Постанова № 141408403 у справі № 200/9555/25 від 11.11.2026

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року справа №200/9555/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Струтинської Юлії Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року по справі №200/9555/25 (суддя Молочна І.С., повний текст рішення складено 19 лютого 2026 року) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 з вимогами (з урахуванням уточнень):

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання відповіді ОСОБА_1 на рапорт, поданий 22 січня 2025 року, про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт згідно норм чинного законодавства;

- звільнити ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме у зв`язку з тим, що його батько, ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю ІІ групи, та потребує постійного стороннього догляду.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач наголошує на тому, що відповідно до ч.12 ст.26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» однією із сімейних обставин передбачено необхідність здійснювати постійний догляд за одним із батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою із інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновками медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Окрім того, військова частина не надала жодного підтвердження отримання поданого рапорту.

Станом на день звернення до суду першої інстанції ОСОБА_1 не отримав жодної відповіді на поданий ним рапорт, у тому числі рішення про його задоволення чи відмову. Ненадання відповіді у встановлений законом строк унеможливлює реалізацію ОСОБА_1 свого права на звільнення з військової служби, а також порушує його право на отримання своєчасної, мотивованої та законної відповіді.

Позивач також зазначає, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його батьком, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 12.05.1994 року. ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи згідно із довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААД №022926 від 16.12.2024 року. Відповідно до медичного висновку ЛКК №6/7 від 18.02.2025 року ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 2 групи загального захворювання безтерміново; здатний до самообслуговування з допомогою сторонніх осіб; потребує постійного стороннього догляду. Згідно з висновком ЛЛК №26/7 від 24.12.24 року ОСОБА_2 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади №2024/015278021 від 25.12.2024 року ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки, ОСОБА_1 проживає разом із своїм батьком за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 , то здійснює постійний догляд за ОСОБА_2 , що підтверджується актом про встановлення факту здійснення особою постійного догляду №1681 від 26.12.2024 року.

ОСОБА_2 , своєю заявою від 18.12.2024 року підтвердив, що із числа військовозобов`язаних членів своєї сім`ї першого ступеня споріднення для свого постійного догляду (утримання) обирає військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який доводиться йому єдиним сином. Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був розірваний 11.03.2025 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 11.03.2025 року.

Батько ОСОБА_2 - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 23.08.2016 року, а мати ОСОБА_2 - ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 27.10.2022 року.

Відтак, позивач є єдиним сином свого батька ОСОБА_2 і саме він є єдиною особою, яка може здійснювати належний догляд та піклування за батьком. Таким чином має право на звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю, а саме ОСОБА_2 .

Представник позивача також вважає, що відмова у визнанні протиправності через помилкове зазначення у позовній заяві підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 замість підпункту «г» пункту 2 частини четвертої тієї ж статті є неприпустимим формалізмом. Зміст обох норм у частині підстав звільнення є ідентичним, а фактичні підстави звернення, зміст рапортів та пакет доданих документів є однаковими незалежно від того, який підпункт зазначено у позовній заяві.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі.

Відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідно до наказу начальника 1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 07 червня 2024 року №625-ОС «По особовому складу» солдата ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, який прибув для подальшого проходження військової служби з НОМЕР_7 прикордонного загону Державної прикордонної служби, з 06 червня 2024 року зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення 1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

20 січня 2025 року позивач звернувся до начальника другого відділу прикордонної служби (тип С) першої прикордонної комендатури швидкого реагування із рапортом, в якому зазначено наступне :«Прошу Вашого клопотання перед вищим командуванням про звільнення мене, солдата ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальника протитанкового відділення другого відділу прикордонної служби (тип С) першої прикордонної комендатури швидкого реагування, з військової служби на підставі підпункту г пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи.

Так, підпунктом г пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обв`язок і військову службу», з поміж іншого, передбачено, що військовослужбовці під час дії воєнного стану звільняються з військової служби у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II груші (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

На підтвердження підстав звільнення мене з військової служби хочу зазначити наступне. Відповідно до мого свідоцтва про народження НОМЕР_2 я є сином ОСОБА_2 . Мій батько: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є особою з інвалідністю II групи (загальне захворювання) довічно інших родичів, які по закону мають доглядати за ним і мають на це змогу, немає.

Одночасно хочу відзначити, що я не маю бажання продовжувати військову службу.

