Рішення № 141399744 у справі № 156/1194/26 від 11.11.2026

Справа № 156/1194/26

Провадження № 2/156/833/26

Рядок статзвіту № 40

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 листопада 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючої судді Малюшевської І. Є.,

за участю секретаря судового засідання Киці Л. Ф.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у сел. Іваничі цивільну справу № 156/1194/26 за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА»

до ОСОБА_1 , представник відповідача - адвокат Білецька Інна Миколаївна,

про стягнення заборгованості,

учасники справи - не з"явилися

в с т а н о в и в :

І. Зміст спору

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором № 549448-КС-005 про надання кредиту від 19.02.2026 року у розмірі 194 490,00 грн, а також судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 19.02.2026 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 549448-КС-005 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 19.02.2026 року направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 549448-КС-005 про надання кредиту. 19.02.2026 року ОСОБА_1 прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладення договору про надання кредиту на умовах, визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-5837 на номер телефону НОМЕР_1 , який боржником було введено/відправлено.

Також 19.02.2026 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 549448-КС-005 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписану за допомогою одноразового ідентифікатора UA-7405 / UA-9889. Відповідно до умов Додаткової угоди № 1 ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надало відповідачу додатково кредит у сумі 30 000,00 грн, у зв`язку з чим загальний розмір отриманого та неповерненого кредиту склав 60 000,00 грн.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти у загальному розмірі 60 000,00 гривень шляхом перерахування коштів на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (емітовану АТ «А-БАНК»), що підтверджується підтвердженням ТОВ «ПРОФІТГІД» про здійснення переказу від 19.02.2026 року.

До теперішнього часу боржник свої зобов`язання за Договором № 549448-КС-005 про надання кредиту належним чином не виконав, кошти не повернув, що підтверджується розрахунком заборгованості та довідкою про стан заборгованості. Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у боржника станом на 07.08.2026 року утворилась заборгованість за Договором № 549448-КС-005 про надання кредиту в розмірі 194 490,00 грн, що складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 60 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 92 490,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 12 000,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 30 000,00 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн. З урахуванням вищенаведеного позивач просить позов задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву відповідач категорично не визнає позовні вимоги ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» про стягнення заборгованості на загальну суму 194 490,00 грн та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі з таких мотивів.

Кредитний договір є реальним правочином, тому зобов`язання щодо повернення коштів виникає лише після їх фактичного отримання. Позивач надав лише внутрішні технічні роздруківки зі своєї системи, але не долучив жодного належного первинного банківського документа (платіжної інструкції, меморіального ордера чи виписки з КЕП банку). Заявлене Позивачем клопотання про витребування банківської виписки є прямим юридичним визнанням того, що на момент звернення до суду він не мав доказів видачі коштів.

Позивач штучно подвоїв комісію, нарахувавши двічі по 6 000,00 грн (за видачу кредиту та за надання додаткової суми).

Оскільки договір підписано під час дії воєнного стану (19.02.2026), застосовується пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», який повністю звільняє споживача від відповідальності за прострочення (пені, штрафів та інших штрафних нарахувань). Вимога 30 000,00 грн за ст. 625 ЦК України є заходом цивільно-правової відповідальності, від якої позичальник звільнений імперативною нормою закону.

Кінцевим строком дії договору та графіку платежів є 06.08.2026. Після закінчення строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки (зокрема за ставкою 3,65% на день) припиняється.

У матеріалах справи відсутні докази фактичної оплати Позивачем послуг адвокатського об`єднання у сумі 10 000,00 грн (додано лише рахунок-фактуру), а сама справа є малозначною та шаблонною, що робить заявлену суму неспівмірною.

Позивач не надав доказів реєстрації операції у Реєстрі відступлень прав грошової вимоги за договорами факторингу, а також не довів відповідність своєї діяльності оновленим вимогам та ліцензійним умовам НБУ, які набрали чинності з 30 липня 2026 року.

Крім того, сторона відповідача заявила вимоги про стягнення судових витрат в орієнтовному розмірі 10 000,00 грн із зобов`язанням надати підтверджуючі докази протягом 5 днів після ухвалення рішення.

