Рішення № 141401014 у справі № 500/2988/26 від 11.11.2026

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2988/26

11 листопада 2026 року м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду через представника адвоката Крамара Володимира Петровича надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , у якій позивач просить суд:

визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) протиправною в частині нерозгляду рапорту ОСОБА_1 про видачу довідки про обставини травми від 04.03.2026;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 від 04.03.2026 та видати довідку про обставини травми, одержані ОСОБА_1 11.12.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у період з 27.11.2024 по 28.01.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в оперативному підпорядкуванні начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Під час безпосередньої участі у вказаних заходах, ОСОБА_1 11.12.2024 під час виконання бойового завдання отримав захворювання, у зв`язку з чим проходив стаціонарне лікування.

Відповідно до довідки госпітальної військово-лікарської комісії від 09.10.2025 №1016, госпітальною ВЛК Львівського військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України 09.10.2025 проведено огляд військовослужбовця головного сержанта ОСОБА_1 та встановлено, що травми, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби.

У зв`язку із неотриманням довідки про обставини травми, ОСОБА_1 04.03.2026 через ІНФОРМАЦІЯ_3 (через систему документообігу СІДО), подав рапорт Командиру Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 про видачу довідки про обставини травми. Вказаний рапорт одержано 05.03.2026. При цьому у визначений законом строк відповідач не розглянув рапорт Усіка В.М.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду у встановленому законом порядку його рапорту, звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 15.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено учасникам справи строк для надання заяв по суті.

Цією ж ухвалою зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) надати суду у строк для подання відзиву на позовну заяву докази, що стосуються предмету спору, у тому числі щодо надходження, опрацювання та результатів розгляду рапорта ОСОБА_1 від 04.03.2026 про видачу довідки про обставини травми.

01.06.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача проти позову заперечує та зазначає, що з 01.07.2023 відповідач користується Системою електронного документообігу, тобто всі документи які надходять з електронною поштою або засобами поштового зв`язку «Укрпошта» реєструються в СЕДі. Разом з тим за даними відділу документального забезпечення штабу рапорт від ОСОБА_1 не надходив.

Твердження представника позивача, що рапорт від 04.03.2026 отриманий, але не розглянутий на відповідь не надана не відповідає дійсності. Позивач в позові зазначає, що рапорт було подано через ІНФОРМАЦІЯ_3 (через систему документообігу СІДО). Однак, доказів реєстрації такого рапорту не надає. До матеріалів справи, не надано доказів направлення рапорту від 04.03.2026 засобами поштового зв`язку, або направлення на електронну пошту.

Окремо відповідач звертає увагу, що доказом безпосередньої участі у бойових діях або заходах та, як наслідок, отриманої травми є Журнал бойових дій, на підставі відомостей якого складається довідка про обставини травми. Однак, військова частина НОМЕР_1 не здійснює облік в Журналі бойових дій щодо військовослужбовців інших загонів. Оскільки позивач не є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , тому ведення Журналу бойових дій мало здійснюватися підрозділом, в складі якого позивач прибув на ділянку відповідальності військової частини НОМЕР_1 .

З урахуванням викладеного представник відповідача вважає відсутніми підстави для визнання бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 протиправною, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Інших заяв, в тому числі по суті справи, на адресу суду не надходило.

Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вказує наступне.

Згідно довідки від 12.09.2025 №08/2240, виданої Військовою частиною НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України, головний сержант ОСОБА_1 дійсно в період з 27 листопада 2024 року по 28 січня 2025 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи на території Луганської області Сіверськодонецького району в н.п. Білогорівка. (арк. справи 14)

Відповідно до первинної медичної картки форми 100, виданої 14.12.2024, головний сержант Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримав обмороження фаланг обох стоп І-ІІ ступеня. (арк. справи 15)

Згідно виписки №2085524 із медичної карти стаціонарного хворого хірургічного відділення №1 КНП «Міська клінічна лікарня №6» Дніпровської міської ради, 14.12.2024 головний сержант військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 госпіталізований у стаціонар з діагнозом: холодова травма (11.12.2024), обмороження обох стоп І-ІІ ст. в реактивному період, виписаний зі стаціонару 16.12.2024 до подальшої евакуації. (арк. справи 16)