До рапорту додаю: - заява ОСОБА_2 ; - копію висновку №26/7 (форми №080-4/о) ОСОБА_2 ; - копію акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї №1679 від 25 грудня 2024 року; - копію додатку 8 акт про встановлення факту здійснення особового догляду (постійного догляду) №1681 від 26 грудня 2024 року; - копію паспорту ОСОБА_2 серія НОМЕР_8 ; - копію картки фізичної особи - платника податків № НОМЕР_9 ОСОБА_2 ; - копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №022926 ОСОБА_2 ;- копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 НОМЕР_2 ; - копію з витяга з реєстру територіальної громади Бібрської територіальної громади №2024/015278287 ОСОБА_2 ; - копію з витяга з реєстру територіальної громади Бібрської територіальної громади №2024/015278021 ОСОБА_1 .».

25 січня 2025 року начальник 1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України листом вих.№08/9263/25-Вн «Про доведення рішення» повідомив в.о. коменданта першої прикордонної комендатури швидкого реагування наступне.«Рапорт №25/7865/25-Вн від 21 січня 2025 року солдата ОСОБА_1 (П-095890), інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальника протитанкового відділення другого відділу прикордонної служби (тип С) першої прикордонної комендатури швидкого реагування щодо звільнення в запас Збройних Сил України, розглянутий.

За результатами розгляду повідомляю наступне.

Відповідно до пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» однією з підстав для звільнення є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття здійснюється в порядку, визначеному Положенням про медико-соціальну експертизу, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 (далі- Положення №1317).

Абзацом 2 підпункту 1 пункту 11 Положення №1317 встановлено, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають зокрема ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді, допомозі, групу інвалідності, причину і час її настання.

З аналізу пункту 27 Положення №1317, можна дійти висновку, що лише для підгрупи А І групи інвалідності властиво, що така особа потребує постійного стороннього догляду внаслідок ступеню втрати здоров`я, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та повну залежність від інших осіб.

Підставою для встановлення ІІ групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

До ІІ групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби і більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.

Таким чином, довідка до акта огляду МСЕК від 16 грудня 2024 року серія 12ААД №022926 слугує підтвердженням наявності у ОСОБА_2 інвалідності ІІ групи, та у свою чергу свідчить про відсутність потреби у постійному догляді станом на 16 грудня 2024 року.

Відносно висновку про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №26/7 від 16 грудня 2024 року варто зазначити, що відповідно до пункту 4 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» затвердженої наказом МОЗ України від 09 березня 2021 року №407, висновок видається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859.

Відповідно до наказу МОЗ України від 09 березня 2021 року №407 заповнення висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі віднесено до повноважень членів лікарської комісії. Звертаю Вашу увагу на формулювання: лікарської комісії, а не лікарсько-консультативної комісії. Також у даному висновку не вказується про необхідність саме постійного догляду за особою, у ньому вказується про наявність підстав для отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. Згідно до Закону України «Про соціальні послуги» соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Не зазначається необхідність саме постійного догляду при надаванні соціальних послуг.

Окрім іншого також варто звернути увагу, що у даному висновку необхідність отримання соціальної послуги з догляду не пов`язаний з причиною інвалідності зазначеній у довідці МСЕК, інших документів, які б спростували дане твердження до рапорту не додані.

У додатках до рапорту, також, відсутні документи, які дають підстави вважати, що у батька військовослужбовця відсутні інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд, або що такі особи самі потребують такого догляду.

Додатково зазначаю, що родичами першого ступеня споріднення вважаються батьки, чоловік та дружина, діти, в тому числі усиновлені. До членів сім`ї громадянина другого ступеня споріднення відносяться його рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

Враховуючи вищевказане, підстави для звільнення в запас Збройних Сил України відсутні.

Рішення довести солдату ОСОБА_6 під підпис та надати військовослужбовцю лист згідно додатка.».

Начальник 1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України у листі без номера та дати на ім`я ОСОБА_7 повідомив наступне: «Ваш рапорт №25/7865/25-Вн від 21 січня 2025 року щодо звільнення Вас в запас Збройних Сил України розглянутий.

За результатами розгляду повідомляю наступне.

Відповідно до пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» однією з підстав для звільнення є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття здійснюється в порядку, визначеному Положенням про медико-соціальну експертизу, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 (далі- Положення №1317).

Абзацом 2 підпункту 1 пункту 11 Положення №1317 встановлено, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають зокрема ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді, допомозі, групу інвалідності, причину і час її настання.

