Рішення № 141400552 у справі № 460/5834/26 від 11.11.2026

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 листопада 2026 року м. Рівне №460/5834/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 16 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування протоколу,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до 16 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України (далі - відповідач), у якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати витяг з протоколу засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії від 22.01.2025 № 237;

зобов`язати 16 Регіональну військово-лікарську комісію відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2008 № 402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 17.11.2008 за № 109/15800, переглянути та у визначеній формі викласти висновок про причинний зв`язок захворювання, яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 молодшого сержанта, командира 3 відділення охорони 1 взводу охорони 1 роти охорони військової частини НОМЕР_1 .

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.

За змістом позовної заяви вимоги позивача ґрунтуються на тому, що вона є дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер під час виконання обов`язків військової служби. Причиною його смерті визначено гостру серцево-судинну недостатність та раніше перенесений інфаркт міокарда. Вказує, що перенесення ОСОБА_2 інфаркту міокарду мало місце безпосередньо під час несення військової служби та виключно внаслідок такого, оскільки ще станом на 16.06.2023 він не мав жодних ехоознак органічної патології серця. При цьому, Актом проведення спеціального розслідування смерті випадок смерті ОСОБА_2 визнано таким, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби. Відтак, позивач подала заяву про виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 15 млн. грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Проте, ІНФОРМАЦІЯ_2 листом повідомив про те, що протоколом засідання 16 Регіональної військово-лікарської комісії від 22.01.2025 № 237 встановлено, що смерть ОСОБА_2 03.02.2024 настала від гострої серцево-судинної недостатності, великовогнищевого кардіосклерозу. Зокрема, витягом з протоколу засідання штатної НОМЕР_2 Регіональної військово лікарської комісії від 22.01.2025 № 237 також встановлено причинний зв`язок смерті у формулюванні «ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК ПОВ`ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ». Позивач вважає, що таке рішення не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону, у зв`язку з чим звернулась до суду з цим позовом та просить задовольнити його в повному обсязі.

23.04.2026 через підсистему «Електронний Суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, травм чи інших ушкоджень здоров`я військовослужбовця, а також визначення причинного зв`язку між вказаними обставинами та настанням смерті, належить до виключної компетенції штатної військово-лікарської комісії та є одним із її основних завдань. Вказує, що захворюванням молодшого сержанта ОСОБА_2 є серцева-судинна недостатність, великовогнищевий кардіосклероз, перенесений у минулому інфаркт міокарда, а тому формулювання у вигляді "ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ" встановлено експертами штатної 16 РВЛК вірно у відповідності до вимог Положення та з дотриманням визначеної процедури. Звертає увагу, що станом на дату винесення спірної постанови, форма Витягу з Протоколу не передбачала усіх підписів членів комісії та жодним нормативним документом цього не вимагала. Витяг з Протоколу засідання штатної ВЛК несе інформативну функцію про прийняте рішення комісією в частині Постанови (рішення). Документом на підставі якого видавався Витяг є Постанова штатної ВЛК, яка була оформлена, в даному випадку, Протоколом засідання від 22.01.2025 № 237 відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу I Положення. Отже, вважає, що постанова про причинний зв`язок захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_2 у формулюванні ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ винесена обґрунтовано. За наведених підстав просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

27.04.2026 позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій більш детально конкретизовано доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наведено аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача.

30.04.2026 відповідачем було подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких наведено аргументи та мотиви відхилення пояснень наведених представником позивача у відповіді на відзив.

ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Інших заяв та клопотань, які мають значення для вирішення спору до суду не надходило.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою суду від 08.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Розпорядженням Рівненського окружного адміністративного суду від 07.09.2026 № 490 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 460/5834/26.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Рівненського окружного адміністративного суду від 07.09.2026, головуючою суддею по розгляду справи № 460/5834/26 визначено суддю Поліщук О.В.

Ухвалою суду від 14.09.2026 адміністративну справу № 460/5834/26 прийнято до провадження судді Поліщук О.В. та розпочато її розгляд спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку статті 262 КАС України.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.

Розглянувши матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про одруження серії НОМЕР_3 , видане міським відділом реєстрації актів цивільного стану м. Рівне 06.02.1998.

Згідно з довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, молодший сержант ОСОБА_2 у період з 14.06.2022 по 02.12.2022, з 08.12.2022 по 31.12.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Запорізькій міській територіальній громаді Запорізького району Запорізької області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 09.02.2024.