Згідно виписки №5169/1361 із медичної карти стаціонарного хворого хірургічного відділення КНП «Криворізька міська лікарня №7», 16.12.2024 головний сержант військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 госпіталізований у стаціонар з діагнозом: холодова травма, обмороження І-ІІ ст. пальців обох стоп, вегетативна поліневралгія; акубаротравма без враження барабанних перетинок; гостра двобічна нейросенсорна приглухуватість, виписаний 08.01.2025. (арк. справи 17)

09 жовтня 2025 року головний сержант ОСОБА_1 , НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), пройшов медичний огляд госпітальної ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно висновків якої «залишкові явища після холодової травми (11.12.2024): обмороження обох стоп І-ІІ ст. без порушення функцій; залишкові явища вибухової травми (11.12.2024): акубаротравми, без порушення слуху, - травми, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби. (арк. справи 18)

04.03.2026 позивачем складно рапорт на ім`я командира Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з проханням:

надати належним чином засвідчену копію акта розслідування нещасного випадку (травми, поранення, контузії, каліцтва) за фактом отримання ОСОБА_1 11.12.2024 під час виконання бойового завдання захворювання;

надати належним чином засвідчену копію наказу командира військової частини про поранення (контузію, травму, каліцтво) за фактом отримання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 під час виконання бойового завдання захворювання;

видати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за фактом отримання ОСОБА_1 11.12.2024 під час виконання бойового завдання захворювання. (арк. справи 19-21)

Позивач стверджує, що вказаний рапорт подано ним 04.03.2026 через ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вважаючи свої права порушеними внаслідок нерозгляду командиром Військової частини НОМЕР_1 поданого рапорту, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Спір у цій справі виник у зв`язку із протиправною, на думку позивача, бездіяльністю військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 та невидачі йому довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), отриманої 11.12.2024 під час проходження військової служби у складі Державної прикордонної служби України.

Відповідно до положень Закону України «Про державну прикордонну службу» Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, основним обов`язками, якої є зокрема: припинення будь-яких спроб незаконної зміни проходження лінії державного кордону України; припинення у взаємодії із Збройними Силами України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, відповідними правоохоронними органами збройних та інших провокацій на державному кордоні України, у тому числі шляхом безпосереднього ведення бойових дій; участь у взаємодії із Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями у ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту на державному кордоні України, міжнародного збройного конфлікту та відсічі збройній агресії проти України шляхом безпосереднього ведення бойових дій; участь у виконанні заходів територіальної оборони, а також заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного і надзвичайного стану.

Статтею 10 цього Закону визначено, що прикордонний загін є основною оперативно-службовою ланкою Державної прикордонної служби України, на яку покладаються охорона певної ділянки державного кордону самостійно чи у взаємодії з іншими органами охорони державного кордону та Морською охороною, забезпечення дотримання режиму державного кордону і прикордонного режиму, здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів, охорона та захист пунктів пропуску через державний кордон України, припинення у взаємодії з відповідними військовими частинами та підрозділами Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, відповідними правоохоронними органами збройних та інших провокацій на державному кордоні України. Під час дії воєнного стану прикордонні загони у встановленому законом порядку можуть залучатися відповідними органами військового управління Збройних Сил України до ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту на державному кордоні України, міжнародного збройного конфлікту, відсічі збройній агресії проти України.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про ведення воєнного стану в України», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-Х на території України ведений воєнний стан через акт відкритої агресії з боку Російської Федерації та проведенням активних бойових дій на території Київської, Харківської, Херсонської, Донецької та Луганської областей, продовженого подальшими Указами Президента України. Станом на день звернення до суду та розгляду справи воєнний стан триває.

Згідно статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній Документ сформований в системі «Електронний суд» 01.06.2026 5 незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Отже, військовослужбовці Державної прикордонної служби України, з 24.02.2022 здійснюють передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» та Законом України «Про державну прикордонну службу» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у складі НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби (Військова частина НОМЕР_2 ), у ході якої брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, під час якої 11.12.2.2024 отримав травму, пов`язану з проходженням військової служби, що підтверджується відповідною довідкою госпітальної ВЛК від 09.10.2025 №1016. (арк. справи 18)

Порядок проведення військово-лікарськими комісіями (далі - ВЛК) Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба) військовослужбовців Держприкордонслужби з метою встановлення причинного зв`язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) з проходженням військової служби визначено Положенням про проходження медичного огляду в Державній прикордонній службі України, яке затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2024 року №441. (далі - Положення №441)

Пунктом 1 Положення №441 передбачено, що до основних завдань ВЛК належить, зокрема, визначення причинного зв`язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) військовослужбовців Держприкордонслужби, осіб, звільнених з військової служби Держприкордонслужби, з проходженням військової служби.