З відповіді на відзив слідує, що позивач ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» категорично не погоджується із запереченнями відповідача та вважає позов повністю обґрунтованим з огляду на таке.

Договір про надання кредиту та Додаткова угода № 1 були укладені дистанційно в електронній формі через особистий кабінет на вебсайті кредитодавця відповідно до ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Позичальник підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (SMS-кодом). Законом не вимагається накладення кваліфікованого електронного підпису (КЕП), оскільки SMS-код є окремим легітимним видом електронного підпису. Відповідно до ч. 2 ст. 639 та ст. 207 ЦК України, договір, укладений в інформаційно-телекомунікаційних системах, прирівнюється за правовими наслідками до укладеного у письмовій формі.

Щодо зараховування та отримання коштів у розмірі 60 000,00 грн тіла кредиту, пердставник позивача вказує, що ТОВ «Бізнес Позика» є небанківською фінансовою установою і не відкриває позичальникам банківські рахунки. Перерахування здійснювалося через платіжні системи посередників (ТОВ «ПрофітГід» / Platon за основним договором та АТ «ТАСКОМБАНК» / ТАС Pay за Додатковою угодою №1) на картку № 4400-0055-5734-3867, яку відповідач особисто вказав в особистому кабінеті. На виконання ухвали суду АТ «А-БАНК» надав виписку про рух коштів, яка офіційно підтвердила зарахування 30 000,00 грн (19.02.2026 о 10:41) та 30 000,00 грн (19.02.2026 о 14:25) безпосередньо на картковий рахунок відповідача.

Щодо комісії за надання кредиту у сумі 12 000,00 грн представник позивача зазначає, що встановлена договором комісія (по 6 000,00 грн за основним договором та за Додатковою угодою №1) є одноразовою фіксованою комісією за надання кредиту, а не платою за обслуговування чи додаткові/супутні послуги. Право небанківської фінансової установи встановлювати комісію за надання кредиту прямо передбачено п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а також Постановою НБУ №16. Представник вказує, що практика щодо незаконності банківських комісій (наприклад, АТ КБ «ПриватБанк») не застосовується, адже у цій справі комісія за надання кредиту чітко обумовлена в самому тексті договору та графіку платежів. Крім того, уклавши Додаткову угоду №1, відповідач повторно визнав заборгованість за комісією.

Щодо нарахування процентів за користування коштами, позивач стягує проценти за користування кредитом (плату за правомірне користування коштами), а не пеню, штрафи чи інфляційні/3% річних за ст. 625 ЦК України. За ст. 625 ЦК України нарахування не здійснювалися. Пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» звільняє споживача під час воєнного стану від штрафних санкцій (пені, штрафів), але не звільняє від обов`язку сплачувати проценти за користування кредитом.

Застосування стандартної ставки замість зниженої в разі порушення графіку платежів наперед обумовлено договором як умова програми лояльності, що не є штрафом чи односторонньою зміною умов. Національне законодавство не надає суду права зменшувати суму договірних процентів за користування кредитом.

Позивач не нараховував проценти після закінчення строку дії договору (06.08.2026). Заборгованість за процентами припинила змінюватися після 06.08.2026, що відображено в розрахунку. Вказівка у розрахунку дат до 09.09.2026 була необхідна лише для фіксації можливих надходжень платежів від боржника після закінчення строку.

Також представник позивача вказує, що Закон України «Про факторинг» до цих правовідносин не застосовується, адже ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» є первинним кредитором і нікому не відступало права вимоги за цим договором. Позивач зазначає, що відповідач безпідставно використав шаблонний відзив з іншої справи.

Щодо обґрунтованості витрат на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн, представник позивача зазначає, що згідно з п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України та правовою позицією Верховного Суду (справа № 648/1102/19), витрати на адвоката підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи вони вже фактично сплачені, чи підлягають сплаті на підставі долучених договору та рахунку-фактури. Відповідач окремого клопотання про зменшення цих витрат не подавав.

ІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Іваничівського районного суду Волинської області від 12.10.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 11.11.2026 року о 12:45 год. Відповідачу встановлено п`ятиденний строк на подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, та п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву. Цією ж ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача та витребувано у АТ «А-БАНК» докази у справі.

