Ухвала № 141399352 у справі № 380/23921/26 від 11.11.2026

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

11 листопада 2026 року справа № 380/23921/26

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Гулкевич І.З. перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, скасування арешту та зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в особі державного виконавця Дзвоник Марти Василівни щодо утримання арешту на рахунку спеціального призначення ОСОБА_1 у виконавчому провадженні ВП 381897311;

скасувати арешт, накладений заступником начальника Сихівського ВДВС у місті Львові Дзвоник Мартою Василівною у виконавчому провадженні ВП №81897311, на грошові кошти, що знаходяться на поточному рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ "Універсал Банк" (Monobank), у частині зарахування та використання грошового забезпечення військовослужбовця Збройних Сил України;

зобов`язати Сихівський відділ державної виконавчої служби у місті Львові негайно направити процесуальний документ про скасування арешту в цій частині до банківської установи АТ "Універсал Банк".

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконанні у Сихівському відділі ДВС перебуває виконавче провадження ВП №81897311 з примусового виконання виконавчого листа №450/229/24 виданого Пустомитівським районним судом Львівської області про конфіскацію всього майна на підставі кримінального вироку від 10.04.2026. В межах вказаного провадження заступником начальника Сихівського ВДВС Дзвоник Мартою Василівною було накладено арешт на кошти, що знаходяться на моєму поточному рахунку № НОМЕР_1 в AT "Універсал Банк" (Monobank).

Позивач з 03.07.2026 перебуває на військовій службі за контрактом у Військовій частині НОМЕР_2 Міністерства оборони України на посаді старшого стрільця-оператора та здійснює захист Батьківщини в умовах воєнного стану. Поточний банківський рахунок № НОМЕР_1 в АТ "Універсал Банк" є рахунком зі спеціальним режимом використання, на який зараховується виключно його грошове забезпечення військовослужбовця, що підтверджується довідками банку від 08.10.2026 та військової частини від 14.09.2026 р. Накладення та тримання арешту на цьому рахунку позбавляє позивача та його родину єдиного джерела існування, що суперечить ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 46, 48 Конституції України та сталій правовій позиції Верховного Суду щодо заборони звернення стягнення на кошти спеціального цільового призначення.

Представником позивача були подані заяви про зняття арешту від 07.10.2026 та 29.10.2026, однак відповідач листом №69706 від 14.10.2026 відмовив у знятті арешту, оскільки вирок передбачає конфіскацію всього майна. Позивач наголошує, що конфіскація майна як вид кримінального покарання спрямована виключно на матеріальні активи та майно боржника і за своєю суттю не передбачає звернення стягнення чи відрахувань із поточного грошового забезпечення (заробітної плати).

У межах ВП № 81897311 відповідачем офіційно встановлено повну відсутність будь-якого майна позивача, підлягаючого конфіскації: відсутні рахунки в Казначействі (лист ДКСУ від 25.09.2026), відсутні інші доходи (лист ДПС від 22.09.2026), відсутня спецтехніка, авіатранспорт та інші засоби (відповіді Держпродспоживслужби, Державіаслужби, Держпраці), відсутні земельні ділянки та нерухомість (листи Держгеокадастру, ОКП "БТІ та ЕО"). Актом державного виконавця Дзвоник М. В. від 27.10.2026 офіційно засвідчено, що майна для конфіскації за місцем проживання не виявлено.

Позивач вказує, що подальше утримання арешту на рахунку грошового забезпечення за відсутності іншого майна для конфіскації та за повної відсутності боргу за судовими витратами є протиправною бездіяльністю Відповідача. Встановлений виконавцем ліміт у розмірі двох мінімальних заробітних плат на місяць не спростовує факту незаконного обмеження права позивача на використання всієї суми належного йому грошового забезпечення.

Також позивач зазначає, що звертався зі скаргою в порядку кримінального судочинства до Пустомитівського районного суду, однак Ухвалою суду від 04.11.2026 у справі №450/229/24 скаргу було повернуто з роз`ясненням права на судовий захист за правилами КАС України.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до частини першої частини першої Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження").

