Рішення № 141401019 у справі № 291/959/26 від 11.11.2026

Справа № 291/959/26

Провадження №2/291/829/26

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

11 листопада 2026 року селище Ружин

Ружинський районний суд Житомирської області у складі головуючої судді Гарбарук І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами в залі суду у селищі Ружин цивільну справу №291/959/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - ТОВ «Бізнес Позика») через представника Величко Ларису Миколаївну звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №569982-КС-003 про надання кредиту від 3 лютого 2026 року. Позовну заяву сформовано в системі «Електронний суд» 27 серпня 2026 року; за відміткою канцелярії суду вона надійшла 28 серпня 2026 року.

Позивач зазначає, що 3 лютого 2026 року між сторонами укладено в електронній формі кредитний договір, за яким відповідачу надано 22 000,00 грн строком на 24 тижні, зі строком дії договору до 21 липня 2026 року. Стандартна фіксована процентна ставка становить 1 % на день. Договором також передбачено одноразову комісію за видачу кредиту в розмірі 4 400,00 грн.

Договір підписано відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором UA-1905, надісланим на зазначений ним номер телефону. Кредитні кошти перераховано на платіжну картку № НОМЕР_1 . Відповідач зобов`язань належним чином не виконав.

Станом на 6 серпня 2026 року заборгованість відповідача - 74 580,00 грн, з яких: 22 000,00 грн - прострочені платежі за тілом кредиту; 37 180,00 грн - прострочені платежі за процентами; 11 000,00 грн - проценти відповідно до статті 625 ЦК України; 4 400,00 грн - прострочені платежі за комісією.

Позивач просить стягнути зазначену заборгованість, 2 662,40 грн судового збору та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Представник позивача просить розглянути справу без його участі, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, та не заперечує проти заочного рішення за наявності відповідних процесуальних підстав.

Позиція відповідача

Відповідач обставин та підстав позову не спростував, відзиву на позовну заяву не подав, доказів погашення заборгованості або заперечень щодо наданого позивачем розрахунку до суду не надав.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

28.08.2026 через «Електронний суд» на адресу суду надійшов вказаний позов.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2026 головуючим суддею по справі визначено суддю Гарбарук І.М.

16.09.2026 судом отримано відповідь №3329624 з Єдиного державного демографічного реєстру відомості щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.

17.09.2026 було відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію.

02.11.2026 представником АТ КБ «ПриватБанк» направлено витребувану інформацію.

Відповідно ч.8 ст. 128, п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України відповідачу було направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками до неї та роз`яснено його право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.

До суду не надходило клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Згідно з електронного сайту Ружинського районного суду Житомирської області користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин, інформацію про призначені судові засідання.

Розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Частиною першою статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про судовий розгляд, але не подав відзиву на позов, за погодженням представника позивача суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Позовна заява з доданими матеріалами надсилалася на зареєстровану адресу місця проживання відповідача.

Обставини справи, встановлені судом

3 лютого 2026 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №569982-КС-003 про надання кредиту. Договір визначає кредит як споживчий, наданий для задоволення потреб, не пов`язаних із підприємницькою або незалежною професійною діяльністю позичальника.

Відповідно до пунктів 2.1 та 2.7 договору сума кредиту становить 22 000,00 грн. Пунктом 2.3 встановлено строк кредитування 24 тижні, пунктом 2.4 - стандартну фіксовану процентну ставку 1 % на день, а пунктом 2.8 - строк дії договору до 21 липня 2026 року.

Пункт 1.6 договору визначає комісію за видачу кредиту як одну зі складових оплати за надання та користування кредитом, яка нараховується одноразово при видачі коштів. Пунктом 2.5 передбачено комісію в розмірі 4 400,00 грн, незмінну протягом строку договору.

Окремо пункт 2.6 регулює винагороду третьої особи, яка надає платіжні послуги при здійсненні платежів через сайт або особистий кабінет. Така винагорода не є тотожною спірній комісії кредитодавця за пунктом 2.5 договору.

Пунктом 2.12 зазначено денну процентну ставку 0,87 %. Цей показник розрахований на припущенні про виконання погодженого графіка платежів і відрізняється за способом обчислення від стандартної ставки 1 % на залишок основного боргу.

3 лютого 2026 року направлено відповідачу оферту, яку він акцептува, підписавши одноразовим ідентифікатором UA-1905, який був надісланий на номер НОМЕР_2 .

На підтвердження видачі кредиту позивач надав докази перерахування 22 000,00 грн на вказану відповідачем платіжну картку.

Згідно з повідомленням АТ КБ "ПриватБанк" від 15.10.2026 на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 . Відповідно до банківської виписки 03.02.2026 на цю картку зараховано 22 000,00 грн кредитних коштів.

Норми права, застосовані судом, та висновки суду

Відповідно до статей 12, 13, 76-81, 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. У постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 Верховний Суд зазначив, що підписання договору одноразовим паролем-ідентифікатором підтверджує укладення електронного правочину.