З аналізу пункту 27 Положення №1317, можна дійти висновку, що лише для підгрупи А І групи інвалідності властиво, що така особа потребує постійного стороннього догляду внаслідок ступеню втрати здоров`я, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та повну залежність від інших осіб.

Підставою для встановлення ІІ групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

До ІІ групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби і більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.

Таким чином, довідка до акта огляду МСЕК від 16 грудня 2024 року серія 12ААД №022926 слугує підтвердженням наявності у ОСОБА_2 інвалідності ІІ групи, та у свою чергу свідчить про відсутність потреби у постійному догляді станом на 16 грудня 2024 року.

Відносно висновку про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №26/7 від 16 грудня 2024 року варто зазначити, що відповідно до пункту 4 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» затвердженої наказом МОЗ України від 09 березня 2021 року №407, висновок видається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859.

Відповідно до наказу МОЗ України від 09 березня 2021 року №407 заповнення висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі віднесено до повноважень членів лікарської комісії. Звертаю Вашу увагу на формулювання: лікарської комісії, а не лікарсько-консультативної комісії. Також у даному висновку не вказується про необхідність саме постійного догляду за особою, у ньому вказується про наявність підстав для отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. Згідно до Закону України «Про соціальні послуги» соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Не зазначається необхідність саме постійного догляду при надаванні соціальних послуг.

Окрім іншого також варто звернути увагу, що у даному висновку необхідність отримання соціальної послуги з догляду не пов`язаний з причиною інвалідності зазначеній у довідці МСЕК, інших документів, які б спростували дане твердження до рапорту не додані.

У додатках до рапорту, також, відсутні документи, які дають підстави вважати, що у батька військовослужбовця відсутні інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд, або що такі особи самі потребують такого догляду.

Додатково зазначаю, що родичами першого ступеня споріднення вважаються батьки, чоловік та дружина, діти, в тому числі усиновлені. До членів сім`ї громадянина другого ступеня споріднення відносяться його рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

Враховуючи вищевказане, підстави для звільнення в запас Збройних Сил України відсутні.».

Докази ознайомлення позивача із зазначеним листом в матеріалах справи відсутні.

10 лютого 2025 року засобами електронного зв`язку, через електронну пошту, представник позивача в інтересах останнього звернулась до Міністерства оборони України із зверненням від 10 лютого 2025 року щодо не розгляду рапорту про звільнення з військової служби, в якому серед іншого зазначила, що позивачем подавався рапорт від 22 січня 2025 року на ім`я командира Військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту г пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», та просила посприяти в розгляді та прийнятті такого рапорту.

Відповіді на зазначене звернення матеріали справи не містять.

Відповідно до відпускного квитка Військової частини НОМЕР_1 від 12 березня 2025 року вих.№1399-ВДП/9937 солдату ОСОБА_1 надано щорічну основну відпустку (частина) за 2025 рік терміном на 15 календарних днів з 13 березня 2025 року з наданням 4 днів (дня) для проїзду в межах України до місця проведення відпустки: Львівська область (місця перетину кордону) та назад, необхідно повернутися до місця проходження служби 01 квітня 2025 року до 08:00 год.

12 березня 2025 року позивач звернувся до начальника другого відділу прикордонної служби (тип С) першої прикордонної комендатури швидкого реагування із рапортом, в якому зазначено наступне: «Прошу Вашого клопотання перед вищим командуванням про звільнення мене, солдата ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальника протитанкового відділення другого відділу прикордонної служби (тип С) першої прикордонної комендатури швидкого реагування, з військової служби на підставі підпункту г пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи.

Так, підпунктом г пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обв`язок і військову службу», з поміж іншого, передбачено, що військовослужбовці під час дії воєнного стану звільняються з військової служби у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

На підтвердження підстав звільнення мене з військової служби хочу зазначити наступне. Відповідно до мого Свідоцтва про народження НОМЕР_2 я є сином ОСОБА_2 . Мій батько: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є особою з інвалідністю II групи (загальне захворювання) довічно інших родичів, які по закону мають доглядати за ним і мають на це змогу, не має.

Одночасно хочу відзначити, що я не маю бажання продовжувати військову службу.

