Ухвала № 141399994 у справі № 160/29831/26 від 11.11.2026

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в адміністративній справі

11 листопада 2026 року м. Полтава Справа № 160/29831/26

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Бевза В.І., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ),про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Збройних сил України щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2016 по 21.06.2023 із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року із застосуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Збройних сил України здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2016 по 21.06.2023 із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року із застосуванням абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2026 у справі № 160/29831/26 постановлено передати матеріали справи №160/29831/26 до Полтавського окружного адміністративного суду за територіальною підсудністю.

29.10.2026 матеріали справи надійшли до Полтавського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 03.11.2026 у цій справі позовну заяву залишено без руху. Постановлено позивачеві усунути недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду: заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 21.06.2023 по 18.06.2026 та доказів поважності причин його пропуску; докази про дату порушеного права та про порушення права позивача щодо виплати грошового забезпечення за спірний період із порушенням законодавства; докази вручення грошового атестату під час звільнення зі служби, копію грошового атестату у належній якості; копії адвокатського звернення про здійснення індексації ОСОБА_1 від 05.09.2026 року, та 14.09.2026 року до командира ВЧ НОМЕР_2 з доказами відправки; ордеру на надання правничої допомоги позивачу у Полтавському окружному адміністративному суді.

06.11.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучені витребувані судом докази та заява про поновлення строку звернення до суду. Позивач вказує, що після свого звільнення ОСОБА_1 грошовий атестат не отримував. Для отримання інформації щодо здійснених розрахунків при звільненні позивач через представника 05.09.2026 та 14.09.2026 звернувся через електронну пошту до командира ВЧ НОМЕР_2 Збройних сил України, а також через електронну пошту Міністерства оборони до командира ВЧ НОМЕР_2 Збройних сил України з проханням надати інформацію щодо виплати ОСОБА_1 у період проходження служби індексації грошового забезпечення. У передбачений Законом України «Про звернення громадян» місячний термін, а також передбачений Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» п`яти денний термін будь-якої відповіді отримано не було. Відповідь на вказані адвокатські запити було отримано після звернення до суду, а саме 23.09.2026 року та 10.10.2026 року. Датою порушеного права є момент, коли представником Позивача було отримані копії документів на адвокатський запит.

Вирішуючи питання дотримання строків звернення до суду позивачем, суд виходить з такого.

Предметом спору у цій справі є повнота нарахування та виплати позивачеві усіх складових грошового забезпечення при звільненні.

Відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

З наведених положень статті 122 КАС України слідує, що вказана стаття не містить норми, яка б встановлювала строк звернення до суду з позовом щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення або його окремих складових) у разі порушення законодавства про оплату праці.

Разом із тим, така норма містилася в статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19.07.2022), яку і слід було застосовувати в частині строку звернення до суду з позовом щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.

По 18.07.2022 (включно) КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22, від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22.

Відповідно до постанови cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 за позовом ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯ про перерахунок грошового забезпечення здійснений правовий висновок у даній категорії справ:

"76. Проте період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

79. Водночас слід наголосити, що визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності."

Таким чином, для правовідносин у цій справі із 19.07.2022 (включно) застосовується строк позовної давності три місяці.

Додатково суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року у справі № 1-р/2025, визнати такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Велика палата Конституційного Суду України 11 грудня 2025 року розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - Кодекс) та ухвалила Рішення № 1-р/2025.

Згідно з частиною першою статті 233 Кодексу „працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті".

Дослідивши питання, порушені в конституційному поданні, Суд виснував, що оспорюваний припис Кодексу в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат є таким, що не відповідає Конституції України.

Суд зазначив, що законодавець наділений дискрецією у визначенні строків звернення працівника до суду у трудових спорах і може встановлювати різні строки для різних категорій таких спорів з урахуванням характеру спірних правовідносин, правової природи вимог, тривалості або регулярності порушення, способу його виявлення, обсягу і складності доказування, тощо. Законодавець має також враховувати надзвичайний характер правового режиму воєнного стану та пов`язані з ним об`єктивні перешкоди у доступі до правосуддя.

