Рішення № 141400550 у справі № 460/5791/26 від 11.11.2026

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 листопада 2026 року м. Рівне №460/5791/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька за участю секретаря судового засідання Т.Р. Саванчук та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Шевчук В.С.,

відповідача: представник Барциковськаа Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Рівненської міської ради

про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Рівненської міської ради №169 від 23.03.2026 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що споруди (14 торговельних об`єктів на вул. Київській біля супермаркету «Сільпо») були правомірно розміщені у 2021 році на підставі паспортів прив`язки (№01-ТС/1 та №01-ТС/2 від 14.01.2021) і дозволу Управління житлово-комунального господарства (№П031 від 08.07.2021) зі строком дії до 14.01.2026 року.

До закінчення терміну дії документів позивач звернувся із заявами про їх продовження. Коли у січні 2026 року заяви повернули на доопрацювання через зміну зонування території на рекреаційну («Р-3») та передачу землі КП «Рівненський трест зеленого господарства», позивач виконав необхідні дії: отримав погодження комунальних служб, позитивний висновок ДСНС та звернувся до архітектурно-містобудівної ради. Отже, споруди не є самовільно встановленими, оскільки процедура їх легалізації та продовження документів тривала.

Згідно з місцевими Правилами благоустрою та профільним Порядком №3441, демонтажу має передувати чітка процедура: складання акта обстеження комісією (у присутності власника), вручення припису з вимогою самостійного демонтажу у визначений строк, а також розміщення відповідного акта на самій споруді Департаментом муніципальної варти. Жодних актів про порушення, приписів чи вимог про добровільний демонтаж позивач не отримував, а на самих спорудах документи не розміщувалися. Це унеможливило для позивача можливість надати свої пояснення або добровільно врегулювати питання.

Виконавчий комітет прийняв оскаржуване рішення про примусовий демонтаж без залучення позивача та без урахування наявних у нього дозвільних документів і заходів щодо продовження їх дії.

Позивач наголошує, що оскаржуване рішення ухвалено не на підставі закону, необґрунтовано (без урахування всіх обставин справи) та непропорційно. Орган місцевого самоврядування не дотримав балансу між несприятливими наслідками для прав підприємця і цілями, на які спрямоване таке рішення, а також порушив право особи на участь у процесі прийняття рішень, що стосуються її власності та підприємницької діяльності.

В додаткових поясненнях позивач вказує, що спірні тимчасові споруди (павільйони з паспортами прив`язки від 14.01.2021) були зведені та функціонували тривалий час до формування земельної ділянки (кадастровий номер [номер приховано]:01:030:0382) у Державному земельному кадастрі та прийняття рішення про її передачу в постійне користування комунальному підприємству. Жодних порушень щодо їх експлуатації раніше не зафіксовано. Відповідно до рішення Рівненської міської ради № 6145 від 13.02.2025 та пояснювальної записки до нього, при передачі ділянки у постійне користування КП «Рівненський трест зеленого господарства» було чітко доведено до відома, що на ділянці розміщені законні тимчасові споруди. Новий землекористувач зобов`язаний забезпечувати безперешкодний доступ та планувати використання території з урахуванням факту наявності цих об`єктів. Рівненська міська рада як представник громади фактично погодила функціонування споруд під час затвердження землеустрою. Вимагати від підприємця додатковий дозвіл від балансоутримувача, до компетенції якого не входить надання таких погоджень, є протиправним створенням штучних перепон для продовження строку дії дозвільних документів.

Також позивач подав заяву про збільшення підстав позову, в якій зазначає про ігнорування положень Закону України № 2073-ІХ «Про адміністративну процедуру». Позивач наголошує, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення № 169 від 23.03.2026 р. про знесення тимчасових споруд порушив обов`язкові процедурні вимоги.

Згідно зі статтею 98 Закону, попередження про виконання акта повинно містити строк для добровільного виконання та кошторис витрат (або види заходів впливу). Проте акти, складені Департаментом муніципальної варти, таких відомостей не містили. Попри те, що відповідачу було достовірно відомо про приналежність тимчасових споруд саме позивачеві, останнього не було належним чином проінформовано про час і місце розгляду питання, не було заслухано його позицію та не відібрано відповідні пояснення (що порушує ст. 17, 28, 49 та 54 Закону № 2073-ІХ). Позивач зазначає, що оскаржуване рішення не відповідає статті 71 Закону № 2073-ІХ щодо структури та змісту письмового адміністративного акта (зокрема вимогам до мотивувальної, резолютивної та заключної частин, порядок оскарження тощо). З посиланням на практику Європейського суду з прав людини (зокрема у справі «Рисовський проти України») та рішення Конституційного Суду України, позивач акцентує, що державні органи та органи місцевого самоврядування зобов`язані дотримуватися власних процедур. Ризик помилки державного органу має покладатися на саму державу, а не на особу.

Представник позивача в ході розгляду справи позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити повністю.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, подав відзив на позов, в якому зазначає, що 14.01.2021 року позивачу були видані паспорти прив`язки № 01-ТС/1 та № 01-ТС/2 на дві групи стаціонарних ТС біля супермаркету "Сільпо" на вул. Київській зі строком дії до 14.01.2026 року. Оскільки строк дії цих паспортів закінчився, з 14.01.2026 року у позивача повністю зникли законні підстави для подальшого розміщення цих споруд. Під час звернень позивача щодо продовження строку дії або отримання нових паспортів прив`язки Управління містобудування та архітектури ВК РМР правомірно відмовило йому (відмови від 15.01.2026). Причини відмов: об`єкти розміщені в охоронних зонах інженерних мереж (силових кабелів, каналізації, газопроводів високого тиску), з порушенням протипожежних відстаней та нормативів для проїзду пожежних машин, а також без згоди законного землекористувача - КП «Рівненський міський трест зеленого господарства» (земля є комунальною власністю Рівненської міської ради, кадастровий номер [номер приховано]:01:030:0382). Позивач не оскаржував ці відмови у встановленому законом порядку.

