Судові рішення

Рішення № 141402605 у справі № 309/2510/26 від 06.11.2026

Рішення від 06.11.2026 у цивільній справі № 309/2510/26 (категорія «Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин»). Суд: Хустський районний суд Закарпатської області, суддя Кемінь В. Д.

Справа№ 309/2510/26
СудХустський районний суд Закарпатської області
СуддяКемінь В. Д.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяСправи у спорах, що виникають із сімейних відносин
Дата ухвалення06.11.2026
Надійшло до реєстру12.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141402605

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Справа № 309/2510/26

Провадження № 2/309/1345/26

Р І Ш Е Н НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді Кемінь В.Д.

секретаря судового засідання: Плиска А.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Хуст цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права особистої приватної власності на 1/2 частку майна спільно набутого під час шлюбу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про здійснення поділу житлового будинку в АДРЕСА_1 , загальною площею 142,7 кв.м. та земельної ділянки площею 0,2000 га кадастровий №[номер приховано]:01:001:0044, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, між нею та відповідачем, ОСОБА_2 у рівних частках шляхом визнання за ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частину житлового будинку в АДРЕСА_1 та на право власності на 1/2 частину земельної ділянки кадастровий №[номер приховано]:01:001:0044.

Позовні вимоги мотивує тим, що 14 листопада 1996 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстровано у виконавчому комітеті Ізянської сільської ради Хустського району, Закарпатської області.

Вже близько року сторони проживають окремо один від одного, та позивачкою подано до Хустського районного суду Закарпатської області позов про розірвання шлюбу (справа № 309/1963/26). На дату подання даного позову шлюб між сторонами не розірвано.

За час перебування у шлюбі на земельній ділянці площею 0,200 га кадастровий №[номер приховано]:01:001:0044 в АДРЕСА_1 , сторони збудували об`єкт нерухомого майна до складу якого входить житловий будинок загальною площею 142,7 кв.м.

05.10.2015 р. на ім`я відповідача, ОСОБА_2 , видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 45103215, серія СТА 667263, житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 .

В добровільному порядку укласти договір про поділ майна відповідач відмовляється та не визнає того факту, що майно набуте в шлюбі є спільною сумісною власністю в зв`язку з чим позивачка звернулася до суду з даним позовом.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася. Представник позивачки, адвокат Іляшкович Наталія Василівна, яка діє на підставі ордеру про надання правничої допомоги, подала заяву про розгляд справи у їх відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити позов.

Відповідач, ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлений.

Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 14 липня 1996 року у виконавчому комітеті Ізянської сільської ради Хустського району, Закарпатської області, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис №37 від 14.11.1996 р.

За час перебування в шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельній ділянці площею 0,200 га кадастровий №[номер приховано]:01:001:0044 в АДРЕСА_1 , за спільні кошти збудували житловий будинок загальною площею 142,7 кв.м.

Право власності на вказаний житловий будинок 05.10.2015 р. зареєстровано на ім`я відповідача, ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 45103215, серія СТА 667263, від 05.10.2015 р.

Частиною першою ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3,4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст.76, ч.1,2 ст.77, ст.ст.79 і 80 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вирішуючи по суті даний спір, суд виходить з того, що основними засадами (принципами) цивільного законодавства, зокрема є: верховенство права, змагальність сторін, диспозитивність, розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами (ч.3 ст.2 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.2 ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно ст.163 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

У відповідності до абзацу 1 п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. №11 сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Зі змісту п.п.23,24 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України, вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Також п.30 цієї ж Постанови, передбачено рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК України.

При цьому, суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

При цьому, суд зазначає, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.

Відповідно до ст.ст.368,370,372 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній власності, вважається, що частки кожного зі співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Таким чином, враховуючи характер спірних правовідносин та відсутність установлених судом обставин, які б свідчили про інший розмір часток співвласників, суд вважає за необхідне визначити частки сторін у праві власності на спірний житловий будинок рівними, визначивши за позивачем право власності на 1/2 частку зазначеного нерухомого майна.

Згідно із ч.1 ст.120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

За змістом ч.16 ст.120 Кодексу, предметом правочину, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, об`єкт незавершеного будівництва або частку у праві спільної власності на такий об`єкт), який розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), що перебуває у власності відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, повинна бути також така земельна ділянка (або частка у праві спільної власності на неї). Істотною умовою договору, який передбачає такий перехід права власності, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача до набувача такого об`єкта (частки у праві спільної власності на неї).

Відтак, земельна ділянка площею 0,2000 га кадастровий №[номер приховано]:01:001:0044 також підлягає поділу між сторонами.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем понесені та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст.4,12-13,141,247,258,259,265,268,273,280-288,354,355 ЦПК України, ст.368,392 ЦК України, ст.ст.7,60-61,69,70-71 Сімейного Кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Здійснити поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя: житлового будинку в АДРЕСА_1 , загальною площею 142,7 кв.м. та земельної ділянки площею 0,2000 га кадастровий №[номер приховано]:01:001:0044 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках.

Визнати за ОСОБА_1 , / ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 / право власності на 1/2 частину житлового будинку в АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , / ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 / право власності на 1/2 частину земельної ділянки кадастровий №[номер приховано]:01:001:0044.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у справі у сумі 1331,20 грн

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Хустського

районного суду: Кемінь В. Д.

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
17.07.2026 Ухвала № 138354954 Хустський районний суд Закарпатської області
06.07.2026 Ухвала № 137952719 Хустський районний суд Закарпатської області