Договір, довідка про ідентифікацію відповідача та підтвердження переказу коштів у сукупності доводять укладення кредитного договору в електронній формі й одержання відповідачем 22 000,00 грн кредитних коштів.

За змістом статей 509, 526, 530, 610, 612, 629 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином, у встановлений строк і відповідно до умов договору. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, а договір є обов`язковим для сторін.

Відповідно до статей 1048, 1049, 1054 та 1056-1 ЦК України кредитодавець надає позичальникові кошти у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти. Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються договором.

Мотивована оцінка вимог щодо кредиту та процентів

Ураховуючи те, що відповідач на підставі укладеного з позивачем кредитного договору №569982-КС-003 від 03.02.2026 свої зобов`язання перед позикодавцем щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними не виконав, і через це у нього виникла заборгованість на загальну суму 59 180,00 грн, в т.ч. 22 000,00 грн заборгованість за кредитом; 37 180,00 грн заборгованість по процентам, що підтверджується розрахунком позивача, тому суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Досліджений розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, доказів помилковості чи неправильності наданих позивачем розрахунків, а також належного виконання зобов`язань за кредитним договором не надано. Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання відповідно до ст. 617 ЦК України.

Надати оцінку аргументам відповідача суд позбавлений можливості, оскільки такі ним не наведені, відповідач відзив на позовну заяву не подавав.

Щодо стягнення комісії в сумі 4 400,00 грн, суд зазначає таке.

Із наданої позивачем заявки встановлено, що комісія, пов`язана з наданням кредиту становить 4 400,00 грн, нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

Також у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 666/4957/15-ц вказано, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Як виснував Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року (справа №204/224/21), якщо в кредитному договорі не зазначен6о переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Пункти 1.6 та 2.5 договору визначають розмір, момент нарахування та загальну назву комісії, однак не конкретизують окремої додаткової або супутньої послуги, за яку позичальник повинен сплатити 4 400,00 грн. Зі змісту цих положень убачається прив`язка платежу до самої видачі кредиту, тобто до виконання основного обов`язку кредитодавця. Жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано.

Разом із тим, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід.

Суд зазначає, що послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на споживчі потреби, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4 400,00 грн комісії задоволенню не підлягають.

Щодо процентів за статтею 625 ЦК України

Окремо позивач просить стягнути 11 000,00 грн процентів відповідно до статті 625 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплачує суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки проценти, передбачені ст.625 ЦК України, розміром 11 000,00 грн були нараховані позивачем у період дії на території України воєнного стану, вони не можуть бути стягнуті з позичальника, а тому в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов подано через підсистему «Електронний суд», тому позивач сплатив 2 662,40 грн судового збору із застосуванням коефіцієнта 0,8, передбаченого частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Позовні вимоги задовольняються в розмірі 59 180,00 грн із заявлених 74 580,00 грн, тобто на 79,35 %.

Тому з відповідача на користь позивача належить стягнути 2 112,61 грн судового збору.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Позивач заявив 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. До матеріалів справи долучено договір з Адвокатським об`єднанням «Правовий баланс» та рахунок-фактуру №05-569982-КС-003 від 15 травня 2026 року.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. Під час вирішення питання про розподіл витрат суд виходить із критеріїв їх дійсності, необхідності, обґрунтованості та розумності.

Верховний Суд у постанові від 1 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19 зазначив, що розмір відшкодування витрат має бути співмірним із ціною позову та не повинен бути явно завищеним порівняно з нею. Суд з урахуванням обставин конкретної справи може обмежити розмір відшкодування, виходячи з розумної необхідності відповідних витрат.

Подібний підхід щодо оцінки реальності та розумності витрат викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2026 року у справі № 911/969/24.

Європейський суд з прав людини у справі «East/West Alliance Limited проти України» вказав, що компенсації підлягають лише фактичні й неминучі витрати, розмір яких є обґрунтованим. У рішенні «Лавентс проти Латвії» Європейський суд з прав людини зазначив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд ураховує, що ця справа не належить до складних, розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін і проведення судових засідань. Підготовлені процесуальні документи та надані послуги є типовими для спорів про стягнення заборгованості, які становлять предмет діяльності позивача, і не вимагали значного обсягу правового аналізу або часу. Крім того, позовні вимоги задоволено лише частково - на 79,35 %.

З огляду на характер спору, ціну позову, обсяг наданих послуг, тривалість розгляду, часткове задоволення вимог та засади розумності і справедливості заявлений розмір витрат 10 000,00 грн є непропорційним предмету спору. Суд вважає обґрунтованим стягнення з відповідача 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У відшкодуванні решти таких витрат слід відмовити.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором №569982-КС-003 про надання кредиту від 3 лютого 2026 року в розмірі 59 180 (п`ятдесят дев`ять тисяч сто вісімдесят) грн 00 коп., із яких 22 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 37 180,00 грн - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 2 112 (дві тисячі сто дванадцять) грн 61 коп. судового збору та 3 000 (три тисячі) грн 00 коп витрат на правничу допомогу.

В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ 41084239; 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ; АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду

складено 11.11.2026.

Суддя Ружинського районного суду

Житомирської області І.М. Гарбарук