Відповідно до висновку експерта № 733 від 03.02.2024, смерть ОСОБА_2 настала від перенесеного раніше інфаркту міокарда, що ускладнилось гострою серцево-судинною недостатністю. При експертизі трупа тілесних ушкоджень не виявлено. Були наявні сліди медичних маніпуляцій. При судово-токсикологічному дослідженні крові та частин внутрішніх органів трупа встановлено, що перед смертю ОСОБА_2 був тверезий.

Сповіщенням сім`ї № 1/1781 ІНФОРМАЦІЯ_3 05.02.2024 повідомив позивача про те, що її чоловік молодший сержант ОСОБА_2 , командир відділення охорони взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті серцевої недостатності, який знаходився у межах операційної зони оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Медичний персонал констатували смерть в результаті серцевої недостатності.

Згідно з Актом проведення спеціального розслідування смерті, після вивчення причин, умов та обставин комісія прийшла висновку, що даний випадок смерті військовослужбовця військової служби за контрактом молодшого сержанта ОСОБА_2 є пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби. Доручено комісії протягом доби скласти акт за формою НВ-3 та подати на затвердження командиру військової частини НОМЕР_1 .

Протоколом засідання штатної 16 регіональною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України від 22.01.2025 за № 237 встановлено, що захворювання молодшого сержанта ОСОБА_2 «Гостра серцево-судинна недостатність. Великовогнищевий кардіосклероз. Перенесений у минулому інфаркт міокарда», яке призвело до смерті, та причина смерті, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернулась до суду з цим адміністративним позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частинами першою-третьою статті 1 Закону № 2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною сьомою статті 1 Закону № 2232-XII передбачено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Визначення військової служби міститься у частині першій статті 2 Закону № 2232-ХІІ та означає державну службу особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За нормами частини другої статті 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України № 402 (далі - Положення № 402; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1.2 розділу І Положення № 402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Відповідно до пункту 1.3 розділу І Положення № 402, основними завданнями військово-лікарської експертизи є, зокрема, визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.

Згідно з нормами пункту 2.1 розділу І Положення № 402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Пунктом 2.2 розділу І Положення № 402 передбачено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать:

Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК);

ВЛК регіону.

Відповідно до пункту 2.4.10 розділу І Положення № 402, постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.

Відповідно до пункту 2.4.5 розділу І Положення № 402, ВЛК регіону має право, зокрема: приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК; приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК).

Згідно з пунктом 20.1 розділу ІІ Положення № 402, постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов`язані дотримуватися вимог Положення..

Голова або члени ВЛК відповідальні за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв).

Отже, із наведених вище норм Положення № 402 слідує, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які серед іншого, визначають причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК. До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду.

Порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та осіб, звільнених з військової служби, зі службою у Збройних Силах України визначено у главі 21 розділу ІІ Положення № 402.

Так, відповідно до пункту 21.3 розділу ІІ Положення № 402, причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у осіб, звільнених з військової служби визначають штатні ВЛК; у осіб, звільнених з військової служби інших військових формувань та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.

Відповідно до пункту 21.5 розділу II Положення № 402, постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються, зокрема, в таких формулюваннях:

а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України».

б) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини в період громадянської та Другої світової воєн» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби у складі діючої армії і флоту у роки громадянської війни, Другої світової війни, участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Другої світової війни.

Постанови ВЛК у формулюваннях, визначених підпунктами «a» та «б» не приймаються, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво), у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, є наслідком:

вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).

в) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане, у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби, крім поранень (контузій, травм, каліцтв), одержаних за обставин фактичного виконання службових обов`язків, передбачених у підпункті «а» цього пункту.

При ураженнях, зумовлених дією ДІВ, КРП, джерел ЕМП, ЛВ, мікроорганізмів I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами, а також токсичних речовин, які виникають у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби, приймається постанова - "Травма (зазначити фактор), ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби".

Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, у випадках, передбачених частиною четвертою статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Постанова ВЛК у формулюванні «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» не приймається, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво), у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, є наслідком:

вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).

г) «Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку (вказується вид події, що призвела до нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» - якщо воно одержане військовослужбовцем у результаті нещасного випадку за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, або одержане внаслідок вчинення ним правопорушення.

У такому самому формулюванні приймаються постанови щодо поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних за обставин, передбачених пунктом 11 розділу II Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27 жовтня 2021 року № 332, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 24 грудня 2021 року за № 1667/37289 (далі - Інструкція 332).