Судом вжито заходів щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи, зокрема, ухвалу суду про відкриття провадження у справі скеровано сторонам, відповідачу за місцем його реєстрації. Конверт із вкладенням вручено відповідачу особисто 15.10.2026.

28.10.2026 відповідач у встановлений судом строк подав відзиву на позовну заяву, зміст якого розкрито у Розділі І цього рішення.

30.10.2026 позивач подав відповідь на відзив, зміст якої розкрито у Розділі І цього рішення.

В судове засіданні 11.11.2026 року учасники справи не з"явилися.

11.11.2026 року представник відповідача Білецька І.М. подала до суду заяву, в якій просить суд розгляд справи провести у її відсутності та відповідача, заперечують щодо задоволення позову.

П.7 позовної заяви представник позивача просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача.

Вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІІ. Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 19.02.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 549448-КС-005 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», через Особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця.

Відповідно до п. 2.1, п. 2.3, п. 2.5, п. 2.7, п. 2.8 Договору кредитодавець надав позичальникові споживчий кредит у розмірі 30 000,00 гривень строком на 24 тижні (169 днів), термін дії договору до 06.08.2026 року. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1%, фіксована. Комісія за надання кредиту: 6 000,00 гривень. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 74 196,46 гривень. Орієнтована реальна річна процентна ставка: 6 918,27 процентів. Денна процентна ставка: 0,87 процентів.

Того ж дня, 19.02.2026 року о 14 год. 25 хв., між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 549448-КС-005 про надання кредиту. Відповідно до п. 2.1, п. 2.2 Додаткової угоди № 1 суму кредиту збільшено на 30 000,00 грн, а загальний розмір отриманого та неповерненого позичальником кредиту склав 60 000,00 грн. Комісія за надання додаткової суми кредиту склала 6 000,00 грн (п. 4 Додаткової угоди). Загальний розмір комісії за надання кредиту за Договором з урахуванням Додаткової угоди № 1 становить 12 000,00 грн.

Кредит надається на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА». Дата видачі кредиту: 19.02.2026 року; дата повернення кредиту: 06.08.2026 року.

Відповідно до підтвердження ТОВ «ПРОФІТГІД» від 19.02.2026 року, позивачем ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» перераховано кредитні кошти у розмірі 30 000,00 гривень (транзакція № 47149-04879-71333) та додаткову суму кредиту в розмірі 30 000,00 гривень на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 (ACCENT BANK / АТ «А-БАНК»), відкриту на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

З відповіді АТ «А-БАНК» від 22.10.2026 № 71612/47-261021/281-БТ та виписки про рух коштів по картці ОСОБА_1 з 19.02.2026 по 06.08.2026 слідує, що на ім`я відповідача емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 19.02.2026 року зараховано кредитні кошти у загальній сумі 60 000,00 гривень.

Відповідно до здійсненого позивачем розрахунку заборгованості за Договором № 549448-КС-005 від 19.02.2026 року, нарахування заборгованості за кредитом здійснювалося за період з 19.02.2026 року по 06.08.2026 року включно (строк дії договору). Після закінчення строку дії договору (з 07.08.2026 року) сума кредиту, відсотків за користування кредитом та комісії не змінювалася. При цьому заборгованість за процентами за Договором № 549448-КС-005 від 19.02.2026 року нараховувалася за стандартною процентною ставкою за кожен день користування кредитом (фіксована). Саме виходячи з цієї ставки в розрахунку заборгованості визначено суму нарахованих процентів у розмірі 92 490,00 грн за період з 19.02.2026 по 06.08.2026.

Згідно з копією довідки про стан заборгованості станом на 07.08.2026 року заборгованість ОСОБА_1 за Договором № 549448-КС-005 становить 194 490,00 грн, та складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 60 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах за період користування кредитом (з 19.02.2026 по 06.08.2026) - 92 490,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 12 000,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 30 000,00 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань позивач змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Відповідач не визнає позовні вимоги ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» про стягнення заборгованості на загальну суму 194 490,00 грн та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, зміст якого розкрито у Розділі І цього рішення. Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором або контррозрахунок, відповідачем не надано. Також на час розгляду справи судом відповідачем не надано жодних даних, які б свідчили про погашення заборгованості у добровільному порядку.