До рапорту додаю: - заява ОСОБА_2 ; - копію висновку №26/7 (форми №080-4/о) ОСОБА_2 ; - копію акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї №1679 від 25 грудня 2024 року; - копію додатку 8 акт про встановлення факту здійснення особового догляду (постійного догляду) №1681 від 26 грудня 2024 року; - копію паспорту ОСОБА_2 серія НОМЕР_8 ; - копію картки фізичної особи - платника податків № НОМЕР_9 ОСОБА_2 ; - копію довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією №022926 ОСОБА_2 ; - копія медичного висновку ЛКК №6/7 від 18 лютого 2025 року; - копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 НОМЕР_2 ; - копію з витяга з реєстру територіальної громади Бібрської територіальної громади №2024/015278287 ОСОБА_2 ; - копію з витяга з реєстру територіальної громади Бібрської територіальної громади №2024/015278021 ОСОБА_1 ; - свідоцтво про розірвання шлюбу ОСОБА_2 серія НОМЕР_10 ; - свідоцтво про смерть ОСОБА_5 ; - свідоцтво про смерть ОСОБА_4 ».

18 березня 2025 року начальник 1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України листом вих.№08/23367/25-Вн «Про доведення рішення» повідомив в.о. коменданта першої прикордонної комендатури швидкого реагування наступне: «Рапорт №25/22528/25-Вн від 14 березня 2025 року солдата ОСОБА_1 (П-095890), інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальника протитанкового відділення другого відділу прикордонної служби (тип С) першої прикордонної комендатури швидкого реагування, про звільнення в запас Збройних Сил України розглянутий.

За результатами розгляду надсилаю лист-відповідь військовослужбовцю.

Лист надати солдату ОСОБА_8 . Додаток: за текстом, на 4 арк.».

Начальник 1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України у листі без номера та дати на ім`я ОСОБА_7 повідомив наступне: «Ваш рапорт №25/22528/25-Вн від 14 березня 2025 року про звільнення в запас Збройних Сил України розглянутий. За результатами розгляду повідомляю наступне.

Відповідно до пункт 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» однією з підстав для звільнення є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, станом на встановлення ОСОБА_2 інвалідності здійснювалось в порядку, визначеному Положенням про медико-соціальну експертизу, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 (далі- Положення №1317) (в редакції чинні станом на 16 грудня 2024 року).

Абзацом 2 підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 встановлено, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають зокрема ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді, допомозі, групу інвалідності, причину і час її настання.

Відповідно. пункту 27 Положення №1317, можна дійти висновку, що лише для підгрупи А І групи інвалідності властиво, що така особа потребує постійного стороннього догляду внаслідок ступеню втрати здоров`я, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та повну залежність від інших осіб.

Підставою для встановлення ІІ групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

До ІІ групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби і більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.

Варто також зазначити, що з аналізу пунктів 19, 24 Положення №1317 встановлюється, що окрім довідки до акта огляду МСЕК, особі стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності видається індивідуальна програма реабілітації інваліда. Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 жовтня 2007 року №623 затверджено форми індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитини-інваліда та Порядок їх складання (далі - Порядок №623). Відповідно до Порядку 623 у даній індивідуальній програмі, зокрема, зазначається: діагнози, супутні захворювання, обмеження життєдіяльності. Проте даного документа до рапорту не додано.

Таким чином, довідка до акта огляду МСЕК від 16 грудня 2024 року серія 12ААД №022926 слугує підтвердженням наявності у ОСОБА_9 інвалідності ІІ групи, та у свою чергу свідчить про відсутність потреби у постійному догляді станом на 16 грудня 2024 року.

Відносно висновку про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 24 грудня 2024 року №26/7 варто зазначити наступне. Відповідно до пункту 4 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» затвердженої наказом МОЗ України від 09 березня 2021 року №407 (далі- Інструкції № 407,) висновок видається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859.

Відповідно до Інструкції №407 заповнення висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі віднесено до повноважень членів лікарської комісії. Звертаю Вашу увагу на формулювання: лікарської комісії, а не лікарсько-консультативної комісії. Також у даному висновку не вказується про необхідність саме постійного догляду за особою, у ньому вказується про наявність підстав для отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

Дослідження пункту 1 Порядку №859 вказує, що цей порядок встановлює механізм призначення і виплати компенсації за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг особам із числа членів своєї сім`ї, які спільно з нею проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки та є: 1) особами з інвалідністю I групи; 2) дітьми з інвалідністю (висновок ЛКК за формою №080/о); 3) громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями (висновок ЛКК за формою №080-2/о); 4) невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися (висновок ЛКК за формою №080-4/о); 5) дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органу, потребують паліативної допомоги (довідка ЛКК за формою №080-3/о).

Повноваження фізичних осіб надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки, також передбачені частиною шостою статті 13 Закону України «Про соціальні послуги».