Відповідач на спростування тверджень позивача про те, що на місці розташування ТС не було жодних актів про виявлення порушень, зазначає, що працівники Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради склали відповідні акти та наклеїли їх на тимчасові споруди разом із фіксацією строку для добровільного демонтажу, що підтверджується актами та фототаблицями. 26.02.2026 Департамент муніципальної варти передав матеріали до Комісії з питань звільнення території. 17.03.2026 Комісія прийняла протокольне рішення № 2, на підставі якого профільне управління підготувало проєкт рішення виконкому. Оскаржуване рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради від 23.03.2026 № 169 «Про звільнення території Рівненської міської територіальної громади від незаконно встановлених тимчасових споруд» було прийняте суворо у межах повноважень, у спосіб та у порядку, передбаченому чинним законодавством і Порядком демонтажу (затвердженим рішенням міської ради від 06.07.2023 № 3441). В судовому засіданні представники відповідача підтримали свої доводи, вказали на правомірність оскаржуваного рішення, а також зазначили, що позивача дійсно не було запрошено на засідання виконавчого комітету. Водночас, навіть присутність позивача на засіданні виконкому під час прийняття оскаржуваного рішення не вплинула б на результат, оскільки Комісією з питань звільнення території Рівненської міської територіальної громади від незаконно встановлених тимчасових споруд (протокол № 2 від 17.03.2026) рекомендовано демонтувати незаконно встановлені 14 ТС за адресою м.Рівне, на вул.Київській (навпроти буд.№69, на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:030:0382, що знаходиться в постійному користуванні Комунального підприємства «Рівненський міський трест зеленого господарства»). Відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою від 03.04.2026 залишено без задоволення заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою від 03.04.2026 позовну заяву залишено без руху. Позивач недоліки позовної заяви усунув. 07.04.2026 подав заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 08.04.2026 справу прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.05.2026 10:30 год. Ухвалою від 08.04.2026 вжито заходи забезпечення позову.

Ухвалою суду від 05.05.2026 відкладено підготовче засідання до 10:30 год. 19 травня 2026 року.

Ухвалою суду від 28.05.2026 відкладено підготовче судове засідання до 10:30 год. 09 червня 2026 року.

Протокольною ухвалою суду від 09.06.2026 відкладено підготовче засідання до 30 червня 2026 року.

Протокольною ухвалою суду від 30.06.2026 відкладено підготовче засідання на 21 липня 2026 року.

Протокольною ухвалою суду від 21.07.2026 підготовче засідання закрито та призначено справу до розгляду справи по суті до 08 вересня 2026 року.

Протокольною ухвалою суду від 08.09.2026 оголошено перерву до 29 вересня 2026 року.

Ухвалою від 29.09.2026 відкладено судове засідання на 20.10.2026.

Ухвалою від 20.10.2026 відкладено судове засідання на 03.11.2026.

03.11.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відклав проголошення судового рішення на 11.11.2026.

Розглянувши заяви по суті справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.

ФОП ОСОБА_1 (надалі - позивач) є власником стаціонарних споруд №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13, №14 торгівельного призначення для провадження підприємницької діяльності, що розташовані на вул. Київській (навпроти буд. №69 біля супермаркету «Сільпо», на вул. Київській (біля супермаркету «Сільпо») у м. Рівному, які розміщенні на земельній ділянці кадастровий номер [номер приховано]:01:030:0382.

Спорудження вказаних тимчасових споруд було проведено позивачем відповідно до паспортів прив`язки реєстраційний № 01-ТС/1 від 14.01.2021 р. та №01- ТС/2 від 14.01.2021 р. виданих Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради та дозволу Управління житлово-комунального господарства №П031 від 08.07.2021 р., (а.с.21-32 том 1), на підставі яких позивач отримав право на законне розміщення та функціонування вище перелічених споруд строком до 14.01.2026 р.

Рішенням Рівненської міської ради №6145 від 13.02.2025 затверджено проект землеустрою щодо відведення в постійне користування Комунальному підприємству "Рівненський міський трест зеленого господарства" земельної ділянки на вул. Київській (навпроти будівлі № 69) для збереження, використання та відтворення зелених зон і зелених насаджень (код КВЦПЗД - 07.06); передано Комунальному підприємству "Рівненський міський трест зеленого господарства" в постійне користування земельну ділянку площею 2338 м2 на вул. Київській (навпроти будівлі № 69) (кадастровий номер [номер приховано]:01:030:0382) для збереження, використання та відтворення зелених зон і зелених насаджень (код КВЦПЗД - 07.06) за рахунок земель рекреаційного призначення комунальної власності територіальної громади міста Рівного; землекористувачу право постійного користування земельною ділянкою посвідчити в установленому законодавством порядку (стаття 125 Земельного кодексу України); зобов`язано землекористувача виконувати свої обов`язки відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України; зобов`язано землекористувача забезпечувати безоплатний та безперешкодний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації наявних інженерних мереж і споруд, що розташовані в межах закріплюваної за ним території, та утримувати її і прилеглу територію, дотримуючись санітарних норм (а.с.179-180 том 1).

До завершення строку дії паспортів прив`язки, позивач звернувся із заявами про продовження раніше виданих паспортів до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради. Однак, згідно листів Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради порядкові №52952 - 52966 від 15.01.2026 р. заяви позивача було повернуто на доопрацювання. Як слідує із перелічених листів, підставою висновків про потребу в доопрацюванні, слугували твердження Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради щодо наявності у представлених документах ряду зауважень до наданих разом із такими заявами графічних матеріалів, зокрема потреби в узгодженні схеми розміщення тимчасових споруд із комунальними службами та ДСНС, а також потреби в отриманні погодження архітектурно-містобудівної ради, що функціонує при Управлінні містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, оскільки після розміщення позивачем відповідних тимчасових споруд, земельну ділянку, на якій розміщені такі споруди, було віднесено до категорії земель із зонуванням «Р-3» (рекреаційна зона озеленених територій загального користування) та передано у постійне користування КП «Рівненський трест зеленого господарства» (а.с.110-165 том 1).

З метою виконання наданих зауважень, позивач звернувся із відповідними запитами до комунальних служб, відповідальних за функціонування прилеглих до таких тимчасових споруд комунікацій за погодженням наявних у позивача графічних матеріалів, до управління ДСНС, про що отримав позитивні погодження (а.с.35-107 том 1).