ІV. Застосоване судом законодавство

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається укладеним у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їх власноручних підписів.

За положеннями ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції укласти електронний договір (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

За статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав суду доказів, які б спростували твердження позивача щодо невиконання ним умов договору, наявність заборгованості за цим договором, а також її розмір.

V. Висновки суду

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд встановив, що між кредитором та відповідачем виникли договірні відносини у зв`язку з укладенням кредитного Договору № 549448-КС-005 від 19.02.2026 року та Додаткової угоди № 1 від 19.02.2026 року.

Відповідач, будучи вільним в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків та комісії за користування кредитними коштами, підписав кредитні документи шляхом відправлення одноразових ідентифікаторів (SMS-кодів). Отже, сторонами договору в належній формі було погоджено умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання і повернення, розмір відсотків та комісії за користування кредитом. Кредитодавець за вказаним договором виконав взяті на себе зобов`язання, натомість відповідач умови кредитного договору належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість.

Щодо вимоги про стягнення тіла кредиту у розмірі 60 000,00 гривень, суд зазначає, що факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 30 000,00 грн за основним договором та 30 000,00 грн за додатковою угодою № 1 (а всього 60 000,00 грн) належним чином підтверджений матеріалами справи, а саме підтвердженням платіжного посередника ТОВ «ПРОФІТГІД» та випискою АТ «А-Банк». На підставі цього, доводи сторони відповідач про недоведеність факту надання та отримання тіла кредиту суд відхиляє.

Оскільки відповідач у визначений договором строк суму кредиту не повернув, вимога позивача про стягнення тіла кредиту в розмірі 60 000,00 гривень є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 12 000,00 гривень, суд встановив, що умовами п. 2.5 Договору та п. 4 Додаткової угоди № 1 передбачено комісію за надання кредиту у розмірі 6 000,00 грн за кожною видачею (всього 12 000,00 грн). Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» та Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, затверджених Постановою Правління НБУ від 11.02.2021 № 16, встановлення комісії за надання кредиту включено до загальних витрат за споживчим кредитом і є правомірним. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19. Тому вимога про стягнення заборгованості за комісією в розмірі 12 000,00 гривень підлягає задоволенню в повному обсязі. Суд не погоджується з позицією відповідача та зазначає, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин стосовно комісії за видачу кредиту, адже такі висновки стосувалися питання щодо стягнення комісії за управління та обслуговування кредиту. Відтак, аргументи сторони відповідача щодо нікчемності умов про нарахування комісії не заслуговують на увагу.

Щодо вимоги про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 92 490,00 гривень, суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів саме за правомірне користування чужими грошовими коштами протягом строку кредитування, визначеному в кредитному договорі. Як слідує з розрахунку заборгованості, нарахування відсотків здійснювалося позивачем виключно в межах строку дії кредитного договору - з 19.02.2026 року по 06.08.2026 року (169 днів). Після закінчення строку дії кредитного договору (з 07.08.2026 року) нарахування відсотків позивачем припинено. Загальний розмір нарахованих відсотків за період правомірного користування кредитом згідно з розрахунком позивача становить 92 490,00 грн. Оскільки нарахування відсотків здійснено в межах строку дії договору та за погодженою сторонами ставкою, вимога про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 92 490,00 гривень підлягає задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача у цій частині є безпідставними.

Водночас, розглядаючи вимогу позивача про стягнення з відповідача 30 000,00 грн процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України, суд погоджується з позицією сторони відповідача та виходить з того, що імперативними нормами пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та норм Закону України «Про споживче кредитування» передбачено звільнення позичальників за споживчими кредитами від відповідальності, встановленої ст. 625 ЦК України, у період дії воєнного стану. Оскільки кредитний договір укладено та заборгованість утворилася під час дії в Україні воєнного стану, нарахування та стягнення процентів річних за ст. 625 ЦК України на період воєнного стану суперечить спеціальному законодавству. З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 30 000,00 грн заборгованості за відсотками відповідно до ст. 625 ЦК України є безпідставними та задоволенню не підлягають. У цій частині позову слід відмовити.

