Рішення № 141402170 у справі № 379/1598/26 від 11.11.2026

Єдиний унікальний номер: 379/1598/26

Провадження № 2/379/1142/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року м.Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Невгада О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бакал О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 в м. Тараща у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини до досягнення дитиною трьох років,

УСТАНОВИВ:

21.08.2026 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 12.11.2022 між нею та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстровано Таращанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Від даного шлюбу мають малолітніх дітей - дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З січня 2026 року сторони разом не проживають. Діти проживають разом з позивачем у її батьків та перебувають на її утриманні, а відповідач фактично самоусунувся від утримання дітей, в добровільному порядку матеріальної допомоги не надає.

У зв`язку з викладеним позивач просить:

- стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , твердій грошовій сумі у розмірі 5 000,00 грн. щомісячно з подальшою індексацією відповідно закону, до досягнення нею повноліття;

- стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , твердій грошовій сумі у розмірі 5 000,00 грн. щомісячно з подальшою індексацією відповідно закону, до досягнення ним повноліття;

- стягувати з відповідача на її користь аліменти на її утримання в розмірі 5 000,00 грн. щомісячно, до досягнення сином ОСОБА_4 трьох років;

- рішення в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання та звільнити її від сплати судового збору відповідно до наданих їй пільг.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2026, головуючим суддею у справі визначено суддю Невгада О.В.

02.09.2026 судом, з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області, отримано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача.

Ухвалою суду від 03.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі. Розгляд справи у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадженням з повідомленням (викликом ) сторін. Судове засідання призначено на 30.09.2026.

Протокольною ухвалою суду від 30.09.2026, відкладено розгляд справи до 20.10.2026 у зв`язку з неявкою відповідача.

Протокольною ухвалою суду від 20.10.2026, повторно відкладено розгляд справи до 11.11.2026 у зв`язку з неявкою відповідача.

Позивач в судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала, прохала їх задовольнити

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, правом подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не скористався, через систему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи без його присутності, з позовними вимогами згоден (а.с.86-87).

Оскільки сторони по справі в судове засідання не з`явились, то відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно зі ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Згідно зі ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно ч. 8 ст.178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 12.11.2022 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у Таращанському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 155, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 виданого 12.11.2022 Таращанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 7).

Від даного шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 виданого 21.03.2023 Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та серії НОМЕР_3 виданого 06.02.2025 Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 8, 8 на звороті).

Малолітні діти проживають з відповідачкою за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 1345 від 25.02.2026, виданими відділом реєстрації місця проживання УЦНАП виконавчого комітету Таращанської міської ради та витягами з реєстру територіальної громади № 2023/006877669 від 30.08.2023, № 2023/006877636 від 30.08.2023 та № 2026/002994368 від 25.02.2026 ( а.с. 6, 9-11).

Відповідач з позивачем та дітьми не проживає, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи копію укладеного ним договору № 68 від 21.07.2025 про оренду житлового приміщення за адресою АДРЕСА_2 (а.с.16-17).

Позивач згідно довідки про отримання допомоги № 100-0207-8/70520 від 15.06.2026 виданої Відділом обслуговування громадян № 4 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ у Київській області, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області та отримує щомісячну соціальну допомогу при народженні дитини у розмірі 860,00 грн. ( а.с.12).

До матеріалів справи, як докази на підтвердження загального обсягу витрат, які змушена щомісячно нести позивач на утримання неповнолітніх дітей, долучено виписку з карткового рахунку належного позивачу за період з 01.11.2025 по 16.06.2026 (а.с.18-36) та копії електронних платіжних документів про покупку засобів дитячої гігієни та лікарських засобів (а.с.37-41)

Позивач вважає, що відповідач має можливість та повинен утримувати своїх малолітніх дітей, а тому повинен сплачувати аліменти. Стверджує, що він працює без офіційного працевлаштування, на підтвердження чого надала копію не підписаного відповідачем трудового договору № 02/2025 від 14.10.2025 (а.с. 14-15).

Також в позовній заяві позивач зазначає, що відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, хоча має стабільний дохід, діти перебувають на її утриманні. Таке твердження позивача відповідачем наразі не спростовано.

У зв`язку із цим між сторонами виник спір, з метою вирішення якого позивач звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Щодо стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей.

Згідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов`язок батьків утримувати своїх дітей.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України.

