 статті 16 Закону № 2011 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Статтею 16-3 Закону № 2011 унормовано порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

За змістом пункту 2 статті 16-3 Закону № 2011 у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам.

Встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до законодавства (пункт 3 статті 16-3 Закону № 2011).

Згідно з пунктом 6 статті 16-3 Закону № 2011 одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

За змістом пункту 9 статті 16-3 Закону № 2011 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Відповідно до пункту 10 статті 16-3 Закону № 2011 порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975, в редакції, чинній станом на час виконання спірних правовідносин).

За змістом пункту 21 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов`язаний, резервіст або особа, звільнена з військової служби, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, подають уповноваженому органу у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти з дотриманням законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг такі документи:

заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією або витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії:

постанови відповідної військово-лікарської, медичної (військово-лікарської) комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;

документа (відповідних сторінок за наявності), що посвідчує особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, та засвідчений в установленому законодавством порядку переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), якій призначається та виплачується одноразова грошова допомога, з даними про прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, або довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені), копія військового квитка рядового, сержантського і старшинського складу (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства);

документа, виданого контролюючим органом, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку або запис у паспорті, - копію паспорта громадянина України у формі книжечки, в якому проставлено відмітку про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, чи паспорта у формі картки із записом про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків в електронному безконтактному носії).

У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги, військовослужбовець, військовозобов`язаний, резервіст або особа, звільнена з військової служби, якому (якій) виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначених в абзацах другому - восьмому цього пункту, та копію відповідного рішення суду, засвідченого у встановленому порядку.

Згідно з пунктом 22 Порядку № 975 призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюються Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, розвідувальним органом Міноборони, Службою зовнішньої розвідки та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Відповідно до абзаців першого - третього пункту 23 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу після визначення переліку осіб, зазначених у пунктах 8 і 9 цього Порядку, які мають право на одержання одноразової грошової допомоги (зокрема з урахуванням особистого розпорядження), подає у 15-денний строк з дня реєстрації документів, передбачених пунктами 20 і 21 цього Порядку, розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 20 і 21 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Доопрацювання документів здійснюється у порядку, визначеному абзацом другим цього пункту, а після надходження додаткових документів приймається рішення про призначення одноразової грошової допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження заяви до розпорядника бюджетних коштів або про відмову в її призначенні.

Насамперед суд відзначає, що як позивач у позові, так і відповідач у відзиві покликаються на норми Порядку № 975, які діяли до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 18 червня 2024 року № 714, якою Порядок № 975 викладено в новій редакції, - до 24 червня 2024 року. Утім, інвалідність позивачу встановлено 19 червня 2025 року та із заявою до відповідача про призначення та виплату ОГД позивач звернувся 09 липня 2025 року, тому до таких правовідносин суд застосовує відповідні норми Порядку № 975, чинні на момент їх виникнення.

Аналіз наведених вище норм Порядку № 975, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, вказує, що у процедурі призначення та виплати ОГД функція уповноваженого органу полягає у визначенні переліку осіб, які мають право на одержання ОГД, складення висновку щодо виплати ОГД із доданням до нього документів та подання такого висновку у 15-денний строк з дня реєстрації документів розпорядникові бюджетних коштів для прийняття таким розпорядником відповідного рішення - про призначення або про відмову в призначенні ОГД, або про повернення поданих документів на доопрацювання.

Тобто право приймати, зокрема рішення про повернення документів, що стосуються призначення та виплати ОГД, на доопрацювання надане Порядком № 975 виключно розпоряднику бюджетних коштів, а не уповноваженому органу, яким у цій справі є відповідач.

Крім цього, за змістом пункту 23 Порядку № 975 на уповноважений орган покладений обов`язок саме письмового повідомлення заявника про прийняте розпорядником бюджетних коштів рішення про повернення документів на доопрацювання з обґрунтуванням мотивів такого рішення, а не самостійного прийняття відповідного рішення.

Суд встановив, що листом від 23 вересня 2025 року № 50/02/10/4/2-Б-199 «Про надання інформації» відповідач повернув позивачу подані ним документи для призначення та виплати ОГД для доопрацювання у зв`язку з відсутністю підтверджувальних матеріалів за фактом травмування згідно із наказом МВС № 1346.

З наведеного слідує, що відповідач, як уповноважений орган, отримавши від позивача документи про призначення та виплату ОГД, не виконав комплексу дій, покладених на нього приписами Порядку № 975, а саме не склав висновок щодо виплати ОГД позивачу із доданням до нього документів та не подав такий висновок у 15-денний строк з дня реєстрації документів розпорядникові бюджетних коштів для прийняття ним відповідного рішення, а самостійно прийняв рішення про повернення документів позивачу для доопрацювання.