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад, як забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до частин першої, другої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Віднесення судового спору до тієї чи іншої юрисдикції залежить від сукупності умов, за яких справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства. Такими умовами, зокрема, є: суб`єктний склад сторін, предмет спору та характер спірних правовідносин. Крім того, такою умовою може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в порядку якого розглядається визначена категорія справ.

Водночас, з аналізу вимог частин першої та другої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що критеріями визначення юрисдикції судів щодо справ стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ.

Особливості провадження у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби та приватного виконавця передбачені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

Так, в силу положень частини першої статті 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що 10.04.2026 Пустомитівським районним судом Львівської області у справі №450/229/24 винесено вирок, та зокрема, суд вирішив конфіскувати майно ОСОБА_1 .

Виконавчий лист №450/229/24 від 06.08.2026, виданий Пустомитівським районним судом Львівської області перебуває на примусовому виконанні у Сихівському відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, виконавче провадження №81897311.

В межах вказаного виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на кошти боржника, що містяться на рахунку № НОМЕР_1 в AT "Універсал Банк".

Отже, спірні правовідносини стосуються примусового виконання виконавчого документа, виданого Пустомитівським районним судом Львівської області у кримінальній справі №450/229/24.

У подальшому 07.10.2026 представник позивача звернувся з заявою до відповідача щодо скасування арешту.

Таким чином позивач є учасником виконавчого провадження №81897311, а бездіяльність Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яку він просить визнати протиправною, стосується примусового виконання виконавчого документа виконавчого листа №450/229/24, виданого 06.08.2026 Пустомитівським районним судом Львівської області у кримінальній справі.

Суд зазначає, що частинами 1, 2 ст.56 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Порядок зняття арешту з майна, накладеного у виконавчому провадженні, унормований статтею 59 Закону №1404-VIII. Відповідно до частин 1, 2 цієї статті особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Частиною 3 статті 59 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Згідно з частинами 4, 5 статті 59 Закону №1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; ..... У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З наведеної норми вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках виключно на підставі рішення суду.

За приписами ч.1 ст.74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).

Водночас, згідно вимог статті 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Отже, ч.1 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" та ст.174 КПК України визначений інший порядок оскарження стороною виконавчого провадження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця, вчинених в процесі виконання рішення, прийнятого в порядку кримінального судочинства, а саме до суду, який видав виконавчий документ.

Так, суд звертає увагу, що в даному випадку предметом заявленого позову є рішення (дії) державного виконавця у межах виконавчого провадження №81897311, яке відкрито в результаті примусового виконання вироку Пустомитівського районного суду Львівської області від 10.04.2026 у справі №450/29/24 про арешт коштів боржника у кримінальному провадженні.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №346/79/17 в сформовано правовий висновок про те, що за правилами адміністративного судочинства мали оскаржуватися рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинені під час виконання ухвалених в адміністративній справі судових рішень, а також виконавчих документів, виданих іншими, ніж суд, органами та посадовими особами, оскільки закон не встановлює для такого оскарження іншого порядку судового оскарження.

Аналогічний правовий висновок міститься і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2022 у справі № 183/4196/21.

Висновки щодо застосування норм права, що викладені у вказаних постановах Верховного Суду відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 6 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

На виконання вказаного нормативного положення суд роз`яснює позивачу, що цей спір слід розглядати за правилами кримінального судочинства і цей спір підсудний Пустомитівському районному суду Львівської області.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження у справі згідно п.1 ч.1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки за подання цієї позовної заяви позивач не сплачував судовий збір, то підстави для його повернення відсутні.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 241, 248, 256, 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, скасування арешту та зобов`язання вчинити дії.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесений до юрисдикції місцевого загального суду за правилами кримінального судочинства.

Копію ухвали разом направити позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідно до ст.ст. 293-297 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя Гулкевич Ірена Зіновіївна