Таким чином, невиліковно хворі, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, можуть потребувати аналогічного догляду, як і особи з інвалідністю І групи, які в свою чергу можуть потребувати постійного догляду (особи з інвалідністю підгрупи А I групи).

Однак, це не вказує на те, що у безумовно всіх випадках особа, якій видано висновок за формою №080-4/о, потребує саме постійного догляду, в той час як соціальні послуги за таким висновком можуть надаватись: постійно, періодично, тимчасово (пункт 6.2 розділу VІ Державного стандарту денного догляду, пункт 6.3 розділу VІ Державного стандарту догляду вдома, пункт 3 розділу VІ Державного стандарту соціальної послуги паліативного догляду).

Зазначене узгоджується із частиною четвертою статті 16 Закону України «Про соціальні послуги», яким визначено, що соціальні послуги залежно від строку надання поділяються на послуги, що надаються: екстрено (кризово), постійно, тимчасово, одноразово.

Відповідно до пункту 11 Інструкції № 080-4/о особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців. Іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі.

Як вбачається з довідок до огляду МСЕК 12ААД №022926 від 16 грудня 2024 року ОСОБА_2 інвалідність встановлена безстроково, однак висновок №26/7 від 24 грудня 2024 року дійсний до 24 грудня 2025 року, тобто є такими, що видані всупереч пункту 11 Інструкції №080-4/о.

Крізь призму положень частини четвертої статті 16 Закону України «Про соціальні послуги» слід дійти однозначного висновку, що ОСОБА_2 потребує не постійного, а - тимчасового догляду, тривалістю до 24 грудня 2025 року.

Ні форма висновку № 080-4/о, ані інструкція з його заповнення, не містить положень про те, що такий висновок видається виключно для осіб які потребують постійного догляду.

Рішення щодо визначення у наданні якої саме соціальної послуги потребує особа (денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи) приймається за Показниками комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, наведеними у додатку до Порядку №859. Згідно з цими показниками, для особи, яка належить до V групи рухової активності (ступінь 10) властива потреба у постійному цілодобовому догляді та така особа повністю залежна від сторонньої допомоги.

Отже, слід дійти до переконання, що висновок за формою №080-4/о є похідним від Висновку про результати комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, а тому не може бути самостійним доказом потреби особи у постійному догляді, оскільки не містить інформації, достатньої для прийняття рішення про звільнення військовослужбовця з військової служби.

Окрім іншого також варто звернути увагу, що у даному висновку необхідність отримання соціальної послуги з догляду не пов`язаний з причиною інвалідності зазначеній у довідці МСЕК, інших документів, які б спростували дане твердження до рапорту не додані.

Варто також зазначити, що до рапорту не додано документів, які дають підстави вважати, що у ОСОБА_2 відсутні інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд, або що такі особи самі потребують такого догляду.

Додатково зазначаю, що родичами першого ступеня споріднення вважаються батьки, чоловік, діти, в тому числі усиновлені. До членів сім`ї громадянина другого ступеня споріднення відносяться його рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

Відповідно до норм Положення №1115/2009, саме військовослужбовець при поданні рапорту зобов`язаний довести наявність підстав для звільнення.

Враховуючи вищевикладене підстави для звільнення Вас в запас Збройних Сил України за доданими до рапорту №25/22528/25-Вн від 14 березня 2025 року документами відсутні».

Докази ознайомлення позивача із зазначеним листом в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до наказу начальника 1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 01 квітня 2025 року №385-ОС «По особовому складу» солдата ОСОБА_1 з 01 квітня 2025 року знято зі віх видів забезпечення 1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

Відповідно до наказу начальника 1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 03 квітня 2025 року №1653-АГ «Про призначення службового розслідування» з рапорту коменданта першої прикордонної комендатури швидкого реагування від 02 квітня 2025 року №25/27613/25-Вн стало відомо, що 01 квітня 2025 року з частини основної щорічної відпустки не з`явився солдат ОСОБА_1 . З метою з`ясування причин та обставин нез`явлення з частини основної щорічної відпустки солдата ОСОБА_1 наказано, зокрема, призначити службове розслідування за даним фактом.

Відповідно до наказу начальника 1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 11 квітня 2025 року №444-ОС «По особовому складу» солдата ОСОБА_1 зараховано у розпорядження начальника 1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, як такого, що самовільно залишив місце проходження військової служби, з 01 квітня 2025 року.

Відповідно до наказу начальника 1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 26 квітня 2025 року №2153-АГ «Про результати службового розслідування» 25 квітня 2025 року начальником 1 прикордонного загону затверджено висновок службового розслідування №25/590/25-Вн, що було проведене на підставі наказу 1 прикордонного загону від 03 квітня 2025 року №1523-АГ «Про призначення службового розслідування» та наказу 1 прикордонного загону від 22 квітня 2025 року №2031-АГ «Про внесення змін до наказу 1 прикордонного загону від 28 березня 2025 року №1653-АГ» за фактом нез`явлення до тимчасового місця розташування підрозділу з щорічної основної відпустки солдата ОСОБА_1 . За результатом проведеного службового розслідування, факт нез`явлення 01 квітня 2025 року після завершення частини щорічної основної відпустки до тимчасового місця дислокації першої прикордонної комендатури швидкого реагування 1 прикордонного загону інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальника протитанкового відділення другого відділу прикордонної служби (тип С) першої прикордонної комендатури швидкого реагування солдата ОСОБА_1 та перебування без поважних причин поза межами військової частини, тривалістю понад 10 діб, підтвердився. В діях солдата ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною п`ятою статті 407 Кримінального кодексу України. З метою належного контролю за особовим складом та недопущення подібних випадків в подальшому наказано, зокрема, відділу організаційно-мобілізаційної роботи та повсякденної діяльності штабу копії висновку та матеріалів службового розслідування, разом з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення направити до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава для прийняття правового рішення та письмово повідомити ВВВБ по 1 прикордонному загону ГВЗ ВВБ « Схід » і Харківську спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону України.

Відповідно до наказу начальника 1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 26 квітня 2025 року №2160-АГ «Про внесення змін до наказу 1 прикордонного загону від 26 квітня 2025 року №2153-АГ» з метою виправлення описки в наказі 1 прикордонного загону від 26 квітня 2025 року №2153-АГ наказано, зокрема, в наказі 1 прикордонного загону від 26 квітня 2025 року №2153-АГ «Про результати службового розслідування» абзац 1 замінити словами та символами наступного змісту: «25 квітня 2025 року начальником 1 прикордонного загону затверджено висновок службового розслідування №25/590/25-Вн, що проведено на підставі наказу 1 прикордонного загону від 03 квітня 2025 року №1653-АГ «Про призначення службового розслідування», по факту нез`явлення з відпустки солдата ОСОБА_1 .».

В матеріалах справи відсутня копія рапорту позивача, поданого 22 січня 2025 року, про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», та докази отримання відповідачем такого рапорту.

В матеріалах справи відсутня копія рапорту позивача від 14 березня 2025 року про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», та докази отримання відповідачем такого рапорту.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України. Громадяни проходять військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2232-ХІІ).

За приписами частини другої статті 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Частиною 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ визначені наступні види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Підстави для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період визначені частиною четвертою статті 26 Закону №2232-ХІІ.

Згідно із частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період визначений Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затв.Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009 (далі - Положення №1115/2009).

Відповідно до пункту 279 Положення №1115/2009 військовослужбовець може бути звільнений за сімейними обставинами або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Звільнення військовослужбовців з цих підстав здійснюється згідно з письмовими документами, які підтверджують наявність у них відповідних сімейних обставин або інших поважних причин.

Відповідно до підпункту 1 пункту 307 Положення №1115/2009 з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації військовослужбовці Держприкордонслужби звільненню не підлягають, крім випадків, визначених статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а строк військової служби (дія контракту) продовжуються на строки, визначені статтею 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Накази про звільнення з військової служби військовослужбовців, не виключених із списків особового складу військових частин, підлягають скасуванню, крім наказів про звільнення військовослужбовців у відставку у зв`язку із визнанням їх за станом здоров`я непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, та наказів про звільнення військовослужбовців в запас на підставах, визначених статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Порядок звільнення врегульований пунктами 288-297 Положення №1115/2009.

Згідно пункту 288 Положення №1115/2009 у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення.

Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону № 2232-ХІІ.

Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

За змістом підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах, під час проведення мобілізації та дії воєнного стану, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Згідно до абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану, зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач звертався до відповідача з двома рапортами, датованими 20 січня 2025 року та 12 березня 2025 року, у яких просив звільнити його з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII.