Пунктом 2 розділу 4 «Медичний огляд військовослужбовців Держприкордонслужби» Положення №441 передбачено, що на військовослужбовців Держприкордонслужби, які направляються на медичний огляд ВЛК, ЛЛК у мирний час, подається, серед іншого, довідка про обставини захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) (додаток 14).

Розділом 12 Положення №441 врегульовано порядок встановлення причинного зв`язку захворювань, травми (поранення, контузії, каліцтва) у військовослужбовців Держприкордонслужби та осіб звільнених з військової служби Держприкордонслужби.

Так, згідно пункту 1 розділу 12 Положення №441 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців Держприкордонслужби встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва).

Причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) у військовослужбовців Держприкордонслужби при медичному огляді визначають постійно діючі госпітальні (гарнізонні) ВЛК, у складних випадках - ЦВЛК. (пункт 2 розділу 12 Положення №441)

Пунктом 4 розділу 12 Положення №441 визначено, що постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) приймаються в таких формулюваннях, зокрема:

1) «Травма (поранення, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини» - якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) одержана під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії та флоту в роки Другої світової війни та участі в бойових діях, розмінуванні боєприпасів часів Другої світової війни, а також, при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера, судна забезпечення), екіпажу літака (вертольота), або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції Об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції (операції Об`єднаних сил) у період її проведення, під час безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України або в період перебування в місцях несвободи в разі встановлення факту позбавлення особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв`язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності та недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України

Постанова ВЛК у формулюванні «Травма (поранення, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини» не приймається, якщо травма (поранення, контузія, каліцтво), у тому числі, що призвела до смерті військовослужбовця Держприкордонслужби, є наслідком:

вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

6) «Захворювання, травма (поранення, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, крім захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які виникли (одержані) в періоди служби, передбачені підпунктами 1, 5 цього пункту, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності;

Постанови ВЛК у формулюванні «Захворювання, травма (поранення, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» приймаються також при медичному огляді військовослужбовців Держприкордонслужби за результатами захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні, або якщо захворювання, травма (поранення, контузія, каліцтво) одержане за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, крім випадків, визначених у підпункті 2 цього пункту.

Постанова ВЛК у формулюванні «Захворювання ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» приймається, якщо захворювання, у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, виникло (розвинулося) в період проходження військової служби та є наслідком:

вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння;

навмисного спричинення шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом)

Отже, право військовослужбовця на отримання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) є важливою складовою механізму соціального захисту військовослужбовців та гарантує реалізацію їхніх прав у сфері медичного та соціального забезпечення. Відсутність такої довідки може унеможливити встановлення причинного зв`язку між травмою (захворюванням, пораненням, контузією, каліцтвом) та військовою службою, що, у свою чергу, створює перешкоди для проходження військово-лікарської комісії (ВЛК), отримання відповідних грошових виплат та інших соціальних гарантій.

Порядок та умови видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, дія якого поширюється також на військовослужбовців Державної прикордонної служби України. (далі - Статут)

Пунктом 87 Статуту передбачено, що обов`язок у встановленому порядку складати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) належить начальнику медичної служби бригади, який відповідає за організацію та проведення лікувально-профілактичних, санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів у бригаді, своєчасне надання необхідної медичної допомоги травмованим (пораненим) та хворим.

Згідно пункту 260 Статуту у разі направлення на лікування та/або реабілітацію у сфері охорони здоров`я поза розташуванням частини військовослужбовці повинні бути одягнені відповідно до пори року і мати при собі номер електронного направлення (а в разі відсутності технічної можливості виписування направлень в електронній формі - направлення в паперовій формі), медичну книжку, документ, який посвідчує особу, необхідні особисті речі, атестат на продовольство, довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) і медичну характеристику, а в разі вибуття на лікування та/або реабілітацію у сфері охорони здоров`я за межі гарнізону - додатково атестат на речове і грошове забезпечення, проїзні документи до місця розташування лікувального закладу і назад.

Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається начальником медичної служби військової частини, як правило, після проведення відповідного розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва).

У разі якщо обстановка не дозволяє надати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) до направлення військовослужбовця, який одержав травму (поранення, контузію, каліцтво), на лікування поза розташуванням військової частини, така довідка направляється до закладу охорони здоров`я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо захворювання, травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинені діями противника, в тому числі під час перебування в полоні, відповідне розслідування обставин отримання військовослужбовцем захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) не проводиться. Довідка про обставини захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) складається протягом п`яти днів з дня отримання військовослужбовцем первинного облікового медичного документа, затвердженого Міністерством оборони України, а за його відсутності - довідки про перебування в закладі охорони здоров`я, та у такий самий строк направляється до закладу охорони здоров`я, в якому військовослужбовець перебуває на стаціонарному лікуванні, або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Системний аналіз наведених положень законодавства свідчить про те, що обов`язок зі складання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) покладено на начальника медичної служби відповідної військової частини у визначені законом строки, а саме: протягом п`яти днів з дня отримання військовослужбовцем первинного облікового медичного документа, або за його відсутності - довідки про перебування в закладі охорони здоров`я, після чого такого довідка має бути направлена до закладу охорони здоров`я, в якому військовослужбовець перебуває на стаціонарному лікуванні, або до ТЦК та СП.

З матеріалів справи слідує, що позивачем внаслідок травми (обмороження стоп І-ІІ ст.) від 11.12.2024 отримано первинний обліковий медичний документ (арк. справи 15), що став підставою для направлення його на стаціонарне лікування.

Матеріали справи не містять довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), обов`язок щодо складання якої відповідно до наведених вище положень Статуту покладено на начальника медичної служби військової частини.

При цьому, бездіяльність відповідної посадової особи (начальника медичної служби військової частини, де позивач проходив службу на момент набуття травми) не є предметом оскарження у межах даної справи, а тому не є предметом правової оцінки суду.

Натомість, як слідує за змісту позову, порушення своїх прав позивач пов`язує саме з нерозглядом командиром Військової частини НОМЕР_1 рапорту про видачу йому такої довідки.

З приводу вказаної позиції позивача суд зауважує, що відповідно до статті 28 Статуту єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:

наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;

наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази;

забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості. (стаття 58 Статуту)

Статтею 14 Статуту передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

З наведеного слідує, що принцип єдиноначальності у відповідній військовій частині реалізується, у тому числі, шляхом виконання командиром (начальником) обов`язку з розгляду рапортів його підлеглих, спрямованих з особистих та службових питань.

З наявних у матеріалах справи доказів слідує, що на момент набуття травми (11.12.2024) позивач перебував на військовій службі у складі Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 прикордонний загін Державної прикордонної служби України), що підтверджується інформацією, зазначеною у первинному обліковому медичному документі, виписці №2085524 від 16.12.2024, виписці №5169/1361 від 08.01.2025, довідці госпітальної ВЛК №1016 від 09.10.2025. (арк. справи 15, 16, 17, 18)

Натомість, доказів звернення до командира (начальника) Військової частини НОМЕР_2 з приводу отримання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), набутої 11.12.2024, позивачем не надано.

У позовній заяві представник позивача зазначає, що у період з 27.11.2024 по 28.01.2025 перебував в оперативному підпорядкуванні начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військової частини НОМЕР_1 ), проте доказів на підтвердження вказаних обставин матеріали справи також не містять.

Також стороною позивача не надано жодних доказів на підтвердження факту звернення (безпосередньо або через відповідний ТЦК та СП) до Військової частини НОМЕР_1 з відповідним рапортом.

Натомість, у відзиві на позовну заяву представником відповідача зазначено, що позивач не проходив військову службу у складі Військової частини НОМЕР_1 , з жодним рапортом не звертався.

Суд зауважує, що згідно частин першої та другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, надавши правову оцінку доводам сторін, перевіривши їх аргументи та заперечення з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, у контексті норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та у межах предмета доказування, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обставин, на які він посилається, як на підставу порушення своїх прав та інтересів, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, тому підстави для розподілу судових витрати згідно статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 11 листопада 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_5 );

відповідач:

- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).

Головуючий суддя Мірінович У.А.