Вид події що призвела до нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії вказується у постанові ВЛК згідно з додатком 3 до Інструкції 332.

ґ) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період участі в бойових діях, забезпечення бойової діяльності військ (флотів) на території інших країн (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Зазначена постанова приймається також, коли наявне захворювання за зазначений період служби досягло такого розвитку, що призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби. Постанова в такому формулюванні приймається при хронічних, повільно прогресуючих захворюваннях, за наявності медичних документів, якщо вони етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання на період участі в бойових діях.

д) «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо воно виникло під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, або коли захворювання, яке виникло до цього, у зазначені періоди служби досягло такого розвитку, що призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби».

е) «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини в період громадянської та Другої світової воєн» - якщо воно виникло під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби у складі діючої армії і флоту у роки громадянської війни, Другої світової війни, участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Другої світової війни.

Зазначені у підпунктах «д» та «е» постанови приймаються також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, якщо вони етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання у період участі в бойових діях.

Постанови ВЛК у формулюваннях, визначених підпунктами «д» та «е» не приймаються, якщо захворювання, у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, є наслідком:

вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

вживання або отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт, інфаркт, зупинка серця тощо), що підтверджено відповідним медичним висновком, за умов, що отруєння не пов`язано із впливом цих речовин на потерпілого військовослужбовця внаслідок їх застосування в технологічному процесі або незадовільного зберігання чи транспортування, а потерпілий до настання нещасного випадку був відсторонений від виконання обов`язків командиром (начальником);

навмисного спричинення шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).

є) "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, крім захворювань (поранень, контузій, каліцтв, травм), які виникли (одержані) в періоди служби, передбачені підпунктами «а», «ґ» цього пункту, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні або якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, крім випадків, визначених у підпункті «в» цього пункту.

Постанова ВЛК у формулюванні «Захворювання ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» приймається, якщо захворювання, у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, виникло, (розвинулося) в період проходження військової служби та є наслідком:

вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

вживання або отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт, інфаркт, зупинка серця тощо), що підтверджено відповідним медичним висновком, за умов, що отруєння не пов`язано із впливом цих речовин на потерпілого військовослужбовця внаслідок їх застосування в технологічному процесі або незадовільного зберігання чи транспортування, а потерпілий до настання нещасного випадку був відсторонений від виконання обов`язків командиром (начальником);

навмисного спричинення шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).

ж) «Захворювання (поранення, травма, контузія, каліцтво), НІ, не пов`язане з проходженням військової служби» - якщо захворювання виникло в того, хто пройшов медичний огляд, до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом (у тому числі і захворювання, яке не діагностовано під час призову (під час прийому на військову службу), але патогенетично їх розвиток почався до призову (до прийому) на військову службу) і військова служба не вплинула на вже наявне захворювання і придатність до військової служби або коли захворювання виникло після звільнення з військової служби, коли початок захворювання не можна віднести на період проходження військової служби.

Постанова в такому формулюванні приймається також за наслідками поранень (травм, контузій, каліцтв), якщо вони одержані до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом і військова служба не вплинула на вже наявні наслідки поранення (травми, контузії, каліцтва) і придатність до військової служби або одержаних після звільнення з військової служби.

У такому самому формулюванні приймаються постанови щодо військовослужбовців, військову службу яким призупинено в порядку, передбаченому частиною другою статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», та якщо в час призупинення військової служби військовослужбовцем одержано поранення (травму, контузію, каліцтво) або на цей період можна віднести початок захворювання.

Відповідно до пункту 21.7 глави 21 розділу II Положення № 402, постанова ВЛК про причинний зв`язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновку, зазначеного в Акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акті про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, у разі проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва). Також до ВЛК надається медична документація про первинне звернення за медичною допомогою військовослужбовця безпосередньо після одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).

Згідно пункту 21.9 розділу ІІ Положення № 402, визначення причинного зв`язку захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми), що призвело до смерті військовослужбовця, особи, звільненої з військової служби, проводиться штатними ВЛК.