В подальшому позивач звернувся до архітектурно-містобудівної ради, що функціонує при Управлінні містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, з проханням погодити подальше розміщення та функціонування таких споруд (а.с.166 том 1).

Згідно протокольного рішення №3 від 20.03.2026 р. архітектурно-містобудівною радою було повернуто надані документи на доопрацювання у зв`язку із потребою отримання додаткового погодження від КП «Рівненський трест зеленого господарства», дотримання вимог норм охорони інженерних мереж, дотримання норм пожежної безпеки, дотримання норм безпеки дорожнього руху, відповідність назви та схем розміщення ТС вимогам порядку розміщення ТС (а.с.167-175 том 1).

31.03.2026 позивач вчергове звернувся до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради з заявою про розгляд на черговому засіданні архітектурно-містобудівної ради передпроектних пропозицій «Схеми прив`язки тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності за адресою м.Рівне, вул.Київська (в районі ТЦ «Сільпо») (а.с.176 том 1).

Відповідач не заперечує, що маючи намір і надалі розміщувати свої ТС у визначених місцях позивач звертався до Управління містобудування та архітектури ВК РМР із заявою про продовження терміну дії вищевказаних паспортів прив`язки ТС, однак отримав відмови. Відмови у продовженні терміну дії паспортів прив`язки ТС позивач не оскаржував.

Механізм, підстави, строки і порядок проведення на території Рівненської міської територіальної громади демонтажу тимчасових споруд (кіосків, павільйонів, гаражів) (далі - ТС), які встановлені з порушенням вимог чинного законодавства України передбачає Порядок демонтажу незаконно встановлених тимчасових споруд на території Рівненської міської територіальної громади, затверджений у новій редакції рішенням Рівненської міської ради від 06.07.2023 № 3441.

Відповідно до вимог порядку демонтажу, представниками Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради складено відповідні акти та наклеєно на ТС з проведенням фотофіксації, яка оформлена фототаблицею із зазначенням дати, часу, місця проведення фотофіксації та підписана спеціалістом, який її проводив, строку для добровільного демонтажу ТС (а.с.155-183 том 2).

Листом від 26.02.2026 № 12-01-2197/26 Департамент муніципальної варти Рівненської міської ради надіслав до Комісії відомості та акти про виявлення тимчасових споруд, встановлених з порушенням чинного законодавства України на території Рівненської міської територіальної громади для розгляду та за наявності підстав прийняття відповідного протокольного рішення щодо демонтажу самовільно встановлених споруд (а.с.61-79 том 2).

В подальшому відповідно до порядку демонтажу Комісією прийняте протокольне рішення від 17.03.2026 № 2, на підставі якого Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради підготовлено та подано на розгляд ВК РМР проект рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради про звільнення території Рівненської міської територіальної громади від ТС, які встановлені з порушенням вимог чинного законодавства України, з переліком ТС, що підлягають демонтажу (знесенню) (а.с.185-188 том 2).

Рішенням Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 23.03.2026 № 169 № «Про звільнення території Рівненської міської територіальної громади від незаконно встановлених тимчасових споруд» вирішено звільнити територію Рівненської міської територіальної громади від незаконно встановлених тимчасових споруд (для провадження підприємницької діяльності) шляхом демонтажу згідно з додатком (а.с.132-133 том 2).

Позивач вказує, що про таке рішення йому стало відомо лише 30.03.2026 року.

Вважаючи таке рішення незаконним та таким, що не враховує наявність у позивача дозвільних документів на розміщення таких споруд, а також те, що не враховано вчасно вжиті позивачем заходи щодо продовження дії раніше отриманих дозволів на їх розміщення, не забезпечено участь позивача в процедурі прийняття рішення, що призвело до неможливості врахування наявних у позивача документів та пояснень позивача щодо вжиття ним відповідних заходів для продовження строку дії попередніх дозволів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку позовним вимогам суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначає Закон України «Про благоустрій населених пунктів».

Суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів у розумінні частини першої статті 12 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

Згідно з абз. 13 частини другої статті 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об`єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, норм і правил.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Механізм розміщення ТС для провадження підприємницької діяльності визначений Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 (далі - Порядок № 244).

Згідно з пунктом 1.3 Порядку № 244, тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

У пункті 1.4 Порядку № 244 визначено, що схема розміщення ТС - графічні матеріали, виконані на топографо-геодезичній основі М 1 : 500 суб`єктом господарювання, який має у своєму складі архітектора, що має кваліфікаційний сертифікат, або архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, які відображають розміщення ТС із прив`язкою до місцевості (будівлі, споруди, інженерні мережі тощо), планувальними обмеженнями та зазначенням заходів щодо благоустрою та озеленення прилеглої території (розташування квітників, під`їздів, урн, влаштування дорожнього покриття або мощення фігурними елементами тощо).

Порядок отримання паспорта прив`язки визначено розділом ІІ Порядку № 244. Так, відповідно до вказаних норм, підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС. Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.

До заяви додаються: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1 : 500 кресленнями контурів ТС з прив`язкою до місцевості; реквізити замовника (найменування/прізвище, ім`я та по батькові (за наявності)/місцезнаходження ТС/контактна інформація) та напрям підприємницької діяльності. Цей перелік документів є вичерпним.

Для визначення відповідності намірів щодо місця розташування ТС містобудівній документації, будівельним нормам відповідний комплект документів направляється до органу з питань містобудування та архітектури сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації.

Про відповідність намірів замовника щодо місця розташування ТС містобудівній документації, будівельним нормам замовник повідомляється відповідним органом з питань містобудування та архітектури письмово протягом десяти робочих днів з дня отримання відповідного комплекту документів або замовнику надається аргументована відмова щодо реалізації намірів розміщення ТС.

Для оформлення паспорта прив`язки ТС замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив`язки ТС, до якої додає: схему розміщення ТС; ескізи фасадів ТС у кольорі М 1: 50 (для стаціонарних ТС), які виготовляє суб`єкт господарювання, який має у своєму складі архітектора, що має кваліфікаційний сертифікат, або архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат; технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником у балансоутримувача відповідних інженерних мереж. Зазначені документи замовником отримуються самостійно.

Паспорт прив`язки ТС надається органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.

Паспорт прив`язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку.

