Рішення № 141403617 у справі № 560/11530/26 від 11.11.2026

Справа № 560/11530/26

РІШЕННЯ

іменем України

11 листопада 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного УПФ України в Донецькій області за №222030037122 від 18.05.2026 року про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком учаснику бойових дій ОСОБА_1 ;

2) зобов`язати Головне УПФ України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.05.1989 року та вкладишу до неї НОМЕР_2 :

- з 01.04.1989 року по 03.07.1989 року (3 місяці 2 дні) на Ізяславській меблевій фабриці;

- з 20.09.1993 року по 11.05.1999 року на посаді каменяра, бригадиром каменярів фірми «Фрісто» (5 років 7 місяців 21 день);

- з 17.05.1999 року по 10.11.1999 року на посаді бригадира бригади каменярів відкритого акціонерного товариства «Агропромбуд» (5 місяців 24 дні);

- з 11.11.1999 року по 21.02.2000 року на посаді охоронця відкритого акціонерного товариства «ВостСибБитХімПлюс» (3 місяці 10 днів);

- з 15.03.2000 року по 13.01.2004 року на посаді каменяра будівельно-монтажного потяга №624 (3 роки 9 місяців 29 днів);

- з 02.02.2004 року по 30.06.2004 року на посаді менеджера відкритого акціонерного товариства «ЕльВосСіб» (4 місяці 28 днів);

- з 01.09.2004 року по 09.07.2007 року на посаді директора відкритого акціонерного товариства «Ельдорадо-Забайкальє» (2 роки 10 місяців 08 днів);

- з 28.08.2007 року по 14.01.2008 року на посаді заступника генерального директора ТОВ «Спортленд» росія (5 місяців 17 днів);

- з 01.04.2008 року по 28.11.2008 року на посаді генерального директора ТОВ «Домінант» росія (7 місяців 27 днів);

- з 02.12.2008 року по 15.11.2010 року на посаді генерального директора ТОВ «Гинесис» росія (2 роки 13 днів);

- з 21.07.2011 року по 28.05.2012 року на посаді виконавчого директора ТОВ «Сиббудмаркет» росія (10 місяців 07 днів);

- з 29.10.2012 року по 28.08.2013 року на посаді виконавчого директора ТОВ «Будсервіс» росія (11 місяців);

- з 02.12.2013 року по 12.11.2014 року на посаді виконавчого директора товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-лідер» (11 місяців 10 днів);

- з 16.03.2015 року по 29.10.2018 року на посаді стажиста, керуючого магазином ОП «Ангарськ» (3 роки 07 місяців 23 дні);

- з 01.11.2018 року по 07.05.2020 року на посаді виконавчого директора товариства з обмеженою відповідальністю «Іркутська нафтохімічна компанія» (1 рік 06 місяців 06 днів);

- з 01.11.2021 року по 23.02.2022 року на посаді начальника відділу ТОВ «Торгове промислове підприємство «Універсал» м. Хмельницький (3 місяці 22 дні);

- періоди військової служби з 24.02.2022 року по 13.02.2026 року (3 роки 11 місяців 20 днів) із яких в зоні активних бойових дій з 03.08.2022 року по 15.09.2022 року, з 20.04.2022 року по 24.05.2022 року, з 01.06.2022 року по 22.06.2022 року, з 03.08.2022 року по 15.09.2022 року, з 13.10.2022 року по 10.11.2022 року, з 16.11.2022 року по 21.12.2022 року, з 22.12.2022 року по 28.12.2022 року, з 22.08.2023 року по 29.08.2023 року, з 21.10.2023 року по 26.10.2023 року, з 02.11.2023 року по 04.11.2023 року, з 18.01.2024 року по 26.01.2024 року, з 12.02.2024 року по 21.02.2024 року, з 22.03.2024 року по 31.03.2024 року згідно довідок за №567 від 03.03.2023 року, № 1/541/730 від 19.03.2025 року, №302 від 21.04.2025 року на пільгових умовах із розрахунку один місяць служби за три місяці до трьох;

3) зобов`язати Головне УПФ України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування й виплачувати ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком з 11 травня 2026 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має право на пенсію на пільгових умовах відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV). Проте, йому протиправно відмовлено в її призначенні.