Положення ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» зазначають: кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства», визначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Одним із принципових положень, закріплених у Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, є те, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 3, 18 Конвенції про права дитини, яка ратифікована Постановою Верховної Ради Української РСР 27.02.1991 № 789-XII, набрала чинності для України 27.09.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 27 Конвенції передбачено, що дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Це положення відображене і в національному законодавстві. Так, відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Таким чином, системний аналіз норм законодавства, дає підстави стверджувати, що як матір, так і батько зобов`язані неухильно дотримуватися свого обов`язку щодо утримання та виховання дитини. Відповідно, невиконання зазначеного обов`язку тягне за собою встановлену законом відповідальність.

Частиною 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 141 СК України визначено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини не залежно від того, чи перебувають вони у шлюбі. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Аналіз вказаних норм свідчить, що кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Тобто, визначення способу (в твердій грошовій сумі чи частці) залежить тільки від вибору одержувача аліментів. При цьому для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі не має значення, що, зокрема: платник аліментів одержує заробіток (дохід) повністю або частково в іноземній валюті; або має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові Цивільного касаційного суду Верховного Суду від 04.07.2018 р. по справі № 490/4522/16-ц.

За змістом ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (частина перша статті 184 СК України).

Необхідність встановлення розміру аліментів у твердій грошовій сумі може виникнути за наявності у платника аліментів нерегулярного або мінливого доходу, або отримання частини доходу в натурі. Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є можливим і в інших випадках, якщо суд прийде до висновку, що визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) платника є неможливим, ускладненим або суттєво порушує інтереси однієї із сторін. При встановленні розміру аліментів у твердій грошовій сумі виплата аліментів на дитину проводиться щомісячно, що встановлено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» (п. 17).

Відповідно до ч. 2 ст. 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Верховний Суд України у своїй постанові від 06.11.2013, прийнятій у справі № 6-113цс13, висловив позицію про те, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, на підставі ч. 2 ст. 184 СК України, підлягає індексації за аналогією закону згідно з п. 8 ст. 8 ЦПК України у порядку, передбаченому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

Разом з тим, Законом України № 1368-VIII від 17.05.2016 «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі» ч. 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» доповнено абзацом 7, яким визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема й розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів. Індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів.

Щодо стягнення аліментів на утримання дружини

Згідно з ч. 1 ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно ст. 84 СК України дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності; дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу. Дружина з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Частина 4 ст. 84 СК України регламентує умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини - чоловік може надавати матеріальну допомогу. Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу. Не перешкоджатиме виникненню цього права і застування інституту недійсності шлюбу у випадках, коли дружина не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

Вищезазначене кореспондується з висновками Верховного Суду викладених у постанові від 19.01.2018 по справі № 541/1208/16-ц.

При вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини під час вагітності та до досягнення дитиною трьох років, суд виходить з положень ст. 84 Сімейного Кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», та бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України - аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Доказів, які б свідчили, що відповідач не може надавати матеріальну допомогу на утримання дружини, судом при розгляді даної справи по суті встановлено не було.

Враховуючи вищезазначені обставини, а також обов`язок обох батьків утримувати дітей, з урахуванням потреб дружини, особи відповідача, який є чоловіком працездатного віку, а також те, що відповідачем не повідомлено будь-які інші обставини, що свідчать про неможливість надавати матеріальну допомогу і брати участь в утриманні малолітніх дітей та дружини, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В силу ч. 1 ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. Позивачка звернулася до суду з даною позовною заявою 21.08.2026.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки позовні вимоги визнані відповідачем до початку розгляду справи по суті, 50 відсотків судового збору за кожну з позовних вимог, що у загальному розмірі складає 1 331,20 грн., підлягає стягненню з відповідача у дохід держави.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 75, 79, 80, 84 СК України, статтями 3, 4, 12, 13, 19, 81, 128, 133, 206, 223, 247, 263-265, 268, 208-281, 352, 354-355, 430 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини до досягнення дитиною трьох років - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання малолітньої дочки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок, щомісяця, з щорічною індексацією згідно закону, починаючи з 21.08.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок, щомісяця, з щорічною індексацією згідно закону, починаючи з 21.08.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на її утримання у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок, щомісячно, починаючи з 21.08.2026 і до досягнення дитиною - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років.

Допустити негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Повний текст судового рішення складено та підписано 11.11.2026.

Суддя О.В. Невгад