Паспорт прив`язки ТС підписується керівником (заступником керівника) відповідного органу з питань містобудування та архітектури сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації.

Строк дії паспорта прив`язки ТС визначається органом з питань містобудування та архітектури відповідної ради або районної державної адміністрації з урахуванням строків реалізації положень містобудівної документації на місцевому рівні.

Продовження строку дії паспорта прив`язки ТС здійснюється за заявою замовника, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив`язки ТС органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації.

У разі змін, які відбулися у містобудівній документації на місцевому рівні, будівельних нормах, розташуванні існуючих будівель і споруд, інженерних мереж або з ініціативи суб`єкта господарювання, паспорт прив`язки ТС може переоформлюватись на строк дії цього паспорта прив`язки ТС або на новий строк.

Встановлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив`язки ТС.

Відхилення від паспорта прив`язки ТС не допускається.

Відновлення благоустрою замовником є обов`язковим.

Після розміщення ТС замовник подає до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або відповідної районної державної адміністрації письмову заяву за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку, у якій зазначає, що він виконав вимоги паспорта прив`язки ТС.

Паспорт прив`язки ТС виготовляється у двох примірниках. Один примірник зберігається у замовника ТС, другий - у відповідному органі з питань містобудування та архітектури.

У разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки ТС, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу.

Розміщення ТС самовільно забороняється.

Аналіз наведених вище правових норм в контексті спірних правовідносин дає підстави дійти таких висновків. Встановлення тимчасової споруди здійснюється на підставі паспорта прив`язки, який оформлюється органом з питань містобудування та архітектури. У разі закінчення строку дії паспорта прив`язки продовження такого строку здійснюється за заявою замовника органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив`язки тимчасової споруди.

Суд звертає увагу, що позивач проводив розміщення тимчасових споруд у відповідності до раніше наданих дозвільних документів, відтак вказані тимчасові споруди не можуть вважатися самовільно встановленими.

Механізм, підстави, строки і порядок проведення на території Рівненської міської територіальної громади демонтажу тимчасових споруд (кіосків, павільйонів, гаражів) (далі - ТС), які встановлені з порушенням вимог чинного законодавства України передбачає Порядок демонтажу незаконно встановлених тимчасових споруд на території Рівненської міської територіальної громади, затверджений у новій редакції рішенням Рівненської міської ради від 06.07.2023 № 3441.

Відповідно до п. 2.1 вказаного Порядку № 3441, демонтажу (знесенню) підлягають незаконно встановлені ТС, а відповідна земельна ділянка - поверненню та приведенню в попередній стан у разі:

1) відсутності паспорта прив`язки ТС; інших дозвільних документів, які надають право на встановлення ТС;

2) анулювання паспорта прив`язки ТС, закінчення строку його дії;

3) самовільного встановлення ТС;

4) наявності судового рішення, що набрало законної сили, або подання інших органів державної влади;

5) в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Згідно із п. 2.2. вказаного порядку у разі наявності підстав, передбачених пунктом 2.1 цього Порядку, представники Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради складають та підписують відповідний акт (за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку), яким у тому числі і встановлюється строк для добровільного демонтажу ТС.

Вищезгаданий акт наклеюється на ТС з проведенням фотофіксації, яка оформляється фототаблицею із зазначенням дати, часу, місця проведення фотофіксації та підписується спеціалістом, який її проводив. Фотофіксація додається до акта та є його невід`ємною частиною.

Відповідний акт надсилається комісії з питань звільнення території Рівненської міської територіальної громади від незаконно встановлених тимчасових споруд (далі - Комісія), яка розглядає наявні матеріали та за наявності підстав для демонтажу (знесення) ТС, передбачених пунктом 2.1 цього Порядку, приймає відповідне протокольне рішення (за формою наведеною в додатку 2 до цього Порядку).

На підставі протокольного рішення Комісії Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради готує і подає на розгляд виконавчому комітету Рівненської міської ради проект рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради про звільнення території Рівненської міської територіальної громади від ТС, які встановлені з порушенням вимог чинного законодавства України, з переліком ТС, що підлягають демонтажу (знесенню).

Прийняте виконавчим комітетом Рівненської міської ради рішення про звільнення території Рівненської міської територіальної громади від незаконно встановлених тимчасових споруд розміщується на офіційному сайті Рівненської міської ради (п.2.3 порядку №3441).

З матеріалів даної справи видно, що представниками Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради складено акти від 16.02.2026 (а.с.155-168 том 2) про виявлення тимчасових споруд, встановлених з порушенням вимог чинного законодавства України на території Рівненської міської територіальної громади. Як встановлено в ході розгляду справи, такі акти були складені через закінчення строку дії попередньо наданих паспортів прив`язки на ТС (до 14.01.2026) (а.с.21-30 том 1).

При цьому суд зауважує, що маючи намір і надалі розміщувати свої ТС у визначених місцях позивач звертався до Управління містобудування та архітектури ВК РМР із заявою про продовження терміну дії вищевказаних паспортів прив`язки ТС, однак отримав відмови. Відмови у продовженні терміну дії паспортів прив`язки ТС позивач не оскаржував.

В подальшому, з метою отримання нових паспортів прив`язки ТС, видачі яким відповідно до норм Порядку №244 передує отримання повідомлення про відповідність намірів щодо місця розташування ТС для провадження підприємницької діяльності містобудівній документації, будівельним нормам, позивач звернувся до Управління містобудування та архітектури ВК РМР із відповідними заявами. Так, відповідач не заперечує, що позивач звернувся до Управління містобудування та архітектури ВК РМР із заявами про надання повідомлення про відповідність намірів щодо місця розташування ТС для провадження підприємницької діяльності містобудівній документації, будівельним нормам.

Позивач отримав відмови. Підставами для відмов стало те, що ТС позивача розташовані в охоронній зоні існуючих силових кабелів, в охоронній зоні існуючої каналізаційної мережі та газопроводу, в охоронній зоні каналізаційної мережі без дотримання визначених обмежень, на підземному газопроводі високого тиску, з недотриманням нормативних протипожежних відстаней та проїзду для пожежних машин, з порушенням вимог містобудівної документації тощо. Крім того, у зв`язку із тим, що ТС позивача розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:030:0382, що є власністю Рівненської міської ради та яка надана в постійне користування КП «Рівненський міський трест зеленого господарства», а у позивача жодних згод на розміщення ТС від власника та/або землекористувача земельної ділянки немає.