До суду надійшов відзив, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що позивачу правомірно відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до статті 115 Закону № 1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років.

До суду надійшов відзив, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що позивачу правомірно відмовлено в призначенні пенсії. Вважає призначення пенсії дискреційними повноваженнями.

До суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить задовольнити позов. Зазначає, що викладені в відзиві заперечення не спростовують наведених у позовній заяві обставин.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). При цьому, згідно з частиною 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив. Як наслідок, суд розглядає подану позовну заяву з врахуванням лише позову та відзивів на позов.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 26.06.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою від 11.11.2026 суд у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін відмовив.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 13.07.2023, позивач є учасником бойових дій (п.19 ст.6).

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою від 11.05.2026 про призначення пенсії за віком, як учаснику бойових дій.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 18.05.2026 № 222030037122 позивачу відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до частини 4 статті 115 Закону № 1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років. Зазначено, що вік позивача - 55 років 1 місяць, страховий стаж - 8 років 11 місяців 28 днів. До страхового стажу не зараховано періоди згідно трудової книжки від 06.05.1989 серії НОМЕР_1 :

- з 01.04.1989 по 03.07.1989, оскільки наявне виправлення в даті наказу про прийняття на роботу, що є порушенням пункту 2.9 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162;

- в російській федерації з 20.09.1993 по 11.05.1999, з 17.05.1999 по 10.11.1999, з 11.11.1999 по 21.02.2000, з 15.03.2000 по 13.01.2004, з 02.02.2004 по 30.06.2004, з 01.09.2004 по 09.07.2007, з 21.07.2011 по 28.05.2012, з 29.10.2012 по 28.08.2013, з 02.12.2013 по 02.11.2014, з 16.03.2015 по 07.05.2020 у зв`язку із припиненням з 01.01.2023 російською федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.

IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Закон № 1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян регламентоване статтею 115 Закону № 1058-IV.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", - після досягнення чоловіками 55 років, та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків.

При цьому, суд вважає помилковим зазначення в спірному рішенні правовою підставою для призначення дострокової пенсії частину 4 статті 115 Закону № 1058-IV, а не пункт 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058-IV, оскільки зазначена стаття містить лише 2 частини, а перша частина містить пункт 4, яким передбачено право на дострокову пенсію за віком, зокрема, осіб, яким надано статус учасника бойових дій.

Як встановив суд, позивач, на час звернення з заявою про призначення пенсії за віком (11.05.2026), згідно з паспортними даними досяг віку 55 років (вік заявника на час звернення - 55 років 01 місяць), що не заперечується сторонами.

Факт участі позивача у бойових діях уже встановлений державою під час вирішення питання про наявність підстав для видачі позивачу посвідчення учасника бойових дій.

Слід зазначити, що належність позивача до осіб, які мають статус учасника бойових дій, не є предметом спору у цій справі, посвідчення позивача не визнано недійсним та не скасовано у порядку, встановленому законодавством.

Крім того, відповідач не заперечив подання позивачем, при зверненні з заявою 11.05.2026, посвідчення учасника бойових дій. Натомість, подання позивачем вказаного посвідчення підтверджується змістом розписки-повідомлення, в якій зазначено, що прийнято 11.05.2026 додані до заяви документи, зокрема, посвідчення учасника бойових дій НОМЕР_3 , 13.07.2023.

Спірним є наявність в позивача не менше 25 років страхового стажу.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV).

В оскарженому рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 8 років 11 місяців 28 днів. Також вказано, що до загального страхового стажу не зараховано періоди з 01.04.1989 до 03.07.1989, а також, періоди роботи в Російській Федерації.

Підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періоду з 01.04.1989 до 03.07.1989 слугували висновки відповідача про наявність виправлення в даті наказу про прийняття на роботу, зазначеному в трудовій книжці від 06.05.1989 серії НОМЕР_1 .

Щодо цих висновків суд зазначає та враховує таке.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Зі змісту наведених норм слідує, що положення Порядку № 637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальним по відношенню до Закону України "Про пенсійне забезпечення", мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Згідно з абзацами 2, 3 пункту 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація підприємства за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5 Інструкції № 162).

Відповідно до пункту 2.8 Інструкції № 162 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.

