Рішення № 141407604 у справі № 501/2732/25 від 11.11.2026

Справа №501/2732/25

Провадження №2/672/214/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року м. Городок

Городоцький районний суд Хмельницької області

в складі головуючої судді Рибачук О.Г.,

з участю секретаря судового засідання Стебло Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городку Хмельницької області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №3647212 від 09.12.2020 в сумі 18526,60 грн та судових витрат у справі. Оскільки всупереч підписаній угоді, відповідачка не виконала умови договору, не сплатила відсотки за користування коштами, своєчасно не здійснила повне погашення коштів за договором позики, що стало причиною виникнення простроченої заборгованості, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою суду від 29.01.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, даною ухвалою витребувано у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» письмові докази, а саме: інформацію щодо належності банківської картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 ; виписку про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування даної банківської картки за період з 09.12.2020 по 12.12.2020.

Також, 13.02.2026 від представника відповідачки надійшов відзив на позовну заяву. Представник зазначає, що відповідачка не погоджується із позовними вимогами позивача з підстав їх необґрунтованості та безпідставності. Також, представником подано клопотання про витребування у позивача належним чином засвідченої копії договору позики №3647212 від 09.12.2020 із підписом ОСОБА_1 , як доказ укладення правочину між сторонами.

Одночасно із відзивом представником відповідачки подано клопотання про заміну виду провадження із спрощеного на загальне з викликом сторін, обґрунтовуючи його тим, що у сторони відповідачки є необхідність надати пояснення у справі, безпосередньо приймати участь у дослідженні доказів, витребувати оригінали документів, тощо,

17.02.2026 представницею позивача подано відповідь на відзив, згідно якого вона заперечила доводи представника відповідачки, посилаючись на те, що вони не ґрунтуються на доказах, тому є припущеннями. Вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на достатніх і належних доказах, а тому позов підлягає задоволенню. Просила справу розглянути за відсутності представника позивача за наявними матеріалами та відмовити відповідачці в компенсації витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Городоцького районного суду Хмельницької області від 04.03.2026 задоволено клопотання представника відповідачки, дану цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін та витребувано у ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» належним чином засвідчену копію договору позики №3647212 від 09.12.2020 із підписом ОСОБА_1

13.02.2026 на адресу суду надійшли витребувані ухвалою докази.

26.03.2026 представник відповідачки подав на адресу суду додаткові пояснення у справі, у яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначив, що ОСОБА_1 ніколи не приймала пропозицію укласти договір позики, не висловлювала відповідного наміру та жодного договору позики з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» не укладала, оскільки стала жертвою шахрайських дій, в зв`язку з чим просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити. Представник зазначає, що ОСОБА_1 кредитний договір не укладала, грошових коштів не отримувала, а номер телефону, адреса електронної пошти та адреса реєстрації, вказані у договорі, їй не належать і ніколи не належали, оскільки договір позики був оформлений та підписаний невстановленою третьою особою, яка мала у своєму розпорядженні паспортні дані відповідачки. Вказує, що довідка про ідентифікацію, видана самим кредитором, є односторонньо складеним документом і не може вважатись об`єктивним доказом волевиявлення Відповідача на укладення договору. Окрім цього представник зазначає, що згідно виписки з рахунку НОМЕР_2 про рух коштів по картці від за період 01.11.2020 - 28.02.2021 особа « ОСОБА_2 » фігурує у Виписці як така, що систематично здійснювала транзакції по картці як до, так і після вказаних операцій, що свідчить про те, що саме ця особа незаконно користувалась карткою, виданою на ім`я ОСОБА_1 .. Крім цього, представник відповідача просить стягнути із з позивача ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, у тому числі витрати на правничу допомогу.

06.04.2026 на адресу суду надійшли витребувані докази від АТ «Універсал Банк».