Водночас, з матеріалів справи видно (а.с.105-107 том 1), що позивач в лютому 2026 року отримав відповідні погодження Рівненської дільниці Рівненського УЕГГ, підприємства «Рівнеоблводоканал», ПрАТ «Рівнеобленерго».

Щодо того, що ТС позивача розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:030:0382, що є власністю Рівненської міської ради та яка надана в постійне користування КП «Рівненський міський трест зеленого господарства», а у позивача жодних згод на розміщення ТС від власника та/або землекористувача земельної ділянки немає, то суд зазначає, що в ході розгляду справи представник позивача вказав, що позивачу не було відомо, що земельна ділянка, на якій розміщені ТС споруди позивача, передана в постійне користування КП «Рівненський міський трест зеленого господарства». Крім того, пунктом 5 рішення № 6145 від 13.02.2025 зобов`язано землекористувача забезпечувати безоплатний та безперешкодний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації наявних інженерних мереж і споруд, що розташовані в межах закріплюваної за ним території, та утримувати її і прилеглу територію, дотримуючись санітарних норм.

Водночас, з метою отримання відповідного дозволу, позивач звернувся до Рівненського міського тресту зеленого господарства з відповідною заявою (а.с.172 том 1).

Надаючи оцінку доводам позивача щодо порушення відповідачем вимог Закону України «Про адміністративну процедуру» під час прийняття рішення від 23.03.2026 № 169, суд зазначає таке.

Відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів регулює Закон України «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон № 2073-IX).

Згідно з пунктами 3-5 частини першої статті 2 цього Закону адміністративний акт - це рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб); адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта; адміністративна процедура - визначений законом порядок розгляду та вирішення справи.

Як установлено судом, рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради від 23.03.2026 № 169 вирішено звільнити територію Рівненської міської територіальної громади від незаконно встановлених тимчасових споруд шляхом їх демонтажу згідно з додатком, до якого включено належні позивачу тимчасові споруди.

Отже, оскаржуване рішення стосується конкретно визначених об`єктів майна, власником яких є позивач, та безпосередньо спрямоване на припинення можливості їх подальшого розміщення і використання, а також створює юридичні передумови для застосування заходів примусового демонтажу.

За таких обставин суд доходить висновку, що рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради від 23.03.2026 № 169 за своєю правовою природою є індивідуальним адміністративним актом у розумінні Закону України «Про адміністративну процедуру», а його підготовка та прийняття становили адміністративне провадження, у межах якого вирішувалося питання, що безпосередньо впливало на права та законні інтереси позивача.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про адміністративну процедуру» законом можуть установлюватися особливості адміністративного провадження для окремих категорій адміністративних справ, однак такі особливості повинні відповідати принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом.

Отже, наявність затвердженого рішенням Рівненської міської ради від 06.07.2023 № 3441 Порядку демонтажу незаконно встановлених тимчасових споруд на території Рівненської міської територіальної громади визначає спеціальний механізм виявлення таких споруд, оформлення відповідних матеріалів, їх розгляду Комісією та підготовки проекту рішення виконавчого комітету, проте сама собою не виключає застосування загальних процедурних гарантій, передбачених Законом України «Про адміністративну процедуру».

Інше тлумачення фактично означало б можливість обмеження прав особи локальним нормативним актом органу місцевого самоврядування всупереч гарантіям, установленим законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про адміністративну процедуру» принципами адміністративної процедури є, верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; рівність перед законом; обґрунтованість; безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; добросовісність і розсудливість; пропорційність; відкритість; своєчасність і розумний строк; ефективність; презумпція правомірності дій та вимог особи; офіційність; гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; гарантування ефективних засобів правового захисту.

Відповідно до статті 6 цього Закону, адміністративний орган здійснює адміністративне провадження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, а також на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 8 Закону України «Про адміністративну процедуру» закріплено принцип обґрунтованості, відповідно до якого адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи. Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи. Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.

У свою чергу, статтею 16 цього Закону передбачено принцип офіційності, відповідно до якого адміністративний орган зобов`язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи.

Таким чином, вирішуючи питання про демонтаж тимчасових споруд, виконавчий комітет не міг обмежитися лише формальною перевіркою наявності обставини, передбаченої пунктом 2.1 Порядку № 3441, а повинен був забезпечити з`ясування всіх обставин, які мали значення для прийняття відповідного адміністративного акта, з урахуванням характеру правовідносин, що склалися між позивачем та органами місцевого самоврядування.

Як убачається з матеріалів справи, позивач є власником чотирнадцяти тимчасових споруд торговельного призначення, які були розміщені на підставі паспортів прив`язки реєстраційний № 01-ТС/1 від 14.01.2021 р. та №01- ТС/2 від 14.01.2021 р. виданих Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради та дозволу Управління житлово-комунального господарства №П031 від 08.07.2021 р.

Строк дії зазначених паспортів прив`язки закінчувався 14.01.2026.

До закінчення цього строку позивач звернувся до Управління містобудування та архітектури із заявами про його продовження, однак листами від 15.01.2026 № 52952-52966 відповідні заяви були повернуті на доопрацювання у зв`язку із зауваженнями до поданих матеріалів та необхідністю отримання додаткових погоджень.

Суд окремо зазначає, що відповідно до положень Порядку № 244 подання заяви про продовження строку дії паспорта прив`язки саме собою не зумовлює автоматичного продовження його чинності. Продовження здійснюється шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки відповідного органу з питань містобудування та архітектури.

Отже, після 14.01.2026 за відсутності фактичного продовження паспортів прив`язки позивач не мав чинних паспортів, які надавали б йому право на подальше розміщення тимчасових споруд на підставі раніше виданих документів.

Водночас зазначена обставина не звільняла відповідача від обов`язку дотримання встановленої законом адміністративної процедури під час вирішення питання про демонтаж майна позивача.

При цьому обставини первісного правомірного встановлення тимчасових споруд, своєчасного звернення позивача із заявами про продовження строку дії паспортів прив`язки та подальшого вжиття ним заходів для оформлення необхідної документації мали значення для повного з`ясування обставин адміністративної справи.