Згідно з пунктом 2.9 Інструкції № 162 у розділі Відомості про роботу, Відомості про нагородження, Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: Запис за таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: Запис за таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі. При зміні формулювання причини звільнення пишеться: Запис за таким-то є недійсним звільнений... і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається дублікат трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Зміст викладених норм свідчить про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.

Як встановив суд, у трудовій книжці від 06.05.1989 серії НОМЕР_1 , містяться відомості про те, що позивач працював у період з 01.04.1989 до 03.07.1989.

Суд зауважує, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

При цьому суд також бере до уваги те, що обставини, які слід встановити у цій справі, значно віддалені у часі, а також, враховує відсутність вини позивача, оскільки обов`язок належного оформлення підтверджуючих стаж документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.

Крім того, суд враховує, що період з 01.04.1989 до 03.07.1989, зазначений в трудовій книжці від 06.05.1989 серії НОМЕР_1 , є неперервним.

Таким чином, наявні підстави для зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період з 01.04.1989 до 03.07.1989.

Надаючи оцінку доводам відповідача, наведеним у спірному рішенні, що підставою для відмови зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи в Російській Федерації з 20.09.1993 до 11.05.1999, з 17.05.1999 до 10.11.1999, з 11.11.1999 до 21.02.2000, з 15.03.2000 до 13.01.2004, з 02.02.2004 до 30.06.2004, з 01.09.2004 до 09.07.2007, з 21.07.2011 до 28.05.2012, з 29.10.2012 до 28.08.2013, з 02.12.2013 до 02.11.2014, з 16.03.2015 до 07.05.2020 є припинення з 01.01.2023 Російською Федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, суд зазначає таке.

Як зазначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Суд встановив, що відповідно до записів трудової книжки від 06.05.1989 серії НОМЕР_1 та вкладишу до неї НОМЕР_4 (а не НОМЕР_2 , як зазначено в позовних вимогах) позивач працював на території Російської Федерації в періоди з 20.09.1993 по 11.05.1999, з 17.05.1999 по 10.11.1999, з 11.11.1999 по 21.02.2000, з 15.03.2000 по 13.01.2004, з 02.02.2004 по 30.06.2004, з 01.09.2004 по 09.07.2007, з 28.08.2007 до 14.01.2008, з 01.04.2008 до 28.11.2008, з 02.12.2008 до 15.11.2010, з 21.07.2011 по 28.05.2012, з 29.10.2012 по 28.08.2013, з 02.12.2013 по 12.11.2014 (а не по 02.11.2014, як зазначено в спірному рішенні), з 16.03.2015 по 29.10.2018, з 01.11.2018 по 07.05.2020.

При цьому, суд вважає безпідставним зазначення у спірному рішення неперервного періоду з 16.03.2015 до 07.05.2020, оскільки відомостями вкладишу НОМЕР_4 до трудової книжки у межах зазначеного періоду підтверджується робота позивача з 16.03.2015 до 29.10.2018, з 01.11.2018 до 07.05.2020.

При цьому, варто наголосити на тому, що трудова книжка від 06.05.1989 серії НОМЕР_1 та вкладиш до неї НОМЕР_4 містять всі необхідні записи про роботу позивача і такі записи є належним доказом підтвердження трудового стажу ОСОБА_1 .

Крім того, відповідачі не ставлять під сумнів достовірність трудової книжки від 06.05.1989 серії НОМЕР_1 та вкладишу до неї НОМЕР_4 , а також, внесених до них записів про період трудової діяльності позивача на території Російської Федерації.

Єдиною підставою для неврахування до страхового стажу періодів роботи на території Російської Федерації слугувала обставина припинення останньою участі в Угоді про гарантії прав держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Законом України від 11.07.1995 № 290/95-ВР ратифіковано Угоду про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів, укладену в рамках Співдружності Незалежних Держав і підписану від імені Уряду України у м. Москві 15.04.1994 (Угода від 15.04.1994).

Відповідно до статті 4 цієї Угоди кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про освіту, відповідні документи про надання звання, розряду, кваліфікації та інші неодмінні для провадження трудової діяльності документи і завірений у встановленому на території Сторони виїзду порядку переклад їх державною мовою Сторони працевлаштування або російською мовою. Трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами. У разі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно.

Питання пенсійного забезпечення працівників і членів їхніх сімей, згідно зі статтею 9 цієї Угоди, регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 або (і) двосторонніми угодами.