Посилання представника відповідача на порушення вимог Закону України «Про факторинг» № 4466-IX є безпідставним, оскільки Закон України «Про факторинг» до цих правовідносин не застосовується, адже ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» є первинним кредитором і нікому не відступало права вимоги за цим договором.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 164 490,00 грн (60 000,00 грн тіла кредиту + 92 490,00 грн процентів + 12 000,00 грн комісії).

VІ. Судові витрати

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у справі, які складаються із судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 662,40 гривні, що підтверджується платіжною інструкцією № 29128 від 22.09.2026 року. Зазначена сума судового збору була сплачена враховуючи те, що позовна заява позивачем була подана до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», тому відповідно до Закону України «Про судовий збір» застосовується понижуючий коефіцієнт 0,8.

У зв`язку з частковим задоволенням позову (на суму 164 490,00 грн із заявлених 194 490,00 грн, що становить (84,58%), судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 251,86 грн.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 гривень. На підтвердження зазначених витрат позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги від 15.05.2026 року, копію рахунку-фактури № 05-549448-КС-005 від 15.05.2026 року на суму 10 000,00 грн за підготовку позовної заяви, а також свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та витяг з Єдиного реєстру адвокатів України на ім`я адвоката Глуховецького О. С., який представляє інтереси позивача у складі Адвокатського об`єднання «Правовий баланс».

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує на безпідставність таких вимог, однак клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу у зв`язку із неспівмірністю витрат позивача на правничу допомогу від відповідача не надходило.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду України (зокрема, у постановах Касаційного цивільного та господарського судів), суд не має права зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу з власної ініціативи за критерієм неспівмірності. Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи.

Враховуючи характер спору, складність справи, те, що спір є малозначним та не становить складності для позивача, оскільки стягнення заборгованості із позичальників є одним із видів діяльності позивача, судова практика у даній категорії справ є сталою, а позовна заява є шаблонною та здебільшого містить лише посилання норми законодавства, суд розглянув справу у спрощеному провадженні без виклику сторін, з урахуванням основоположних засад справедливості, виваженості та розумності, суд вважає обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 4 000,00 грн. В задоволенні решти даної вимоги (на суму 6 000,00 грн) слід відмовити.

З урахуванням пропорційності задоволених вимог (84,58%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в сумі 3 383,20 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 16, 203, 207, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 137, 141, 187, 211, 247, 263-265, 273, 274-279, 353-355 ЦПК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», Законом України «Про споживче кредитування», п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», Законом України «Про судовий збір», суд, -

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором № 549448-КС-005 про надання кредиту від 19.02.2026 року в загальному розмірі 164 490 (сто шістдесят чотири тисячі чотириста дев`яносто) гривень 00 копійок, яка складається з: 60 000 гривень 00 копійок - заборгованості за тілом кредиту; 92 490 гривень 00 копійок - заборгованості за процентами за користування кредитом; 12 000 гривень 00 копійок - заборгованості за комісією за надання кредиту.

В задоволенні позовних вимог про стягнення 30 000 (тридцяти тисяч) гривень 00 копійок заборгованості за відсотками відповідно до ст. 625 ЦК України - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 251 (дві тисячі двісті п`ятдесят одна) гривня 86 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 383 (три тисячі триста вісімдесят три) гривні 20 копійок.

В задоволенні вимог про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 гривень - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, м. Київ, 01133; найменування банку: Акціонерне товариство «ОТП БАНК»; Код ЄДРПОУ банку: 21685166; код МФО банку: 300528; номер банківського рахунку у форматі IBAN: НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Іваничівським РС УДМС України в Волинській області 13.12.2012 року; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Представник відповідача: адвокат Білецька Інна Миколаївна, РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: вул. Незалежності, 14-Б, сел. Іваничі, Володимирський район, Волинська обл.

Суддя І. Є. Малюшевська