Рішення № 141402263 у справі № 308/15807/26 від 09.11.2026

Справа № 308/15807/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Бедьо В.І., за участю секретаря судового засідання Малиновської І.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою представника позивача Міньковської Анастасії Володимирівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» в особі представника Міньковської А.В. звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №73031354 від 10.11.2021 року в загальному розмірі 10 360,00 грн, з яких: 2 800,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 7 560,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №73031354 у формі електронного документа.

Відповідно до умов зазначеного договору кредитодавець зобов`язався надати відповідачу грошові кошти на умовах строковості, платності та повернення, а позичальник зобов`язалася повернути отриманий кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами відповідно до умов договору.

Позивач зазначає, що укладення кредитного договору здійснювалося за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця, а підписання договору відповідачем відбулося шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надісланим на номер мобільного телефону, зазначений під час реєстрації.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «ФК «ІРБІС» перерахувало відповідачу кредитні кошти в розмірі 2 800,00 грн на банківський картковий рахунок, операції за яким здійснюються з використанням платіжної картки № НОМЕР_1 , емітованої АТ «Райффайзен Банк».

Відповідно до умов кредитного договору відповідач зобов`язалася повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними в порядку та строки, визначені договором.

Однак відповідач належним чином узятих на себе зобов`язань не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором.

Позивач зазначає, що 01.09.2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» укладено договір факторингу №01092025/1, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив новому кредитору права грошової вимоги до боржників, у тому числі за кредитним договором №73031354 від 10.11.2021 року, укладеним із ОСОБА_1 .

У зв`язку з укладенням зазначеного договору факторингу ТОВ «ФК «ПОЗИКА» набуло права вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу права вимоги.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості загальний розмір невиконаних грошових зобов`язань відповідача становить 10 360,00 грн, з яких: 2 800,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 7 560,00 грн - заборгованість за процентами.

Заборгованість за комісіями, штрафами та пенею позивачем до стягнення не заявлена.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору та набуття права вимоги за договором факторингу, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача Міньковська А.В. просила розглянути справу без участі представника ТОВ «ФК «ПОЗИКА», позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена шляхом направлення на номер телефону, зазначений у позовній заяві, SMS-повідомлення про виклик до суду, яке було нею отримано, відзиву на позовну заяву та доказів на спростування заявлених позовних вимог суду не подала.

У зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Інші процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.10.2026 року справу передано на розгляд судді Бедьо В.І.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.10.2026 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази з огляду на їх належність, допустимість, достовірність, достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд доходить наступного висновку.

Із матеріалів, на які посилається позивач, убачається, що 10.11.2021 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 оформлено кредитний договір №73031354 у формі електронного документа.

Відповідно до умов зазначеного договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти в розмірі 2 800,00 грн, а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним відповідно до погоджених сторонами умов.

Кредитний договір оформлено з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця та електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з доводами позивача, на виконання умов кредитного договору первісним кредитодавцем здійснено перерахування кредитних коштів у розмірі 2 800,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Позивачем до позовної заяви долучено документи, визначені як докази видачі кредитних коштів за договором №73031354, довідку про ідентифікацію клієнта та довідку про відкриття рахунку.

Крім того, 01.09.2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» укладено договір факторингу №01092025/1.

Відповідно до зазначеного договору факторингу та витягу з додатка до нього позивач заявляє про набуття права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №73031354 від 10.11.2021 року.

До матеріалів позовної заяви долучено договір факторингу, витяг із реєстру прав вимоги, акт приймання-передачі реєстру прав вимог та документи щодо оплати за договором факторингу.

Відповідно до наданого позивачем деталізованого розрахунку заборгованості за кредитним договором №73031354 розмір заборгованості становить 10 360,00 грн, з яких 2 800,00 грн - основна сума кредиту та 7 560,00 грн - проценти за користування кредитними коштами.

Оцінка суду.

Між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, право вимоги за яким, за твердженням позивача, перейшло до нього на підставі договору факторингу.

Для правильного вирішення спору суду необхідно встановити факт укладення кредитного договору, надання кредитних коштів відповідачу, наявність невиконаного грошового зобов`язання, правомірність нарахування процентів, а також належність позивачу права вимоги за спірним кредитним договором.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі.

Згідно із ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних.

Абзацом другим ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і оформлена в електронній формі.

Згідно із ч.ч. 3, 6, 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття другою стороною.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається в письмовій формі, у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами законодавства.

Таким чином, договір, укладений в електронній формі з дотриманням передбачених законодавством вимог, є таким, що укладений у письмовій формі.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19 та від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19.

