Рішення № 141407355 у справі № 607/3769/26 від 02.11.2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.11.2026 Справа №607/3769/26 Провадження №2/607/3460/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Ромазана В.В.,

за участі секретаря судового засідання Бойко О.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ», Позивач) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 , відповідач) у якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором №580964434 від 21 серпня 2024 року в розмірі 27 118,00 грн, а також судові витрати у справі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 21 серпня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №580964434. 29 жовтня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №МВ-ТП/6, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. 27 лютого 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №27/0225-01, у відповідності до якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» належні йому права вимоги, зокрема і до відповідача за кредитним договором №580964434. Відповідно до Реєстру прав вимоги №3 від 04 серпня 2025 року до договору факторингу №27/0225-01, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 27 118,00 грн, з яких: 9 100,00 грн - сума заборгованості по основному боргу; 13 468,00 грн - сума заборгованості по процентах; 4 550,00 грн - неустойка.

Позивач вказує, що всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення ОСОБА_1 , остання не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попередніх кредиторів.

2.Стислий зміст відзиву та відповіді на відзив

Відповідач ОСОБА_1 своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, що передбачене статтею 178 ЦПК України не скористалася.

3.Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із викликом сторін.

У судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» не з`явився, в позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі представника цього товариства, не заперечив щодо ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, хоча про день та час слухання справи була належним чином повідомлена. Відповідач про причини своєї неявки суд не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи не подавала.

Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІ. Мотивувальна частина

1.Фактичні обставини, встановлені судом

21 серпня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір кредитної лінії №580964434 (далі - Договір), який підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «SAYY».

Згідно п. 2.1. Договору, Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту у розмірі 9 100 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплачувати проценти за користування Кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - «Правила»).

Відповідно до п. 2.3 Договору, кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 5 800,00 грн. 21 серпня 2024 року. Другий та решта траншів за договором надаються позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування та на умовах передбачених цим договором (п. 2.4 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору, позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 7 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2 Договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору, сторони погодили, що встановлений в п. 3.1 Договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаний в цьому пункті, не обмежена.

Відповідно до п. 7.1 Договору, рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 28 серпня 2024 року, а саме протягом 7 днів від дати отримання першого траншу позичальником. У разі Пролонгації чи Поновлення Дисконтного періоду Рекомендована (не обов?язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту зміщується на відповідну дату закінчення Дисконтного періоду, визначену за правилами цього Договору.

Відповідно до п. 7.2. Договору, в обов?язковому порядку сума Кредиту має бути повернена Позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: 7.2.1. закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору; 7.2.2. дострокового припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. Договору.

Згідно п. 7.3 Договору, кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 20.09.2029.

Відповідно до п. 8.3 Договору, на момент укладення цього Договору та отримання першого Траншу за цим Договором Базова процентна ставка складає 1,00 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 365,00 відсотків річних. У разі отримання додаткових Траншів за цим Договором після 21.08.2024 року Базова процентна ставка, яка використовується нарахування процентів за користування цими додатковим Траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру Денної процентної ставки зазначеної в частині 5 статті 8 Закону, що складає що складає 1% за день користування таким Траншем.

Відповідно до п. 9.1.1.7 Договору, кредитодавець має право у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення договору. При цьому договір вважається розірваним з моменту відправлення відповідного повідомлення, в тому числі на електронну пошту позичальника.

Позивачем до матеріалів позову долучено паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до Договору №580964434 від 21 серпня 2024 року, який також підписано відповідачем за допомогою електронного підпису та в якому містяться відомості про кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови.

26 серпня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №580964434 від 21 серпня 2024 року, згідно якої сторони дійшли згоди про надання кредитодавцем позичальнику траншу в сумі 3 300,00 грн.

В заявці на отримання грошових коштів в кредит від 21 серпня 2024 року вказано персональні дані ОСОБА_1 , бажана суму кредиту 5 800,00 грн та строк на який вона має намір отримати кошти - 7 днів.

Як слідує з платіжних доручень від 21 серпня 2024 року та 26 серпня 2024 року, ОСОБА_1 перераховано грошові кошти: 21 серпня 2024 року в сумі 5 800,00 грн, а також - 26 серпня 2024 року в сумі 3 300,00 грн, на картку 4149-60ХХ-ХХХХ-0906, призначення платежу: переказ коштів згідно договору №580964434 від 21 серпня 2024 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №580964434 від 21 серпня 2024 року, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість ОСОБА_1 становить 19 383,00 грн, з яких: 9 100,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5 733,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 4 550,00 грн - неустойка. Також із вказаного розрахунку вбачається, що відповідачем було здійснено часткову оплату в погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 381,00 грн.

29 жовтня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) укладено договір факторингу №МВ-ТП/6.

Згідно п. 2.1 Договору факторингу, в порядку та на умовах даного договору, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до Реєстру прав вимоги від 29 жовтня 2024 року до договору факторингу №МВ-ТП/6 від 29 жовтня 2024 року, ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №580964434 від 21 серпня 2024 року в сумі 19 383,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №580964434 від 21 серпня 2024 року, складеного ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість ОСОБА_1 становить 27 118,00 грн, з яких: 9 100,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 13 468,00 грн - заборгованість за відсотками; 4 550,00 грн - неустойка.

27 лютого 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) укладено договір факторингу №27/0225-01.

Згідно п. 2.1 Договору факторингу, згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.

Згідно Реєстру прав вимог №3 від 04 серпня 2025 року до договору факторингу №27/0225-01, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №580964434 від 21 серпня 2024 року в сумі 27 118,00 грн.

2.Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) . Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові № 561/77/19 від 16 грудня 2020 року вказав, що із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що кредитний договір №580964434 від 21 серпня 2024 року ОСОБА_1 підписала електронним підписом - одноразовим ідентифікатором «SAYY».

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Надані представником позивача зазначені вище документи суд вважає належними та достатніми для того, щоб суд виснував про те, що зобов`язання ОСОБА_1 перед позивачем, згідно кредитного договору №580964434 від 21 серпня 2024 року, є не виконаними.

Водночас, щодо стягнення заборгованості в частині відсотків, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.

Зазначення у договорі двох строків кредитування та різних процентних ставок призводить до неправильного, а то й різного тлумачення та розуміння його сторонами договору, зокрема, позичальником.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 дійшов висновку, що у разі наявності в договорі про споживчий кредит нечітких або двозначних положень суд може без окремої позовної вимоги споживача здійснити тлумачення таких умов. При цьому нечіткі або двозначні положення договору зі споживачем підлягають тлумаченню на користь споживача.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду №552/672/23 від 07 вересня 2026 року зазначено, «нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»); суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору

Судом встановлено, що у договорі кредитної лінії №580964434 від 21 серпня 2024 року, укладеному між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , сторони, зокрема, передбачили надання кредиту в розмірі 5 800,00 грн (згідно додаткової угоди до цього договору, сторони погодили надання другого траншу на суму 3 300,00 грн) та встановили початковий дисконтний період кредитування тривалістю 7 днів від дати отримання першого траншу (пункти 2.1, 2.3, 3.1 договору). Процентна ставка за договором визначена як фіксована (пункт 8.2), яка становить 1,00 % (п. 8.3). Пунктом 8.8 договору передбачено нарахування процентів із першого дня надання траншу до дня закінчення строку дії договору, а пунктом 7.3 кінцевою датою повернення кредиту визначено 20 вересня 2029 року.

Водночас у заявці на отримання грошових коштів в кредит від 21 серпня 2024 року, яка містить посилання на цей договір, зазначено суму кредиту 5 800 грн та строк кредиту - 7 днів. Відповідно до пункту 8.4 договору орієнтовна загальна вартість кредиту за перші 7 днів становить 6 206,00 грн, із яких 5 800,00 грн - сума кредиту, а 406,00 грн - проценти за користування ним (без врахування додаткового траншу 3 300,00 грн згідно додаткової угоди).

Аналіз змісту вказаних умов договору дозволяє зробити висновок про те, що вони є нечіткими або двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру відсотків та строку кредиту. Саме в такій ситуації підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має здійснюватися на користь споживача.

Відтак, суд вважає, що стягненню із Відповідача підлягають проценти за користування кредитом строком за 7 днів у загальному розмірі 472,00 грн, з яких за період з 21 серпня 2024 року по 25 серпня 2024 року включно, враховуючи суму основного боргу (тіла кредиту) - 5 800,00 грн, проценти розраховуються за ставкою 1 % на день, що становить 58,00 грн на день, відтак загальна сума процентів за 5 днів становить 290,00 грн; за період з 26 серпня 2024 року по 27 серпня 2024 року включно, з урахуванням укладеної додаткової угоди та надання додаткового траншу в розмірі 3 300,00 грн, сума основного боргу (тіла кредиту) становила 9 100,00 грн, відповідно проценти за ставкою 1 % на день становлять 91,00 грн на день, відтак усього (два дні) на суму 182,00 грн. Таким чином, загальна сума процентів за користування кредитом за вказаний період, на думку суду буде складати 472,00 грн.

Щодо вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» про стягнення 4 550,00 грн неустойки, суд вважає її такою, що не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022«Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України № 133/2022від 14 березня 2022 року, № 259/2022 від 18 квітня 2022 року, № 341/2022 від 17 травня 2022 року, № 573/2022 від 12 серпня 2022 року, № 757/2022 від 07 листопада 2022 року, № 58/2023 від 06 лютого 2023 року, № 254/2023 від 01.05.2023 року і діє по цей час.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також, Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від 12.02.2025 № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), згідно яких, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та статей 1046,1049,1050,1054 ЦК України, можна дійти висновку про те, що на договір про споживчий кредит, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак позичальник ОСОБА_1 звільняється від обов`язку сплати на користь позикодавця пені за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року, а нарахована позикодавцем неустойка, що передбачена відповідним договором, підлягає списанню позикодавцем.

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

Суд оцінивши та дослідивши докази, дійшов переконання, що позов слід задовольнити частково, стягнувши із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором №580964434 від 21 серпня 2024 року в розмірі 9 572,00 грн, з яких: 9 100,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 472,00 грн - заборгованість за відсотками. У решті вимог, слід відмовити за наведених вище підстав.

Крім того, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме, судовий збір в розмірі 939,76 грн. (9572х2662,40/27118) пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 28, 76-82, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 280, 352, 354-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №580964434 від 21 серпня 2024 року в розмірі 9 572 (дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят дві) грн. 00 коп.

У решті вимог, відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 939 (дев`ятсот тридцять дев`ять) грн. 76 коп. пропорційно до задоволених позовних вимог.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення складено 02.11.2026.

Дані про учасників справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ: 35625014, адреса місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання АДРЕСА_2 .

Головуючий суддя В. В. Ромазан