Згідно з пунктом 21.25 глави 21 розділу II Положення № 402, для прийняття постанови про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті) військовослужбовця, до штатної ВЛК разом із заявою військовослужбовця (члена сім`ї, батьків, утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця) або разом із листом командира (начальника) військової частини (закладу, установи), ТЦК та СП надаються такі документи (засвідчені копії документів):

довідка про проходження військової служби або копія посвідчення офіцера, генерала (військового квитка рядового, сержантського і старшинського складу);

довідка за формою, наведеною у Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (за наявності);

медичні документи, які підтверджують початок розвитку, розвиток захворювання або одержання травми (поранення, контузії, каліцтва): медична книжка військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби), медичні карти стаціонарного (амбулаторного) хворого або витяги з них, довідки із закладів охорони здоров`я, свідоцтва про хворобу (довідки ВЛК), витяг із книги обліку хворих в амбулаторії під час первинного звернення по медичну допомогу;

довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення - для військовослужбовців, які одержали травму (поранення, контузію, каліцтво);

копія Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції № 332, копія Акта про нещасний випадок (зникнення, смерть) за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції № 332 або копія акта розслідування авіаційної події та інциденту в авіації - у разі проведення відповідних розслідувань;

документи, у яких зазначено обставини загибелі (смерті) військовослужбовця (не менш як один з таких документів): витяг з іменного списку безповоротних втрат особового складу, наказ командира (начальника) військової частини, донесення про загибель (смерть), сповіщення (корінець сповіщення) на загиблого (померлого), захопленого в полон або заручником, а також інтернованого або зниклого безвісти військовослужбовця, постанова про закриття кримінального провадження (за наявності) - надаються у разі загибелі (смерті) військовослужбовця;

лікарське свідоцтво про смерть - надається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби);

свідоцтво про смерть - надається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби).

Штатною ВЛК враховуються: первинна медична картка, службова та медична характеристики, матеріали розслідування, дізнання або досудового слідства, атестації, архівні довідки, довідки про причину смерті, висновок судово-медичного експерта.

До вказаних документів особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, за власним бажанням додають інші документи, які підтверджують причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті), з військовою службою.

Штатна ВЛК вивчає документи, за потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких вони подані (надсилає необхідні запити тощо), та в місячний строк із дня надходження документів приймає рішення щодо встановлення причинного зв`язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті)), з військовою службою, про що інформує військові частини (органи, підрозділи), ТЦК та СП, осіб, які звернулися до штатної ВЛК.

Відповідно до пункту 21.30 глави 21 розділу II Положення № 402, постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), що зумовило безпосередню, основну причину смерті, приймається в одному із формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II цього Положення, з обов`язковим додаванням перед словом «ТАК» або «НІ» слів «яке призвело до смерті, та причина смерті».

Зі змісту наведених норм слідує, що обставини, за яких особа отримала захворювання, поранення (контузію, травму, каліцтво), є одними з ключових при визначенні причинного зв`язку та виборі формулювань, в яких приймаються постанови ВЛК.

Суд враховує, що підставою для звернення позивача до суду з цим позовом слугувала її незгода з рішенням 16 Регіональної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті її чоловіка ОСОБА_2 , яке оформлене протоколом, оскільки, на переконання позивача, при прийнятті оскаржуваного протоколу відповідачем невірно визначено формулювання про причинний зв`язок захворювання та причину смерті її чоловіка як такий, що пов`язаний з проходженням військової служби, а не з виконанням обов`язків військової служби.

З матеріалів справи слідує, що відповідно до протоколу засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії № 237 від 22.01.2025, причиною смерті молодшого сержанта ОСОБА_2 є захворювання «гостра серцева-судинна недостатність, великовогнищевий кардіосклероз, перенесений у минулому інфаркт міокарда», яке визнано таким, що пов`язане з проходженням військової служби.

При цьому, під час прийняття спірної постанови, оформленої протоколом від 22.01.2025 № 237, відповідач розглянув наступні документи:

1) Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 від 09.02.2024, видане Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції;

2) Лікарське свідоцтво про смерть № 733 від 03.02.2024 Запорізького обласного бюро СМЕ;

3) Витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.02.2024 № 70;

4) сповіщення № 123 від 03.02.2024 військової частини НОМЕР_1 ;

5) Висновок експерта № 733 від 20.02.2024 Запорізького обласного бюро СМЕ;

6) Довідка про проходження військової служби від 11.04.2024 № 6/4274;

7) Військовий квиток серії НОМЕР_5 від 10.05.2001;

8) Довідка про безпосередню участь у бойових діях від 15.03.2024 № 101/2;

9) Матеріали службового розслідування (наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 03.02.2024 № 44);

10) Постанова про закриття кримінального провадження від 24.02.2024 СВ відділення поліції № 1 Запорізького РУП ГУНП в запорізькій області.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення було взято до уваги безпосередньо Акт проведення спеціального розслідування смерті, яким встановлено випадок смерті військовослужбовця військової служби за контрактом молодшого сержанта ОСОБА_2 як такий, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби.

