Рішення № 141407372 у справі № 607/17076/26 від 05.11.2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.11.2026 Справа №607/17076/26 Провадження №2-а/607/452/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Багрія Т.Я., з участю секретаря судового засідання Новосад С.В., представника позивача Рукавця О.В., представника відповідача Лобач М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Рукавець Олександр Володимирович до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

встановив:

Адвокат Рукавець О.В. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №7642292 від 31 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП та закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 665,60 грн. та судові витрати за надання правничої допомоги в сумі 4000 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що 31 липня 2026 року приблизно о 04 год. 25 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки KIA, модель KOHA, державний номерний знак НОМЕР_1 в м. Тернополі по вул. Збаразькій та був зупинений працівником поліції Після цього відносно позивача було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7642292 від 31.07.2026 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340 гривень. Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, порушення полягає у тому, що він начебто керував транспортним засобом КІА КОНА д. Н.3. НОМЕР_2 , який не пройшов обов?язковий технічний контроль. Винесена відносно позивача постанова є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 121 КУпАП, відповідальність настає за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов?язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов. Згідно зі ст. 35 Закону України «Про дорожній рух», обов?язковому технічному контролю підлягають транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України. Проте, ця ж стаття чітко розмежовує категорії транспортних засобів, які звільнені від ОТК або підлягають йому лише у разі використання з комерційною метою. Зокрема, обов?язковому технічному контролю підлягають легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку. Транспортний засіб КІА КОНА д.н.з. НОМЕР_2 є приватним легковим автомобілем, зареєстрованим на фізичну особу (гр. ОСОБА_2 ) та використовувався виключно для особистих (некомерційних) потреб, не пов?язаних із здійсненням підприємницької діяльності. Під час зупинки та складання оскаржуваної постанови працівниками поліції не зафіксовано та не задокументовано належними доказами факт знаходження в салоні автомобіля пасажирів, факт отримання позивачем будь-якої матеріальної вигоди, а також не виявлено жодних додатків у мобільних пристроях чи документів, що свідчили б про надання транспортних послуг з перевезення пасажирів (таксі тощо). Автомобіль не обладнаний ліхтарем-шашкою, таксометром та не має ліцензії на пасажирські перевезення. Інспектором поліції не надано жодних беззаперечних доказів комерційного характеру поїздки. Сам по собі факт користування автомобілем не створює обов?язку проходження техогляду. Оскільки автомобіль КІА КОНА д.н.з. НОМЕР_2 не використовувався з метою отримання прибутку, він не підлягав обов`язковому технічному контролю, тому в діях позивача ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.121 КУпАП.

Ухвалою судді від 19 серпня 2026 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Від представника відповідача Департаменту патрульної поліції 26 серпня 2026 року надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити. У відзиві відповідача позивача посилається на те, що позивач керував транспортним засобом, яким надаються послуги з перевезення пасажирів з метою отримання прибутку, тому транспортний засіб, яким керував позивач, підлягає проходженню обов`язкового технічного контролю. Відеозаписом з нагрудного відеореєстратора поліцейського зафіксовано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення. Згідно ст. 278, 279, 280 КУПАП позивачу повідомлено про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення. Після чого поліцейськими позивачу було роз?яснено його права, передбачені ст. 268 КУпАП, положення статей 307, 308 КУпАП, право, порядок та строки оскарження постанови згідно зі статтями 287, 289 КУпАП, що підтверджується відеозаписом. Після ознайомлення з положеннями вищезазначених статей, позивач жодних клопотань не заявляв. Інспектором проведено своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, з`ясовано всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Постанова винесена з дотриманням вимог ст.ст.283, 251, 252 КУпАП.

Від представника позивача надійшло клопотання про заміну відповідача - Департаменту патрульної поліції на Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції.

Суд зазначає, що згідно з Положенням про Департамент патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Тернопільській області є лише відокремленим структурним підрозділом (територіальним органом) Департаменту патрульної поліції і не має статусу юридичної особи. Сам Департамент патрульної поліції є єдиною юридичною особою публічного права, до складу якої входить вказане управління, і саме Департамент виступає суб`єктом владних повноважень, працівники якого виконують функції з безпеки дорожнього руху та від імені якого діють інспектори.

Враховуючи наведене, первісний відповідач - Департамент патрульної поліції є належним відповідачем у спірних правовідносинах, клопотання про заміну відповідача до задоволення не підлягає.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.

Представник позивача - адвокат Рукавець О.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача Лобач М.В. щодо задоволення позову заперечила, посилаючись на доводи, зазначені у відзиві на позовну заяву.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового засідання, проаналізувавши зібрані по справі докази та враховуючи норми чинного законодавства, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав.

З оскаржуваної постанови серії ЕНА №7642292 від 31 липня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 31 липня 2026 року о 04 год. 15 хв. в м.Тернопіль, по вул.Збаразька, керував транспортним засобом марки KIA, модель KONA, державний номерний знак НОМЕР_1 , який не пройшов обов`язковий технічний контроль, чим порушив вимоги п.31.3.б ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.121 КУпАП.

Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення в розмірі 340 грн.

Відповідно до вимог ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.

Відповідно до п. 31.3.б ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У силу вимог ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частини 1-3 ст.90 КАС України визначають, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 , виданого органом ТСЦ5142, транспортний засіб марки KIA, модель KONA, державний номерний знак НОМЕР_1 , є легковим транспортним засобом, типу кузова D.4., повна маса 2170 кг, маса без навантаження 1760 кг. Власником вказаного транспортного засобу є фізична особа - ОСОБА_2 . Особливі відмітки: загальний легковий універсал.