Зокрема, після отримання зауважень Управління містобудування та архітектури позивач вживав заходів щодо їх усунення, звертався до відповідних комунальних служб та органів ДСНС для отримання погоджень, а також ініціював розгляд передпроєктних пропозицій архітектурно-містобудівною радою.

Згідно з протокольним рішенням архітектурно-містобудівної ради від 20.03.2026 № 3 подані матеріали було повернуто на доопрацювання з визначенням додаткових зауважень, які потребували усунення.

При цьому суд не ототожнює зазначені дії позивача з фактичним отриманням нових паспортів прив`язки та не вважає, що сам факт підготовки документації або отримання окремих погоджень відновлював право на розміщення тимчасових споруд.

Однак такі обставини характеризували стан правовідносин між позивачем та органами місцевого самоврядування і підлягали врахуванню під час вирішення питання про застосування до позивача такого заходу, як демонтаж належного йому майна.

У цьому контексті суд звертає увагу на вимоги статті 49 Закону України «Про адміністративну процедуру», якою встановлено порядок повідомлення адресата та заінтересованих осіб про початок адміністративного провадження.

Відповідно до частини першої цієї статті, адміністративний орган повідомляє адресата та заінтересованих осіб про початок адміністративного провадження невідкладно, а за наявності обґрунтованих причин - не пізніше трьох робочих днів після його початку, у порядку, передбаченому цим Законом.

У разі якщо адресат та/або заінтересована особа невідомі, адміністративний орган розміщує повідомлення на своєму офіційному веб-сайті або оприлюднює його в інший визначений законодавством спосіб.

У повідомленні зазначаються права та обов`язки учасника адміністративного провадження, у тому числі порядок ознайомлення з матеріалами справи, а також способи подання ним своїх пояснень та зауважень у справі та строк, протягом якого особа має право їх подати. Якщо необхідна особиста присутність учасника адміністративного провадження або його представника під час розгляду та вирішення справи (вчинення процедурної дії), у повідомленні наводиться обґрунтування такої необхідності.

Зазначена норма спрямована на забезпечення реальної, а не формальної участі особи в адміністративному провадженні, результатом якого може стати прийняття рішення, що негативно впливає на її права та законні інтереси.

У цій справі позивач був відомим власником тимчасових споруд, щодо яких вирішувалося питання про демонтаж.

Більше того, Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету раніше оформлювало позивачу паспорти прив`язки, розглядало його заяви щодо продовження строку їх дії та листувалося з ним з приводу усунення недоліків поданої документації.

Отже, органам місцевого самоврядування була відома особа власника споруд, а також обставини, пов`язані з попереднім оформленням дозвільних документів та його наміром продовжити розміщення таких об`єктів.

За таких обставин у відповідача існувала об`єктивна можливість ідентифікувати позивача як особу, права та законні інтереси якої безпосередньо зачіпалися майбутнім адміністративним актом, та забезпечити його належне повідомлення про початок адміністративного провадження.

При цьому суд зауважує, що передбачене Порядком № 3441 складання акта про виявлення тимчасової споруди, його наклеювання на відповідний об`єкт та проведення фотофіксації є заходами виявлення порушення та інформування про необхідність добровільного демонтажу.

Водночас такі дії самі собою не є тотожними повідомленню адресата про початок адміністративного провадження у розумінні статті 49 Закону України «Про адміністративну процедуру», оскільки не забезпечують особі можливості ознайомитися з матеріалами адміністративної справи, реалізувати передбачені законом процесуальні права та надати пояснення і заперечення до прийняття адміністративного акта.

Із матеріалів справи не вбачається, що відповідачем було забезпечено належне індивідуальне повідомлення позивача про початок адміністративного провадження щодо демонтажу належних йому тимчасових споруд із роз`ясненням його процесуальних прав та можливості подання відповідних пояснень і заперечень. В ході розгляду спрви представники відповідача не спростували обставин того, що позивача не було повідомленно ні про засідання Комісії з питань звільнення території Рівненської міської територіальної громади від незаконно встановлених тимчасових споруд, яке відбулося 17.03.2026, ні про засідання виконавчого комітету Рівненської міськрї ради 23.03.2026.

Крім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про адміністративну процедуру» гарантується право особи на бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи. Адміністративний орган зобов`язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов`язків. Особа має право у передбаченому законом порядку витребовувати та/або надавати документи, а також інші докази, що стосуються обставин адміністративної справи.

Зазначене право має особливе значення у випадках, коли адміністративний акт спрямований на припинення можливості використання особою належного їй майна або іншим чином негативно впливає на її права та законні інтереси.

Однією з основних гарантій реалізації такого права є передбачене статтею 63 Закону України «Про адміністративну процедуру» право учасника адміністративного провадження бути заслуханим адміністративним органом до прийняття рішення у справі, якщо таке рішення може негативно вплинути на його право, свободу чи законний інтерес, крім випадків, передбачених цим Законом.

Право учасника адміністративного провадження бути заслуханим реалізується ним шляхом подання до адміністративного органу своїх пояснень та/або заперечень у спосіб, передбачений цим Законом для подання заяви.

При цьому, адміністративний орган інформує учасника адміністративного провадження про можливі негативні наслідки його неучасті у провадженні та ненадання пояснень та/або заперечень у справі, у тому числі у разі оскарження адміністративного акта.

Зміст наведеної норми свідчить, що законодавець розглядає можливість особи висловити свою позицію до прийняття адміністративного акта як необхідну процесуальну гарантію, спрямовану на забезпечення повного та об`єктивного вирішення адміністративної справи.

У цій справі рішення про демонтаж безпосередньо стосувалося майна позивача, а тому останній мав право до прийняття такого рішення надати пояснення, заперечення та документи щодо обставин первісного розміщення споруд, попередньо отриманих дозвільних документів, звернень про продовження строку їх дії та подальших заходів щодо оформлення документації.

Водночас матеріали справи не містять доказів того, що відповідач забезпечив позивачу реальну можливість реалізувати право бути заслуханим до прийняття рішення від 23.03.2026 № 169.

Суд також враховує, що статтею 63 Закону України «Про адміністративну процедуру» передбачені випадки, за яких заслуховування учасників адміністративного провадження не проводиться.