31.07.2026 представником відповідачки на адресу суду надіслано додаткові пояснення щодо вчинення відносно ОСОБА_1 шахрайських дій.. Зазначено, що 25.03.2026 ОСОБА_1 звернулася до Відділу поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним використанням її персональних даних та електронного підпису. Надалі, відомості за заявою ОСОБА_1 від 27.03.2026 були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026162510000643 від 04.06.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190 Кримінального кодексу України, про що представнику також було надано відповідний витяг з ЄРДР. Таким чином представник позивачки вважає, що наведені обставини підтверджують послідовну, незмінну та добросовісну позицію ОСОБА_1 щодо її непричетності до укладення спірного кредитного договору, відсутності будь-якого волевиявлення на його укладення та невизнання будь-яких боргових зобов`язань перед позивачем.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідачки та ОСОБА_1 в судовому засіданні повідомили, що позовні вимоги відповідачкою не визнаються у повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві та додаткових поясненнях. Крім цього зазначили, що восени 2020 року, ОСОБА_1 купувала новий телефон у магазині, що був розташований за адресою АДРЕСА_1 . Покупка відбувалась за програмою Trade-in (обмін вживаної техніки на нову із доплатою різниці у вартості). Під час здійснення цього правочину вона не вийшла з iCloud телефону, що дало можливість використати її особисті дані. Процес прийому старого телефону і налаштування нового супроводжував працівник магазину ОСОБА_3 , який міг дізнатись паспортні дані в процесі продажу телефону. Аналізуючи рух коштів по картці, можна зробити висновок, що він також не видалив облікові записи ОСОБА_1 зі старого телефону і фактично користувався карткою на яку зараховувались кредитні кошти, які протягом лічених хвилин виводив на інші картки. Ця картка використовувалась ОСОБА_1 вкрай рідко, для оплати розстрочки, тому підозрілих транзакцій не бачила, оскільки заходила в додаток не часто, сповіщення про них також не приходили.

Також представником відповідачки додатково зазначено, що в 2021 ОСОБА_1 у межах вирішення питання з цим кредитом зверталась до суду з позовом до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» про визнання виконавчого напису нотаріуса про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» заборгованості в розмірі 18 654,80 грн. таким, що не підлягає виконанню. Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 17.11.2021 р. у справі №672/1144/21 позов було задоволено, виконавчий напис №247292, визнано таким, що не підлягає виконанню з підстав відсутності оригіналу кредитного договору.

Враховуючи викладене представник ОСОБА_1 вважає, що зазначені обставини свідчать про відсутність реального волевиявлення ОСОБА_1 на укладення кредитного договору та створюють обґрунтовані підозри щодо шахрайства, підробки документів і незаконного використання її персональних даних.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Враховуючи дану норму закону, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності представника позивача, який подав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.12.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено Договір позики №3647212, відповідно до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає позичальнику у власність грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцеві проценти від суми позики.

Відповідно до умов п.5 кредитного договору, цей договір укладено дистанційно, в електронній формі із використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з п.2 договору позики: сума позики складає 6000,00 грн, строк позики - 30 днів, процентна ставка (базова) за день 1,99%. Дата надання позики - 09.12.2020, дата повернення позики - 08.01.2021.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за договором позики №3647212 від 09.12.2020 виконало в повному обсязі, надавши відповідачці позику в розмірі 6000,00 грн шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» №КД-000025426/ТНПП від 02.05.2025 та копією платіжної інструкції від 09.12.2020, котрі містяться в матеріалах справи.

Факт належності банківської картки № НОМЕР_3 відповідачці та отримання кредитних коштів в розмірі 6000,00 грн 09.12.2020 підтверджується інформацією, що надана АТ «Універсал Банк», який є банком-емітентом такої банківської картки.

21.06.2021 між ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» укладено договір факторингу №2106, відповідно до умов якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, в розпорядження ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» за плату, а ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» відступає ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі заборгованостей, в розмірі портфеля заборгованості. Сторони погодили, що до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» переходять всі права грошової вимоги, які належали ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» за кредитними договорами.

Відповідно до умов п.5.2 договору факторингу, перехід від ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» прав грошової вимоги відбувається в момент підписання актів прийому-передачі реєстрів заборгованостей.