З огляду на наведене використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором є передбаченим законом способом підтвердження волевиявлення сторони на укладення електронного договору.

За змістом ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник є таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

За положеннями ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Вирішуючи питання щодо стягнення заборгованості за основною сумою кредиту, суд виходить із того, що обов`язок позичальника повернути кредитні кошти виникає за умови їх фактичного надання кредитодавцем.

Заявлена до стягнення заборгованість за основною сумою кредиту становить 2 800,00 грн.

За умови підтвердження факту перерахування зазначених коштів на рахунок відповідача належними та допустимими доказами, а також відсутності доказів їх повернення, вимога про стягнення основної суми кредиту є обґрунтованою.

Щодо вимоги про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 7 560,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України право кредитодавця на одержання процентів виникає на підставі умов кредитного договору.

При цьому розмір процентів, порядок їх нарахування та період, за який вони підлягають сплаті, мають відповідати погодженим сторонами умовам договору та вимогам законодавства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12 та постанові від 05.04.2023 року у справі №910/4518/16 сформулювала правові висновки щодо розмежування регулятивних процентів за користування кредитом і процентів, які підлягають сплаті у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або пред`явлення вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Подальші правовідносини щодо відповідальності за прострочення грошового зобов`язання регулюються, зокрема, ст. 625 ЦК України.

Отже, для вирішення питання щодо стягнення 7 560,00 грн процентів необхідно встановити передбачений договором строк кредитування, погоджену сторонами процентну ставку, порядок її застосування, період нарахування та відповідність заявленої суми умовам кредитного договору.

За умови підтвердження того, що заявлені проценти нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування відповідно до умов договору та не включають платежів, нарахування яких суперечить закону, зазначена вимога підлягає задоволенню.

Щодо переходу права вимоги до ТОВ «ФК «ПОЗИКА» суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити своє право грошової вимоги до третьої особи.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Разом із тим неповідомлення боржника про заміну кредитора саме по собі не припиняє грошового зобов`язання та не звільняє його від обов`язку повернення отриманих кредитних коштів.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15.

У цій справі позивач обґрунтовує набуття права вимоги договором факторингу №01092025/1 від 01.09.2025 року, укладеним між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «ПОЗИКА».

Належними доказами переходу права вимоги за спірним кредитним договором є, зокрема, договір факторингу, реєстр переданих прав вимоги, акт приймання-передачі відповідного реєстру та інші документи, передбачені умовами договору факторингу.

У разі підтвердження такими доказами переходу права вимоги саме за кредитним договором №73031354 від 10.11.2021 року ТОВ «ФК «ПОЗИКА» є належним кредитором у спірному зобов`язанні.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву саме по собі не звільняє позивача від обов`язку доведення заявлених вимог належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, за умови підтвердження належними та допустимими доказами факту укладення кредитного договору, надання відповідачу кредитних коштів, правомірності нарахування договірних процентів та переходу права вимоги до позивача, позовні вимоги ТОВ «ФК «ПОЗИКА» про стягнення 10 360,00 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено до відшкодування судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

У разі задоволення позовних вимог у повному обсязі та підтвердження сплати судового збору в зазначеному розмірі відповідні витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Позивачем до позовної заяви долучено договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду до нього, акт про надання правничої допомоги та детальний опис наданих послуг.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує положення ст.ст. 137, 141 ЦПК України, документальне підтвердження відповідних витрат, їх зв`язок із розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність предмету спору.

У разі підтвердження наданими документами обсягу та вартості правничої допомоги в розмірі 6 000,00 грн і за відсутності передбачених законом підстав для іншого розподілу витрат зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З цих підстав, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10-13, 76-81, 89, 95, 133, 137, 141, 178, 247, 258-260, 263-265, 274, 279, 354 ЦПК України, ст.ст. 205, 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610-612, 625, 629, 639, 1048-1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України, Законами України «Про електронну комерцію», «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про споживче кредитування», суд, -

У Х В А Л И В:

Позов представника позивача Міньковської Анастасії Володимирівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 39493634, місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) заборгованість за кредитним договором №73031354 від 10.11.2021 року в загальному розмірі 10 360,00 (десять тисяч триста шістдесят гривень 00 копійок), з яких: 2 800,00 (дві тисячі вісімсот гривень 00 копійок) - заборгованість за основною сумою кредиту; 7 560,00 (сім тисяч п`ятсот шістдесят гривень 00 копійок) - заборгованість за нарахованими процентами та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 (шість тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 39493634, місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) судовий збір у розмірі 2 662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складання повного тексту рішення 11.11.2026.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області Бедьо В.І.