Рішення № 141400635 у справі № 295/14357/25 від 10.11.2026

Справа № 295/14357/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Буткевича М.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін позовну заяву ОСОБА_1 до Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить зняти арешт з нерухомого майна, земельної ділянки площею 0,1 га, що знаходиться на території Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, та належала ОСОБА_2 , спадкоємцем майна якого є позивач.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що його батько ОСОБА_2 помер від травм, отриманих внаслідок захисту Батьківщини у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Позивач набув статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України.

Після смерті батька позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального Кузьміна Л.Л. відкрила спадкову справу № 56/2024 після смерті ОСОБА_2 .

Проте у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,1 га, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Новогуйвинська селищна рада позивачу відмовлено у зв?язку з наявним у Державному реєстрі речових прав арештом.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна від 28.05.2025 № 428993867 на все майно батька позивача ОСОБА_2 накладено арешт та оголошено заборону на відчуження за постановою державного виконавця Богунського відділу ДВС.

ВАТ «Ерсте Банк» не був ліквідований у прямому розумінні, а був проданий банком Erste ОСОБА_3 у 2013 році та згодом перейменований на Фідокомбанк, а згодом став частиною Фідобанку, який був ліквідований у 2016 році.

У зв?язку з вказаним, позивач звернувся із заявою до відповідача про зняття арешту з нерухомого майна.

Ухвалою суду від 27.11.2025 відкрито провадження спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с. 39,40). Також даною ухвалою суду було визначено строки для подання сторонами відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив.

Жодних заяв та клопотань до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_4 є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с. 9).

Згідно копії свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 змінив ім`я на ОСОБА_1 (а.с. 8).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.10).

Відповідно до рішення Управління у справах ветеранів війни Житомирської міської ради 30.06.2025 року ОСОБА_1 надано статус члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України до моменту створення своєї сім`ї (а.с. 12).

Відповідно до копії листа Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі від 23.06.2025 року, на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 28124612 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2062, виданого Богунським районним судом м. Житомира від 09.08.2011 року, про зобов?язання ОСОБА_2 повернути ПАТ «Ерсте Банк» заборгованість по кредитному договору в сумі 2927,42 дол. США, а в разі відсутності зазначеного майна, стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ерете Банк» 23 297,01 грн та судові витрати 352,97 грн. Всього 23 649,98 грн.

11.08.2011 державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

14.06.2012 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (направлення ВД за належністю до іншого відділу ДВС - згідно довідки з БТІ за боржником зареєстроване майно на території ВДВС Житомирського РУЮ. а саме садовий будинок АДРЕСА_1 (СТ «Соколовське»).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного рестру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта було встановлено, що за боржником зареєстровано нерухоме майно. З метою виконання вимог виконавчого документу та у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, якою було накладено арешт на все майно, та зареєстровано дані обтяження у відповідних державних реєстрах. Державним виконавцем було накладено арешт майно, та зареєстровано відповідні обтяження за № 12618840 від 14.06.2012 року в державному реєстрі нерухомого майна. Згідно постанови про арешт майна боржника № 28124612 від 13.06.2012 року (а.с. 13-15).

23.07.2025 року Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_6 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з наявністю арешту на спадкове майно (а.с. 16-18).

Згідно листа Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області від 28.08.2025 року встановлено, що на виконанні у відділі перебував виконавчий лист № 2-2062 від 09.08.2011 року Богунського районного суду м. Житомира про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованості у розмірі 23 649 грн. 98 копійок.

30.08.2017 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 19).

Як вбачається з листа ВАТ «Ерсте» від 02.12.2009 року, у зв`язку з виконанням зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором № 014/17847/3/18343 від 23.06.2008р. на суму 10000,00 доларів США та припиненням іпотечного договору АТ «Ерсте Банк» просить зняти заборону на відчуження майна, а саме:

- садового будинку, який знаходиться за адресою: «Фіалка» (СТ «Соколовське») садове товариство Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, буд. 286;

- земельна ділянка, площею 450 кв. м., яка знаходиться за адресою: «Фіалка» (СТ «Соколовське») садове товариство Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ділянка № НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_2 , переданої в іпотеку згідно договору іпотеки № 014/17847/3/18343/1 від 23.06.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою C.I. 23.06.2008 року, зареєстровано в реєстрі за № 4530 (а.с. 20).

Правовідносини між сторонами врегульовані та відповідають наступним нормам права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Статтею 317 Цивільного кодексу (далі - ЦК) передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За правилами ст. 321 ЦК передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 391 ЦК передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України(ст.1218,1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст.1220 ЦК України).

Згідно з ч.1ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст.1268 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина друга статті 51 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи: суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна(дане твердження зазначено у Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19)).

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Якщо кредитора ліквідовано і правонаступників немає, належним відповідачем є орган місцевого самоврядування (міська, селищна або сільська рада за місцем знаходження майна).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що позивач має право на зняття арешту з нерухомого майна.

Однак, цей позов, попри правову позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2019 року по справі № 905/386/18, пред`явлений не до стягувача у цьому виконавчому провадженні (особи, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчому провадженні), а до Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), який в силу зазначеної правової позиції є неналежним відповідачем у справі.

Окрім цього, у ході судового розгляду справи від позивача до суду не надходило клопотань про заміну відповідача або залучення співвідповідача і вирішення такого роду питань не входить до сфери компетенції суду в разі відсутності відповідного клопотання позивача.

Також Верховний Суд неодноразово у постановах від 18 жовтня 2023 року у справі № 300/808/19, від 07 грудня 2023 року у справі № 363/2300/20, від 13 грудня 2023 року у справі № 753/8710/21 наголошував на тому, що пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові.

Враховуюче наведене, а також зважаючи на те, що це позов поданий до неналежного відповідача суд вимушений відмовити у задоволенні позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.І.Буткевич