Відповідно до реєстру прав вимог №1 до Договору факторингу №2106 від 21.06.2021, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 18629,80 грн.

03.04.2023 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу № 030423-ФК, у відповідності до умов якого ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, в розпорядження ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» за плату, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» відступає ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі заборгованостей, в розмірі портфеля заборгованості. Сторони погодили, що до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» переходять всі права грошової вимоги, які належали ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» за кредитними договорами.

Відповідно до Реєстру заборгованості до Договору факторингу №030423-ФК від 03.04.2023, ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 18629,80 грн.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що заборгованість відповідачки за договором позики №3647212 від 09.12.2020 становить 18526,60 грн, з яких: 6000,00 грн - заборгованість за тілом позики; 12526,60 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами.

За змістом ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якими договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений у електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 та від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про доведеність факту укладення вищевказаного договору позики між відповідачем та відповідною фінансовою установою, отримання грошових коштів у позику, невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаним договором позики за договором відступлення прав вимоги.

В той же час суд вважає, що позивачем невірно нараховано відсотки за користування грошовими коштами за договором позики від №3647212 від 09.12.2020.

Так, як слідує з наданого суду розрахунку, заборгованість відповідачки за договором позики від 09.12.2020 становить 18526,60 грн, з яких: 6000,00 грн - сума заборгованості за тілом позики; 12526,60 грн - сума заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками.

При цьому, як вбачається зі змісту договору позики від 09.12.2020, даним договором не передбачено нарахування відсотків після закінчення терміну дії договору, який становить 30 днів.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

Отже, суд дійшов висновку, що за договором позики від 09.12.2020 відсотки за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише протягом 30 днів, тобто упродовж строку, на який були надані кредитні кошти. А тому, розмір заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами за цим договором з урахуванням умов договору щодо розміру денного відсотку за користування коштами становить 3582,00 грн (6000 грн х 1,99% х 30 днів).

Враховуючи викладене, суд вважає наданий позивачем розрахунок в частині нарахування відсотків по вказаному договору таким, що не відповідає умовам договору та нормам чинного законодавства, а тому не бере його до уваги як належний доказ.

Роздруківка із сайту позивача та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, належним доказом узгодження пролонгації дії договору не може бути, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила кредитування.

З приводу тверджень відповідачки про скоєне кримінальне правопорушення з метою незаконного отримання кредитних коштів.

Як вбачається із наданого представником відповідача витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06.02.2026, слідчим відділенням відділу поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за №12026162510000643 за ч.3 ст.190 КК України за заявою ОСОБА_1 , в якій остання просить прийняти міри правового характеру до невідомої особи, яка в 2022 році шахрайським шляхом з використанням електронно-обчислювальної техніки заволоділа її грошовими коштами.

Суд критично ставиться до тверджень представника відповідачки про те, що невстановлена особа вчинила шахрайські дії щодо оформлення кредитного онлайн договору від імені відповідачки, оскільки жодних винних осіб у кримінальному провадженні №12026162510000643, відомості про яке 04.06.2026 внесені до ЄРДР за ч.3 ст.190 КК України не встановлено. Факт внесення відомостей про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань не свідчить про наявність складу кримінального правопорушення, а є лише обов`язком (реагуванням) відповідальної особи перевірити таке повідомлення. Таким чином, за відсутності вироку суду, що набрав законної сили, доводи відповідачки про вчинення шахрайських дій щодо укладення від її імені кредитного договору є необґрунтованими.

Суд також не враховує докази сторони відповідачки, а саме скрин-шоти переписки засобами телефонного зв`язку із представником банку, оскільки не може ідентифікувати їх як такі, що здійснені саме ОСОБА_1 та з належного їй телефона.