Хоча установлення часового обмеження для реалізації визначеного законом права особи є питанням розсуду законодавця, однак, лише за умови, що таке обмеження не порушує сутності права, установлене з легітимною метою та його досягають домірними засобами, воно є справедливим та об`єктивно виправданим, - йдеться у Рішенні.

Аналіз чинного трудового законодавства дає Суду підстави стверджувати, що законодавець пов`язав строк звернення до суду лише з актами, якими оформлюють припинення трудових відносин, та не врахував специфіки правовідносин, що тривають. Так, працівник, перебуваючи у трудових відносинах, у випадку систематичної невиплати винагороди чи періодичних затримок виплати має подавати позови кожних три місяці, щоб не втратити право на судовий захист.

Таке законодавче регулювання не враховує балансу інтересів сторін у трудових правовідносинах, суперечить принципу рівності та спричиняє юридичну невизначеність, яка позбавляє працівника ефективного захисту гарантованого Конституцією України права на своєчасне одержання винагороди за працю.

Суд постановив, що частина перша статті 233 Кодексу, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.

Суд встановив, позивач звільнився з військової служби 21.06.2023 відповідно до копії військового квитка позивача. Копії грошового атестату позивач не надав суду з огляду не невручення його позивачу відповідачем, за твердженням позивача. Суд встановив, що представник позивача звертався до відповідача 05.09.2026 та 14.09.2026 до відповідача та Міністерства оборони України із запитами про нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період його служби. Проте, відповіді не отримав і звернувся до суду 19.09.2026. Відповіді від відповідача на адвокатські запити представника позивача були отримані 23.09.2026 та 10.10.2026, тобто, вже після звернення позивача до суду з позовом про виплату індексації.

За таких обставин суд доходить до висновку про можливість поновлення позивачу строку звернення до суду з цим позовом з метою захисту прав позивача - колишнього військовослужбовця від можливих протиправних дій відповідача.

Позовна заява відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, подана належною особою з дотриманням правил підсудності та у строк, встановлений законом.

Відповідно до частини 1 статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи критерії, передбачені частиною 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що зазначена справа є справою незначної складності, не підпадає під винятки, передбачені частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та відповідно до приписів пункту 1 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно з частиною 4 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частин 3, 6 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

З метою офіційного з`ясування обставин справи, суд констатує необхідність в отриманні доказів та інформації (відомостей) від відповідача.

Керуючись статтями 9, 12, 77, 80, 171, 256, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Поновити позивачу строк звернення до суду з цим позовом.

Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі № 160/29831/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Запропонувати відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі надати до суду відзив на позов разом з усіма доказами, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, та документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього документів іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Роз`яснити відповідачу, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішуватиме справу за наявними матеріалами, а неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову в силу частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Встановити позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, яка повинна відповідати статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

Встановити відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, яке повинно відповідати статті 164 Кодексу адміністративного судочинства України.

Витребувати від відповідача належним чином засвідчені копії документів (докази) та інформації (відомості):

- довідку про розмір грошового забезпечення позивача за спірний період разом із відомостями про суми індексації грошового забезпечення позивача, якщо індексація не нараховувалась - зазначити про це у довідці;

- доказ вручення грошового атестату під час звільнення позивача та докази обізнаності позивача про складові грошового забезпечення за спірний період;

- інші матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, допущенні бездіяльності, з приводу яких подано позов.

Витребувані докази та пояснення надати до суду у п`ятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали.

Роз`яснити відповідачу, що особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені Кодексом адміністративного судочинства України.

Роз`яснити учасникам процесу, що судом у відповідності до частини 1 статті 144 Кодексу адміністративного судочинства України з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства вчинюються заходи процесуального примусу, визначені статтею 145 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зазначає про обов`язок учасника справи зареєструвати свій електронний кабінет (https://id.court.gov.ua), якщо такий учасник (и) справи відповідно до частини шостої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував (ли) його, а також про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Повідомити учасникам справи, що вони можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, веб-адреса сторінки суду: http://court.gov.ua/fair/sud1670/.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя В.І. Бевза