Приписами пункту 2 і 3 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) визначено, що для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Відповідно до статті 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 01.12.1991, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" (далі - Постанова № 1328), яка набрала чинності 02.12.2022, Україна вийшла з зазначеної Угоди.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України, Офіс Президента України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 в м. москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 № 639 "Про припинення дії Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" припинено дію Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, вчиненої 14.01.1993 в м. Москві.

Листом Міністерства закордонних справ України від 10.07.2023 № 72/14-612/1-80209 повідомлено Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України, Офіс Президента України, Апарат Верховної Ради України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (із змінами), Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993, припинила дію 04.07.2023.

З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України суд зазначає, що денонсація Угоди від 13.03.1992 та Угоди від 14.01.1993 означає, що вказані Угоди припинили породження зобов`язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників цих Угод, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення зазначених Угод.

Верховний Суд у постанові від 17.09.2024 у справі № 580/3576/22 вказав, що не зважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (ст. 13 Угоди).

Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 належить застосуванню при зарахуванні періодів роботи позивача в Російській Федерації, оскільки вказана Угода була чинною у спірні періоди.

Наведене свідчить про наявність підстав для зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди з 20.09.1993 до 11.05.1999, з 17.05.1999 до 10.11.1999, з 11.11.1999 до 21.02.2000, з 15.03.2000 до 13.01.2004, з 02.02.2004 до 30.06.2004, з 01.09.2004 до 09.07.2007, з 28.08.2007 до 14.01.2008, з 01.04.2008 до 28.11.2008, з 02.12.2008 до 15.11.2010, з 21.07.2011 до 28.05.2012, з 29.10.2012 до 28.08.2013, з 02.12.2013 до 12.11.2014, з 16.03.2015 до 29.10.2018, з 01.11.2018 до 07.05.2020.

Щодо періоду з 01.11.2021 до 23.02.2022, то суд вважає відсутніми підстави для задоволення позовних вимог про його зарахування до страхового стажу позивача, оскільки згідно з формою РС-право, цей період вже зарахований. Протилежне призведе до штучного збільшення страхового стажу за рахунок подвійного зарахування періоду.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди військової служби з 24.02.2022 до 13.02.2026, у тому числі яких в зоні активних бойових дій з 03.08.2022 до 15.09.2022, з 20.04.2022 до 24.05.2022, з 01.06.2022 до 22.06.2022, з 03.08.2022 до 15.09.2022, з 13.10.2022 до 10.11.2022, з 16.11.2022 до 21.12.2022, з 22.12.2022 до 28.12.2022, з 22.08.2023 до 29.08.2023, з 21.10.2023 до 26.10.2023, з 02.11.2023 до 04.11.2023, з 18.01.2024 до 26.01.2024, з 12.02.2024 до 21.02.2024, з 22.03.2024 до 31.03.2024 на пільгових умовах із розрахунку один місяць служби за три місяці до трьох, то суд зазначає та враховує таке.

За своєю правовою природою страховий стаж є елементом солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, має самостійне та вичерпне нормативне визначення і підлягає обчисленню виключно за правилами, прямо встановленими Законом № 1058-IV, що виключає при його обрахунку можливість застосування непередбачених Законом № 1058-IV механізмів.

У постанові від 19.03.2026 у справі № 200/8094/24 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого дострокова пенсія за віком, передбачена пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058-IV, призначається в межах солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, тому страховий стаж для такої пенсії обчислюється за правилами статті 24 цього Закону. Пільгове обчислення один місяць служби за три, встановлене для визначення вислуги років, не може застосовуватися до страхового стажу за відсутності прямої норми закону.

Крім того, застосування кратного обчислення страхового стажу без прямої законодавчої підстави фактично означало б штучне збільшення страхового стажу, оскільки період, що підлягає зарахуванню до страхового стажу, збільшувався б не внаслідок фактичної тривалості відповідного періоду або сплати страхових внесків у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а шляхом множення такого періоду. Такий підхід суперечив би правовій природі страхового стажу як визначеного законом періоду, що враховується при визначенні права на пенсію у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, та призводив би до розширення обсягу пенсійних прав особи поза межами встановленого законодавцем правового регулювання.