В судовому засіданні ОСОБА_1 повідомила, що вона в грудні 2020 року продала свій телефон, забувши попередньо вийти із iCloud, що на її думку сприяло отриманню доступу шахраїв до її особистих даних, укладення спірного кредитного договору та отримання коштів. Одночасно, до банківської установи щодо проведення службової перевірки цього факту вона не зверталась. Доказів суду, на підтвердження своїх заперечень, що номер телефону, адреса електронної пошти та адреса реєстрації, вказані у договорі, їй не належать і ніколи не належали не надала.

Суд враховує сталу практику Верховного Суду, викладену в постановах від 04.10.2024 (справа №337/6010/23), від 31.03.2025 (справа №591/8927/23), від 16.08.2023 (справа №176/1445/22) та від 02.07.2025 у справі №490/7829/23. Відповідно до цих висновків, доведення обставин, які безспірно підтверджують сприяння користувача (діями чи бездіяльністю) незаконному використанню персональних даних, є підставою для його цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, в даному випадку саме необережні дії відповідачки, такі як не обмеження доступу до її персональних даних, стали безпосередньою та єдиною причиною виникнення заборгованості.

Суд враховує, що згідно з п. 140 Положення НБУ №164 та ст. 86 Закону №1591-IX, ризик збитків від неналежних операцій до моменту офіційного повідомлення банку про втрату контролю над рахунком покладається на користувача, якщо його дії сприяли такому списанню.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд доходить висновку, що встановлені обставини надання доступу до конфіденційної інформації відповідачкою покладають на неї вину у спірних правовідносинах.

Такі дії, згідно з правовими висновками Верховного Суду, є формою сприяння третім особам у незаконному використанні індивідуальної облікової інформації. Тому зазначені заперечення відповідачки як підстава для відмови у задоволенні позовних вимог не враховуються судом.

Окрім цього, суд не може врахувати як преюдиційні факти обставини, встановлені у рішенні Городоцького районного суду від 17.11.2021 у справі №672/1144/21, оскільки це є оцінкою іншим судом обставин конкретної справи та доказів на підтвердження вимог.

Щодо інших аргументів сторони відповідачки суд враховує висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", зазначивши, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії).

З урахуванням викладеного вище, відповідно до ст. 81 ЦПК України суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Таким чином, суд надав належне обґрунтування підстав ухвалення зазначеного рішення, а інші доводи сторони відповідачки на результат вирішення спору не впливають.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру юридичною особою застосовується ставка судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3028 грн.

Згідно ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що становить 2662,40 грн.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ»» задоволено частково - на 51% (9582х100/18526,60), у відповідності до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути понесені позивачем витрати на сплату судового збору в розмірі 1357,82 грн (2662,40х51%).

Крім цього, у позовні заяві позивач просить стягнути із відповідачки витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500,00 грн, на підтвердження понесення яких долучив до позовної заяви договір №01-11/24 про надання правничої допомоги від 01.11.2024, укладений між ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» та адвокатом Ткаченко Ю.О., витяг з акту №14-П приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором №01-11/24 про надання правничої допомоги від 19.05.2025 на суму 3500,00 грн.

Оскільки позовні вимоги було задоволено у відсотковому співвідношенні на 51%, то відповідно і сума витрат на правничу допомогу на користь позивача має бути зменшена на цю різницю, що становить 1785,00 грн (3500х51%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 141, 263-265, 272, 273, 280, 282, 288, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (ЄДРПОУ - 43311346) заборгованість за договором позики від 09.12.2020 №3647212 у сумі 9582 (дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят дві) грн 00 коп, з яких: 6000,00 грн - заборгованість за тілом позики; 3582,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками за 30 календарних днів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (ЄДРПОУ - 43311346) судовий збір в сумі -1357 (одна тисяча триста п`ятдесят сім) грн 82 коп та витрати на правничу допомогу в сумі - 1785 (одна тисяча сімсот вісімдесят п`ять) грн 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відомості про учасників справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», ЄДРПОУ - 43311346, місцезнаходження: 08200, вул.Стельмаха Михайла, буд.9А, офіс 204, м.Ірпінь.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 11.11.2026.

Суддя Олена РИБАЧУК