Постанова № 141408443 у справі № 200/8089/25 від 11.11.2026

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року справа №200/8089/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Пивовар І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 5 січня 2026 року у справі № 200/8089/25 (головуючий І інстанції Загацька Т.В.) за позовом Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Єрьоміна Вікторія Анатоліївна в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період 2018, 2019 та 2025 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області виплатити грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період 2018, 2019 та 2025 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 5 січня 2026 року позов задоволений:

- визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо відмови в нарахуванні та виплаті позивачу, як учаснику бойових дій, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2018, 2019 та 2025 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення;

- зобов`язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2018, 2019 та 2025 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та відмовити у задоволені позову через порушення норм матеріального права.

Апелянт посилався на те, що додаткова відпустка учасникам бойових дій не належить до категорії щорічних і надається понад тривалість щорічної відпустки та інших видів відпусток, у календарному році, а не за робочий рік, тобто незалежно від стажу роботи. У разі невикористання зазначеної додаткової відпустки, її не можна перенести на наступний календарний рік, подовжити у разі хвороби працівника та ділити на частини.

Тому на цю відпустку не поширюються норми ст.24 Закону №504/96-ВР, якими передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Позивач під час проходження служби в поліції з питання надання додаткової відпустки як учаснику бойових дій у 2018, 2019 та 2025 роках, не звертався.

Питання виплати грошової компенсації за невикористану поліцейським відпустку у році звільнення врегульовано нормами Закону №580-VIII та пунктом 8 розділу ІІІ Порядку № 260, які є спеціальними за своєю правовою природою та підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Разом з цим, компенсація за невикористану відпустку як учаснику бойових дій поліцейським, до яких відносився і позивач спеціальним законодавством не передбачена.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду погодився з тим, що додаткова відпустка учасникам бойових дій не підлягає грошовій компенсації, про що свідчить юридична позиція суду, викладена у постанові від 31.10.2022 у справі №241/2229/20.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду».

За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).

Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).

За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Позивач проходив службу у Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області, наказом ГУНП в Донецькій області від 19.03.2025 № 144 о/с його звільнено зі служби з 19.03.2025 за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону №580-VIII.

Відповідно до листа відповідача від 30.09.2025 №Б-93/26/02-2025 вбачається, що позивачу було надано статус учасника бойових дій, управлінням кадрового забезпечення ГУНП в Донецькій області на підставі рішення видано посвідчення учасника бойових дій від 05.10.2018 серії НОМЕР_1 .

Зазначено, що законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що учасникам бойових дій надається пільга у вигляді одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. Додаткова відпустка, як учаснику бойових дій не переноситься на інший період (продовжується) у разі хвороби працівника, не переноситься на наступний календарний рік, не ділиться на частини та не замінюється грошовою компенсацією.

Згідно з обліками управління кадрового забезпечення ОСОБА_1 використав додаткову відпустку як учасник бойових дій у кількості 14 діб за 2020-2024 роки.

Додаткові відпустки, як учасник бойових дій за 2018, 2019 та за 2025 роки ОСОБА_1 не використовував. Відповідні рапорти до УКЗ ГУНП в Донецькій області не надходили.

Відповідно до п.8 розділу III Порядку поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні:

-щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського;

-щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

Порядком не передбачено виплату грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій.

Відповідачем зазначено, що законних підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані додаткові відпустки за 2018, 2019 та за 2025 роки, як учаснику бойових дій, не має.

Відповідно до довідки Управління кадрового забезпечення від 25.09.2025 №1007/12/03-2025 вбачається, що згідно з обліками УКЗ С.Бутенко використав додаткову відпустку як учаснику бойових дій у кількості 14 діб:

- за 2020 рік з 11.05.2020 до 24.05.2020 (наказ ГУНИ в Донецькій області від 22.04.2020 № 159 о/с);

- за 2021 рік з 04.10.2021 до 17.10.2021 (наказ ГУНП в Донецькій області від 28.09.2021 №528 о/с);

- за 2022 рік з 01.02.2022 до 14.02.2022 (наказ ГУНП в Донецькій області від 27.01.2022 №48 о/с);

- за 2023 рік з 06.02.2023 до 19.02.2023 (наказ ГУНП в Донецькій області від 30.01.2023 №43 о/с);

- за 2024 рік з 10.06.2024 до 23.06.2024 (наказ ГУНП в Донецькій області від 10.06.2024 №267 о/с).

Додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2018, 2019 та 2025 роки не використав, відповідні рапорти до УКЗ ГУНП в Донецькій області не надходили.

Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.

Закон України "Про відпустки" від 15.11.1996 №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

За статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням(статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть встановлюватись інші види відпусток.

Відповідно до статті 16-2 Закону №504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Водночас, зазначений вид відпустки передбачено положеннями статті 77-2 Кодексу законів про працю України.

Частина 1 статті 24 Закону №504/96-ВР передбачає, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 83 Кодексу законів про працю України (далі також КЗпП України).

За статтею 5 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

За пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Закон України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

За ст. 60 Закону №580-VIII відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.

Відповідно до статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

За частинами 14 статті 93 Закону №580-VIII тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до частин 8-11 статті 93 Закону № 580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

За частинами 1 та 2 статті 94 Закону №580-VII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських затверджений (далі - Порядок № 260).

За пунктом 3 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до абзаців 1, 710 пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку із збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, яке вони отримували на день, що передував цій відпустці, з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії.

Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У випадках припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу I цих Порядку та умов, і призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день припинення (призупинення), крім премії.

Суд зазначає, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону №580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Сторонами не заперечується що за період служби в Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області позивач набув право на додаткові оплачувані відпустки як учасник бойових дій за 2018, 2019, 2025 роки.

Відповідно до аналізу наведеного вище законодавства, у наступному календарному році, у тому числі й за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку.

Відпустки за попередні роки, які невикористані поліцейським в році звільнення, не можуть бути залишені без розрахунку (виплати грошової компенсації), адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Тобто, у випадку звільнення особи з органів Національної поліції України їй виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 по справі №160/10875/19 відступив від правового висновку, сформованого Верховним Судом у справах №818/1276/17, №820/5122/17 та підтримав позицію, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки, за всі роки служби.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі №640/85/20.

Відповідачем не заперечується, що на момент звільнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області позивач не використав додаткові відпустки за 2017, 2018, 2019, 2021 роки, право на які отримав під час проходження служби, а тому при звільненні набув право на отримання відповідної грошової компенсації.

Ухвалюючи рішення суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 11.11.2021 у справі № 200/1175/20-а, відповідно до якої у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої законом України "Про відпустки" і статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників Кодекс законів про працю України.

З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання нормами Закону №580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону № 504/96-ВР.

За ч. 1 статті 24 Закону №504/96-ВР і ч. 1 статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Тобто, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Аналогічні правові висновки щодо регулювання аналогічних спірних правовідносин викладені в постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №160/10875/19 та від 31.03.2021 у справі №320/3843/20, які враховуються судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Крім того, апеляційний суд не застосовує висновки Верховного Суду, на які посилається апелянт, оскільки вони не є релевантними до обставин цієї справи.

На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про:

- визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо відмови в нарахуванні та виплаті позивачу, як учаснику бойових дій, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2018, 2019 та 2025 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення;

- зобов`язання Головного управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2018, 2019 та 2025 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення.

Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 5 січня 2026 року у справі № 200/8089/25 за позовом Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 11 листопада 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: А.А. Блохін

І.В. Пивовар