Наведені рапорти були розглянуті. Так, листом від 25 січня 2025 року вих.№08/9263/25-Вн начальник 1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України листом вих.№08/9263/25-Вн «Про доведення рішення» повідомив в.о. коменданта першої прикордонної комендатури швидкого реагування, зокрема, що рапорт №25/7865/25-Вн від 21 січня 2025 року солдата ОСОБА_1 (П-095890), інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальника протитанкового відділення другого відділу прикордонної служби (тип С) першої прикордонної комендатури швидкого реагування щодо звільнення в запас Збройних Сил України, розглянуто та повідомлено, що довідка до акта огляду МСЕК від 16 грудня 2024 року серія 12ААД №022926 слугує підтвердженням наявності у ОСОБА_2 інвалідності ІІ групи, та у свою чергу свідчить про відсутність потреби у постійному догляді станом на 16 грудня 2024 року. У висновку про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №26/7 від 16 грудня 2024 року необхідність отримання соціальної послуги з догляду не пов`язано з причиною інвалідності, зазначеній у довідці МСЕК, інших документів, які б спростували дане твердження до рапорту не додано. У додатках до рапорту, також, відсутні документи, які дають підстави вважати, що у батька військовослужбовця відсутні інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд, або що такі особи самі потребують такого догляду. Підстави для звільнення в запас Збройних Сил України відсутні.

Також, листом від 18 березня 2025 року вих.№08/23367/25-Вн начальник 1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України «Про доведення рішення» повідомив в.о. коменданта першої прикордонної комендатури швидкого реагування, що рапорт №25/22528/25-Вн від 14 березня 2025 року солдата ОСОБА_1 (П-095890), інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальника протитанкового відділення другого відділу прикордонної служби (тип С) першої прикордонної комендатури швидкого реагування, про звільнення в запас Збройних Сил України розглянуто. За результатами розгляду надіслано лист-відповідь військовослужбовцю, який надати солдату ОСОБА_6 .

Позивачем в межах цієї справи оскаржуються дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання відповіді ОСОБА_1 на рапорт, поданий 22 січня 2025 року, про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Проте, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до Військової частини НОМЕР_1 із рапортом, поданим 22 січня 2025 року, про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами на підставі саме підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII.

Такі докази не були надані і під час апеляційного провадження.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність протиправних дій з боку відповідача щодо ненадання відповіді позивачу на рапорт, поданий 22 січня 2025 року, про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Доводи апеляційної скарги з приводу відсутності доказів на підтвердження надіслання позивачу відповіді на рапорти від 20 січня 2025 року та 12 березня 2025 року, колегією суддів не прийнято до уваги, оскільки це не було предметом оскарження в суді першої інстанції.

За змістом підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах, під час проведення мобілізації та дії воєнного стану, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Як встановлено судом, позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації, а не за контрактом, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на позивача не розповсюджуються положення пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII.

Відтак, відсутні правові підстави для зобов`язання відповідача звільнити ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Щодо доводів апеляційної скарги про наявність права позивача на звільнення з військової служби у відповідності до вимог частини 12 статті 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з тим, що його батько, ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю ІІ групи, та потребує постійного стороннього догляду, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно до абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану, зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 12.05.1994 року.

ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи згідно із довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААД №022926 від 16.12.2024 року.

Згідно з висновком ЛЛК №26/7 від 24.12.24 року ОСОБА_2 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Питання щодо повноважень ЛЛК і медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду допустимості висновку ЛКК на підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за батьком та можливості звільнення із військової служби за сімейними обставинами було предметом розгляду Верховним Судом у справі № 120/7887/24.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2026 року у справі №120/7887/24 викладений наступний правовий висновок:

« 44. Відповідно до положень частин першої, десятої статті 7 Закон № 2961-IV медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я.

45. Лікарсько-консультативні комісії закладів охорони здоров`я:

- визначають наявність стійкого розладу функцій організму дитини та відповідно можливі обмеження її життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем;

- складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх виконання, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання цієї програми;

- надають консультативну допомогу з питань реабілітації та стороннього догляду, диспансерного нагляду або допомоги дітям з інвалідністю;

- забезпечують своєчасний огляд (переогляд) дітей з порушеннями стану здоров`я та дітей з інвалідністю.

46. Відповідно до статті 7 Закону № 2961-IV постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 року № 917 затверджено Положення про лікарсько-консультативну комісію, яке визначає механізм проведення медико-соціальної експертизи хворих, що не досягли повноліття, і потерпілих від нещасного випадку на виробництві дітей віком від 15 до 18 років, дітей з інвалідністю з метою встановлення ступеня обмеження життєдіяльності під час взаємодії із зовнішнім середовищем та часу настання інвалідності.

