Ухвала № 141401006 у справі № 500/7135/26 від 11.11.2026

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань забезпечення адміністративного позову

Справа № 500/7135/26

11 листопада 2026 року м.Тернопіль

Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Баб`юк П.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України про визнання протиправними та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, в якому просить:

визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 01.10.2026 № 45 про накладення штрафу у розмірі 51 000 грн;

визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 01.10.2026 № 46 про накладення штрафу у розмірі 51 000 грн.

До позовної заяви ОСОБА_1 також додано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанов Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 01.10.2026 за № 45 та № 46 про накладення штрафу у розмірі по 51 000 грн, до набрання судовим рішенням у справі законної сили.

В обґрунтування поданої заяви вказує, що якщо відповідач направить оскаржувані постанови на виконання до органу державної виконавчої служби, то це зумовить їх примусове виконання, і потягне за собою інші наслідки, передбачені Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-9111, включаючи стягнення не лише суми штрафу, яка вважається спірною, а й виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, накладення арешту на кошти (майно) боржника тощо.

Зазначає, що таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може спричинити негативні наслідки у вигляді заборони користування коштами на рахунках, накладення арешту на майно позивача. Тому останньому необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для поновлення порушеного права на розпорядження належним йому майном.

Визначаючись щодо наведеного, суд виходить з наступного.

Як передбачено у ч.1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ж ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За приписами ч. 1 та 2 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Суд також має враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Положеннями ч. 1 ст. 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Отже, ч.2 ст. 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання судового рішення про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась із таким клопотанням, позовним вимогам.

Суд зауважує, що регулювання підстав і порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв "адекватності", тобто наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема і те, чи спроможний відповідний захід забезпечити фактичне виконання рішення суду в разі задоволення позову, а також "співмірності", тобто співвідношення негативних наслідків від вжиття певних заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття таких заходів. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.08.2022 в постанові №990/99/22.

Судом встановлено, що постановами Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 01.10.2026 за № 45 та № 46, за порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", в частині, невиконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів щодо усунення формальної невідповідності, до позивача застосовано штраф у загальному розмірі 102 000,00 грн (по 51 000,00 грн кожна).

У відповідності до абз. 10-12 ч.7 ст. 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" № 850-IX від 02.09.2020 суб`єкт господарювання має сплатити штраф у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання постанови про його накладення.

У разі несплати штрафу в зазначений строк примусове виконання постанов про накладення штрафу здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Суб`єкт господарювання має право оскаржити рішення органу ринкового нагляду про накладення штрафу до керівника органу ринкового нагляду, а також у судовому порядку. У разі оскарження рішення у суді суб`єкт господарювання сплачує штраф після прийняття відповідного рішення керівником органу ринкового нагляду або судом.

11.11.2026 судом відкрито провадження у даній справі, а відтак, враховуючи положення ст.44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", позивач вправі сплатити штраф після прийняття відповідного рішення судом за результатами розгляду справи.

Отже, відсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, чи ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача.

При цьому, відсутні докази звернення відповідачем прийнятих постанов до примусового виконання.

Враховуючи наведене, відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову

Керуючись ст. 152, 154, 169, 243, 248, 294, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 09.11.2026 про забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 11 листопада 2026 року.

Головуючий суддя Баб`юк П.М.