Суд зауважує, що відповідачем було враховано лише наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 03.02.2024 № 44, яким призначено службове розслідування.

Разом з тим, комісією не досліджувались висновки Акту проведення спеціального розслідування смерті, якими встановлено, що смерть молодшого сержанта ОСОБА_2 сталася під час перебування його у відрядженні в оперативному угрупуванні військ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », а саме в медичному пункті військової частини НОМЕР_1 .

Зокрема, як слідує зі змісту самого Акту, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.11.2023 № 342, молодший сержант ОСОБА_3 командир відділення охорони взводу охорони роти охорони вибув у відрядження у район розташування в оперативне угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з 25.11.2023 для виконання бойових завдань.

Відповідно до записів у журналі ведення бойових дій військової частини НОМЕР_1 інв. № 711/т том 4 від 01.11.2023 стало відомо, що станом на 15 год 00 хв 26.11.2023 особовий склад військової частини НОМЕР_1 прибув залізничним громадським транспортом в межі операційної зони оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з метою виконання бойового розпорядження угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » № 15дск від 23.11.2023, а саме: молодший сержант ОСОБА_2 .

Крім того, 03.02.2024 сержант ОСОБА_4 знаходився у приміщенні медичного пункту оперативного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_4 " з капітаном ОСОБА_5 . Приблизно в проміжку часу між 10 годиною та 10 годиною 10 хвилин до них приєднався молодший сержант ОСОБА_2 , який на стан свого здоров`я не скаржився. Приблизно через 1-3 хвилини молодший сержант ОСОБА_6 раптово впав зі стільця на якому сидів, втративши свідомість. Сержантом ОСОБА_7 був оглянутий молодший сержант ОСОБА_6 та встановлений попередній діагноз гостра патологія серцевосудинної системи, після чого він приступив до надання першої медичної допомоги (дексаметазон, адреналін, дофамін). Після відсутності позитивного результату та динаміки хворого, було розпочато серцево-легеневу реанімацію до якої було залучено старшого сержанта ОСОБА_8 , як допомогу. Паралельно здійснено виклик екстреної медичної допомоги міста Запоріжжя, які по прибуттю розпочали надавати допомогу та продовжували серцево-легеневу реанімацію із застосуванням кардіомоніторингу та дефібриляції. Реанімаційні заходи, які проводились протягом 45-50 хвилин не дали результату та бригадою екстреної медичної допомоги міста Запоріжжя о 10 годині 53 хвилини 03 лютого 2024 року констатували смерть молодшого сержанта ОСОБА_9 .

Дані факти підтверджуються записами у журналі ведення бойових дій військової частини НОМЕР_1 ін. № 71/т том 5 від 12 січня 2024 року від 11 години 50 хвилин за 03 лютого 2024 року та поясненнями сержанта ОСОБА_4 , капітана ОСОБА_5 старшого сержанта ОСОБА_8 .

Відтак, за результатами проведеного розслідування комісією визнано випадок смерті військовослужбовця ОСОБА_2 як такий, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби.

Суд звертає увагу, що 16 Регіональна військово-лікарська комісія під час встановлення причинного зв`язку травми, захворювання чи смерті військовослужбовця зобов`язана здійснити всебічне, повне та об`єктивне дослідження всіх наявних документів, в тому числі Акту проведення спеціального розслідування смерті, оскільки ігнорування або неврахування відповідачем зазначених вище документів є грубим порушенням процедури.

Оскільки у Акті проведення спеціального розслідування смерті зазначено про пов`язаність смерті ОСОБА_2 з виконанням обов`язків військової служби, Комісія була зобов`язана надати належну юридичну та медичну оцінку цим документам, а не ухвалювати рішення на основі вибіркових даних.

Натомість, відомостей про дослідження відповідачем висновків Акту проведення спеціального розслідування смерті, на що посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог, наявні в справі докази не містять.

Поряд з цим, з матеріалів справи слідує, що смерть ОСОБА_2 , настала внаслідок перенесеного раніше інфаркту міокарда, що ускладнилось гострою серцево-судинною недостатністю.

