Ухвала № 141407736 у справі № 202/30073/13 від 11.11.2026

Справа № 202/30073/13-ц

Провадження № 6/202/624/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року м.Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі судді Михальченко А.О.,

секретар судового засідання Пономаренко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», боржник ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло подання Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Індустріальний ВДВС) про виділення частки майна боржника, яким він володіє спільно з іншими особами.

Подання мотивоване тим, що на виконанні в Індустріальному ВДВС перебуває виконавче провадження № 80559605 з примусового виконання виконавчого листа № 202/30073/13-ц, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпра 09.10.2025, про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 солідарно на користь ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» заборгованості за кредитним договором № 8/2007/840-К/1524-Н від 06.11.2007 у розмірі 1 073 349,76 грн, яка складається із заборгованості за сумою кредиту 609 715,95 грн, заборгованості за процентами 348 479,95 грн, пені 52 368,70 грн, штрафів 62 785,82 грн, а також судового збору у розмірі 3 441,00 грн, а всього 1 076 790,76 грн.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником зареєстровано право спільної сумісної власності (розмір часток співвласників не визначено) на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності б/н від 15.01.1999, виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської Ради народних депутатів. За відповідями реєструючих органів боржник не працює, пенсію не отримує, джерела доходів відсутні; за відповідями банківських установ кошти на рахунках боржника відсутні; іншого майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, не виявлено.

З цих підстав виконавець просить визначити частку майна боржника ОСОБА_1 у зазначеній квартирі.

Представник Індустріального ВДВС, стягувач, боржник в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду повідомлялися належним чином. Заяв, клопотань, а також заперечень щодо подання, зокрема щодо правового режиму квартири чи розміру часток співвласників, до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 443 ЦПК України неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи та здійснення судом розгляду справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Відповідно до ч. 7 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів/електронних грошей та інших цінностей, що знаходяться на рахунках/електронних гаманцях та на зберіганні у банках або інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, в обсязі, достатньому для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, готівкові кошти, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна, які необхідно реалізувати в першу чергу. Рішення щодо першочергової реалізації запропонованого боржником майна остаточно приймає виконавець.

Згідно з ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання рішення за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, яку визначає суд за поданням виконавця.

Відповідно до ст. 50 цього Закону звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.

Водночас стаття 443 ЦПК України підлягає застосуванню виключно за відсутності спору про право. За наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, виконавець звертається до суду в порядку позовного провадження, оскільки таке звернення має на меті вирішення матеріального спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21); постанова Верховного Суду від 04 серпня 2026 року у справі № 552/4720/21 (провадження № 61-965св26)).

Судом встановлено, що в Індустріальному ВДВС на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження № 80559605, відкрите постановою державного виконавця від 23 березня 2026 року, з примусового виконання виконавчого листа № 202/30073/13-ц, виданого Індустріальним районним судом міста Дніпра 09.10.2025 року, про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» 1 076 790,76 грн.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпра від 02.04.2021 року у справі № 202/30073/13-ц (провадження №6/202/98/2021) замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» на ТОВ «БрайтІнвестмент», а також поновлено строк пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 23 березня 2026 року № 469321143 квартира загальною площею 122,1 кв. м, житловою площею 73,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3279656012020), належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 . Підставою державної реєстрації права власності кожного зі співвласників є свідоцтво про право власності б/н від 15.01.1999, видане виконавчим комітетом Дніпропетровської міської Ради народних депутатів. Відомості про іпотеку, обтяження та заборони відчуження щодо цього об`єкта відсутні.

Отже, квартира належить на праві спільної сумісної власності семи особам, у тому числі боржнику ОСОБА_1 , а розмір часток співвласників не визначений.