Однак відповідачем не наведено належного обґрунтування наявності таких обставин, а з матеріалів справи не встановлено, що вирішення питання про демонтаж саме належних позивачу тимчасових споруд вимагало невідкладного прийняття рішення без надання йому можливості висловити свою позицію.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач не забезпечив належної реалізації права позивача на участь в адміністративному провадженні та права бути заслуханим до прийняття адміністративного акта, який безпосередньо впливав на його майнові інтереси.

Оцінюючи зазначені порушення у взаємозв`язку з обов`язком адміністративного органу щодо повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої - третьої статті 52 Закону України «Про адміністративну процедуру», адміністративний орган досліджує обставини, що мають значення для вирішення справи, виходячи з принципів законності та офіційності. Адміністративний орган визначає відповідно до законодавства способи та обсяг встановлення обставин справи. При цьому адміністративний орган не обмежений доводами учасників адміністративного провадження, наданими ними доказами та клопотаннями. Адміністративний орган повинен неупереджено дослідити всі обставини справи, у тому числі ті, що є сприятливими, а також ті, що є несприятливими для учасників адміністративного провадження.

Таким чином, обов`язок адміністративного органу не обмежується встановленням обставин, які формально свідчать про наявність підстав для прийняття несприятливого для особи рішення, а передбачає необхідність дослідження всіх юридично значущих обставин у їх сукупності.

Зокрема, у межах адміністративного провадження відповідач повинен був з`ясувати та надати оцінку: обставинам первісного правомірного розміщення позивачем тимчасових споруд на підставі виданих паспортів прив`язки та інших дозвільних документів; факту своєчасного звернення позивача із заявами про продовження строку дії паспортів прив`язки; змісту та правовій природі відповідей Управління містобудування та архітектури від 15.01.2026, якими заяви позивача були повернуті на доопрацювання; причинам, з яких подані позивачем матеріали не відповідали встановленим вимогам, та можливості усунення зазначених недоліків; факту отримання позивачем погоджень відповідних комунальних служб та органів ДСНС; результатам розгляду передпроєктних пропозицій архітектурно-містобудівною радою та характеру зауважень, які залишалися неусунутими; правовому режиму земельної ділянки, на якій розміщені тимчасові споруди, та правовим наслідкам її передачі у постійне користування комунальному підприємству; наявності або відсутності інших обставин, які могли свідчити про необхідність або неможливість подальшого розміщення відповідних споруд.

При цьому суд наголошує, що обов`язок дослідження зазначених обставин не означає, що адміністративний орган повинен був обов`язково дійти висновку про можливість подальшого розміщення тимчасових споруд або очікувати завершення всіх процедур оформлення нових паспортів прив`язки.

Так само отримання позивачем погоджень окремих комунальних служб та органів ДСНС не означало автоматичного виникнення права на розміщення тимчасових споруд та не усувало необхідності дотримання інших вимог містобудівного законодавства.

Однак зазначені обставини підлягали дослідженню настільки, наскільки вони мали значення для встановлення наявності правових підстав для демонтажу, оцінки доводів позивача та визначення правомірності застосування відповідного заходу.

Зокрема, суд звертає увагу, що рішенням Рівненської міської ради від 13.02.2025 № 6145 земельну ділянку, на якій розміщені спірні тимчасові споруди, було передано у постійне користування комунальному підприємству «Рівненський міський трест зеленого господарства» для збереження, використання та відтворення зелених зон і зелених насаджень.

Зазначена обставина могла мати істотне значення для вирішення питання про можливість подальшого розміщення тимчасових споруд, з огляду на цільове призначення земельної ділянки та встановлений режим її використання.

Водночас сам факт прийняття рішення про передачу земельної ділянки у постійне користування не звільняв відповідача від обов`язку дослідити правовий статус відповідної ділянки, обсяг прав землекористувача та наявність або відсутність правових підстав для розміщення на ній споруд позивача.

Отже, відповідні обставини мали бути досліджені адміністративним органом у сукупності, а не оцінюватися ізольовано.

Крім того, відповідно до статті 72 Закону України «Про адміністративну процедуру», адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті). Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта. У мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються: дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи); фактичні обставини справи; зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи; посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу; детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.

З огляду на те, що рішення № 169 безпосередньо впливає на майнові інтереси позивача, воно повинно відповідати зазначеним вимогам щодо мотивування.

Тому під час оцінки правомірності оскаржуваного рішення необхідно враховувати не лише дотримання формального порядку його підготовки та прийняття, а й те, чи містить воно достатнє обґрунтування фактичних та правових підстав демонтажу кожної із включених до переліку споруд.

За таких обставин суд вважає, що недотримання відповідачем вимог щодо повідомлення позивача про початок адміністративного провадження, незабезпечення можливості бути заслуханим та неналежне з`ясування обставин справи свідчать про недотримання основних принципів адміністративної процедури.

Окремо суд звертає увагу на необхідність дотримання принципу пропорційності, закріпленого статтею 11 Закону України «Про адміністративну процедуру».

Відповідно до частини другої цієї статті, адміністративний акт повинен прийматися з дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для права, свободи чи законного інтересу особи і цілями, на досягнення яких спрямований адміністративний акт. Негативні наслідки для особи та публічних інтересів повинні бути найменшими.

Суд враховує, що рішення про демонтаж тимчасових споруд переслідує мету, пов`язану із забезпеченням дотримання містобудівного законодавства, належного використання земель комунальної власності, збереження зелених зон, дотримання вимог пожежної безпеки та охорони інженерних мереж.

Водночас досягнення зазначеної мети повинно здійснюватися з дотриманням установлених законом процедурних гарантій осіб, права та законні інтереси яких зачіпаються відповідним рішенням.

У цій справі відповідач, приймаючи рішення про демонтаж тимчасових споруд, фактично вирішив питання про застосування до позивача заходу, наслідком якого є припинення можливості подальшого використання належного йому майна за місцем його розташування.

За таких обставин дотримання принципу пропорційності вимагало від відповідача належного з`ясування всіх обставин, у тому числі тих, що свідчили на користь позивача, перевірки наявності та характеру перешкод для подальшого розміщення споруд, а також оцінки можливості досягнення мети адміністративного акта з найменшим втручанням у права та законні інтереси особи.