Проте, матеріали справи не містять інформації щодо періоду перенесення позивачем інфаркту міокарда (зокрема, чи був перенесений такий інфаркт безпосередньо під час проходження військової служби чи виконання обов`язків військової служби), а також відсутні докази того, що померлому до призову на службу було діагностовано гостру серцево-судинну недостатність чи наявність скарг позивача щодо стану здоров`я, пов`язаним з цією хворобою.

Відтак, матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достатніх доказів того, що відповідачем під час розгляду документів померлого було вжито всіх необхідних заходів для всебічного та належного встановлення обставин справи, зокрема щодо можливого причинно-наслідкового зв`язку між захворюванням, яке спричинило смерть, з виконанням обов`язків військової служби.

Натомість, судом відхиляються доводи позивача про невідповідність витягу з протоколу засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії від 22.01.2025 № 237 форми, наведеній в додатку 19 до Положення № 402, оскільки не підписаний усіма членами комісії, які брали участь у засідання, та секретарем комісії, з тих підстав, що додаток 19 до Положення № 402 встановлює форму та зміст самого протоколу засідання штатної ВЛК, а не витягу з нього.

Більше того, з долученої до матеріалів справи копії протоколу № 237 засідання штатної ВЛК слідує, що такий містить підписи всіх членів комісії, а також секретаря комісії.

Суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 802/468/17-а, згідно з якими встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв з військовою службою є компетенцією військово-лікарської комісії, втручання у ці повноваження судом є недопустимо. Разом з тим, згідно з усталеною судовою практикою, при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення ВЛК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певної постанови, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності постанови ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Отже, суди вправі перевіряти законність постанови ВЛК лише в межах дотримання процедури її прийняття.

Враховуючи висновки Верховного Суду, суд констатує, що має право й обов`язок перевіряти лише законність процедури прийняття рішення ВЛК.

За наведеного, невиконання відповідачем законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 16.04.2025 у справі № 160/31586/23, які враховуються судом в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що рішення 16 Регіональної військово-лікарської комісії, оформлене протоколом № 237 від 22.01.2025, про причинний зв`язок захворювання ОСОБА_2 не відповідає загальним вимогам, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, а саме критеріям обґрунтованості та вмотивованості, відповідно до яких відповідач мав навести переконливі та зрозумілі мотиви його прийняття, а відтак вказане рішення підлягає скасуванню, а позов в цій частині вимог задоволенню.

Поряд з цим, вирішуючи вимоги зобов`язального характеру щодо перегляду та викладення у визначеній формі висновку про причинний зв`язок захворювання, яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 молодшого сержанта, командира 3 відділення охорони 1 взводу охорони 1 роти охорони військової частини НОМЕР_1 , суд зауважує наступне.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, тому суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду у цій категорії справ.

Зокрема, правова позиція Верховного Суду, неодноразово викладена у постановах від 26.09.2018 у справі № 817/820/16, від 17.12.2018 у справі № 819/3211/15, від 17.03.2020 у справі № 240/7133/19, від 30.11.2020 у справі № 200/14695/19-а, від 30.04.2021 у справі № 160/12235/19 та від 26.02.2025 у справі № 240/13173/22, полягає в тому, що розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність лише в межах дотримання процедури прийняття таких.

Зазначений підхід є застосовним і до спірної ситуації, оскільки функції щодо встановлення причинного зв`язку смерті покладаються саме на штатну ВЛК, яка утворюється в установленому порядку та яка в своїй діяльності керуються Конституцією, законами України та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, суди позбавлені можливості оцінювати обґрунтованість медичних висновків при прийнятті певного рішення, оскільки не є спеціалізованими установами в медичній сфері, суди вправі перевірити законність висновку лише в межах дотримання процедури його прийняття, а оцінка підставності висновку виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального та процесуального права.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17.03.2020 справа № 240/7133/19, від 08 серпня 2019 року справа № 820/11362/15.

Разом із тим, відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07. 2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Суд враховує, що оскільки спір стосується дотримання відповідачем процедури прийняття рішень, зокрема щодо дослідження всіх документів, відповідач як суб`єкт владних повноважень у спірних відносинах не реалізував свої дискреційні повноваження, передбачені Положенням № 402, а суд уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, тому суд позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданих виключно відповідачу.