Згідно з ч.2 ст.35 ЗУ «Про дорожній рух», обов`язковому технічному контролю не підлягають: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років. 3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України".

Аналіз зазначених вимог закону дає підстави дійти висновку, що легкові автомобілі підлягають обов`язковому технічному контролю лише у тому випадку, якщо використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку.

У відповідності до п.15 ч.2 Постанови КМУ №137 від 30 січня 2012 р. «Про затвердження Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, технічного опису та зразка бланка ЄКМТ - сертифікат придатності до експлуатації транспортного засобу», транспортний засіб, що використовується з метою отримання прибутку - транспортний засіб (зокрема службовий легковий автомобіль), що експлуатується юридичними особами, які провадять господарську діяльність з метою отримання прибутку, фізичними особами - підприємцями під час провадження господарської діяльності, фізичними особами під час виконання цивільно-правових договорів з метою отримання прибутку.

Частиною 1 ст. 29 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Представником відповідача до відзиву на позов, який подано через підсистему «Електронний суд», прикріплено відеозапис з нагрудної камери працівників поліції під назвою export-ej3tn на якому зафіксовано, що ОСОБА_1 повідомляє працівникові поліції, що їде додому (00:00:17 відеозапису), в автомобілі сидить його знайома. Причиною зупинки працівник поліції назвав «порушення комендантської години». На 00:02:15 відеозапису працівник поліції звертається до ОСОБА_1 та говорить: «Ви таксист уклона», ОСОБА_1 вказану обставину категорично заперечує, а також заперечує факт надання послуг перевезення пасажирів з метою отримання прибутку.

В силу вимог ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Доказів використання ОСОБА_1 транспортного засобу марки KIA, модель KONA, державний номерний знак НОМЕР_1 , для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, суду не надано. Сама по собі постанова по справі про адміністративне правопорушення без інших достатніх доказів не підтверджує факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП. При цьому суд враховує, що у фабулі оскаржуваної постанови не зазначено про те, що ОСОБА_1 здійснював перевезення пасажирів. В додатках до постанови зазначено лише відеозапис з нагрудної камери №477688.

З відеозапису вбачається, що автомобіль не обладнаний ліхтарем-шашкою, таксометром та водій не має ліцензії на пасажирські перевезення. Представником відповідача не надано жодних беззаперечних доказів комерційного характеру використання автомобіля. Сам по собі факт користування ОСОБА_1 автомобілем KIA KONA, державний номерний знак НОМЕР_1 , не створює обов?язку проходження обов`язкового технічного контролю.

Вказані обставини в сукупності не дають суду підстав дійти висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП, яке полягає у керуванні водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В силу ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, на відповідача покладено обов`язок доказування правомірності складення оскаржуваної постанови.

Жодних належних та допустимих доказів вчинення позивачем ОСОБА_1 зазначеного в оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення для притягнення останнього до адміністративної відповідальності з дотриманням визначеної законом процедури, відповідачем не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем, всупереч вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, факт порушення позивачем Правил дорожнього руху та правомірність винесення оскаржуваної постанови не доведено, належних та допустимих доказів, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суду не надано.

Згідно з частиною першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Ґаші проти Хорватії», «Трґо проти Хорватії»).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.

Також позиція висловлена у п. 39 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №463/1352/16-а від 08.07.2020 p., де зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності. В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

На підставі наданих доказів та вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови, відповідачем порушено норми чинних нормативно-правових актів, вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, а тому, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7642292, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 (триста сорок) гривень, слід скасувати та закрити провадження у справі.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що при поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 532,48 грн. Отже, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути суму сплаченого судового збору.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС України).

У відповідності до прохальної частини позовної заяви, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати за надання правничої допомоги сумі 4000 грн. На підтвердження доводів щодо понесення судових витрат на правничу допомогу, представником позивача долучено до позовної заяви копію квитанції до прибуткового касового ордера №03/08-А від 03 серпня 2026 року, копію акту здачі-прийняття наданих послуг у справі про адміністративне правопорушення за позовом ОСОБА_1 на суму 4000 грн., розрахунок очікуваних витрат пов`язаних з розглядом справи, ордер на надання правової допомоги серія ВО №1129098 від 03 серпня 2026 року.

Відповідно до частин першої п`ятої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2020 року (справа №922/2869/19), сформулював правовий висновок, за яким «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи» (пункт 4.16).

Крім того, у постанові від 06 листопада 2020 року, справа № 760/11145/18, Верховний Суд вказав, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова від 06 листопада 2020 року, справа № 760/11145/18).

Виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності, враховуючи предмет спору, обсяг і складність складених процесуальних документів, суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за надані послуги вартістю 4000 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з урахуванням часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Таким чином, з врахуванням принципу співмірності, розумності, реальності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи та обсягу виконаних послуг, суд вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, які відшкодовуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень відповідача та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень відповідача понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 500 гривень.

Керуючись ст.62 Конституції України, ст. 5,77, 139,194, 205,229, 241-243, 250, 255, 257, 271, 286, 297, п.п. 15.5 п.1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, ст. 7, 9, 33, 122, 245, 251, 252, 258, 268, 280, 283, 287-289, 293 КУпАП, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Рукавець Олександр Володимирович до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7642292 від 31 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 (триста сорок) гривень - скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 (сорок вісім) копійок.

Стягнути в користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції понесені судові витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 500 (п`ятсот) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а учасниками справи, яким повне рішення не було вручене у день його проголошення, у той же строк з дня його вручення.

Реквізити сторін:

- позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

- відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження - вул. Федора Ернста, 3, м. Київ.

Головуючий суддя Т. Я. Багрій