47. Повноваження лікарсько-консультативної комісії визначає Порядок організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 квітня 2008 року № 189 (далі - Порядок № 189).

48. Пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 189 визначає, що до основних завдань лікарсько-консультативних комісій належить:

1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;

2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до медико-соціальної експертної комісії для встановлення інвалідності;

3) надання до медико-соціальної експертної комісії документів хворого, направленого на огляд та обстеження;

4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання).

49. За такого нормативно-правового регулювання склалася ситуація, що факт визначення потреби в постійному догляді, для підтвердження цієї обставини, може визначати альтернативний документ, що підтверджує потребу в постійному догляді. Водночас законодавство прямо не наділяє ЛКК відповідними повноваженнями.

50. При цьому, чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не передбачає затвердженої форми висновку лікарсько-консультативної комісії про потребу в постійному догляді.

51. Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 березня 2021 року № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» затверджено, зокрема, форму первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» та інструкцію щодо її заповнення.

52. Так, відповідно до затвердженої Інструкції висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого № _____» (пункт 3) та надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859 (пункт 4). У пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (пункт 7).

53. Зміст висновку за формою № 080-4/о та його складові елементи загалом найбільшою мірою відповідають суті документа, передбаченого пунктом 5 Переліку, проте мають істотні відмінності - зокрема щодо суб`єкта його складання (лікарська комісія, а не лікарсько-консультативна комісія), цільового призначення (використовується для отримання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі), а також через відсутність у ньому відомостей про потребу особи в постійному догляді.

54. Відсутність уніфікованого зразка висновку про потребу в постійному догляді та повноважень лікарсько-консультативної комісії для його прийняття свідчить про наявність прогалини та неузгодженості нормативно-правового регулювання, що спричиняє правову невизначеність у реалізації права особи на звільнення з військової служби за відповідною підставою.

55. Також Верховний Суд зауважує, що підпункт «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ визначено, що підставою для звільнення є саме необхідність здійснення постійного догляду. У свою чергу, поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, яка не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, безперервно, постійно.

56. Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом в постанові від 11 квітня 2024 року (справа № 420/16689/23), про застосування якого наголошував відповідач у касаційній скарзі, та від 20 листопада 2025 року (справа № 560/17590/24).

57. Повертаючись до обставин справи, що розглядається, позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ (необхідність здійснювати постійний догляд за хворим батьком, що підтверджується висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я), до якого було додано, висновок ЛКК від 06 грудня 2023 року, виданий за формою № 080-4/о, про наявність порушення функцій організму його батька, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись та потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. Також у вказаному висновку було зазначено про рекомендування для отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

60. Проте, варто зауважити, що право у військовослужбовця на звільнення згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ виникає лише у разі встановлення того факту, що висновок ЛКК містить інформацію про потребу саме постійного догляду за членом сім`ї.».

а приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В межах цієї справи судом встановлено, що відповідно до довідки до акта огляду МСЕК від 16 грудня 2024 року серія 12ААД №022926 ОСОБА_2 встановлено 2 групу інвалідності . Потребу у постійному догляді не визначено.

Висновком ЛЛК №26/7 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма 080-4/о) від 24.12.24 року рекомендовано ОСОБА_2 отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Цей Висновок не містить в собі інформації щодо потреби ОСОБА_2 постійного догляду.

Колегія суддів також зазначає, що графа 12 Довідки до акта огляду МСЕК від 16 грудня 2024 року серія 12ААД №022926 містить в собі висновок про умови та характер праці : Надомна праця.

Інших доказів на підтвердження необхідності здійснювати постійний догляд за батьком ОСОБА_2 позивачем не надано.

Як вже встановлено вище, підставою для звільнення військовослужбовця згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ є саме необхідність здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи.

В межах спірних правовідносин, позивачем не було надано доказів на підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за батьком, який є особою з інвалідністю 2 групи.

Відтак, доводи апеляційної скарги про наявність права позивача на звільнення з військової служби у відповідності до вимог частини 12 статті 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», колегією суддів не прийнято до уваги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції під час розгляду та ухвалення рішення, їм була надана відповідна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанцій норм матеріального права, у апеляційній скарзі не наведено.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Струтинської Юлії Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року по справі №200/9555/25 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року по справі №200/9555/25 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 11 листопада 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

І.В. Сіваченко