За таких обставин, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту і відновлення порушеного права позивача буде не викладення в новому формулюванні причинного зв`язку, а зобов`язання відповідача повторно розглянути матеріали щодо встановлення причинного зв`язку смерті ОСОБА_2 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Частинами першою, другою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовну заяву належить задовольнити частково.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивачем було заявлено одну вимогу немайнового характеру, а тому з урахування обставини подання позову до суду в електронній формі останньому належало сплатити судовий збір в сумі 1064,96 грн.

Разом з тим, згідно з квитанцією від 02.04.2026 № 7713-5153-4678-1272, за подання цього позову до суду позивачем сплачений судовий збір в сумі 1065,00 грн.

За правилами пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI повернення судового збору, внесеного в більшому розмірі, ніж встановлено законом, здійснюється за ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Станом на момент ухвалення цього рішення клопотання про повернення надміру сплаченого судового збору (1065,00 грн - 1064,96 грн = 0,04 грн) стороною позивача до суду не подано, а тому підстави для вирішення відповідного процесуального питання наразі відсутні.

Водночас, сплачена позивачем половина суми судового збору в розмірі 532,48 грн підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката, то суд враховує наступне.

Так, відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою та другою статті 134 цього Кодексу, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

На виконання вимог частини четвертої статті 134 КАС України позивач подав до суду копії: договору № 31 про надання правничої допомоги, розрахунку вартості послуг адвоката у справі № 460/5834/26, акту № 2 про оплату до договору про надання правничої допомоги від 03.07.2025 № 31, який містить детальний опис наданих послуг, ордеру про надання правничої допомоги.

Суд звертає увагу, що згідно з пунктом 2 частини третьої статті 134 КАС України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.09.2019 у справах № 810/3806/18, № 810/2816/18, № 810/3806/18, від 22.11.2019 у справі № 810/1502/18.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Суд встановив, що відповідно до Договору № 31 про надання правничої допомоги від 03.07.2025, укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_1 , Адвокат бере на себе зобов`язання з надання правничої допомоги Клієнту, а Клієнт зобов`язаний оплатити цю допомогу згідно з умовами Договору.

Згідно розрахунку вартості послуг адвоката у справі № 460/5834/26, за вказану правову допомогу сторони договору погодили розмір гонорару адвоката в розмірі 10000,00 грн.

Згідно з актом № 2 про оплату до договору про надання правничої допомоги від 03.07.2025 № 31, Адвокатом надано позивачу наступні послуги: вивчення адвокатом фактичних обставин справи та релевантної практики Верховного Суду (вартість - 1500,00 грн), підготовка і подання до суду позовної заяви (вартість - 6000,00 грн), підготовка процесуальних документів у справі після відкриття провадження (вартість 2500,00 грн). Загальна вартість наданих послуг складає 10000,00 грн.

Суд зауважує, що справа вирішувалася за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Також, суд враховує ту обставину, що позовну заяву ОСОБА_1 , задоволено частково.

Оцінивши загальну вартість правових послуг, суд вважає її розмір необґрунтованим, оскільки дана справа є справою незначної складності.

В свою чергу, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суть виконаних послуг, затрачений адвокатом час на надання правничої допомоги, суд прийшов до висновку, що заявлена до відшкодування сума у 10000,00 грн, є надмірною, неспівмірною із складністю справи та фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, отже підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Відтак, з огляду на незначну складність справи, суд, виходячи з критерію пропорційності, вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 4000,00 грн. Решту витрат на правову допомогу повинен понести позивач.

Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до 16 Регіональної військово-лікарської комісії про визнання протиправним та скасування протоколу, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 16 Регіональної військово-лікарської комісії, оформлене протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії № 237 від 22.01.2025, щодо встановлення причинного зв`язку захворювання, яке призвело до смерті, та причини смерті ОСОБА_2 .

Зобов`язати 16 Регіональну військово-лікарську комісію повторно розглянути матеріали щодо встановлення причинного зв`язку захворювання, яке призвело до смерті, та причини смерті ОСОБА_2 , та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань 16 Регіональної військово-лікарської комісії судовий збір у розмірі 532,48 грн (п`ятсот тридцять дві грн, 48 коп).

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань 16 Регіональної військово-лікарської комісії судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн (чотири тисячі грн, 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 11.11.2026.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 );

відповідач - 16 Регіональна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України (вул. Стрийська, буд. 73А, м. Львів, Львівська обл., 79045; код ЄДРПОУ/РНОКПП 08380628).

Суддя Ольга ПОЛІЩУК