При цьому суд не вважає, що сам факт звернення позивача за оформленням нових паспортів прив`язки зобов`язував виконавчий комітет утриматися від прийняття рішення про демонтаж.

Однак за обставин цієї справи, коли позивач був відомим власником споруд, раніше отримав дозвільні документи та вживав заходів щодо їх переоформлення, адміністративний орган не міг обмежитися лише встановленням факту закінчення строку дії паспортів прив`язки, не забезпечивши при цьому можливості позивача надати пояснення та документи щодо обставин справи.

Отже, порушення відповідачем процедурних гарантій позивача у цій справі має оцінюватися не ізольовано, а в сукупності з невиконанням обов`язку щодо повного та об`єктивного дослідження обставин адміністративної справи.

Оцінюючи істотність допущених порушень, суд виходить із положень статті 87 Закону України «Про адміністративну процедуру».

Частиною першою цієї статті встановлено, що адміністративний акт є правомірним, якщо він прийнятий компетентним адміністративним органом відповідно до закону, що діяв на момент прийняття акта.

Відповідно до частини другої статті 87 цього Закону протиправним є адміністративний акт, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою цієї статті, зокрема якщо він не відповідає принципам адміністративної процедури.

Водночас частиною третьою статті 87 передбачено, що порушення адміністративним органом передбаченої законом адміністративної процедури, якщо воно не вплинуло і не могло вплинути на правомірність вирішення справи по суті, не спричиняє протиправності адміністративного акта.

Отже, не кожне порушення процедурних вимог автоматично зумовлює протиправність адміністративного акта. Для цього необхідно встановити, що таке порушення вплинуло або об`єктивно могло вплинути на правомірність вирішення адміністративної справи.

У цій справі суд вважає, що допущені відповідачем порушення є істотними з огляду на їх характер та можливий вплив на результат адміністративного провадження.

Зокрема, належне повідомлення позивача про початок адміністративного провадження та забезпечення йому можливості бути заслуханим дозволило б останньому надати документи щодо первісного правомірного розміщення споруд, звернень про продовження строку дії паспортів прив`язки, причин повернення відповідних заяв на доопрацювання, отриманих погоджень, а також інших обставин, які могли мати значення для вирішення питання про наявність правових підстав для демонтажу.

У свою чергу, відповідач мав би можливість безпосередньо дослідити такі документи, перевірити наведені позивачем доводи, отримати необхідні додаткові відомості та надати оцінку всім обставинам справи до прийняття адміністративного акта.

Таким чином, позбавлення позивача можливості взяти участь в адміністративному провадженні не можна вважати суто формальним порушенням, оскільки воно стосувалося основоположних процесуальних гарантій, спрямованих на забезпечення законного, обґрунтованого та пропорційного вирішення адміністративної справи.

Суд також враховує, що обов`язок доведення правомірності оскаржуваного рішення покладається на відповідача як суб`єкта владних повноважень відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин саме відповідач має довести, що під час підготовки та прийняття рішення від 23.03.2026 № 169 ним було дотримано встановлених законом процедурних гарантій, забезпечено належне повідомлення позивача, надано можливість реалізувати право бути заслуханим та досліджено всі обставини, які мали значення для прийняття відповідного адміністративного акта.

Однак належних і достатніх доказів дотримання зазначених вимог відповідачем не надано.

При цьому суд окремо зазначає, що предметом розгляду цієї справи не є встановлення правомірності подальшого розміщення та функціонування належних позивачу тимчасових споруд після закінчення строку дії паспортів прив`язки, а також вирішення питання щодо наявності у позивача права на оформлення нових паспортів прив`язки. Так само суд не надає оцінки правомірності відмовам у продовженні терміну дії паспортів прив`язки, оскільки такі рішення не є предметом заявлених позовних вимог.

Зазначені обставини враховуються судом виключно в тій частині, в якій вони характеризують характер правовідносин між позивачем та органами місцевого самоврядування і мають значення для оцінки дотримання відповідачем адміністративної процедури під час прийняття оскаржуваного рішення.

Отже, навіть за наявності передбачених Порядком № 3441 матеріальних підстав для ініціювання питання про демонтаж тимчасових споруд адміністративний орган не звільняється від обов`язку дотримання вимог Закону України «Про адміністративну процедуру».

Наявність матеріально-правових підстав для прийняття несприятливого для особи адміністративного акта сама собою не легітимізує його прийняття з порушенням установленої законом процедури.

Відтак суд доходить висновку, що під час підготовки та прийняття рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради від 23.03.2026 № 169 відповідачем не було забезпечено належного повідомлення позивача про початок адміністративного провадження, не гарантовано реалізацію його права бути заслуханим та не забезпечено повного й об`єктивного дослідження всіх обставин, які могли мати значення для вирішення питання про демонтаж належних йому тимчасових споруд.

Зазначені порушення є істотними, оскільки могли об`єктивно вплинути на правомірність вирішення адміністративної справи по суті, що відповідно до частин другої та третьої статті 87 Закону України «Про адміністративну процедуру» є підставою для визнання оскаржуваного адміністративного акта протиправним.

За наведених обставин суд доходить висновку, що рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради від 23.03.2026 № 169 прийняте з порушенням установлених законом вимог адміністративної процедури, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

При цьому скасування оскаржуваного рішення не означає автоматичного підтвердження права позивача на подальше розміщення та експлуатацію тимчасових споруд. Висновок суду про протиправність рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради від 23.03.2026 № 169 ґрунтується саме на встановленому порушенні відповідачем порядку реалізації владних управлінських повноважень, а не на визнанні судом правомірності подальшого розміщення тимчасових споруд або наявності у позивача безумовного права на їх збереження.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2662,40 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Виконавчого комітету Рівненської міської ради.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Рівненської міської ради №169 від 23.03.2026 року «Про звільнення території Рівненської міської територіальної громади від незаконно встановлених тимчасових споруд».

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Рівненської міської ради судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Виконавчий комітет Рівненської міської ради (вул. Соборна, буд. 12А,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 04057758)

Повний текст рішення складений 11 листопада 2026 року

Суддя С.М. Дуляницька