Як вбачається з матеріалів подання, державним виконавцем вжито заходів щодо встановлення доходів та майна боржника. Зокрема, 23.03.2026 та 24.03.2026 року отримані відповіді на запити до ДПС України з якої встановлено, що боржник доходів немає; 26.03.2026 отримана відповідь з ПФ України про те, що останнім місяцем роботи боржника був серпень 2021 року, 03.04.2026 отримана відповідь МВС щодо відсутності у боржника транспортних засобів, а також 23.03.2026 року інформація щодо іншого нерухомого майна боржника. За результатами цих заходів встановлено, що боржник не працює, пенсію не отримує, коштів на рахунках у банківських установах не має; іншого майна, яке належало б боржнику одноособово і на яке можна було б звернути стягнення, не виявлено.

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Аналогічне правило закріплене в ч. 2 ст. 372 ЦК України щодо поділу майна, що є у спільній сумісній власності.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку). Право власності на квартиру, передану у власність громадян, оформляється свідоцтвом про право власності, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Право власності співвласників на квартиру виникло на підставі свідоцтва про право власності б/н від 15.01.1999, виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської Ради народних депутатів, тобто в порядку приватизації державного житлового фонду, у спільну сумісну власність без визначення часток, та зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Посилання виконавця в поданні на норми Сімейного кодексу України на вирішення питання не впливає: квартира не є спільним майном подружжя, а набута співвласниками в порядку приватизації, тому її правовий режим та розмір часток визначаються ст.ст. 368, 370 ЦК України. Схожі доводи щодо неправильного застосування норм СК України до майна, набутого в порядку приватизації, Верховний Суд відхилив як такі, що не спростовують правильного по суті вирішення подання (постанова Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 644/3887/23 (провадження № 61-4892св24)).

Те, що подання названо поданням «про виділення частки», також не перешкоджає його розгляду в порядку ст. 443 ЦПК України, оскільки з його прохальної частини вбачається, що виконавець просить саме визначити частку боржника у спільному майні. Питання виділу частки в натурі предметом цього подання не є.

Доказів існування нотаріально посвідченої домовленості співвласників про інший розмір часток, рішення суду про визначення часток, а також спору між боржником та іншими співвласниками щодо правового режиму квартири чи розміру часток матеріали справи не містять. Отже, спір про право відсутній, і подання підлягає розгляду в порядку ст. 443 ЦПК України.

Вирішуючи подібні подання, Верховний Суд виходить з того, що суд правильно керується ст.ст. 368, 370 ЦК України та визначає частку боржника в майні, що належить на праві спільної сумісної власності, рівною з частками інших співвласників (зокрема, постанова Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 644/3887/23 (провадження № 61-4892св24) щодо квартири, набутої на підставі свідоцтва про право власності на житло; постанова Верховного Суду від 04 серпня 2026 року у справі № 552/4720/21 (провадження № 61-965св26)). Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд враховує ці висновки.

З урахуванням того, що співвласників квартири семеро, а обставин, які б свідчили про необхідність відступу від рівності часток, не встановлено, частка боржника ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності на квартиру становить 1/7.

Визначення частки не призведе до звуження належних боржнику прав на житло, оскільки предметом розгляду подання є не звернення стягнення на майно, а лише визначення частки боржника у спільній сумісній власності. Визначення частки боржника у майні та подальше звернення стягнення на неї в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», забезпечить виконання судового рішення, яке тривалий час не виконується.

На підставі вищевикладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення подання та визначення частки майна боржника ОСОБА_1 у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Керуючись ст.ст. 258-261, 353, 354, 443 ЦПК України, ст.ст. 48, 50 Закону України «Про виконавче провадження»,

ПОСТАНОВИВ:

Подання Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визначення частки майна боржника ОСОБА_1 у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, задовольнити.

Визначити, що частка боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у праві спільної сумісної власності на квартиру загальною площею 122,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3279656012020), яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності б/н від 15.01.1999, виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської Ради народних депутатів, становить 1/7 (одну сьому).

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, а ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у разі, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Датою ухвали відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України та правової позиції Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеної в постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали суддя склала 11.11.2026 року.

Суддя Анастасія МИХАЛЬЧЕНКО