Тобто відповідач, як уповноважений орган, до якого звернувся позивач із заявою від 09 липня 2025 року та документами щодо призначення та виплати ОГД, повернувши позивачу вказану заяву та документи листом від 23 вересня 2025 року № 50/02/10/4/2-Б-199 «Про надання інформації» для доопрацювання, діяв із грубим порушенням приписів Порядку № 975, оскільки повноваженням самостійно приймати таке рішення він не наділений.

Отже, фактично у розглядуваній ситуації відповідач не тільки порушив процедуру вирішення питання щодо призначення та виплати ОГД, а й перебрав на себе повноваження розпорядника бюджетних коштів, що, з огляду на приписи статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є неприпустимим.

Суд також відзначає, що однією з підстав для прийняття розпорядником бюджетних коштів рішення про повернення документів для призначення та виплати ОГД на доопрацювання згідно з пунктом 23 Порядку № 975 може бути подання документів не в повному обсязі.

Однак, оцінювати повноту (достатність) поданих документів згідно з приписами Порядку № 975 може лише розпорядник бюджетних коштів під час прийняття рішення щодо виплати ОГД, а не уповноважений орган, яким є відповідач.

Водночас свої зауваження щодо поданих документів уповноважений орган, зважаючи на приписи Порядку № 975, вправі викласти у висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги, який подається розпоряднику бюджетних коштів для прийняття рішення.

Ураховуючи те, що у спірній ситуації розпорядник бюджетних коштів не оцінював подані позивачем документи для призначення та виплати ОГД, зокрема на предмет їх повноти (достатності), у зв`язку з тим, що уповноважений орган з порушенням процедури, визначеної Порядком № 975, не надав їх такому розпоряднику, а самостійно прийняв рішення, яке не вправі був приймати, суд позбавлений можливості оцінювати доводи як позивача, так і відповідача, що стосуються повноти (достатності) доданих до заяви від 09 липня 2025 року документів, оскільки це виходить за межі предмета цього спору, яким є питання порушення процедури у правовідносинах, що стосуються призначення та виплати ОГД, а не суті прийнятого рішення за результатами розгляду поданих документів.

Беручи до уваги викладене, суд констатує, що вчинені відповідачем у цій справі протиправні дії полягають у поверненні заяви позивача від 09 липня 2025 року про призначення та виплату одноразової грошової допомоги та доданих до заяви документів на доопрацювання листом від 23 вересня 2025 року № 50/02/10/4/2-Б-199 «Про надання інформації» з порушенням процедури, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, а саме без складення висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги із доданням до нього документів та неподання такого висновку у 15-денний строк з дня реєстрації документів розпорядникові бюджетних коштів для прийняття ним відповідного рішення.

У зв`язку з цим належним захистом порушеного права позивача, який відповідає суті допущеного суб`єктом владних повноважень порушення, буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 09 липня 2025 року про призначення та виплату одноразової грошової допомоги та додані до заяви документи з дотриманням процедури, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, та з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

Що ж стосується позовної вимоги в частині зобов`язання відповідача підготувати увесь необхідний перелік документів, то в задоволенні цієї позовної вимоги належить відмовити, оскільки до заяви позивача від 09 липня 2025 року про призначення та виплату одноразової грошової допомоги наданий пакет документів, оцінку якому на предмет повноти (достатності) ще не надав розпорядник бюджетних коштів. Крім цього, виготовлення документів, необхідних для призначення та виплати ОГД позивачу, не є предметом спору в цій справі.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», за подання цього позову до суду судовий збір не сплачував, а тому його розподіл на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл також не здійснюється.

Керуючись ст.ст.72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, які полягають у поверненні заяви ОСОБА_1 від 09 липня 2025 року про призначення та виплату одноразової грошової допомоги та доданих до заяви документів на доопрацювання листом від 23 вересня 2025 року № 50/02/10/4/2-Б-199 «Про надання інформації» з порушенням процедури, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, а саме без складення висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги із доданням до висновку документів та неподання такого висновку у 15-денний строк з дня реєстрації документів розпорядникові бюджетних коштів для прийняття ним відповідного рішення.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09 липня 2025 року про призначення та виплату одноразової грошової допомоги та додані до заяви документи з дотриманням процедури, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, та з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

В решті позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 10 листопада 2026 року.

Суддя Клименко Оксана Миколаївна