Водночас, такий підхід не означає обмеження прав осіб, які проходили військову службу. Періоди проходження військової служби підлягають зарахуванню до страхового стажу відповідно до правил, установлених Законом № 1058-IV, у їх фактичній тривалості та враховуються при визначенні права особи на призначення пенсії. При цьому пенсійне законодавство України не позбавляє особу можливості реалізувати своє право на інший вид пенсійного забезпечення, якщо для нього законодавством передбачено застосування механізму пільгового (кратного) обчислення строків служби.

З урахуванням наведеного, суд вважає відсутніми підстави для зарахування до страхового стажу позивача періодів військової служби у кратному розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

При цьому нормами частини 6 статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період є видом військової служби.

З наведеного слідує, що періоди проходження військової служби підлягають зарахуванню до страхового стажу відповідно до правил, установлених Законом № 1058-IV, у їх фактичній тривалості та враховуються при визначенні права особи на призначення пенсії.

За наведених підстав, з урахуванням військового квитка НОМЕР_5 та змісту заявлених вимог, до страхового стажу позивача слід зарахувати періоди з 24.02.2022 до 28.02.2022 та з 02.08.2022 до 31.08.2022.

Водночас, згідно з формою РС-право до страхового стажу позивача зараховано періоди з 01.03.2022 до 13.04.2022, з 14.04.2022 до 30.06.2022, з 01.07.2022 до 01.08.2022, з 01.09.2022 до 28.02.2026 та включено в період, зазначений у спірному рішенні (8 років 11 місяців 28 днів).

Суд встановив, що страховий стаж позивача, вказаний в рішенні від 18.05.2026 № 222030037122, становить 8 років 11 місяців 28 днів. З урахування періодів з 01.04.1989 до 03.07.1989, з 20.09.1993 до 11.05.1999, з 17.05.1999 до 10.11.1999, з 11.11.1999 до 21.02.2000, з 15.03.2000 до 13.01.2004, з 02.02.2004 до 30.06.2004, з 01.09.2004 до 09.07.2007, з 28.08.2007 до 14.01.2008, з 01.04.2008 до 28.11.2008, з 02.12.2008 до 15.11.2010, з 21.07.2011 до 28.05.2012, з 29.10.2012 до 28.08.2013, з 02.12.2013 до 12.11.2014, з 16.03.2015 до 29.10.2018, з 01.11.2018 до 07.05.2020, з 24.02.2022 до 28.02.2022 та з 02.08.2022 до 31.08.2022 страховий стаж позивача становить більше 25 років, що є достатнім для призначення йому пенсії.

Водночас, порушене право позивача полягає у прийнятті суб`єктом владних повноважень рішення про відмову призначити пенсію за наявності законодавчо визначених підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

З огляду на наведені обставини, суд вважає, що наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 18.05.2026 № 222030037122, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії.

Належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування й виплату позивачу пенсії за віком згідно з пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058-IV.

Щодо дати, з якої позивачу слід призначити пенсію, то суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Оскільки позивач звернувся з заявою про призначення пенсії 11.05.2026, то пенсія має бути призначена з 11.05.2026.

Щодо доводів відповідача про дискреційні повноваження, то суд зазначає таке.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії визначені Законом № 1058-ІV.

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом, з урахуванням встановлених обставин, у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, а також звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 18.05.2026 № 222030037122.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 01.04.1989 до 03.07.1989, з 20.09.1993 до 11.05.1999, з 17.05.1999 до 10.11.1999, з 11.11.1999 до 21.02.2000, з 15.03.2000 до 13.01.2004, з 02.02.2004 до 30.06.2004, з 01.09.2004 до 09.07.2007, з 28.08.2007 до 14.01.2008, з 01.04.2008 до 28.11.2008, з 02.12.2008 до 15.11.2010, з 21.07.2011 до 28.05.2012, з 29.10.2012 до 28.08.2013, з 02.12.2013 до 12.11.2014, з 16.03.2015 до 29.10.2018, з 01.11.2018 до 07.05.2020, з 24.02.2022 до 28.02.2022 та з 02.08.2022 до 31.08.2022.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 пенсії за віком згідно з пунктом 4 частини 1 статті 115 Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 11.05.2026.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 )

Відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька обл., 84122 , код ЄДРПОУ - 13486010)

Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк