Ухвала № 141407366 у справі № 175/12003/26 від 11.11.2026

Справа № 175/12003/26

Провадження № 2-з/175/114/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2026 р. с-ще Слобожанське

Суддя Дніпровського районного суду Дніпропетровської області Краснокутська Н.С., розглянувши заяву відповідача ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Сиромятников Едуард Олександрович про забезпечення зустрічного позову у цивільній справі № 175/12003/26 за позовною заявою ОСОБА_2 , в інтерасах якої діє адвокат Шпак В.І., до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, треті особи: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Ростіслав Олександрович, ОСОБА_8 , Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Главчева Лариса Володимирівна, Державний реєстратор Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області Криворучко Тетяна Олександрівна, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування рішень про державну реєстрацію земельних ділянок, скасування рішень про державну реєстрацію прав, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Дніпровського районного суду Дніпропетровської області розглядається цивільна справа № 175/12003/26 за позовною заявою ОСОБА_2 , в інтерасах якої діє адвокат Шпак В.І., до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, треті особи: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Ростіслав Олександрович, ОСОБА_8 , Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Главчева Лариса Володимирівна, Державний реєстратор Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області Криворучко Тетяна Олександрівна, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування рішень про державну реєстрацію земельних ділянок, скасування рішень про державну реєстрацію прав.

Відповідач - ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Сиромятников Едуард Олександрович подав до суду заяву про забезпечення зустрічного позову, у якому просить суд:

- заборонити ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) відчуження, поділ, реєстраційні дії щодо земельних ділянок з наступними кадастровими номерами: [номер приховано]:01:147:0395, [номер приховано]:01:147:0396, [номер приховано]:01:147:0394.

- заборонити ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) відчуження, поділ, реєстраційні дії щодо земельних ділянок з наступними кадастровими номерами: [номер приховано]:01:147:0210, [номер приховано]:01:147:0211

- заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, нотаріусам як спеціальним суб`єктам, на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, а також державним кадастровим реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо державної реєстрації переходу права власності, іпотеки, поділу та об`єднання, виникнення права власності на нерухоме майно щодо земельних ділянок з кадастровими номерами [номер приховано]:01:147:0396;[номер приховано]:01:147:0395;[номер приховано]:01:147:0394;[номер приховано]:01:147:0210; [номер приховано]:01:147:0211.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов висновку, що заява про забезпечення зустрічного позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускаються як до пред`явлення позову, так і на будь-який стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений ч. 1 ст. 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22.12.2006 р. (п.4), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Так, ч.1 ст.151 ЦПК України встановлені вимоги до змісту заяви про забезпечення позову, серед яких: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціна позову, про забезпечення якого просить заявник: пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Положеннями частини 7 статті 153 ЦПК України встановлено, що в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на вищевикладене, заява про забезпечення зустрічного позову не підлягає задоволенню, оскільки матеріали заяви не містять достатньо обґрунтованих для забезпечення зустрічного позову доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заявленого виду забезпечення позову, зокрема, доказів, що можуть свідчити про вчинення дій, спрямованих на зміну власника земельних ділянок або на іншу зміну їх технічних характеристик. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

До того ж суд зазначає, що заходи забезпечення позову, які просить застосувати заявник у своїй заяві не є співмірними з позовними вимогами зустрічного позову та водночас є надмірними, тобто такими, що дублюються як до фізичних осіб, так і до державних реєстраторів.

Суд зазначає, що відповідно до п. 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaariv.Finland» від 27.09.2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Положеннями п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 149-153 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Сиромятников Едуард Олександрович про забезпечення зустрічного позову у цивільній справі № 175/12003/26 за позовною заявою ОСОБА_2 , в інтерасах якої діє адвокат Шпак В.І., до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, треті особи: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Ростіслав Олександрович, ОСОБА_8 , Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Главчева Лариса Володимирівна, Державний реєстратор Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області Криворучко Тетяна Олександрівна, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування рішень про державну реєстрацію земельних ділянок, скасування рішень про державну реєстрацію прав - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Н.С. Краснокутська